Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №208/16485/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6408/26 Справа № 208/16485/25 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С.М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Заводського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 року у складі судді Похвалітої С.М. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди,–

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди (а.с. 1-4), в обґрунтування якого посилався на те, що він протягом тривалого часу, а саме з 04 лютого 2013 року по 15 січня 2025 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське». За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку форми Н-1/П від 07 жовтня 2019 року. П. 4 акту форми Н-1/П вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: об 11 год. 25 хв. DLZ110F №18 під управлінням машиніста дизелевозу ОСОБА_2 у супроводі ОСОБА_1 прибув на ПК 0 повітря подавального хідника блоку 3. У цьому місці необхідно було виконувати маневрові роботи з метою здійснення роз`їзду з дизелевозом DLZ110F №72. Під час проведення маневрових робіт ОСОБА_1 , який знаходився в безпосередній близькості від дизелвозу DLZ110F №72 відчув гострий біль в області правої частини обличчя, обумовлений вірогідним впливом фрагмента металевого предмета невстановленого походження. Пунктом 5 акту форми Н-1/П передбачена причина настання нещасного випадку, а саме: інші технічні причини; механічний вплив на потерпілого фрагмента металевого предмета невстановленого походження. Як зазначено в п. 7 акту форми Н-1/П, комісія з розслідування нещасного випадку вважає нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 21 листопада 2019 року серії 12 ААА №067876 позивачу первинно визначено втрату працездатності на рівні 10%. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 02 грудня 2021 року серії 12 ААА №092838 позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 10%. Згідно п. 16 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №205/25/2487/В від 17 грудня 2025 року позивачу визначено втрату працездатності на рівні 15%. Позивач має постійні скарги на здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста та випискою №9575/1179 із медичної карти стаціонарного хворого. Відповідно до виписки №9575/1179 із медичної карти стаціонарного хворого позивач має скарги на стріляючий біль в області правої щоки, який посилюється при переохолоджені та фізичні навантажень, оніміння та тупий біль в правій половині обличчя, коливання цифр АТ, порушення зору, двоїння в очах. У зв`язку з вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Травма має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ця набута, внаслідок виробничої травми, вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього травми.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку у сумі 150 000,00 грн без утримання податку та обов`язкових платежів.

Рішенням Заводського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди – задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень.

Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» судовий збір на користь держави у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

В іншій частині позовних вимог — відмовлено (а.с. 71-75).

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду змінити в частині визначення розміру моральної шкоди шляхом зменшення її розміру до 20 000,00 грн (а.с. 78-80).

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Мотуза О.В. скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с. 119-122).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно до трудової книжки ОСОБА_1 протягом тривалого часу, а саме з 04 лютого 2013 року по 15 січня 2025 року працював на різних посада у різних структурних підрозділах ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське».

Всі вказані вище обставини про роботу позивача підтверджуються його трудовою книжкою та наказом про звільнення від 30 січня 2025 року №812.

За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку форми Н-1/П від 07 жовтня 2019 року.

Згідно до п. 4 акту форми Н-1/П вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: об 11 год. 25 хв. DLZ110F №18 під управлінням машиніста дизелевозу ОСОБА_2 у супроводі ОСОБА_1 прибув на ПК 0 повітря подавального хідника блоку 3. У цьому місці необхідно було виконувати маневрові роботи з метою здійснення роз`їзду з дизелевозом DLZ110F №72.

Під час проведення маневрових робіт ОСОБА_1 , який знаходився в безпосередній близькості від дизелвозу DLZ110F №72 відчув гострий біль в області правої частини обличчя, обумовлений вірогідним впливом фрагмента металевого предмета невстановленого походження.

Пунктом 5 акту форми Н-1/П передбачена причина настання нещасного випадку, а саме: інші технічні причини; механічний вплив на потерпілого фрагмента металевого предмета невстановленого походження.

Як зазначено в п. 7 акту форми Н-1/П, комісія з розслідування нещасного випадку вважає нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 21 листопада 2019 року серії 12 ААА №067876 позивачу первинно визначено втрату працездатності на рівні 10%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 02 грудня 2021 року серії 12 ААА №092838 позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 10%.

Згідно п. 16 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №205/25/2487/В від 17 грудня 2025 року позивачу визначено втрату працездатності на рівні 15%.

Позивач має постійні скарги на здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста та випискою № 9575/1179 із медичної карти стаціонарного хворого.

Відповідно до виписки №9575/1179 із медичної карти стаціонарного хворого позивач має скарги на біль в області правої щоки, який посилюється при переохолоджені та фізичні навантажень, оніміння та тупий біль в правій половині обличчя, коливання цифр АТ, порушення зору, двоїння в очах.

У зв`язку з вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання.

Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки втрата працездатності позивача сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення безпечних умов праці відповідно до нормативно-правових актів, саме на відповідача покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду позивачу.

Враховуючи характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань позивача, істотності недоотриманих благ, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам процесуального та матеріального права на підставі досліджених доказів.

Доводи апеляційної скарги відповідача про непогодження зі стягнутим місцевим судом розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції керувався принципами розумності та справедливості, прийняв до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності у розмірі 15%, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань, що призвело до вимушених змін в життєвих стосунках позивача.

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення (постанова Великої Палати Верховного суду від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц).

Доводи скарги про те, що внаслідок лікувально-оздоровчих процедур стан позивача покращиться, що зменшить його моральні страждання ґрунтуються лише на припущеннях, а тому відхиляються колегією суддів.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення – не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» — залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «15» вересня 2026 року.

Повний текст постанови складено «24» вересня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров