Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №180/98/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6467/26 Справа № 180/98/25 Суддя у 1-й інстанції - Нанічкіна Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Ткаченко І.Ю.,

суддів: Свистунової О.В., Пищиди М.М.

за участю секретаря: Усенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2025 року,-

В С Т А Н О В И В:

22 січня 2026 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, в обґрунтування позову зазначаючи, що 01.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії № 479497842, за яким відповідачка отримала кредит в розмірі 18100,00 гривень, та зобов`язалась його повернути, сплативши за нього проценти. Кошти відповідачці було надано, але в порушення умов цього договору і закону в добровільному порядку погашення заборгованості не відбулося, тому утворилася заборгованість. Згодом, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договори факторингу, в результаті яких право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача, а тому просить стягнути з вказаного відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором та стягнути судові витрати (а.с.1-9).

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 479497842 від 01.12.2021 року у розмірі 50256,83 гривень, яка складається з: 18099,05 гривень – заборгованість по кредиту, 32157,78 гривень – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також стягнути понесені судові витрати: судовий збір в сумі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. (а.с. 183-185).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги, зокрема відсутні докази на підтвердження оплати за договором факторингу №28/11118-01 від 28.11.2018 року (а.с.196-211).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення. Щодо оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року зазначає, що до позовної заяви було долучено Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгдження предмету факторингової операіцї та обсягу передадних прав вимоги (додаток №16).

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Судом першої інстанції встановлено, 01.12.2021 року ОСОБА_1 подано заявку до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на отримання грошових коштів в кредит. Сума кредиту – 18100 грн., строк кредиту – 30 днів (а.с.25).

Крім загальної інформації та персональних даних в заявці ОСОБА_1 вказала і номер картки: НОМЕР_1 хх-хххх-4940.

01.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії № 479497842, за яким відповідачка отримала кредит в розмірі 18100,00 гривень, та зобов`язалась його повернути, сплативши за нього проценти, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів (дисконтний період), а саме до 31.12.2021 року. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 18100,00 гривень одразу після укладення договору, який має бути повернено до 31.12.2021 року. За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом: за дисконтною процентною ставкою в розмірі 105,85 процентів річних (0,29 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним) – в дисконтний період; за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 528,96 процентів річних (1,45 процентів в день від суми кредиту) – за умови продовження дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Договір підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором: MNV7K6R5, відправлено 01.12.2021 15:55:35, введено 01.12.2021 15:56:46 (а.с.13зв-17).

Згідно довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікацній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», позичальник ОСОБА_1 уклала договір № 479497842 від 01.12.2021 15:56:46, сума кредиту 18100,00 гривень, строк кредитування 30 днів, процентна ставка 0,03% в день, номер телефону НОМЕР_2 . Заявка на кредит подана 01.12.2021 о 15:50, договір відправлено позичальнику 01.12.2021 року. Акцепт оферти позичальником (підписання одноразовим ідентифікатором): одноразовий ідентифікатор MNV7K6R5, відправлено 01.12.2021 15:55:35, введено позичальником 01.12.2021 15:56:46, перерахування грошових коштів позичальнику 01.12.2021 15:56:53 (а.с.26).

01.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів на картку № НОМЕР_1 хх-хххх-4940, що зазначена у заявці ОСОБА_1 на отримання коштів в кредит. Переказ грошових коштів підтверджено електронним повідомленням АТ «ТАСКОМБАНК» (а.с.36, 37).

31.12.2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022 року включно, а ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 479497842 від 01.12.2021 року (а.с.51, 54-55).

30.10.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договору факторингу № 30/1023-01, згідно якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 479497842 від 01.12.2021 року (а.с.56-58, 61-62).

30.09.2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 3009/24, згідно якого позивач отримав право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 479497842 від 01.12.2021 року (а.с.63-66).

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 479497842, станом на 07.01.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» складає 50256,83 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що твердження представника відповідачки про те, що позивач не довів факту переходу прав вимоги за кредитним договором, спростовується наданими доказами.

Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.

Так, згідно з частинами першої, четвертої статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов`язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов`язку несе процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).

За правилами, встановленими частинами першою, третьою статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив про те, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договори факторингу, в результаті яких право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» оплати за договорами факторингу а тому позивач не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором № 479497842.

Щодо доводів відзиву на апеляційну скаргу відносно оплати договорів факторингу колегія суддів зазначає, що до позовної заяви не долучено Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операіцї та обсягу передадних прав вимоги (додаток №16).

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено «Фінансування та порядок розрахунків». Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування – належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання додаткової угоди. Згідно пункту 3.1.2 фінансування – належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди. А пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта. Аналогічні положення передбачено також у договорі факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладеному між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог не є первинними документами, які є підставою для бухгалтерського обліку господарської операції відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які могли б підтвердити факт оплати за договором факторингу № 28/1118-01.

Також апеляційний суд зазначає, що складення відповідного акта та протоколу не передбачено умовами договору факторингу, укладеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 28.11.2018 № 28/1118-01, їх форма також не затверджена відповідними додатками до цього договору.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі – від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора – ТОВ «Юніт Капітал».

Згідно сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 479497842.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Суд бере до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі №2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).

Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача.

На вказане вище, суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись з позовом до суду, позивач виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просили розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».

Вказане узгоджується із правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19.

Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України, є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, слід стягнути із ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору за перегляд справи в апеляційному порядку у розмірі 3633,60 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2025 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Судді: