Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №211/6663/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10740/26 Справа № 211/6663/26 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 211/6663/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

скаржник ОСОБА_1

заінтересована особа державний виконавець Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції державний виконавець Купенко Світлана Ігорівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Токарєва Олена Григорівна, на ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2026 року, яка постановлена суддею Сарат Н.О. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції державний виконавець Купенко Світлана Ігорівна щодо проведення перерахунку заборгованості по аліментам.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 23 вересня 2020 року у цивільній справі № 229/2944/20 стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини доходів (заробітку) платника аліментів, починаючи з 03 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття та на власне утримання в розмірі 1/6 частини доходів (заробітку) платника аліментів до досягнення дитиною трирічного віку.

22 чеврня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65872412.

Скаржник зазначає, що державним виконавцем проводилося нарахування та стягнення аліментів з доходів, з яких стягнення аліментів заборонено законом, а саме додаткової винагороди військовослужбовця, яка є одноразовим видом грошового забезпечення.

Крім того зазначає, що державний виконавец, маючи достовірні та документально підтверджену інформацію про те, що боржник ОСОБА_1 був двічі тяжко поранений під час захисту Батьківщини, у зв`язку з чим і отримував додаткову винагороду, з якої аліменти не вираховуються, починаючи з серпня 2025 року по травень 2026 року не вчиняла будь-яких дій для з`ясування походження отриманої боржником додаткової винагороди.

На підставі наведеного вище заявник просив суд визнати дії державного виконавця неправомірними, зобов`язати зробити перерахунок заборгованості по аліментах в межах виконавчого провадження № 65872412, визнати неправомірною та скасувати постанову про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, вирішити питання щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2026 року скаргу задоволено частково, визнано дії старшого державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Купенко Світлани Ігорівни, що пов`язані з проведенням 11.06.2026 року розрахунку ( перерахунку) заборгованості зі сплати аліментів станом на перший квартал 2026 року в межах виконавчого провадження № 65872412 - неправомірними.

Зобов`язано старшого державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Купенко Світлану Ігорівну провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження № 65872412 без урахування додаткової винагороди та додаткових одноразових винагород на лікування отриманих ОСОБА_1 тяжких поранень під час захисту Батьківщини у період з лютого 2022 року по квітень 2024 року та з урахування вимог пункту 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого Постановою КМУ від 26 лютого 1993 року № 146 в попередній редакції, а саме від 19 лютого 2022 року яка діяла на момент отримання ОСОБА_1 тяжких поранень та на момент виплати йому додаткової винагороди по 16 листопада 2022 року (день набрання чинності новою редакцією)

Стягнуто з Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34908999) на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн

В іншій частині скаргу залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Токарєва О.Г., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 81 Сімейного кодексу України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Таким нормативним актом є постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146. Пунктом 8 Переліку № 146 у редакції, чинній з 16 листопада 2022 року, прямо передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України утримання аліментів провадиться: з усіх видів грошового забезпечення; інших виплат, установлених законодавством; зокрема, з додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану. Саме така додаткова винагорода була виплачена ОСОБА_1 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168. Отже, після 16 листопада 2022 року законодавець прямо визначив додаткову винагороду за постановою № 168 джерелом, з якого здійснюється утримання аліментів.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції поклав в основу свого рішення висновки постанови Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі № 580/9551/23 щодо того, що додаткова винагорода за постановою № 168 є тимчасовим (одноразовим) видом грошового забезпечення. Однак зазначена справа стосувалася зовсім інших правовідносин - включення додаткової винагороди до довідки про грошове забезпечення для обчислення пенсії військовослужбовця. У справі № 580/9551/23 Верховний Суд застосовував норми пенсійного законодавства, зокрема статтю 43 Закону України № 2262-XII та відповідні положення Порядку № 393. Предметом цієї справи є зовсім інше питання - визначення доходу, з якого відповідно до статті 81 СК України та пункту 8 Переліку № 146 повинні утримуватися аліменти. Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував правовий висновок, зроблений у пенсійних правовідносинах, на аліментні правовідносини. Правове регулювання цих правовідносин є різним.

Крім того зазначає, що оскаржуваною ухвалою державного виконавця зобов`язано провести перерахунок: «без урахування додаткової винагороди та додаткових одноразових винагород на лікування отриманих ОСОБА_1 тяжких поранень». Однак суд не встановив належним чином: конкретний вид кожної виплати; нормативну підставу її виплати; дату її виплати; її розмір; чи була вона допомогою на лікування; чи була вона додатковою винагородою за постановою № 168; чи належить вона до виплат, прямо виключених пунктом 12 Переліку № 146; чи є підстави для застосування статті 73 Закону України «Про виконавче провадження». Сам факт того, що виплата була здійснена у зв`язку з пораненням, не дає підстав автоматично виключати її з доходу без встановлення її правової природи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – адвокат Кононець Л.А. просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Ступак Я.О., - залишити без задоволення.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 23 вересня 2020 року у цивільній справі № 229/2944/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини доходів (заробітку) платника аліментів, починаючи з 03 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття та на власне утримання в розмірі 1/6 частини доходів (заробітку) платника аліментів до досягнення дитиною трирічного віку.

22 червня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65872412.

Як вбачається із звіту про здійснення відрахування та виплати щодо ОСОБА_1 за постановою ВП № 65872412 від 15 червня 2026 року, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , у період з липня 2020 року по липень 2021 року відрахування аліментів з грошового забезпечення ОСОБА_1 не здійснювалось, у зв`язку з чим по виконавчому провадженню № 65872412 виникла заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 22 287,29 грн.

03 червня 2024 року стягувачем до Дружківського ВДВС подано заяву із проханням перерахувати заборгованість по аліментам згідно довідки про доходи боржника з лютого 2022 року по квітень 2024 року № 2589/фс.

На виконання заяви стягувача було здійснено перерахунок заборгованості у виконавчому провадженні станом на квітень 2024 року заборгованість по сплаті аліментів становила 316 437,89 грн.

З довідки про доходи боржника від 03 червня 2024 року № 2589/фс вбачається, що ОСОБА_1 у період з лютого 2022 року по квітень 2024 року окрім грошового забезпечення також отримував додаткову винагороду, після врахування державним виконавцем якої сума заборгованості значно зросла.

Як вбачається із довідки № 836/2018 від 17 червня 2022 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої ВЧ НОМЕР_2 , сержант ОСОБА_1 19 березня 2022 року, під час виконання бойового завдання та захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії рф проти України, знаходячись в районі бойових дій в межах міста Рубіжне Луганської області, отримав поранення - вогнепальне осколкове сліпе поранення с/3 лівої гомілки з вогнепальним переломом н/3 діафізу великогомілкової кістки.

Як вбачається із довідки № 896/5063 від 16 березня 2023 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), сержант ОСОБА_1 06 січня 2023 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії рф проти України, знаходячись в районі бойових дій поблизу населеного пункту Білогорівка Луганської області, отримав поранення - вогнепальне осколкове сліпе проникаюче поранення правої шоки з переломом передньої стінки правої гайморової пазухи, вогнепальне осколкове сліпе поранення лівого передпліччя з вогнепальним переломом лівої променевої кістки, правої гомілки з наявністю сторонніх тіл (металевих уламків)

Згідно довідки ВЛК № 1330 від 02 вересня 2024 року обидва поранення Афанасьєва являються травмами важкого ступеня та пов`язані із захистом Батьківщини.

На поданий адвокатський запит від ВЧ НОМЕР_2 отримано відповідь від 06 серпня 2025 року за № 836/4719, з якої серед іншого вбачається, що бухгалтерією установи аліменти утримувалися виключно з грошового забезпечення без врахування додаткової винагород; на період дії воєнного стану; на грошове забезпечення, що не має постійного характеру не може бути звернено стягнення; зазначені періоди перебування боржника на лікуванні та у відпустках для реабілітації після отриманих поранень, пов`язаних із захистом Батьківщини та зазначені суми виплаченої у зв`язку із цим додаткової винагороди.

Відповідно до відповіді Дружківського ВДВС від 16 серпня 2025 року за № 36911/2436/23/2025, наданої на адвокатський запит боржника, вбачається, що 16 серпня 2025 року державним виконавцем було винесено повторно та скеровано до ВЧ НОМЕР_2 вимогу про надання звітів, довідок про виплати грошового забезпечення, додаткової винагороди та додаткових одноразових винагород на лікування отриманих ОСОБА_1 тяжких поранень під час захисту Батьківщини у період з лютого 2022 року по квітень 2024 року та відраховані податки та стягнуті суми аліментів.

Після отримання державним виконавцем відомостей отриманих з ВЧ НОМЕР_2 , на електронну адресу, зазначену представником боржника у поданому запиті мав бути надісланий відповідний розрахунок.

З моменту отримання відповіді Дружківського ВДВС до листопада 2025 року (тобто протягом 3 місяців) жодної інформації від Дружківського ВДВС ні ОСОБА_1 , ні його представник, не отримали, у зв`язку з чим 05 листопада 2025 року було направлено повторний адвокатський запит про здійснення перерахунку заборгованості по аліментам.

На поданий адвокатський запит отримано розрахунок заборгованості та відповідь від 10 листопада 2025 року № 48336/3246/16/2025 з якої вбачається, що розрахунок складений станом на 10 листопада 2025 року має попередній характер та буде перерахований після отримання виконавцем необхідних даних. Також зазначено, що в разі ненадходження відповіді від ВЧ НОМЕР_2 , відділом буде скерований запит до Міністерства оборони України з метою отримання необхідної інформації.

Згідно розрахунку заборгованості, виконаного станом на жовтень 2025 року, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 110 553,17 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, виконаного станом на 31 січня 2026 року вбачається, що сума заборгованості по аліментам становить 107 909,66 грн

Після тривалого листування з Дружківським ВДВС, останнім було здійснено перерахунок розміру заборгованості ОСОБА_1 по аліментам, виходячи з наявний матеріалів виконавчого провадження та згідно відповіді ВЧ НОМЕР_2 від 06 серпня 2025 року № 836/4719 на поданий адвокатський запит, в якому зазначені суми виплачене ОСОБА_1 у зв`язку із отриманими пораненнями додаткової винагороди.

Згідно розрахунку заборгованості, виконаного станом на кінець 2026 року вбачається, шо розмір заборгованості ОСОБА_1 по аліментам становить 24 447,35 грн, проте і він не мав характеру остаточного.

На поданий представником боржника запит 18 травня 2026 року отримано відповідь, з якої вбачається, що вимога виконавця до Міністерства Оборони України про отримання інформації датована 11 травня 2026 року, а запити до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України та до ВЧ НОМЕР_1 (як правонаступника ВЧ НОМЕР_3 ) датовані 18 травня 2026 року, тобто їх було виконано лише після чергового звернення представника боржника до Дружківського ВДВС.

15 липня 2025 року у ВП № 65872412 старший державним виконавцем Дружківського ВДВС Купенко С.І. було винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, оскільки сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 за період з 03 липня 2020 року по 15 липня 2025 року, перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці.

25 травня 2026 року, представником боржника до Дружківського ВДВС було подано заяву, в якій прохалося скасувати встановлене обмеження відносно ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, оскільки згідно останнього розрахунку заборгованості, проведеного станом на травень 2026 року вбачається, що заборгованість становить 24 447,33 грн, проте і він має попередній характер, не являється остаточним, оскільки відповіді на подані державним виконавцем запити до Міністерства оборони України, Галузевого державного архіву Міністерства Оборони України та ВЧ НОМЕР_1 стосовно точних сум виплаченої додаткової винагороди не надійшли, а тому будь-які підстави стверджувати, що заборгованість по аліментам перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці відсутні, а встановлене обмеження у праві керування транспортними засобами, без відповідних правових підстав, грубо порушує права ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 посилався на те, що державним виконавцем проводилося нарахування та стягнення аліментів з доходів, з яких стягнення аліментів заборонено законом, а саме додаткової винагороди військовослужбовця та додаткової винагороди, яку боржник отримував у зв`язку з тяжким пораненням, які є одноразовим видом грошового забезпечення.

Постановлюючи ухвалу про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для визнатння неправомірними дій старшого державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Жонецької області та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості зі спалти аліментів без врахування додаткової винагороди та додаткових одноразових винагород на лікування.

При цьому суд вважав передчасною вимогу скаржника про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами від 15 липня 2025 року у виконавчому провадженні № 65872412, тому в задоволенні вказаної вимоги суд відмовив і в цій частині ухвала суду першої інстанції не оскаржується.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнатння неправомірними дій старшого державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Жонецької області та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості зі спалти аліментів без врахування додаткової винагороди та додаткових одноразових винагород на лікування, з наступних підстав.

Статтею 129-1 Конституції України гарантовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення конкретизовано у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (тут і надалі в редакції, чинній на час подання скарги).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України).

Спірні правовідносини стосуються виконання судового рішення про стягнення аліментів.

Звертаючись до суду із скаргою на дії державного виконавця Афанасьєв В.В. посилається на те, що державним виконавцем при визначенні суми аліментів, безпідставно враховано суми одноразової додаткової винагороди та додаткової винагороди, яку боржник отримував у зв`язку з тяжким пораненням, які є одноразовим видом грошового забезпечення.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог частин першої, третьої, четвертої, шостої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому сімейним законодавством. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у випадках, встановлених Законом.

У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.

Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» (далі - Перелік) затверджено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

Згідно пункту 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146, передбачено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України, деяким іншим особам визначається відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Згідно з пунктом 8 Розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

25 січня 2023 року наказом Міністерства оборони України № 44 внесено зміни до Порядку № 260, згідно з якими додаткова винагорода, визначена Постановою № 168, належить до одноразових видів грошового забезпечення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям, під час дії воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних(бойових)дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям, під час дії воєнного стану» встановлено, що військовослужбовці мають право на додаткові та одноразові винагороди, які здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). В даному випадку нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується у відповідних розмірах, розмір якої залежить зокрема від безпосередньої участі у бойових діях, покладених завданнях та від іншого.

У постанові Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 122 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146» встановлено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ тощо утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року № 1263 внесено зміни до пункту 8 Переліку № 146 щодо видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, доповнено його після слів «з усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану».

У постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 209/3260/13-ц, від 26 лютого 2025 року у справі № 361/1506/22 вказано, що законодавець, маючи на меті належне забезпечення дитини для її повноцінного духовного та фізичного розвитку, міг з будь-яких причин не охоплювати аліментними зобов`язаннями додаткову винагороду на період воєнного стану. Внесенням відповідних змін 16 листопада 2022 року законодавець лише конкретизував перелік видів грошового забезпечення, із яких справляється нарахування аліментів, задля усунення проблемних питань при нарахуванні аліментів, а не «створив» новий вид доходів, який раніше таким не визнавав. Отже, додаткові виплати, які нараховувались та виплачувались боржнику по аліментам відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» до 16 листопада 2022 року не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, мали постійний характер та відносились до видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб.

Аналогічні висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 08 серпня 2025 року в справі № 636/3608/24, від 26 лютого 2025 року у справі № 361/1506/22, від 24 лютого 2026 року у справі № 545/2411/19, від 24 лютого 2026 року в справі № 621/2247/23, від 08 квітня 2026 року в справі № 466/1090/25.

Таким чином, державним виконавцем правильно здійснено розрахунок заборгованості заявника зі сплати аліментів з врахуванням виплачених йому додаткових винагород, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів, без врахування додаткової винагороди та додаткових одноразових винагород у зв`язку з пораненнями, є помилковим.

На підставі п 4.ч.1 ст.376 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384, ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Токарєва Олена Григорівна, задовольнити.

Ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2026 року скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції державний виконавець Купенко Світлана Ігорівна.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: