Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №727/10501/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10501/26

Провадження № 2-а/727/218/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.

за участю секретаря Лепчук О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковч Тарас Богданович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковч Тарас Богданович звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Посилався на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 , № 618 від 24 лютого 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на останнього стягнення у сумі 17000 грн.

Вказаною вище постановою позивача визнано винним в тому, що «... ОСОБА_1 , який є військовозобов?язаним, не з?явився для уточнення персональних даних до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку, або до центру надання адміністративних послуг, або шляхом уточнення даних через додаток «Резерв+» у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 р. по 16.07.2024 р.). Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги положення пункту 1 частини 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3633-IX від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».

Із вказаною вище постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 618 від 24 лютого 2025 року, позивач не погоджується, вважає згадану постанову безпідставною, незаконною необґрунтованою, так як його військово-облікові дані взагалі не змінювалися з моменту взяття на військовий облік військовозобов?язаних, а ІНФОРМАЦІЯ_4 не надано жодних доказів того, що Відповідач не міг самостійно отримати актуальну інформацію про військово-облікові дані позивача.

Позивач є особою, яка має та реалізувала право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Під час взяття Позивача на військовий облік військовозобов?язаних уточнив усі свої військово-облікові дані, зокрема ПІБ, рік народження, адресу проживання, номер мобільного телефон, військово-облікову спеціальність, військове звання, місце перебування на військовому обліку, сімейний стан, відсутність місця роботи.

Вказані вище військово-облікові дані позивача не змінювались з моменту його взяття на військовий облік військовозобов?язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 , так як в останнього залишився той самий номер телефону та місце проживання; військове звання, місце перебування на військовому обліку та військово-облікова спеціальність також не змінювались.

У позивача не існувало станом з 18.05.2024 р. по 16.07.2024 р. будь-яких нових, тобто тих що не були відомі Відповідачу, військово-облікових даних, які він повинен був би уточнити шляхом прибуття до приміщення ТЦК та СП або ЦНАПу.

Зазначає, що позивача не було повідомлено про розгляд відповідачем відносно нього матеріалів про адміністративне правопорушення та не здійснено його виклик для прийняття участі під час адміністративного провадження та надання власних пояснень з приводу ініційованого провадження. Наявні у протоколі про адміністративне правопорушення № 618 від 11.02.2025 року підписи від імені позивача є різними між собою та не належать останньому. Не повідомлення позивача про час та місце розгляду справи відносно нього, позбавило останнього права на захист.

На підставі вищевикладеного просить суд скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 , № 618 від 24 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закривши провадження в справі про адміністративне правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Ухвалою суду від 03.08.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відзив обґрунтовано тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення № 618 було встановлено, що 11.02.2025 в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_5 Позивач, будучи військовозобов`язаним не з`явився для уточнення персональних даних до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку або до центру надання адміністративних послуг у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 по 16.07.2024). Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) Позивач порушив абз.6 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п. 22,25 Постанови №560, вимоги абз. 7 ч.3 ст.1, абз. 5 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII та вимоги Додатку 2 до Порядку, п.1 ч.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При прийнятті вказаної постанови у якості доказів вини скоєння правопорушення було взято до уваги: протокол від 11.02.2025 № 618 про адміністративне правопорушення; копія рапорту поліції; копія паспорту; дані наявні в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Проведеним аналізом зазначених вище письмових доказів при розгляді справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача було встановлено, що останній порушив правила військового обліку під час дії особливого періоду (діє в Україні з 17.03.2014 року після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію») у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, порушивши вимоги п.п. 22,25 Постанови №560, абз.3 п.10-1 Додатку 2 до Порядку та абзацу 7 ч.3 ст.1, абзацу 5 ч.10 ст.1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, п. 1 ч. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».

Відповідно ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.3 п.10-1 Додатку 2 до Порядку, п. 1 ч. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», у Позивача був обов`язок в термін з 18.05.2024 по 16.07.2024 уточнити свої облікові дані, а саме адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) через центри надання адміністративних послуг, електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Уточнення облікових даних являлось ситуативною вимогою чинного законодавства і зобов`язувало всіх військовозобов`язаних в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 особисто вчинити певні дії в один із визначених способів. Важливо зазначити, що оформлення відстрочки від призову на військову службу на підставі ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не стосується питання уточнення облікових даних, тому подання такої заяви і прийняття за результатами розгляду відповідного рішення не може вважатися уточненням військово-облікових даних.

На момент складання протоколу, розгляду справи про адміністративне правопорушення у Позивача клопотань про перенесення розгляду справи або бажання скористатись правовою допомогою зазначено не було.

Матеріали адміністративної справи відповідають вимогам ст.235 КУпАП, протокол складено правильно, правопорушник під особистий підпис був повідомлений про час і місце розгляду справи, права, визначені ст.268 КУпАП, роз`яснені, обставини, що виключають здійснення провадження у справі та визначені ст. 247 КУпАП – відсутні.

З огляду на вищевикладене постанова про адміністративне правопорушення від 24.02.2025 №618 була винесена з дотриманням усіх необхідних норм, процедур та встановленому законодавством порядку, а вимоги Позивача стосовно її оскарження є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Учасники справи в судове засідання не викликалися.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом, згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 618 зазначено, що 11.02.2025 в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач, будучи військовозобов`язаним не з`явився для уточнення персональних даних до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку або до центру надання адміністративних послуг у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 по 16.07.2024). Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) Позивач порушив ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період. Тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 , № 618 від 24 лютого 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на останнього стягнення у сумі 17000 грн.

Вказаною вище постановою позивача визнано винним в тому, що «... ОСОБА_1 , який є військовозобов?язаним, не з?явився для уточнення персональних даних до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку, або до центру надання адміністративних послуг, у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 р. по 16.07.2024 р.). Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги положення пункту 1 частини 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3633-IX від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 2 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Крім того згідно вимог ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України «Про оголошення мобілізації», затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Таким чином, визначено 60-денний строк для уточнення облікових даних, останній день строку припадає на 16.07.2024 року.

Згідно пп. 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, зокрема, у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

За змістом спірної постанови своїми діями позивач вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Тобто, згідно вимог закону позивач до 16.07.2024 року був зобов`язаний уточнити свої облікові дані.

Суд зазначає, що приміткою у ст. 210 КУпАП визначено, що положення ст. 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують відповідну інформації наведено у абзацах від третього до двадцятого частини третьої статті 14 Закону №1951-VIII.

Відтак, з огляду на вимоги вказаного вище Закону, а також вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», можливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи не виключає обов`язку позивача актуалізувати свої облікові дані в ТЦК.

Суд враховує, що примітку до статті 210 КУпАП не може бути застосовано в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов`язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів. Відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов`язаний свої персональні дані, але обов`язок такого уточнення покладається на військовозобов`язаного, яким є позивач, тому позивачем пропущений строк уточнення даних.

Однак відповідачем був порушений порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, в тому числі і за ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачає, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

З огляду на наявність обставин у справі, є встановленим та підтвердженим позивачем, що позивач не отримував повістки чи належного повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, фактично розгляд справи відбувся без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з порушенням прав, визначених ст.268 КУпАП (Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи).

Відтак відповідач, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушив права позивача, передбачені частиною першою статті 268 КУпАП. Вказане процедурне порушення, зокрема, як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку не було своєчасно повідомлено про місце і час розгляду справи, є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Як наслідок, позивач був позбавлений прав, передбачених Конституцією України та ст.268 КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, скористатися професійною правничою допомогою. Відповідачем належними та допустимим доказами не доведено про своєчасне та належне повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, оскільки позивач був позбавлений можливості бути присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надати свої пояснення та заперечення щодо обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, а також скористатися правом на захист, що призвело до порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності та забезпечення його прав на об`єктивний та справедливий розгляд справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

З приводу закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд зазначає наступне.

За положеннями частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Питання наявності чи відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення підлягає встановленню під час розгляду уповноваженим суб`єктом справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання накладення адміністративного стягнення, на які юрисдикція адміністративних судів, в силу приписів п. 3 ч. 2 ст. 19 КАС України, не поширюється.

Повноваження ж адміністративних судів у справах про накладення адміністративного стягнення обмежуються лише переглядом в порядку ст. 286 КАС України постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.

Оскільки скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення з процесуальних підстав передбачає повторний розгляд справи про адміністративне правопорушення, підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відсутні і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, постанова № 618 від 24.02.2025 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).

Обґрунтовуючи цю постанову, суд звертає увагу на практику Європейський суд з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За приписом ч. 3 ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позивачем при оскарженні до суду постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності сплачений судовий збір у розмірі 532,48 грн, що підтверджується квитанцією від 31.07.2026 року № 8422-9588-7385-2039.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ураховуючи, що суд частково задовольнив позов, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 50% сплаченого судового збору в сумі 266,24 грн.

Керуючись ст. 241, 242, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковч Тарас Богданович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 , № 618 від 24 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь ОСОБА_1 в розмірі 266,24 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя П.С. Гавалешко