Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №191/256/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7013/26 Справа № 191/256/26 Суддя у 1-й інстанції - Чорна О.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Усенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

16.01.2026 року позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №13.07.2023-100002066 від 13.07.2023 року в розмірі 6 528 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 13.07.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір (оферти) №13.07.2023-100002066. Відповідно до умов укладеного договору, відповідач отримав кредит у розмірі – 4000 грн., строком на 42 дні, дата повернення (виплати) кредиту — 23.08.2023 року. Первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання (надалі – "первинний період"), черговий період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду (надалі – "черговий період"). Договором передбачена процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.1% за 1(один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Кредитний договір (оферти) №13.07.2023-100002066 від 13.07.2023 року переоформлено шляхом укладення між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору (оферти) № 07.08.2023-010000633 від 07.08.2023 року шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору. Відповідно до умов укладеного договору, відповідач отримав кредит у розмірі – 4000,00 грн., строком на 42 дні, дата повернення (виплати) кредиту 17.09.2023 року. Первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання (надалі – "первинний період"), черговий період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду (надалі – "черговий період"). Договором передбачена процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.1% за 1(один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Позивач стверджує, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ «Споживчий центр», а саме отримавши кредитні кошти. Відповідно до розрахунків позивача, станом на момент подання до суду позовної заяви, відповідач має заборгованість перед банком у розмірі 6528 грн. Однак відповідачем не повернуто кредит ТОВ «Споживчий центр» в повному обсязі, а також не виконано в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором, після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору (а.с. 1-6).

Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 13.07.2023-100002066 від 13.07.2023 року в загальному розмірі 6528 грн., а також судового збору в сумі 2662,40 грн. – відмовлено (а.с. 56-58).

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ФК «Споживчий центр» звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність рішення суду вимогам законності та обґрунтованості, неналежне дослідження доказів та порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог (а.с. 60-67).

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.07.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №13.07.2023-100002066 в електронній формі.

Порядок укладання електронного кредитного договору визначений у розділі 2 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта).

Згідно з п.2.2 Пропозиції електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним кредитних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

На підтвердження укладення кредитного договору 13 липня 2023 року позивачем надано до суду додаток до анкети позичальника із інформацією про особисті дані ОСОБА_1 (а.с. 16-17), таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а.с.. 17зв), Пропозицію про укладення кредитного договору від 13.07.2023 року (оферта) (а.с. 18-21), заявку (а.с. 21-22), підтвердження кредитного договору (а.с. 23). Зазначені документи датуються 13 липня 2023 року та підписані одноразовим ідентифікатором відповідача — А413, який було надано відповідачу для підписання кредитного договору №13.07.2023-100002066 від 13.07.2023 року, підтвердження ознайомлення з супутніми документами.

Таким чином, зі встановлених обставин справи та наданих позивачем доказів апеляційним судом встановлений факт укладання електронного правочину, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, що і є його безпосереднім підписом.

Апеляційний суд зауважує, що одноразовий ідентифікатор направлявся позичальнику кредитодавцем на його номер телефону, який вказаний позичальником при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця, тобто – НОМЕР_1 . Цей номер телефону зазначений позичальником у Додатку до анкети позичальника, який є невід`ємною частиною договору (а.с. 16-17).

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит, на наступних умовах: сума кредиту 4000 грн. 00 коп., строк кредитування 42 дні, дата повернення кредиту – 23.08.2023; первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання (надалі – "первинний період"), черговий період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду (надалі – "черговий період"). Договором передбачена процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору, кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, тобто, є споживчим.

Відповідно до п. 4.1 кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача за реквізитами платіжного засобу 4149-49ХХ-ХХХХ-6656.

В договорі зазначено, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення.

01.11.2020 року ТОВ «Споживчий центр» та АТ КБ «Приватбанк» уклали договір про надання послуг в системі LiqPay №4507, відповідно до якого АТ КБ «Приватбанк» надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому та відправлення платежів за допомогою системи LiqPay, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням ТОВ «Споживчий центр» на банківські картки платників.

Згідно з квитанцією LIQPAY №2339161534 від 13 липня 2023 року через АТ КБ «ПриватБанк» на виконання умов договору № 13.07.2023-100002066 перераховано 4 000,00 грн. (а.с. 9).

Таким чином, зі встановлених обставин справи та наданих позивачем доказів судом встановлено укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі № 13.07.2023-100002066 від 13 липня 2023 року, а також отримання кредитних коштів на підставі вказаного вище договору.

07 серпня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір №07.08.2023-010000633. Даний договір містить Заяву позичальника про перекредитування/зарахування від 07 серпня 2023 року, за якою: «На підставі ст. 601 ЦК України позичальник просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 4000 грн. за кредитним договором 07.08.2023-010000633 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 4000 грн за кредитним договором 13.07.2023-100002066 від 13 липня 2023 року. Кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Зобов`язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором 07.08.2023-010000633 та зобов`язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором 13.07.2023-100002066 від 13 липня 2023 року вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Дана заява є частиною кредитного договору 13.07.2023-100002066» (а.с. 31).

На підтвердження укладення кредитного договору 07 серпня 2023 року позивачем надано до суду додаток до анкети позичальника із інформацією про особисті дані ОСОБА_1 (а.с. 24-25), таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 25зв), Пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) (а.с. 26-29), заявку (а.с. 29зв-30зв), підтвердження кредитного договору (а.с. 31). Зазначені документи датуються 07 серпня 2023 року та підписані одноразовим ідентифікатором відповідача - А629.

Вказаний договір разом із зазначеною вище заявою укладений у електронній формі відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем ТОВ «Споживчий центр» доведено факт укладення 07 серпня 2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 кредитного договору № 13.07.2023-100002066 шляхом зарахування вимог сторін на підставі ст. 601 ЦК України.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит, на наступних умовах: сума кредиту 4000 грн. 00 коп., строк кредитування 42 дні, дата повернення кредиту – 17.09.2023; Первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання (надалі – "первинний період"), черговий період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду (надалі – "черговий період"). Договором передбачена процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.1% за 1(один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору, кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача за реквізитами платіжного засобу 4149-49ХХ-ХХХХ-6656.

В договорі зазначено, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення.

Судом також встановлено, що 07.08.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №07.08.2023-010000633 в електронній формі.

Позивачем наданий розрахунок заборгованості за договором 07.08.2023-010000633 від 07.08.2023; згідно розрахунку станом на 06.01.2026 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 6528,00 грн, яка складається з: основний борг – 4000,00 грн.; залишок відсотків – 2528,00 грн. (а.с. 32-41).

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитним договором. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ «Споживчий центр», а саме - отримавши кредитні кошти.

Разом з тим, суд встановив, що відповідно до заявки позичальника про перекредитування/зарахування від 07.08.2023, на підставі ст. 601 ЦК України, позичальник просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 4000 грн. 00 коп. за кредитним договором 07.08.2023-010000633 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 4000 грн. за кредитним договором 13.07.2023-100002066 від 13.07.2023. Кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Зобов`язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором 07.08.2023-010000633 та зобов`язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором 13.07.2023-100002066 від 13.07.2023 вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ч. 3 ст.11 Закону «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1 інстанції про те, що кредитні договори між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позивача подав заявки на отримання кредитів за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредитів шляхом натискання відповідних кнопок, після чого позивачем надіслано відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразові ідентифікатори у вигляді смс-коду, які відповідач і використав для підтвердження підписання кредитних договорів, що укладення кредитних договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитні договори не були би укладені сторонами, а тому ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Порядок, підстави та способи припинення зобов`язання регулюються главою 50 Цивільного Кодексу України. Так, відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Стаття 601 ЦК України визначає, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з двох кредитних договорів із всіма додатками до них, доказів перерахування грошових коштів за кредитним договором №13.07.2023-100002066 від 13.07.2023 у розмірі 4000,00 грн., грошові кошти відповідачем за першим кредитним договором дійсно отримано. Разом з тим, виходячи зі змісту заявки позичальника про перекредитування/зарахування від 07.08.2023 року, гроші, отримані відповідачем за кредитним договором №07.08.2023-010000633 від 07.08.2023 у розмірі 4000,00 грн. перераховуються на рахунок кредитора (позивача) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №13.07.2023-100002066 від 13.07.2023 року; при цьому сторони договору погоджуються, що у такий спосіб припиняються попередні зобов`язання позичальника, тобто припиняється зобов`язання за кредитним договором №13.07.2023-100002066 від 13.07.2023 року. У позові та додатках до позову відсутні твердження та докази з боку сторони позивача, що кошти за договором №07.08.2023-010000633 від 07.08.2023 у розмірі 4000,00 грн. не були отримані позивачем в порядку взаємозаліку і докази того, що відповідач якимось чином ухилився від виконання такої домовленості.

Однак, оскільки позивачем заявляється вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором №13.07.2023-100002066 від 13.07.2023 у розмірі 6528 грн., а з матеріалів справи вбачається, що даний договір вважається виконаним (зобов`язання припинене за взаємною згодою сторін), колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції про відсутність належних правових підстав для стягнення заборгованості з відповідача за заявленою позовною вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості саме за кредитним договором №13.07.2023-100002066 від 13.07.2023 року в загальному розмірі 6528 грн., а також судового збору в сумі 2662,40 грн.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу позивачем не заявлялась вимога про заборгованості за кредитним договором №07.08.2023-010000633 від 07.08.2023 року.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Судді: