Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №243/8419/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3568/26 Справа № 243/8419/24 Суддя у 1-й інстанції - Пронін С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Усенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності, поділ майна подружжя, стягнення грошової компенсації

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 грудня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

15 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності, поділ майна подружжя, стягнення грошової компенсації. В обґрунтовування позовних вимог зазначив, що з 23.09.2017 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17.09.2024 року шлюб було розірвано. Від шлюбу мають неповнолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час шлюбу 15 травня 2021 року за спільні кошти придбали транспортний засіб (легковий автомобіль) PEUGEOT 308, номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску: 2011, об`єм двигуна: 1598 см. куб., колір: білий, VIN: НОМЕР_2 , який було зареєстровано на відповідача ОСОБА_2 . Відповідач у добровільному порядку вирішити питання щодо поділу майна не бажає. Вартість автомобілю згідно звіту № 31024-001 від 03.10.2024 року становить 312720 грн. Просив визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобіль PEUGEOT 308, номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску: 2011, об`єм двигуна: 1598 см. куб., колір: білий, VIN: НОМЕР_2 , визнати за ОСОБА_2 право власності на вказаний автомобіль та стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини цього автомобілю в сумі 156360 грн. (том 1 а.с. 2-4).

В ході розгляду справи позивачем подано заяву про зміну предмета позову, згідно якої вказав, що під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 здійснила відчуження транспортного засобу (легковий автомобіль) PEUGEOT 308, номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску: 2011, об`єм двигуна: 1598 см. куб., колір: білий, VIN: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 та наразі автомобіль не перебуває у власності відповідача. Тому позивач змінив предмет позову та остаточно просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь грошову компенсацію 1/2 частини ринкової вартості транспортного засобу (легковий автомобіль) PEUGEOT 308, номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску: 2011, об`єм двигуна: 1598 см. куб., колір: білий, VIN: НОМЕР_2 в сумі 156360 грн. (том 1 а.с. 209-212).

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 (однієї другої) частини автомобілю PEUGEOT 308, номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску: 2011, об`єм двигуна: 1598 см. куб., колір: білий, VIN: НОМЕР_2 в сумі 142196 (сто сорок дві тисячі сто дев`яносто шість) гривень 29 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1421 (одна тисяча чотириста двадцять одна) гривня 96 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 12000 (дванадцять тисяч) гривень.

Скасовано заходи забезпечення позову, які були застосовані ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2024 року, а саме арешт на транспортний засіб (легковий автомобіль) марки PEUGEOT 308, номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску: 2011, об`єм двигуна: 1598 см. куб., колір: білий, VIN: НОМЕР_2 (том 3 а.с.194-202).

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухвалене з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з неправильним застосування норм матеріального права, заявляє вимогу про скасування такого рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що сторони перебували у статусі сім`ї до набрання рішенням про розірвання шлюбу законної сили - до 18.10.2024 року, а роздільне проживання з березня 2022 року було зумовлене поважними причинами, такими як вимушена евакуація дитини, статус ВПО. Вказує, що відчуження автомобіля PEUGEOT 308, номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску: 2011, об`єм двигуна: 1598 см. куб., колір: білий, VIN: НОМЕР_2 , відбулося за усної згоди позивача, а сам ОСОБА_1 не звертався до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним на підставі ст. 65 СК України. Зазначає, що кошти від продажу автомобіля матері ОСОБА_3 у розмірі 200 000 грн. були використані в інтересах сім`ї - на утримання дитини та повернення боргів (том 3 а.с. 204-206 ).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 вересня 2017 року, що був зареєстрований Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 446.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Як вбачається з довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 762-7002088507 від 12.08.2024 та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 762-7002088531 від 12.08.2024, ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_4 є внутрішньо переміщеними особами, фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17.09.2024 року у справі № 243/7053/24 шлюб сторін було розірвано. 18 жовтня 2024 року вказане рішення суду набрало законної сили, що вбачається з відомостей з ЄДРСР у справі № 243/7053/24.

У період перебування у шлюбі 15 травня 2021 року сторонами придбано автомобіль транспортний засіб (легковий автомобіль) PEUGEOT 308, номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску: 2011, об`єм двигуна: 1598 см. куб., колір: білий, VIN: НОМЕР_2 , право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 15.05.2021 року.

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3245/2024/4924142 від 09.10.2024 року, ОСОБА_2 здійснила продаж транспортного засобу (легковий автомобіль) PEUGEOT 308, номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску: 2011, об`єм двигуна: 1598 см. куб., колір: білий, VIN: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 10.10.2024, транспортний засіб (легковий автомобіль) PEUGEOT 308, номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску: 2011, об`єм двигуна: 1598 см. куб., колір: білий, VIN: НОМЕР_2 , 10 жовтня 2024 року був зареєстрований за ОСОБА_3 .

Як вбачається зі звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 31024-001, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 від 03.10.2024, дійсна ринкова вартість КТЗ марки PEUGEOT 308, номерний знак НОМЕР_1 , на дату оцінки становить 312720 грн.

В свою чергу, згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи № 89 від 14.02.2025, року проведеної експертом Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» В. Лелет, дійсна ринкова вартість автомобіля PEUGEOT 308, номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску: 2011, об`єм двигуна: 1598 см. куб., колір: білий, VIN: НОМЕР_2 , станом на день складання висновку експерта, у стані на момент огляду, становить 284392,57 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а його відчуження відповідачкою на користь своєї матері 09 жовтня 2024 року відбулося поза волею позивача та не в інтересах сім`ї. Визначаючи розмір компенсації, суд спирався на висновок судово-автотоварознавчої експертизи № 89 від 14 лютого 2025 року, згідно з яким дійсна ринкова вартість автомобіля становить 284 392,57 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша, третя, четверта статті 65 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений (частина друга статті 69 СК України).

Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У відповідності до частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю (частина сьома статті 57 СК України).

У разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль PEUGEOT 308, номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску: 2011, об`єм двигуна: 1598 см. куб., колір: білий, VIN: НОМЕР_2 , було придбано за спільні грошові кошти сторін, під час перебування їх у шлюбі, але враховуючи, що на момент розгляду справи вказаний автомобіль було відчужено відповідачем ОСОБА_2 поза волею співвласника ОСОБА_1 на користь третьої особи ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 має право вимагати стягнення з відповідача ОСОБА_2 1/2 частини ринкової вартості спірного автомобіля.

Колегія суддів зазначає, що відповідач ОСОБА_2 не надала як суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження своїх доводів, що спростовують презумпцію спільності права власності подружжя на вищевказаний автомобіль.

Доводи апеляційної скарги про наявність усної згоди позивача та необхідність попереднього оспорювання договору купівлі-продажу відповідно ст. 65 СК України, колегія суддів відхиляє, скільки, як встановлено судом першої інстанції, з березня 2022 року сторони припинили сімейно-шлюбні відносини, мешкали окремо та мали конфліктні стосунки. Договір купівлі-продажу автомобіля PEUGEOT 308, номерний знак НОМЕР_1 , укладено ОСОБА_2 зі своєю матір`ю ОСОБА_3 09 жовтня 2024 року, після ухвалення рішення про розірвання шлюбу від 17 вересня 2024 року.

Відтак, відсутність позову про визнання укладеного правочину недійсним не позбавляє іншого з подружжя права вимагати врахування вартості майна при поділі та стягнення грошової компенсації

Належних доказів надання ОСОБА_1 згоди на продаж автомобіля сторона відповідача суду не надала.

Витрачання коштів від продажу спільного майна на власні потреби або утримання дитини після припинення спільних шлюбних відносин та ведення господарства не вважається використанням коштів в інтересах сім`ї у розумінні статей 65, 70 СК України.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції ст. 229 ЦПК України є узагальненими та спростовуються змістом оскаржуваного рішення, у якому надано належну оцінку всім матеріалам справи, зокрема висновку висновку судової авто-товарознавчої експертизи № 89 від 14.02.2025 року.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення – не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2026 року.

Судді: