Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №202/6156/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9364/26 Справа № 202/6156/24 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л.П. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційні скарги Державної установи «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України” та ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпра від 15 червня 2026 року, у складі судді Слюсар Л.П., по справі № 202/6156/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України” про зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати, зобов`язання нарахування премії та стягнення нарахувань, стягнення перерахованої заробітної плати, лікарняних, відпускних, скасування догани, –

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, пред`явленим до ДУ «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України”, який уточнила 16 липня 2024 року, на предмет:

- зобов`язання ДУ «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» здійснити перерахунок заробітної плати позивачеві та зробити усі відрахування з неї, в тому числі у Пенсійний фонд України за період з 01 січня 2023 року по день ухвалення рішення, при цьому врахувавши посадовий оклад старшого наукового співробітника з розряду 19 на рівні 41898,76 грн, додатково додавши встановлені надбавки до посадового окладу, які ОСОБА_1 отримувала на даний період: за кандидатський ступінь 15%, вчене звання «старший науковий співробітник» 25%, надбавка за стаж наукової роботи 30%, а також ненарахованої надбавки 10% за використання іноземної мови;

- визнання, що за період з 19 червня 1993 року та на день ухвалення рішення суду мінімальний розряд старшого наукового співробітника ОСОБА_1 для нарахування заробітної плати дорівнюється 19;

- визнання, що ОСОБА_1 повинна отримувати доплату 10% до посадового окладу за знання та використання однієї іноземної мови і провести нарахування з 03 листопада 1993 року по теперішній час, тобто, з дати іспиту з англійської мови, який офіційно визнала існуюча тоді Вища атестаційна комісія, скорочено ВАК, України, і яку потім постійно використовувала ОСОБА_1 у своїй роботі на посаді старшого наукового співробітника;

- проведення перерахунку усіх лікарняних, відпускних, витрати на відрядження, заробітної плати, враховуючи нарахування заробітної плати з розряду старшого співробітника 19 (за період з 19.06.1993 року по день ухвалення рішення суду), додатково 10% надбавки за знання та використання іноземної мови (з 03.11.1993 року по день ухвалення рішення суду) за стаж наукової роботи понад 10 років - 20%, понад 20 років - 30% (з 22.06.1999 р. по день ухвалення рішення суду), а також надбавок за кандидатський ступінь (з 26.12.1996 р. по день ухвалення рішення суду) за вчене звання (з 10.10.2001 р. по день ухвалення рішення суду);

- стягнення з ДУ «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» на користь ОСОБА_1 перераховану заробітну плату, виплати по лікарняним, відпускні та витрати на відрядження починаючи за період з 03 листопада 1993 року по день ухвалення рішення суду з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення виплат;

- скасування догани ДУ «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» від 07 лютого 2024 року, застосованої до ОСОБА_1 ;

- зобов`язання ДУ «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» здійснити нарахування премії за період з лютого 2024 року по місяць ухвалення рішення суду на рівні середньої премії за місяць у старших наукових співробітників даної установи;

- стягнення з ДУ «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» на користь ОСОБА_1 нараховані виплати премії, зобов`язавши відповідача здійснити всі необхідні відрахування, податки та збори при виплаті ОСОБА_1 нарахованого розміру премії;

- стягнення з ДУ «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі.

В обґрунтування посилається на те, що з 09 вересня 1987 року по теперішній час позивач працює у ДУ «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України», яка протягом свого існування декілька раз змінювала назву. При влаштуванні на роботу нею було подано диплом про вищу освіту та документи про проходження інтернатури. Ніяких інших вимог до заняття посади молодшого наукового співробітника до неї не висувалося.

За час роботи вона отримала першу, а потім вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Гастроентерологія», звання «старший науковий співробітник (10.01.2001 р.), захистила кандидатську дисертацію (26.01.1996 р.).

Щодо неправильного протягом тривалого часу нарахування їй заробітної плати позивачу стало відомо в квітні 2024 року, коли вона довідалась, що мінімальна заробітна плата в Україні з 01 квітня 2024 року становить 8000 грн, тоді як її оклад складав 9685 грн.

В інституті постійно виплачувались премії, розмір яких у всіх був різний, однак, через догану, яку 07 лютого 2024 року неправомірно, на думку позивача, виніс керівник установи, вона взагалі її не отримує.

Незаконність догани за запізнення на роботу 19 січня 2024 року позивач обгрунтовує тим, що таке запізнення трапилося через її погане самопочуття (проблеми зі здоров`ям), фізичне виснаження від сильного болю та прийом препарату прегабалін (за призначенням лікаря-психотерапевта). Позивач визнає, що дійсно запізнилася, переплутавши день (вважала, що це був неробочий день субота, а то була п`ятниця), та коли вона зрозуміла помилку, одразу прийшла на роботу і відпрацювала 8 годин (робочий день повністю), щоб не нанести будь-якого збитку Інституту. Саме тому, що вона відпрацювала робочий день, як належно, їй була нарахована заробітна плата у повному обсязі у відповідності з табелем. Про це свідчить довідка № 01- 05/1504 від 08 квітня 2024 року, яку дали їй в Інституті про відпрацьовані години у січні 2024 р: норма годин 184, відпрацьовано нею 184.

Підкреслила, що через догану вона втратила частку своєї заробітної плати, бо їй не нараховувалася премія через наявність догани, а зменшена заробітна плата завжди впливає і на нарахування пенсії.

Вказала, що їй відмовили в виплаті 10% за знання та використання однієї іноземної мови в своїй роботі (один час платили, а потім перестали). Свою відмову адміністрація обґрунтовує тим, що їй не дають роботу здійснювати переклад, та те, що в у неї немає сертифікату В1. Зазначила, що її знання англійської мови визнала Вища атестаційна комісія на підставі виданого у 1996 році результатів іспиту (оцінка «відмінна») при затверджені її ступеня кандидата медичних наук, крім того вона постійно використовує англійську мову при написанні статей, була у відрядженнях на Фальк - симпозіумах, як стендовий доповідач (у Барселоні, неодноразово у Німеччині, у Чеській Республіці, тощо) на 10+ денних курсах гастроентерології у Амстердамі на Зволле у Нідерландах), де вона спілкувалася лише англійською мовою. Керівництву Інституту про це добре відомо, як і те, що вона у 2003-2005 роках стажувалася на англійській мові у Rollins School of Public Health в Змори Університеті (США) майже 2 роки, отримавши грант від Державного департаменту США і пройшовши складний відбір на англійській мові: здавши General Record Exam (аналог українського ЗНО, зовнішнє незалежне оцінювання), та екзамен TOEFL (англійську мову), співбесіду на англійській мові, причому ці дуже коштовні екзамени оплатив державний департамент США, як і її місячне навчання у Old Dominion University (Норфолк, США - сертифікат з центру англійської мови для учасників E.Muskie-програми по стажуванню) та у приватному Еморі університеті. Потім вона у Інституті постійно працювала з науковою літературою на англійській мові, про що свідчать її публікації.

Також їй стало відомо, що з 01 січня 2014 року їй неправильно нараховувався розряд 14, а її правильний розряд старшого наукового працівника 19.

Вказала, що на сьогоднішній день її заробітна плата повинна обчислюватися згідно зі ст.36 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльністю». Відповідно до якого у молодшого наукового співробітника при номінально допустимому розряді 10, починаючи з 01 січня 2023 року оклад повинен становити 2027 х 11 = 22 297 грн. Розрахунок окладу старшого наукового співробітника, яким є ОСОБА_1 і у якої розряд повинен бути 19, по відношенню до молодшого наукового співробітника повинен становити 41898,76 грн.

Таким чином, з 01 січня 2023 року оклад старшого наукового співробітника ОСОБА_1 повинен складати 41989,76 грн (доплати за вислугу років, науковий ступінь, вчене звання, за використання однієї іноземної мови у своїй роботі). Однак позивачу встановлено мізерний оклад 9585 грн, що позивач вважає порушенням її трудових прав, за відновленням яких звернулась до суду.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпра від 15 червня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ДУ «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» про зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати, стягнення перерахованої заробітної плати, лікарняних, відпускних, скасування догани, зобов`язання нарахування премії, стягнення премії - задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано наказ ДУ «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» № 35 ос від 07 лютого 2024 року «Про винесення догани ОСОБА_1 ».

Зобов`язано ДУ «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 премії за період дії догани з лютого 2024 року по січень 2025 року з утриманням із зазначеної суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та інших обов`язкових платежів під час фактичної виплати.

В частині позовних вимог здійснення перерахунку посадового окладу з урахуванням надбавок до посадового окладу: за вчене звання 25%, стаж наукової роботи 30%, надбавки за науковий ступінь 15%, за знання та використання однієї іноземної мови 10%; 19 кваліфікаційного тарифного розряду, щорічних відпускних та компенсації за щорічну відпустку, лікарняних, індексації та інфляції - відмовлено.

Стягнуто з ДУ «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» на користь держави судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с.107-124 Том V).

Рішення суду мотивовано частковою доведеністю позивачем позовних вимог щодо незаконності наказу від 07 лютого 2024 року про оголошення ОСОБА_1 догани, зокрема, доведеністю того факту, що 19 січня 2024 року позивач відпрацювала повний робочий день з прийняттям роботи від позивача відповідачем, про що зазначено у табелюванні роботодавцем, а тому такі обставини фактично нівелюють факт прогулу чи запізнення на роботу.

Також під час розгляду правомірності наказу відповідача від 07 лютого 2024 року, судом першої інстанції встановлено добросовісність та дотримання дисципліни ОСОБА_1 , натомість, відповідач вибірково провів моніторинг трудової дисципліни лише ОСОБА_1 , що свідчить про ознаки мобінгу та дискримінаційного підходу до особи позивача. Суд першої інстанції також вважав, що ОСОБА_1 пропущений строк на оскарження догани з поважних причин, тому це строк належить до поновлення судом.

Разом з цим суд першої інстанції вважав, що в період дії наказу від 07 лютого 2024 року, позивачеві неправомірно не нараховувалась премія, а тому належить відповідачеві здійснити таке нарахування премії за період з лютого 2024 року по січень 2025 року з відрахуванням усіх необхідних податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що нарахування та виплата посадового окладу позивачу, а також встановлення виплати 17 кваліфікаційного тарифного розряду здійснювалися відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Постанови КМУ від 30 серпня 2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», Постанови президії НАМН України №15/3 від 07.07.2011 року «Про затвердження умов оплати праці працівників науково-дослідних установ НАМН України», в додатку №2 якого для старших наукових співробітників зазначено розмір: «17 -18», Законами України «Про Державний бюджет України» на 2023, 2024, 2025, 2026 роки та чинного штатного розпису, що включає в себе і нарахування доплати за стаж наукової роботи (30%), доплати за науковий ступінь (15%), доплати за вчене звання (25%), а тому відповідач діяв виключно в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку лікарняних, відпускних та компенсації за невикористану відпустку, індексації та інфляції є похідними від основного позову в частині нарахування посадового окладу, 19 розряду, надбавок, в задоволенні яких позивачу відмовлено, тому такі вимоги також є недоведеними.

Що стосується вимог ОСОБА_1 щодо ненарахування їй 10% за знання та використання однієї іноземної мови, то суд першої інстанції вважав встановленим факт того, що в установі не розроблено положення про використання іноземної мови; посадова інструкція ОСОБА_1 не містить обов`язку використовувати іноземну мову; її наукові публікації виконувались українською мовою; відсутні докази листування, перекладів, підготовки матеріалів чи участі в міжнародних проєктах із застосуванням іноземної мови, а тому позивачем не надано доказів використання іноземної мови при виконанні посадових обов`язків та не доведено, що використання іноземної мови є складовою її трудової функції та фактично здійснюється під час роботи, а сама по собі наявність диплому та знання іноземної мови не породжує права на надбавку, та в установі відсутнє відповідне нормативне врегулювання.

Не погодившись з таким рішення суду, у липні 2026 року ДУ “Інститут гастроентерології НАМН України” та ОСОБА_1 звернулися з апеляційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ДУ “Інститут гастроентерології НАМН України” просив скасувати рішення суду у задоволеній його частині позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог з підстав надання оцінки судом першої інстанції письмовим документам ОСОБА_1 , які не спростовують, на думку скаржника, необхідності дотримання саме ОСОБА_1 трудової дисципліни в установі, як то, вчасно приходити на роботу. Позивач є постійним порушником такої трудової дисципліни, запізнюючись на роботу постійно, про що є відео з камер спостереження. Разом з цим суд першої інстанції помилково вважав наявність ознак мобінгу та дискримінаційного підходу до ОСОБА_1 , адже у позивача лише за 2021-2025 роки було 5 дисциплінарних стягнень та всі вони стосуються запізнення і відсутності на роботі без поважних причин. Також твердження позивача щодо приймання нею лікарського препарату “прегабалін” є недоведеними та матеріали справи не містять ані лікарняного листка від відповідного лікаря, який може призначати такий препарат, ані призначення лікаря та рецепту на придбання ліків та відповідного касового чеку.

Крім того, скаржник вважає, що відповідачем надавались відповідні докази, що за умовами колективного договору премія в установі не є щомісячною, тобто, фіксованою складовою зарплати. Вона встановлюється наказом по установі відповідно до рішення комісії про виплату премії, яка діє на підставі положення. Водночас, суд першої інстанції безпідставно вирішив нарахувати ОСОБА_1 премію, тоді як вона постійно не дотримується графіку роботи, чим порушує трудову дисципліну в установі.

ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просила скасувати рішення в частині відмови у здійсненні перерахунку посадового окладу з урахуванням надбавок до посадового окладу, за вчене звання 25%, стаж наукової роботи 30%, надбавки за науковий ступінь 15%, за знання та використання однієї іноземної мови 10%, 19 кваліфікаційного тарифного розряду, щорічних відпускних та компенсації за щорічну відпустку, лікарняних, індексації та інфляції. Також просила конкретизувати резолютивну частину судового рішення щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату премії за період дії догани з лютого 2024 року по січень 2025 року, де вказати точні помісячні суми такої премії, що потрібно їй для перерахунку пенсії, оскільки вона є працюючим пенсіонером (а.с.138-140, 163,163 Том ІІ).

У вересні 2026 року позивач ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подала відзив на апеляційну скаргу ДУ “Інститут гастроентерології НАМН України”, в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, рішення суду в оскаржуваній відповідачем частині залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вважає, що саме на роботодавця в даному випадку покладається обов`язок доведення, що працівник вчинив дисциплінарний проступок. Зазначає, що доводи скаржника базуються лише на перекручуванні фактів, своїй негативній думці про позивача, що не стосується предмету розгляду цієї справи (а.с.178-191 Том ІІ).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ДУ “Інститут гастроентерології НАМН України” та ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення, з таких підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна установа «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» зареєстрована з 01 листопада 1991 року. Види економічної діяльності: 79.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (основний); 85.42 Вища освіта; 86.10. Діяльність лікарняних закладів; 86.21 Загальна медична практика (а.с.123 Том ІІІ).

Відповідно до довідки Державної установи «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» від 11 вересня 2023 року за №01-05/1026, ОСОБА_1 дійсно працює в ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» з 09 вересня 1987 року (наказ від 09 вересня 1987 року № 99к), на посаді старшого наукового співробітника відділу захворювань шлунку та дванадцятипалої кишки, дієтології і лікувального харчування з 02 листопада 1992 року (наказ від 02 листопада 1992 року №134л) по теперішній час. Має наукове звання старшого наукового співробітника та науковий ступінь кандидат медичних наук (а.с.17,48,49 Том І).

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання з 09 вересня 1987 року працює в ДУ «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» на посаді старшого наукового співробітника (а.с.20-23 Том ІІІ).

Згідно з Довідкою ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» від 06 липня 2021 року за №01-03/1766/1 Дніпропетровський науково-дослідний інститут гастроентерології з дня свого заснування (грудень 1964 р.) є державною установою і утримується за рахунок державного бюджету.

Наказом МОЗ України № 174 від 03 серпня 1993 року Інститут перейменовано в Український науково-дослідний інститут гастроентерології.

Наказом № 51 від 29 вересня 2000 року Академії медичних наук України Український НДІ гастроентерології перейменовано на Інститут гастроентерології АМН України.

Наказом № 58 від 01 листопада 2006 року згідно з Постановою АМНУ №7/3 від 05 червня 2006 року Інститут гастроентерології АМН України перейменовано на Державну Установу «Інститут гастроентерології АМН України».

Наказом № 53 від 04 квітня 2012 року згідно з Постановою НАМНУ №19/8 від 06 жовтня 2011 року ДУ «Інститут гастроентерології АМН України» перейменовано на ДУ «Інститут гастроентерології Національної Академії медичних наук України» (а.с.18 Том І).

Відповідно до Посадової інструкції старшого наукового співробітника відділу захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки, дієтології і лікувального харчування, яка підписана ОСОБА_1 , старший науковий співробітник відділу належить до категорії «Професіонали» (п.1.1). Здійснює дослідницьку роботу у межах питань тематики відділу з метою пошуку нових, найбільш доцільним теоретичних та практичних рішень (п.2.1);бере участь у наукових конференціях, симпозіумах, семінарах та нарадах за дорученням, або за згодою наукової частини, у роботі Вченої ради ( п.2.13) та інше (а.с. 91 Том ІІ).

Між директором і первинною профспілковою організацією Державна Установа «Інститут гастроентерології НАМН України» затверджено Колективний договір, який схвалено на конференції трудового колективу згідно з протоколом від 04 червня 2018 року №1 та зареєстровано за №471 від 06 червня 2018 року Виконавчим комітетом Індустріальної районної у місті Дніпрі ради.

Згідно з наказом №35 ос від 07 лютого 2024 року старшому науковому співробітнику відділу захворювання шлунку та 12п.к. дієтології і лікувального харчування ОСОБА_1 оголошено догану за відсутність 19 січня 2024 року на робочому місці з 08-00 по 12-36, без поважних причин. З копією наказу ОСОБА_1 ознайомлена 07 лютого 2024 року. Підстава наказу: доповідна записка завідувача відділу захворювання шлунку та 12 п.к., дієтології і лікувального харчування ОСОБА_2 від 05 лютого 2024 року, акт комісії про розгляд питання систематичних запізнень на роботу від 06 лютого 2024 року, протоколи засідання комісії від 07 лютого 2024 року, пояснювальна записка старшого наукового співробітника відділу захворювання шлунку та 12 п.к., дієтології і лікувального харчування ОСОБА_1 від 06 лютого 2024 року (а.с. 92-100 Том І).

Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 19 січня 2024 року з 08-00 до 12-36 год, про що не заперечувалося позивачкою та нею була надана відповідачеві пояснювальна записка з цього приводу. З наказом №35ос від 07 лютого 2024 року про оголошену догану вона була ознайомлена 07 лютого 2024 року. Зазначені фактичні обставини підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_1 було відпрацьовано 4 год 36 хвилин, на які вона 19 січня 2024 року була відсутня з початку робочого дня, про що не заперечувалося і представниками відповідача та підтверджується довідкою ДУ «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» від 08 квітня 2024 року за №01-05/1504, в якій зазначено, що загальна кількість відпрацьованих днів ОСОБА_1 у січні 2024 року становить 23дні, 184 години, при нормі 184 години (а.с.23 Том І).

Суд першої інстанції встановив, що оскільки роботодавець табелював цей день, як повний робочий день і прийняв роботу, то він фактично нівелював факт прогулу чи запізнення на роботу ОСОБА_1 .

Також судом першої інстанції встановлено, що запізнення позивачки на роботу 19 січня 2024 року сталося через погане самопочуття (проблеми зі здоров`ям), фізичне виснаження та прийом препарату «прегабалін», про що було зазначено ОСОБА_1 і в її пояснювальній.

Суд першої інстанції також зазначив, що відстань між місцем проживання ОСОБА_1 та місцем роботи є далекою, тривалість поїздки в громадському транспортні значна та необхідно перетинати міст через річку Дніпро, а тому суд не приймає до уваги інформацію в протоколі засідання комісії від 07 лютого 2024 року про запізнення на роботу ОСОБА_1 12 січня 2024 року та 08 січня 2024 року. Оскільки, як зазначено в протоколі 12 січня 2024 року відповідно до інформаційного ресурсу «Сирена Дніпро», було оголошено сирену о 07-26 та відбій о 07-55, а 08 січня 2024 року оголошено сирену о 5-56 відбій о 08-24, ці обставини фізично унеможливили позивачці своєчасно прийти на роботу після скасування сирени.

Суд першої інстанції також критично оцінив доповідну записку завідувача відділу захворювання шлунку та 12 п.к., дієтології і лікувального харчування ОСОБА_2 від 05 лютого 2024 року, яким було промоніторено прихід на роботу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 29 січня 2024 року, з якої вбачається запізнення на роботу від 1 хвилини та прихід на роботу за півтори години до початку робочого дня (а.с.100 Том І), моніторинг закінчення робочого дня не проводився. Зазначений моніторинг свідчить радше про упередженість до працівника. Запізнення на 15 хвилин формально є порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку.

Суд першої інстанції встановив, що моніторинг проводився тільки щодо ОСОБА_1 , а заяви на відлучення, які кожного разу писала Демешкіна Л.В., підтверджується витягами з наказу (а.с.54-58,61, 64-66, 69-72, 74-76, 78- 79, 81-83, 86, 90 Том ІІ), свідчать про її добросовісність та дотримання дисципліни.

Разом з цим судом першої інстанції наголошено, що в судовому засіданні представниками відповідача не заперечувалося, що такі заяви писала Демешкіна Л.В., що є доказом вибіркового ставлення та психологічного тиску, та ознакою мобінгу (цькування) на робочому місці (ст. 2-2 КЗпП) та дискримінаційного підходу саме до ОСОБА_1 з боку відповідача.

Також суд першої інстанції встановив, що позивачка звернулася з пропуском строку на оскарження догани, оскільки з наказом про притягнення її до дисциплінарної відповідальності вона була ознайомлена 07 лютого 2024 року, тоді як звернулася з даним позовом 13 травня 2024 року, однак суд першої інстанції прийняв до уваги, що в період з 27 квітня 2024 року по 29 квітня 2024 року позивачка хворіла, що підтверджується лікарняним листом, крім того строк пропуску незначний, а тому суд першої інстанції вважав, що строк було пропущено з поважних причин, та він підлягає поновленню (а.с. 15 Том І).

ДУ «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» є державною організацією та здійснює свою діяльність на основі і відповідно до законодавства України та вимог Статуту.

ДУ «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» входить до складу Національної академії медичних наук України, постанова КМ України від 12 серпня 2020 року за №713 (т.5 а.с. 37-39 Том V).

Посади працівників та фонд їх оплати праці (основної зарплати) затверджує у штатному розписі Головний розпорядник бюджетних коштів - Національна академія медичних наук України.

Складається і затверджується штатний розпис відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28 лютого 2002 року № 228.

Штатний розпис це документ, який фіксує: перелік назв посад в розрізі структури установи; кількість штатних одиниць за посадою в розрізі структурних підрозділів; розмір посадового окладу за посадою; місячний фонд заробітної плати за усіма її складовими для бюджетних установ.

Відповідно до Тарифікаційного списку працівників ДУ «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» по розділу «Наука» з 01 січня 2012 року тарифний розряд ОСОБА_1 - 17 ( а.с.239-240 Том ІІ).

Згідно з розділом ІІІ «Оплата праці» колективного договору ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» основна заробітна плата працівників встановлюється у вигляді посадових окладів, що затверджується штатним розписом на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (а.с.145-178 Том ІІ).

Відповідно до штатного розпису з 01 січня 2022 року посадовий оклад старшого наукового співробітника 8679,00 грн, доплата за стаж наукової роботи (30%) 2603,70 грн, доплата за науковий ступінь (15%) 1301,85 грн, доплата за вчене звання (25%) 2169,75 грн, всього місячний фонд заробітної плати 14754,30 грн, та річний 177051,60 грн (а.с.107-108 Том ІІ).

Відповідно до штатного розпису з 01 січня 2023 року посадовий оклад старшого наукового співробітника 8679,00 грн, доплата за стаж наукової роботи (30%) 2603,70 грн, доплата за науковий ступінь (15%) 1301,85 грн, доплата за вчене звання (25%) 2169,75 грн, всього місячний фонд заробітної плати 14754,30 грн, та річний 177051,60 грн (а.с.109-110 Том ІІ).

Відповідно до штатного розпису з 01 січня 2024 року посадовий оклад старшого наукового співробітника 9585,00 грн, доплата за стаж наукової роботи (30%) 2875,50 грн, доплата за науковий ступінь (15%) 1437,75 грн, доплата за вчене звання (25%) 2396,25 грн, всього місячний фонд заробітної плати 16294,50 грн, та річний 195534,00 грн (а.с.89-91 том І).

Штатні розписи за 2022, 2023, 2024 роки затверджені віце-президентом НАМН України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить - 7100 грн, з 01 квітня 2024 року становить 8000 грн (у погодинному розмірі відповідно - 42,60 грн, 48 грн).

Старший науковий співробітник 17 тарифний розряд, оклад 9585,00 грн. Доплата за наукову ступень 15 % від посадового окладу, якщо працівник має науковий ступінь кандидата наук чи доктора філософії - доплата йому встановлюється у граничному розмірі 15% посадового окладу (ставки заробітної плати, (підпункт 3, пункт 4 наказу МОН від 26.09.2005 № 557) сума 1437,75 грн.

Доплата за вчене звання 25 % від посадового окладу, розмір доплати в бюджетних установах встановлюють у відсотках до посадового окладу, зокрема в граничному розмірі: 25% якщо є вчене звання «старший науковий співробітник» сума 2396,25 грн.

Доплата за вислугу років 30 % від посадового окладу, за наявності стажу роботи понад 20 років, ч. 1 ст. 35 Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26 листопада 2015 року № 848 сума 2875,50 грн.

Обов`язкові утримання із заробітної плати, це податки: 18% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) - 2933,01 грн; 1,5% військового збору 244,42 грн. Нараховується (9585 +1437,75+2396,25+2875) = 16294 грн.

Доплата за науковий ступінь передбачена п.3.28 колективного договору у розмірі від 1% до 15%, відповідно до підпункту 3, пункту 4 наказу МОН від 26 вересня 2005 року № 557, для кандидата наук чи доктора філософії доплата встановлюється у граничному розмірі 15%.

Відповідно до Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державної установи «Інститут гастроентерології НАМН України» за період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2023 року від 03 жовтня 2023 року №04.04.-20/7 проведеної Східним офісом Держаудитслужби порушень в нарахуванні та виплати заробітної плати не виявлено.

Суд першої інстанції встановив, що посилання ОСОБА_1 на свій тарифний розряд у розмірі 19, протирічать діючому законодавству, приписам Постанови президії НАМН України №15/3 від 07 липня 2011 року «Про затвердження умов оплати праці працівників науково-дослідних установ НАМН України». В додатку №2 для старших наукових співробітників зазначено розмір: «17 -18».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження знання англійської мови позивачкою надано докази: сертифікат з центру англійської мови для учасників E.Muskie програми по стажуванню (Норфолк. США) (а.с.29 Том І). ОСОБА_1 отримала грант від Державного департаменту США і пройшла відбір на англійській мові здавши General Record Exam та екзамен TOEFL, пройшла стажування у 2003-2005 роках на англійській мові у Rollins School of Public Health в Еморі Університеті (США), де вона здобула ступінь магістра з охорони здоров`я населення (а.с.27 Том І).

Відповідно до п.4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 р. № 557 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" передбачено встановлення працівникам надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови: однієї європейської - 10%, однієї східної, угро-фінської або африканської - 15, двох і більше мов - 25% посадового окладу (ставки заробітної плати).

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки» працівникам можуть установлюватися надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови у розмірах:10 % посадового окладу за знання і використання однієї європейської мови; 15 % однієї східної, угро-фінської або африканської мови; 25 % двох і більше мов.

Відповідно до Додатку №9 до Колективного договору, передбачено надбавки на знання та використання в роботі іноземної мови: працівникам за знання та використання однієї європейської мови -10 %; працівникам за знання та використання двох і більше мов 25%. (а.с.162 Том ІІ).

Рішення щодо встановлення надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови ухвалює керівник установи відповідно до функцій та завдань, покладених на працівника на підставі положення.

Судом першої інстанції встановлено, що в установі не розроблялось положення про використання іноземної мови, оскільки жоден працівник, в розумінні нормативного акту, не використовує в своїй роботі англійську мову. Так, працівник протягом року повинен використовувати англійську мову в міжнародних проєктах, в міжнародних наукових програмах, приймати участь в наукових конференціях, семінарах, в робочих зустрічах з міжнародними партнерами, розробляти науково-методичне забезпечення на іноземній мові, рецензувати на іноземній мові статті, перекладати анотації, опрацьовувати зарубіжні бази даних та інше.

Згідно довідки ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» від 17 грудня 2024 року за № 01-02/2042, с.н.с. ОСОБА_1 за період з 2022-2024 р.р. приймала участь в співавторстві в написанні 4-х статей, які були опубліковані в журналі «Гастроентерологія». Використання в написанні статей (фрагментів статей) будь-якої іноземної мови є власною ініціативою самого науковця і адміністрація наукової частини ніколи ні в письмовому, ні в усному вигляді не дає вказівок на обов`язкове використання будь-яких наукових робіт на іноземній мові науковим співробітникам, в тому числі ОСОБА_1 .

Згідно з Довідкою про публікаційну роботу к.мед.н., с.н.с. ОСОБА_1 за 2022-2024 рр. всі чотири публікації написані українською мовою (а.с.96 Том ІІ).

Старший науковий співробітник відділу шлунку та дванадцятипалої кишки, дієтології і лікувального харчування по розділу «Наука» ОСОБА_1 за період з 2022 року по 2024 рік не перебувала у відрядженнях по території України та за її межами, довідка № 01-05/1979 від 25 листопада 2024 року (а.с. 97 Том ІІ).

З наведеного суд першої інстанції встановив, що ключовою умовою є не лише знання, а й використання іноземної мови у службовій діяльності, якщо це передбачено посадовими обов`язками працівника. Для встановлення такої надбавки зазвичай необхідно підтвердити: наявність у працівника відповідних знань іноземної мови; необхідність використання іноземної мови при виконанні посадових обов`язків; закріплення цього факту в посадовій інструкції, положенні про структурний підрозділ, наказі керівника або іншому локальному акті установи.

В установі відповідача не розроблено положення про використання іноземної мови; посадова інструкція ОСОБА_1 не містить обов`язку використовувати іноземну мову; її наукові публікації виконувались українською мовою; відсутні докази листування, перекладів, підготовки матеріалів чи участі в міжнародних проєктах із застосуванням іноземної мови.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу про оголошення догани від 07 лютого 2024 року за №35ос та нарахування премій за період дії наказу про оголошення догани знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими;

- при визначенні тарифного розряду позивача відповідач діяв виключно в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України. Нарахування та виплата посадового окладу позивачу, а також встановлення виплати 17 кваліфікаційного тарифного розряду здійснювалися відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Постанови КМУ від 30 серпня 2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», Постанови президії НАМН України №15/3 від 07.07.2011 року «Про затвердження умов оплати праці працівників науково-дослідних установ НАМН України», в додатку №2 якого для старших наукових співробітників зазначено розмір: «17 -18», Законами України «Про Державний бюджет України» на 2023, 2024, 2025, 2026 роки та чинного штатного розпису, тому вимоги позивача в цій частині позову є безпідставними, необґрунтованими;

- позивачем не надано доказів використання іноземної мови при виконанні посадових обов`язків та не доведено, що використання іноземної мови є складовою її трудової функції та фактично здійснюється під час роботи, а сама по собі наявність диплому та знання іноземної мови не породжує права на надбавку, та в установі відсутнє відповідне нормативне врегулювання, з огляду на вказане суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні;

- позовні вимоги щодо здійснення перерахунку лікарняних, відпускних та компенсації за невикористану відпустку, індексації та інфляції є похідними від основного позову в частині нарахування посадового окладу, 19 розряду, надбавок, в задоволенні яких позивачу відмовлено.

Колегія суддів повністю погоджується як зі встановленими фактичними обставинами справи, так і з висновком суду першої інстанції.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно із статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Догана - це захід дисциплінарного впливу морально-психологічного характеру, що містить негативну оцінку конкретних дій працівника і виконує оцінювальний, попереджувальний і мотиваційний вплив на нього.

Дисциплінарна відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, має примусовий характер. Він полягає в тому, що стосовно працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, роботодавцем можуть уживатися заходи примусового впливу, які спричиняють для порушника певні негативні наслідки.

Притягувати працівника до дисциплінарної відповідальності є правом, а не обов`язком роботодавця. Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до працівників у випадку порушення ними трудової дисципліни, зазначено у статті 147 КЗпП. Таким заходом може бути або догана, або звільнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Отже, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни. При цьому, закон вимагає, щоб факт такого порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Крім цього, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, керівництво повинно навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком.

Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин.

Таким чином, керівник підприємства має право застосовувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку. Тобто, не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності вини особи, яка порушила трудові обов`язки, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

22 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/9493/17 зробив наступні висновки. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлено вину як одну із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівника не може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно виявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Працівник, незалежно від того, укладено з ним строковий чи безстроковий трудовий договір, а також від того, є він основним працівником чи сумісником, зобов`язаний виконувати роботу, визначену цим договором, з підляганням з внутрішньому трудовому розпорядкові (ст. 21 КЗпП), працювати сумлінно і чесно, вчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника (ст. 139 КЗпП). Порушення працівником трудової дисципліни, невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових обов`язків є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків. Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана. Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника.

Дисциплінарне стягнення буде правомірним, якщо порушення стосується лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Так, при наданні оцінки правомірності порядку накладання на позивача дисциплінарного стягнення та законності обставин його накладення, слід виходити із загальних правил притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбачених КЗпП України.

Крім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 23 грудня 2025 року у справі № 420/19301/21 роз`яснив, що дисциплінарне стягнення – це передбачена законом міра примусу, що застосовується роботодавцем до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

Для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку – об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Також необхідно враховувати інші обставини, що мають значення: характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Таким чином, відповідач не встановив наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку в діях позивачки під час здійснення дисциплінарного провадження, та не врахував усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

У даній справі, що переглядається колегією суддів, відповідачем у спірному наказі зазначалась лише одна підстава для оголошення догани ОСОБА_1 , як то, прогул та запізнення 19 січня 2024 року. Жодним письмовим доказом не встановлено негативні наслідки у роботі ОСОБА_1 , яка відпрацювала у цей день повні 8 годин, що не спростовано відповідачем, як і не наведено обставин, які б свідчили про понесення відповідачем внаслідок її запізнення на роботу, зокрема, 19 січня 2024 року, збитків чи тяжких наслідків, що є предметом цієї справи.

Доводи скаржника ДУ “Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України” про інші випадки запізнення на роботу ОСОБА_1 , що створює, на думку скаржника, характеристику особи позивача, як злісного порушника трудової дисципліни, колегія суддів відкидає, оскільки предметом розгляду цієї справи, зокрема, є оскарження наказу про оголошення догани ОСОБА_1 від 07 лютого 2024 року, виданого з підстав запізнення 19 січня 2024 року її на роботу та відсутність більше 4 годин на робочому місці.

При цьому колегія суддів відзначає, що відповідач не вказує на фактичні обставини, які б свідчили про невиконання чи неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, що б потягло за собою невідповідність її займаній посаді чи завдання негативних наслідків для відповідача.

Колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани ОСОБА_1 від 07 лютого 2024 року, а доводи скаржника ДУ “Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України” поширення прикладу запізнення для інших співробітників установи не стосуються даного предмету розгляду та не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 .

Крім того, доводи скаржника ДУ “Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України” щодо безпідставного поновлення ОСОБА_1 строку на оскарження спірного наказу від 07 лютого 2024 року також відкидаються колегією суддів, адже скаржник не навів інших обґрунтувань та підстав, які б не досліджував в цій частині суд першої інстанції, що не є такою підставою для скасування судового рішення за пропуску строку ОСОБА_1 на оскарження спірного наказу.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується і колегія суддів, безпідставне притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення їй догани, що також позбавило її на отримання нарахувань премій, які в період дії спірного наказу нараховувались установою, хоча б і не кожного місяця, як стверджує скаржник.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани від 07 лютого 2024 року є незаконним та таким, що слід скасувати з нарахуванням премій ОСОБА_1 за період його дії з лютого 2024 року по січень 2025 року, чого скаржник не спростував.

Доводи скарги ОСОБА_1 щодо неправомірності відмови у задоволенні її вимог про здійснення перерахунку посадового окладу з урахуванням надбавок до посадового окладу, за вчене звання 25%, стаж наукової роботи 30%, надбавки за науковий ступінь 15%, за знання та використання однієї іноземної мови 10%, та застосування 19 кваліфікаційного тарифного розряду з нарахуванням відпускних та компенсацій за щорічну відпустку, лікарняних, індексації та інфляції, колегія суддів відхиляє з підстав їх недоведеності, як вірно встановив суд першої інстанції та що ОСОБА_1 не спростовано.

Колегія суддів наголошує, що матеріали справи містять відомості про нарахування ОСОБА_1 усіх складових її заробітної плати за період з 2022 по 2024 роки (а.с.89-91 Том І, а.с.107-110 Том ІІ), про що судом першої інстанції зазначено у рішенні суду, що свідчить про врахування судом першої інстанції саме того періоду, щодо якого ОСОБА_1 не надавала клопотання про залишення без розгляду її позовних вимог. З цього доводи скаржника ОСОБА_1 в цій частині відхиляються колегією суддів.

Разом з цим скарга ОСОБА_1 містить вимоги щодо конкретизації резолютивної частини рішення суду першої інстанції, де просить вказати точні помісячні суми премій, які їй присудив суд першої інстанції до стягнення з відповідача.

Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що саме відповідним наказом керівника установи визначаються премії співробітників, що є виключно дискреційними повноваженнями відповідача. Оскільки такий наказ керівника по установі щодо ОСОБА_1 не виносився, адже діяв наказ про оголошення догани, та враховуючи його скасування судом першої інстанції, що залишено в силі цією постановою апеляційного суду, вимоги ОСОБА_1 щодо конкретизації задоволених цих вимог судом першої інстанції є безпідставними.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини спору, надав належну правову оцінку поданим сторонам доказам і зробив обґрунтовані висновки по суті вирішення спору.

Колегія суддів наголошує, що жодним зі скаржників не зазначено жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були досліджені судом першої інстанції та чому не була надана правова оцінка. Наведені доводи в апеляційних скаргах зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для кожного скаржника окремо, що має за мету задоволення апеляційних скарг, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Також в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р. ).

Таким чином, доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому у колегії суддів відсутні підстави для застосування положень ст. 376 ЦПК України.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду, в силу ст. 375 ЦПК України, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної установи «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України” та ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпра від 15 червня 2026 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “15” вересня 2026 року.

Повний текст постанови складено “24” вересня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О.Макаров