Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №201/15600/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5897/26 Справа № 201/15600/25 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого – Ткаченко І.Ю.,

суддів: Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Усенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунковий центр правобережний» в інтересах: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогаз Теплоінвест» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунковий центр правобережний» в інтересах: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогаз Теплоінвест»

на заочне рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 11 березня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2025 року ТОВ «Розрахунковий центр Правобережний» в інтересах: ТОВ «Дніпрогаз Теплоінвест» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 32 771,28 грн., інфляційні втрати 7 636,65 грн., та 3% річних – 2 317,98 грн., а також судові витрати. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що між ТОВ «Дніпрогаз Теплоінвест», як теплопостачальною організацією, та споживачем ОСОБА_1 існували договірні відносини з надання послуг у сфері теплопостачання, а саме: ТОВ «Дніпрогаз Теплоінвест» надавало послуги споживачу, останній такими послугами користувався та продовжує користуватися, від послуг не відмовлявся, усвідомлюючи, що за них треба платити, але оплату не проводив, у зв`язку з цим у вказаного споживача утворилася заборгованість. За період з 01 грудня 2021 року по 01 листопад 2025 року заборгованість споживача, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за спожиту теплову енергію становить 32 771,28 грн. Щодо розрахунку за період з 01 грудня 2021 року по 01 листопада 2025 року інфляційні втрати складають – 7636,65 грн. та 3% річних – 2317,98 грн. Отже, загальна сума, що підлягає стягненню з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних складає 42 725,91 грн. 01 жовтня 2020 року між ТОВ «Розрахунковий центр Правобережний» та ТОВ «Дніпрогаз Теплоінвест», був укладений договір доручення № 01/10/20-1, де Довіритель доручає, а Повірений зобов`язується від імені і за рахунок Довірителя вчинити наступні юридичні дії: нарахування, збирання та отримання платежів за спожиту теплову енергію, в тому числі нарахування, збирання та отримання платежів за спожиту теплову енергію, в тому числі нарахування, збирання та отримання штрафних санкцій, трьох відсотків річних, інфляційних втрат від споживачів теплової енергії на умовах і в порядку, визначеному Договором (а.с.2-9).

Заочним рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 11 березня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Розрахунковий центр Правобережний» в інтересах: ТОВ «Дніпрогаз Теплоінвест» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Розрахунковий центр Правобережний» заборгованість у розмірі 34 747 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Розрахунковий центр Правобережний» судовий збір в сумі 1 970 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено (а.с.70-75).

Не погодившись з таким заочним рішенням суду, ТОВ «Розрахунковий центр Правобережний» в інтересах: ТОВ «Дніпрогаз Теплоінвест» звернулося із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що суд першої інстанції не мав можливості оцінити справу належним чином через технічну помилку в документах, а надання нових доказів усуває цю прогалину та забезпечує об`єктивний та всебічний розгляд справи, просить скасувати частково таке рішення в частині розміру стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат, 3 % річних та судового збору, та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 32 771,28 грн. (тридцять дві тисячі сімсот сімдесят одна гривня 28 копійок), інфляційні втрати – 7 636,65грн. ( сім тисяч шістсот тридцять шість гривень 65 коп.) та 3% річних – 2 317,98 грн. (дві тисячі триста сімнадцять гривень 98 коп.), а також судові витрати у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що подані до місцевого суду документи містили технічні помилки й стосувалися іншої особи. Зокрема, розрахунок основної заборгованості та поштові відправлення були сформовані на ОСОБА_2 , а розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних містили суми й періоди щодо іншого відповідача з іншої судової справи. Вказує, що помилкові документи були сформовані автоматизованою системою обліку через збій, спричинений постійними відключеннями електроенергії під час опалювального сезону 2025/2026 років. Позивач стверджує, що не мав умислу подавати некоректні дані та докладав зусиль для надання належних доказів (а.с.79-81).

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Дніпрогаз Теплоінвест», як теплопостачальною організацією, та споживачем ОСОБА_1 існували договірні відносини з надання послуг у сфері теплопостачання, а саме: ТОВ «Дніпрогаз Теплоінвест» надавало послуги споживачу, останній такими послугами користувався та продовжує користуватися, від послуг не відмовлявся, усвідомлюючи, що за них треба платити, але оплату не проводив, у зв`язку з цим у вказаного споживача утворилася заборгованість.

За період з січня 2023 по листопад 2025 року заборгованість споживача, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за спожиту теплову енергію становить 29 457,50 грн., за весь період відповідачем сплачено 1 000 грн. 12 вересня 2023 року (а.с.23).

В матеріалах справи наявний розрахунок інфляційних втрат, що складають – 3 965,50 грн. (а.с.16-20) та 3% річних – 1 324 грн. з січня 2023 по березень 2025 року (а.с.11-15).

Інших розрахунків до матеріалів справи не надано.

Отже, загальна сума, що підлягає стягненню з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних складає 34 747 грн.

Фактичну реєстрацію відповідача за адресою АДРЕСА_1 , підтверджує відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.51).

01 жовтня 2020 року між ТОВ «Розрахунковий центр Правобережний» та ТОВ «Дніпрогаз Теплоінвест», був укладений договір доручення № 01/10/20-1, де Довіритель доручає, а Повірений зобов`язується від імені і за рахунок Довірителя вчинити наступні юридичні дії: Нарахування, збирання та отримання платежів за спожиту теплову енергію, в тому числі нарахування, збирання та отримання платежів за спожиту теплову енергію, в тому числі нарахування, збирання та отримання штрафних санкцій, трьох відсотків річних, інфляційних втрат від споживачів теплової енергії на умовах і в порядку, визначеному Договором (а.с.30-33).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні розрахунки заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних лише за період з січня 2023 року по листопад 2025 року на загальну суму 34 747,00 грн, а розрахунків за заявлених у позовній заяві період з 01.12.2021 року по 01.11.2025 року позивачем до суду надано не було.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Як вбачається з матеріалів справи, додані позивачем до позовної заяви документи, а саме: розрахунок суми основної заборгованості на суму 29 457,50 грн, розрахунки інфляційних втрат та 3% річних містять суми та періоди щодо іншого боржника за іншим об`єктом теплопостачання, а саме за ОСОБА_2 .

Таким чином, у матеріалах справи, на підставі яких було ухвалене оскаржуване рішення, повністю відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які б підтверджували факт існування та розмір заборгованості за спожиту теплову енергію безпосередньо відповідача ОСОБА_1 .

Протягом трьохмісячного періоду розгляду справи, представник позивача подавав лише заяву про розгляд справи без його участі, однак жодної заяви, клопотання чи уточнення щодо належності та достовірності документів матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 89 ЦПК України, не надав належної оцінки поданим позивачем документам та ухвалив рішення про часткове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 34 747,00 грн. на підставі доказів, сформованих щодо іншої особи - ОСОБА_2 .

Посилання позивача в апеляційній скарзі на технічний збій у автоматизованій системі обліку та відключення електроенергії, як на поважну причину неподання належних розрахунків щодо ОСОБА_1 до суду першої інстанції, колегія суддів, вважає безпідставними.

Так, внутрішні технічні та організаційні складнощі сторони, у тому числі помилки її програмного забезпечення та працівників при формуванні позовної заяви, належать до зони процесуального ризику та суб`єктивного чинника самої сторони, і не є обставинами, які об`єктивно та незалежно від сторони унеможливлювали подання належних доказів під час розгляду справи місцевим судом, починаючи з дня пред`явлення позову - 02.12.2025 року по дату ухвалення рішення - 11.03.2026 року.

За таких обставин, колегія суддів, відмовляє у прийнятті та дослідженні нових доказів, поданих разом із апеляційною скаргою.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Зважаючи, що позивачем є юридична особа – ТОВ “Розрахунковий центр Правобережний” в інтересах ТОВ “Дніпрогаз Теплоінвест”, зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що позовні вимоги ТОВ «Розрахунковий центр правобережний» в інтересах: ТОВ «Дніпрогаз Теплоінвест» до ОСОБА_1 у суді першої інстанції не були підтверджені жодним належним доказом, а підстави для прийняття нових доказів на стадії апеляційного розгляду за ст. 367 ЦПК України відсутні.

Відтак, рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, у зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

З огляду на повну відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Розрахунковий центр Правобережний» в інтересах: ТОВ «Дніпрогаз Теплоінвест», усі судові витрати, понесені позивачем при поданні позовної заяви та апеляційної скарги, покладаються на позивача і з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунковий центр правобережний» в інтересах: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогаз Теплоінвест» - задовольнити частково.

Заочне рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 11 березня 2026 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунковий центр правобережний» в інтересах: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогаз Теплоінвест» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Судді: