Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №727/9154/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9154/26

Провадження № 2/727/3043/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючий суддя – Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання – Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в особі представника Садового К.В., через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 29 205,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 грудня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи позивача (вебсайт creditkasa.com.ua) укладено в електронній формі Договір про відкриття кредитної лінії № 1641-3872, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором A3478. Невід`ємними частинами договору є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки.

За умовами договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 9 900,00 грн строком на 365 днів зі сплатою комісії за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту та процентів за користування кредитом за стандартною ставкою 1,00 % на день протягом перших 180 днів та 0,74 % на день з 181 дня дії договору. Базовий період сплати процентів становить 28 днів.

Позивач свої зобов`язання виконав, 26 грудня 2025 року перерахувавши через ТОВ «ФК «Контрактовий дім» кредитні кошти в сумі 9 900,00 грн на платіжну картку відповідача. Відповідач своїх зобов`язань щодо сплати процентів і комісії не виконав, у зв`язку з чим позивач направив йому вимогу про дострокове повернення кредиту, яку відповідач залишив без задоволення.

Станом на 05 травня 2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 29 205,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 9 900,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами – 12 870,00 грн; заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України – 4 950,00 грн; заборгованість за комісією – 1 485,00 грн.

Посилаючись на статті 525, 526, 530, 610–612, 625, 629, 1048–1050, 1054 ЦК України та положення Закону України «Про споживче кредитування», позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 30 липня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами було направлено відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією за адресою його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернулося до суду без вручення з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Згідно з частиною восьмою статті 130 ЦПК України у разі відсутності адресата (представника адресата) особа, яка доставляє судові повістки, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. З огляду на наведене суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, заперечень щодо позову чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та оцінивши докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

26 грудня 2025 року о 05 год. 08 хв. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1641-3872 продукту «MiniKasa» (далі – Договір), який з боку позичальника підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором A3478, а з боку кредитодавця – кваліфікованим електронним підписом директора.

Відповідно до пункту 12.23 Договору його невід`ємними частинами є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів). Перед укладенням Договору відповідачу надано Паспорт споживчого кредиту, підписаний тим самим одноразовим ідентифікатором A3478.

Згідно з умовами Договору: загальний розмір кредиту становить 9 900,00 грн (пункт 4.1); дата надання кредиту – 26 грудня 2025 року (пункт 4.2); тип процентної ставки – фіксована (пункт 4.7); базовий період – 28 календарних днів (пункт 4.8); проценти нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування за стандартною процентною ставкою 1,00 % на день протягом перших 180 календарних днів та 0,74 % на день починаючи з 181 дня дії Договору (пункт 4.10); комісія за видачу кредиту становить 15,00 % від суми виданого кредиту та нараховується одноразово в день видачі кредиту (пункти 4.7, 4.11); строк кредитування – 365 календарних днів, дата повернення кредиту – 25 грудня 2026 року (пункт 4.14); денна процентна ставка на дату укладення Договору – 0,918 % (пункт 4.17).

Сплату процентів і комісії позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останніх днів відповідних базових періодів (пункт 4.9 Договору), а кредит – повернути в останній календарний день строку кредитування (пункт 5.1 Договору).

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401 500 процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 ЦК України, з обмеженням нарахування сумою, що не перевищує 2 % від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 8.3 Договору у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом.

Факт надання кредиту підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 06 травня 2026 року, з якого вбачається, що 26 грудня 2025 року о 05 год. 08 хв. за транзакцією № 1732201476 успішно перераховано 9 900,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу «Видача кредитних коштів за договором 1641-3872, 2025-12-26, ОСОБА_1 , 3512414577», а також довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту. Номер картки, на яку перераховано кошти, збігається з номером особистого електронного платіжного засобу позичальника, зазначеним у розділі 13 Договору.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором станом на 05 травня 2026 року відповідач жодного платежу на погашення заборгованості не здійснив. За період з 26 грудня 2025 року по 04 травня 2026 року (130 днів) позивач нарахував проценти за користування кредитом за ставкою 1,00 % на день у сумі 12 870,00 грн (9 900,00 грн ? 1,00 % ? 130 днів); 26 грудня 2025 року нарахував комісію за видачу кредиту в сумі 1 485,00 грн; за період з 23 січня 2026 року по 16 лютого 2026 року нарахував «проценти річних на підставі статті 625 ЦК України» по 198,00 грн на день, всього 4 950,00 грн.

07 травня 2026 року позивач склав вимогу № 1641-3872 про дострокове повернення кредиту, в якій зазначив про прострочення відповідачем виконання зобов`язань на строк понад один календарний місяць та вимагав протягом 30 календарних днів з дати її отримання сплатити заборгованість у розмірі 29 205,00 грн. Вимогу направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень форми 103. Відомостей про погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі; одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Відповідно до частин третьої, четвертої, шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах; відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі. Згідно з частиною дванадцятою статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договір про надання додаткових та супутніх послуг укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позикодавця за допомогою логіна особистого кабінету, електронної пошти і/або номера телефону, кредитний договір між сторонами не був би укладений.

Судом встановлено, що Договір укладено відповідачем шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, прийняття оферти та підписання Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором A3478, надісланим на контактні дані відповідача. Кредитні кошти перераховано на платіжну картку, реквізити якої відповідач самостійно зазначив в особистому кабінеті при оформленні кредиту. Відповідач протягом чотирнадцяти календарних днів з дати укладення Договору правом на відмову від нього, передбаченим статтею 15 Закону України «Про споживче кредитування», не скористався, Договір не оспорював.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Договір укладено сторонами у письмовій формі у вигляді електронного документа з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, а тому Договір є обов`язковим для виконання сторонами відповідно до статті 629 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку вимогу; якщо протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив проценти за користування кредитом у строк, визначений пунктом 4.9 Договору, – в останній день першого базового періоду (22 січня 2026 року), а також у подальшому, тобто допустив прострочення сплати процентів понад один календарний місяць. Позивач скористався правом, передбаченим статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування» та пунктом 8.3 Договору, і направив відповідачу письмову вимогу від 07 травня 2026 року про дострокове повернення кредиту. Позов подано 23 червня 2026 року, тобто після спливу тридцятиденного строку, встановленого для усунення порушення, і відповідач цього порушення не усунув.

Відтак у позивача виникло право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, а вимога про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 9 900,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з частиною першою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка.

Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 відсотка; протягом наступних 120 днів – 1,5 відсотка. Отже, починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка за договорами про споживчий кредит не може перевищувати 2,5 %, з 23 квітня 2024 року – 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року – 1 %.

Договір укладено 26 грудня 2025 року, тобто в період, коли максимальний розмір денної процентної ставки становив 1 %. Денна процентна ставка за Договором, розрахована відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», становить 0,918 % (пункти 4.17, 4.20 Договору), а стандартна процентна ставка, за якою позивач нараховував проценти, – 1,00 % на день. Отже, умови Договору щодо розміру процентів відповідають встановленому законом обмеженню.

Проценти нараховано за період з 26 грудня 2025 року по 04 травня 2026 року, тобто в межах строку кредитування, визначеного пунктом 4.14 Договору, та до пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Розрахунок процентів (9 900,00 грн ? 1,00 % ? 130 днів = 12 870,00 грн) відповідає умовам пункту 4.10 Договору та є арифметично правильним. Відповідач цього розрахунку не спростував, доказів сплати процентів не надав.

З огляду на наведене заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 12 870,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України надання грошових коштів (кредиту) позичальникові є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а обов`язком позичальника є повернення кредиту та сплата процентів.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Водночас саме по собі визначення складових загальних витрат за кредитом для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки не звільняє кредитодавця від обов`язку довести, що комісія встановлена за конкретну послугу, яка надається споживачеві.

Згідно з частинами першою, другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу інформацію про стан кредиту, а відповідно до частини п`ятої статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 виснувала, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо встановлення платежів за послуги, які кредитодавець за законом зобов`язаний надавати безоплатно, є нікчемною; якщо позивач звернувся до суду з вимогою про виконання зобов`язання, яке ґрунтується на нікчемній умові договору, суд, дійшовши висновку про нікчемність такої умови, зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення як обґрунтування висновку по суті спору.

Верховний Суд у постановах від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 та від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 зазначив, що якщо кредитодавець не зазначив у кредитному договорі та не надав доказів наявності і переліку послуг, за які встановлено комісію, то відповідні положення кредитного договору є нікчемними на підставі частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Умовами Договору передбачено одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, яка нараховується в день видачі кредиту. Проте ні Договір, ні Правила відкриття кредитної лінії не визначають, яку саме самостійну послугу, відмінну від власне надання кредиту, кредитодавець надає позичальнику за цю плату. Видача кредиту є виконанням кредитодавцем свого основного договірного обов`язку, за яке позичальник сплачує проценти, і не є окремою послугою для споживача. Позивач не надав суду доказів того, що за сплату комісії відповідачу надавалися будь-які додаткові чи супутні послуги.

Посилання позивача на Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджені постановою Правління Національного банку України від 11 лютого 2021 року № 16, та на Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику, затверджене постановою Правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року № 113, суд не бере до уваги, оскільки ці нормативно-правові акти визначають порядок розрахунку загальної вартості кредиту та вимоги до змісту договорів, однак не встановлюють права кредитодавця на отримання плати, не пов`язаної з наданням споживачеві конкретної послуги.

За таких обставин умова Договору про сплату комісії за видачу кредиту є нікчемною відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та частини другої статті 215 ЦК України, а тому в задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за комісією у сумі 1 485,00 грн слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026, затвердженим Законом України від 14 липня 2026 року № 4928-IX, продовжено з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб. Отже, воєнний стан діяв як на час укладення Договору, так і протягом усього періоду прострочення, за який позивач нарахував проценти річних, і діє на час ухвалення рішення.

Проценти річних у сумі 4 950,00 грн нараховано позивачем за період з 23 січня 2026 року по 16 лютого 2026 року саме як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України та пункту 8.2 Договору, що прямо зазначено в позовній заяві та розрахунку заборгованості.

Доводи позивача про те, що пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на договори, укладені після 23 січня 2024 року, а пункт 6-1 цього розділу виключено, суд відхиляє, оскільки зазначені зміни стосуються лише положень Закону України «Про споживче кредитування» і не скасовують дії пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який є чинним і поширюється на всі договори, за якими позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, незалежно від дати їх укладення.

Таким чином, відповідач у силу закону звільнений від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором у період дії воєнного стану, а тому в задоволенні вимоги про стягнення процентів річних у сумі 4 950,00 грн слід відмовити.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів факт укладення Договору, надання відповідачу кредиту та невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань. Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за Договором чи іншого розміру заборгованості суду не надав.

З урахуванням наведеного позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором у загальному розмірі 22 770,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 9 900,00 грн, заборгованість за процентами – 12 870,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог – про стягнення заборгованості за комісією у сумі 1 485,00 грн та процентів річних на підставі статті 625 ЦК України у сумі 4 950,00 грн – слід відмовити.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 11 червня 2026 року № 47561. Позовні вимоги задоволено на суму 22 770,00 грн із заявлених 29 205,00 грн, тобто на 77,97 %. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 075,77 грн (2 662,40 грн ? 22 770,00 грн / 29 205,00 грн).

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 174, 178, 258, 259, 263–265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1641-3872 від 26 грудня 2025 року в розмірі 22 770 грн 00 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 9 900,00 грн, заборгованість за процентами – 12 870,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 075 (дві тисячі сімдесят п`ять) грн 77 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.М. Танасійчук