Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №212/13134/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8695/26 Справа № 212/13134/25 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 212/13134/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 13 січня 2026 року, яке ухвалено суддею Козловим Д.О. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 січня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона має двох доньок, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Оскільки на даний час їй виповнилося 70 років, вона є непрацюючим пенсіонером похилого віку, інвалідом 2 групи, маючи низку захворювань та за рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/25/758/Р від 30 квітня 2025 року їй протипоказані всі види праці.

Крім того, у 2024 році позивачка була прооперована з приводу плосковальгусу та після перенесених операцій на суглобах вона пересувається за допомогою милиць. Через хворобу вона багато часу проводить у лікарнях та приймає велику кількість ліків, щомісячні витрати на які складають приблизно 3 000 грн.

Також позивачка несе витрати з оплати щомісячних комунальних послуг за житло, що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 .

Таким чином, на проживання та харчування коштів в неї майже не залишається, оскільки вона отримує пенсію в сумі 8 788,43 грн та інших джерел доходів не має.

Додала, що її донька, ОСОБА_3 надає матеріальну допомогу їй добровільно у розмірі 1 000 грн. Однак відповідачка, ОСОБА_2 , допомогу їй добровільно не надає, хоча офіційно працює, отримуючи стабільну зарплату, тому вона вимушена подати позовну заяву до суду про стягнення аліментів з відповідачки.

На підставі наведеного вище позивач просила суд стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти у розмірі 1/4 частини зі всіх видів доходів щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 13 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання аліменти у розмірі 1/8 частки від усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 12 листопада 2025 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було грубо порушено норми процесуального права, оскільки справу було розглянуто за відсутності відповідачки, яка не була повідомлена про розгляд справи, тому була позбавлена можливості бути присутньою в судових засіданнях, подати заперечення проти позову, надати докази щодо свого фактичного матеріального становища, заперечити доводи позивачки та подати зустрічні аргументи.

Апелянт зазначає, що її фактичний дохід, з вирахуванням податків, становить 6 533 грн, а не 8 510 грн, як про те зазначено в оскаржуваному рішенні.

Крім того вказує, що в неї відсутнє власне житло, вона зобов`язана сплачувати орендну плату, погашати кредитні зобов`язання, оплачувати лікування та забезпечувати власне проживання.

Звертає увагу на те, що позивач отримує пенсію в розмірі 8 788,43 грн на місяць, в той час як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у 2025 році становить 2 361 грн. Зазначає, що витрати на оплату комунальних послуг є звичайними витратами на утримання житла, а з урахуванням придбання ліків, у позивача залишаються кошти, які забезпечують прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.

Окремо відповідачка вказує, що у зв`язку з діями позивачки, відповідач та її донька були позбавлені житла та змушені переїхати жити до м. Київ, починаючи з 2009 року позивачки систематично здійснювала психологічний тиск, агресивні дії та протиправну поведінку щодо відповідачки та її дочки, у зв`язку з чим відповідачка 23 рази зверталась до поліції. Зазначає, що наразі в суді перебувають справи за позовом відповідачки про усунення перешкод у користуванні квартирою та за позовом позивачки про визнання особи - дочки відповідачки, такою, що втратила право користування квартирою. Також в провадженні суду перебуває справа, пов`язана з наявними у відповідачки фінансовими зобов`язаннями перед банківською установою щодо погашення кредиту.

Заслухавши суддю - доповідача, позивача ОСОБА_1 , яка заперечувала проти апеляційної скарги відповідачки та просила залишити без змін рішення суду першої інстанції,, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду, у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Апеляційна скарга відповідачки обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за її відсутності, без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно ж ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вручення відповідачу судової повістки про призначення справи, що не відповідає ч.5 ч. ст. 128 ЦПК України, згідно якої судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідачки, без обов`язкового належного повідомлення її про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 08 січня 2026 року ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що був складений актовий запис № 37 від 20 жовтня 1976 року, матір`ю якої вказана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отримання ОСОБА_1 пенсії в розмірі 8 788,43 грн на місяць підтверджується довідкою ПФУ за жовтень 2025 року.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 125/25/758/В від 30 квітня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, маючи низку захворювань, що підтверджується також виписками з медичних карток № 113/31 від 01 лютого 2021 року, № 6428/997 від 03 грудня 2022 року, № 53 від 29 січня 2024 року, № 1015 від 16 грудня 2024 року, № 38/74 від 20 січня 2025 року.

Витрати позивачки на придбання відповідного медичного обладнання для повсякденного життя з урахуванням наявних у ОСОБА_1 захворювань підтверджується рахунком на оплату від 12 січня 2021 року комплекту для ендопротезування колінного суглобу на суму 5 000 грн.

Також витрати ОСОБА_1 на придбання ліків підтверджуються копіями квитанцій та чеків, наданих позивачкою, від 20 жовтня 2025 року на суму 1 400 грн., від 04 серпня 2025 року на суму 550 грн, від 07 серпня 2025 року на суму 867 грн, від 15 вересня 2025 року на суму 850 грн, від 11 жовтня 2025 року на суму 431,50 грн, від 24 жовтня 2025 року на суму 186 грн, від 14 жовтня 2025 року на суму 169 грн, від 08 вересня 2025 року на суму 44,26 грн, від 25 серпня 2025 року на суму 73,50 грн, від 13 серпня 2025 року на суму 300 грн.

Крім того витрати позивачки на оплату комунальних послуг за житло по АДРЕСА_1 підтверджуються долученими до справи ОСОБА_1 платіжними інструкціями від 13 серпня 2025 року на суму 1 798 грн, від 11 вересня 2025 року на суму 1 774,52 грн, від 14 жовтня 2025 року на суму 1 813,32 грн.

Відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків вбачається, що у середньому на місяць ОСОБА_2 отримала дохід за період з 1 січня 2025 року по 30 вересня 2025 року в сумі біля 8 510 грн нарахованого прибутку.

Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 було зазначено, що вона отримує допомогу від іншої своєї доньки в сумі 1 000 грн на місяць.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів, позивачка посилалась на те, що вона є пенсіонером й має низку хвороб, змушена витрачати кошти на придбання медикаментів та своє лікування, є непрацездатною особою, тому потребує матеріальної допомоги від відповідачки, своєї доньки.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (стаття 204 СК України).

Отже, виходячи із викладеного вбачається, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

Такий правовий висновок зроблений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 212/1055/18, постанова від 05 вересня 2019 року.

Непрацездатними вважається той з батьків, хто, зокрема, досяг загального пенсійного віку.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.

Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов`язку утримувати матір, батька.

Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 301/160/17 (провадження №61-28415св18) виходив з того, що необхідність стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища. При цьому до уваги має братися отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов`язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зробила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання непрацездатної матері у розмірі частки від усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з дня пред`явлення позову, та довічно.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

По справі в становлено, що відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 125/25/758/В від 30 квітня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, маючи низку захворювань, що підтверджується також виписками з медичних карток № 113/31 від 01 лютого 2021 року, № 6428/997 від 03 грудня 2022 року, № 53 від 29 січня 2024 року, № 1015 від 16 грудня 2024 року, № 38/74 від 20 січня 2025 року.

Витрати позивачки на придбання відповідного медичного обладнання для повсякденного життя, з урахуванням наявних у ОСОБА_1 захворювань, підтверджується рахунком на оплату від 12 січня 2021 року комплекту для ендопротезування колінного суглобу на суму 5 000 грн.

Копіями квитанцій та чеків, наданих позивачкою, від 20 жовтня 2025 року на суму 1 400 грн., від 04 серпня 2025 року на суму 550 грн, від 07 серпня 2025 року на суму 867 грн, від 15 вересня 2025 року на суму 850 грн, від 11 жовтня 2025 року на суму 431,50 грн, від 24 жовтня 2025 року на суму 186 грн, від 14 жовтня 2025 року на суму 169 грн, від 08 вересня 2025 року на суму 44,26 грн, від 25 серпня 2025 року на суму 73,50 грн, від 13 серпня 2025 року на суму 300 грн, підтверджуються витрати ОСОБА_1 на придбання ліків.

Крім того, позивачка несе щомісячні витрати на оплату комунальних послуг за житло, що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 , що підтверджуються долученими до справи ОСОБА_1 платіжними інструкціями від 13 серпня 2025 року на суму 1 798 грн, від 11 вересня 2025 року на суму 1 774,52 грн, від 14 жовтня 2025 року на суму 1 813,32 грн.

Відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків вбачається, що у середньому на місяць ОСОБА_2 отримала дохід за період з 1 січня 2025 року по 30 вересня 2025 року в сумі біля 8 510 грн нарахованого прибутку.

Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 було зазначено, що вона отримує допомогу від іншої своєї доньки в сумі 1 000 грн на місяць.

Також встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію в розмірі 8 788,43 грн на місяць, що підтверджується довідкою ПФУ за жовтень 2025 року.

Отже, ОСОБА_1 отримує пенсію, розмір якої хоча і є більшим від прожиткового мінімуму, однак, враховуючи її захворювання, непрацездатність, у зв`язку з наявністю другої групи інвалідності, не забезпечує її потреб пов`язаних зі станом її здоров`я.

ОСОБА_1 батьківських прав відносно відповідачки не позбавлялася.

Обставин, які б слугували підставами для звільнення ОСОБА_2 від обов`язку утримувати матір, апеляційним судом не встановлено. Наявність між сторонами у справі неприязних відносин не є належною правовою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивачки про стягнення аліментів на її утримання.

За таких обставин, відповідач зобов`язана утримувати свою матір, у відповідності до положень ч. 1 ст. 202 СК України.

Визначаючи розмір аліментів на утримання ОСОБА_1 , апеляційний суд, враховує її матеріальне та сімейне становище, вид і розмір її доходу, непрацездатність та її потребу у матеріальній допомозі щодо забезпечення достатнього життєвого рівня та необхідних умов для існування, отримання необхідної медичної допомоги та інших витрат, які не покриваються розміром отримуваної нею пенсії, рівність усіх дітей утримувати своїх непрацездатних батьків, прийшов до висновку про визначення аліментів у розмірі 1/10 частини з усіх видів заробітку (доходу) дочки ОСОБА_2 .

Доказів на підтвердження того, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу матері у визначеному розмірі, матеріали справи не містять.

За таких встановлених обставин справи, колегія суддів вважає доцільним задовольнити заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 частково шляхом стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання непрацездатної матері в розмірі саме 1/10 часток від усіх видів доходів відповідачки щомісячно, враховуючи інтереси як позивачки, так й відповідачки.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 13 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання аліменти у розмірі 1/10 частки від усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 12 листопада 2025 року.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: