Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №215/6495/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10319/26 Справа № 215/6495/26 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М. І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 215/6495/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Остапенко В.О.

суддів - Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Дяченко Д.П.

сторони:

заявник - Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа»

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 липня 2026 року, яка постановлена суддею Коноваленком М.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 липня 2026 року у задоволенні заяви Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про забезпечення доказів до пред`явлення позову, відмовлено.

Ухвала суду мотивована відсутністю підстав для задоволення заяви, оскільки зазначена інформація, яку просить витребувати заявник, наявна у позивача, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення доказів до пред`явлення позову.

Не погодившись з ухвалою суду, КПТМ «Криворіжтепломережа» звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що твердження суду про наявність у заявника необхідної інформації є хибним та помилковим та не підтверджується матеріалами справи. У даному випадку КПТМ «Криворіжтепломережа» не має процесуальної можливості самостійно отримати актові записи про смерть, копії спадкової справи, інформацію органу реєстрації. Зазначені документи знаходяться у володінні державних органів та нотаріальної контори й можуть бути витребувані судом. Без отримання вищевказаних доказів підприємство не має можливості визначити належного відповідача та реалізувати право на звернення до суду для захисту своїх порушених прав. Таким чином, звернення із заявою повністю відповідало вимогам статей 116-117 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши суддю - доповідача, представника КПТМ «Криворіжтепломережа» - адвоката Костікову Є.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задоовльнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни судового рішення, з наступних підстав.

Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення повністю не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення доказів до пред`явлення позову, суд першої інстанції виходив із того, що зазначена інформація, яку просить витребувати заявник, наявна у позивача, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення доказів до пред`явлення позову.

Однак погодитися з такими мотивами правового обґрунтування колегія суддів не може, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Цивільно процесуальним законодавством передбачено механізм витребування доказів як способу забезпечення доказів (ст. 116 ЦПК України) та витребування доказів (ст. 84 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 84 ЦПК України визначено, що суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку встановленому ст. ст. 116-118 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЦПК України, способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Згідно з ч. 3 ст. 116 ЦПК України, заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

У відповідності до п. 4 - п. 6 ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності особу, у якої знаходяться докази.

За змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на вказані вище норми цивільного процесуального законодавства України та вимоги заяви про забезпечення доказів, можна дійти висновку, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено або збирання або подання останніх стане згодом неможливим чи утрудненим.

Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18 та у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19.

Таким чином заяву про забезпечення доказів, подану в порядку ст.116 - 117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи відповідно до ст. 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.

Витребування доказів це спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (ст. 116-119 ЦПК України), а витребування доказів це допомога суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно (ст. 84 ЦПК України).

Вирішуючи питання про забезпечення доказів, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації та предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню, у зв`язку із вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Наведені обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.

Зі змісту заяви вбачається, що КПТМ «Криворіжтепломережа» звернулось з заявою про забезпечення доказів шляхом витребування з Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1 інформації про осіб (вказати ПІБ, дату народження), які були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ; з Тернівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) копії актового запису про смерть ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; з Шостої криворізької державної нотаріальної контори копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 .

Разом з тим, механізм сприяння сторонам, у яких виникають складнощі в отриманні доказів, і які вони не можуть одержати самостійно, передбачено ст. 84 ЦПК України.

Незважаючи на те, що в ЦПК України відмежовано ці поняття та закріплено різними статтями, КПТМ «Криворіжтепломережа» помилково ототожнив витребування доказів, як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим, та витребування доказів, як сприяння суду сторонам в поданні відповідного доказу, який неможливо отримати самостійно.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Колегія суддів звертає увагу, що заявником у поданій заяві про забезпечення доказів не зазначено, яким чином витребування доказів стане неможливим або утрудненим в майбутньому, не вказано, яким чином письмові докази, які можуть бути надані, будуть втрачені або збирання подання таких доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Жодних доказів на підтвердження даних обставин КПТМ «Криворіжтепломережа» не надав.

З огляду на зазначене вбачається, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Подана заявником заява про забезпечення доказів не містить жодних обґрунтованих посилань на ризики чи загрози того, що докази, про забезпечення яких порушує питання заявниця, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто зазначена заява про забезпечення доказів не відповідає критеріям, визначеним статтею 116 ЦПК України.

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що предметом звернення до суду з заявою про забезпечення доказів є факт витребування доказів до подачі позову, а не їх оцінка, щодо майбутнього предмету спору, що повинно оцінюватись судом першої інстанції вже при вирішенні майбутнього цивільно-правового спору по суті, та дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів з тих підстав, що зазначена інформація, які просить витребувати заявник, наявна у позивача.

З урахуванням викладеного, оскаржуване судове рішення необхідно змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні заяви, з урахуванням змісту цієї постанови.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа»- задовольнити частково.

Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 липня 2026 року змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні заяви.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: