Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №226/981/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3639/26 Справа № 226/981/24 Суддя у 1-й інстанції - Ярощук О. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Усенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»

на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 23 жовтня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

14 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3922174 від 20.05.2021 року. В обґрунтування позовних вимог Позивач вказав, що 20.05.2021 року між ТОВ «МІОЛАН» та Відповідачем укладено Кредитний договір №3922174, право вимоги за яким на підставі договору про відступлення права вимоги №07Т від 13.09.2021 року було відступлене на користь ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС». Кредитний договір із Відповідачем був укладений в електронному вигляді та підписаний Відповідачем із використанням одноразового пароля. Відповідачем були порушені умови вказаного кредитного договору щодо погашення кредиту, у зв`язку із чим виникла заборгованість. Враховуючи зазначене, Позивач прохав суд стягнути із Відповідача заборгованість за договором №3922174 від 20.05.2021 року у розмірі 70 500 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 15000 грн, заборгованість за відсотками 54 000 грн, заборгованість за комісійними винагородами у розмірі 1500 грн та судові витрати, 2422,40 грн судового збору та 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с.2-7).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 23 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено повністю (а.с.156-160).

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 23.10.2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, стягнути з позивача судові витрати у справі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 20.05.2021 року за власним волевиявленням та з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» за адресою: https://miloan.ua/ подано заявку на отримання кредиту №3922174, яка знаходиться у власному кабінеті відповідача на вказаному веб-сайті товариства.

Стверджує, що відповідачу було направлено електронним повідомленням (SMS) на номер телефону НОМЕР_1 , який особисто вказаний відповідачем у договорі про споживчий кредит №3922174 від 20.05.2021 року. Повідомлення містило одноразовий ідентифікатор J86441, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов договору. Даний договір також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства за адресою: https://miloan.ua/.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що PDF файл договору, який міститься у матеріалах справи у додатках до позову, завантаживши (скачавши даний файл) та відкривши через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів суд має змогу переконатись у наявності підпису та побачити одноразовий ідентифікатор.

Вказує, що відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували, що мобільний номер телефону та ІР-адреса, з яких була подана заява на отримання кредиту, йому не належать.

Вважає, що наданий позивачем скріншот першої сторінки договору із фіксацією підпису сторін за допомогою одноразового ідентифікатора дає підстави вважати доведеним належними доказами факт, що договір про споживчий кредит № 3922174 від 20.05.2021 року був дійсно підписаний з первісним кредитором саме відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора J86441 .

Копія платіжного доручення №46711317 від 20.05.2021 року є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит (а.с.166-174).

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Судом 1 інстанції встановлено, що відповідно до наявної Анкети-заяви на кредит №3922174 від 20.05.2021 року заявку подано з ІР адреси: НОМЕР_2 . У зазначеній анкеті містяться персональні дані Відповідача (дата народження, номер мобільного телефону, адреса електронної пошти, паспорт, адреса зареєстрованого місця проживання), сума кредиту 15 000,00 грн., строк кредиту 30 днів із 20.05.2021 року, дата повернення 19.06.2021 року, сума до повернення 25500 грн.

Договір про споживчий кредит №3922174 від 20.05.2021 року (індивідуальна частина), укладений між Відповідачем та ТОВ «Мілоан», від імені якого 20.05.2021 21:32 підписано Вініченко О.В., що зазначено на самому договорі на першій сторінці у верхньому правому кутку.

Також сторонами укладено Додаток № 1 до договору про споживчий кредит №3922174 від 20.05.2021 року, яким визначено Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки.

Згідно п. 2.1 Договору про споживчий кредит №3922174 від 20.05.2021 року Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього Договору кредитні кошти не будуть відправленні Товариством та/або не будуть отримані Позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього Договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті.

Згідно із Платіжним дорученням №46711317 від 20.05.2021, долученого Позивачем: дата такого доручення 20.05.2021 року, платником зазначено ТОВ «Мілоан», Банк платника Приватбанк, отримувач ОСОБА_1 , банк отримувача VISA кредит рах.№ НОМЕР_3 , сума 15 000,00 грн., призначення платежу: «Кошти згідно договору 3922174».

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, заборгованість відповідача за Договором №3922174 від 20.05.2021 року станом на 18.08.2021 року становить 70500,00 грн., яка складається: з заборгованості по тілу кредиту 15 000,00 грн.; заборгованість за відсотками 54000,00 грн.; заборгованість за комісійними винагородами 1 500,00 грн., заборгованість по пені 0,00 грн.

13.09.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги №07Т, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» належні йому права вимоги, зокрема, до Відповідача, відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу №07Т від 13.09.2021 р. Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором №3922174 від 20.05.2021 року.

Відповідно до витягу із додатку до договору факторингу №07Т від 13.09.2021 року ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги заборгованості Позивачу до боржника Відповідача за кредитним договором договором №3922174 від 20.05.2021 року в сумі 70500,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами кредитного договору і фактично його виконання також не відбулось, а тому між ними не виникло цивільно-правових відносин на підставі кредитного договору, які регулюються Цивільним кодексом України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з долученої до справи копії кредитного договору №3922174 від 20.05.2021 року, вказаний договір не містить електронного підпису ОСОБА_1 .

Апеляційним судом також вказані обставині перевірені та висновок суду першої інстанції підтверджений.

Із Анкети-заяви на кредит №3922174 від 20.05.2021 року вбачається здійснення процедури верифікації відповідача за телефоном шляхом верифікаційного дзвінка, однак не вбачається здійснення направлення відповідачу даних в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності для підписання заявки електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Вказана Анкета-заява на кредит № 3922174 від 20.05.2021 року не містить підписів представника ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1

Платіжне доручення 46711317 від 20.05.2021 року не містить відмітки банку про прийняття платежу, а даних про належність кредитного рахунку, зазначеного у платіжному дорученні відповідачу, матеріали справи не містять.

Крім того позивачем ані суду 1 інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано виписки із карткового рахунку ОСОБА_1 .

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 3922174 від 20.05.2021 року, а також факту перерахування ОСОБА_1 від ТОВ «Мілоан» суми кредиту.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції і не є підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 23 жовтня 2025 року відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 23 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Судді: