Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №592/11624/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/11624/26

Провадження №2/592/3391/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді Катрич О.М., за участю секретаря судового засідання Дядечко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом представника позивача Паладич Аліни Олександрівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду із вказаним позовом, та вимоги мотивує тим, що 16.06.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5615494, на підставі якого останній отримав кредит у сумі 5000 грн строком на 360 днів, стандартною процентною ставкою 0,95% на день. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору. 26.01.2026 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС», укладено договір факторингу №01.02-2/26, відповідно до якого останнє набуло право вимоги грошових коштів від ОСОБА_1 за вказаним договором. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №5615494 від 16.06.2025 становить: заборгованість за сумою кредиту – 5000 грн, заборгованість по відсотках – 10318,73 грн, пеня, штраф – 500 грн, комісія – 2500 грн, загальна заборгованість – 18318,73 грн.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором №5615494 від 16.06.2025 у розмірі 18318,73 грн та судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

Представник позивача ТОВ ««СВЕА ФІНАНС»» в судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просила розглядати справу без участі представника позивача (а.с.4).

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позов не надав.

Ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.06.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5615494 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого сума кредиту складає 5000 грн (п.1.2); строк кредитування 360 днів, періодичність платежів – кожні 15 днів (п.1.3); комісія за надання кредиту становить 500 грн, тип комісії – разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (п.1.4); тип процентної ставки – фіксована, стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього договору (п. 1.4.1) (а.с.8-9).

Договір підписано з боку товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на Договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки, що відтворені засобами електронного копіювання, а відповідачем - електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 45526.

Згідно п. 2.1 договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Зі змісту листа ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20260129-2614 від 29.01.2026 вбачається, що було зарахування грошових коштів 16.06.2025 о 18 год 08 хв на суму 5000 грн код авторизації - 806013, електронний платіжний засіб НОМЕР_2 (а.с. 12 зворот).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за договором № 5615494 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 26.01.2026 становить 18318,73 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту – 5000 грн, заборгованість по відсотках – 10318,73 грн, пеня, штраф – 500 грн, комісія – 2500 грн (а.с.11 зворот - 12)

26.01.2026 між ТОВ «СВЕА ФІНАНС» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 01.02-2/26, за умовами якого до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5615494 в сумі 18318,73 грн (а.с. 13 зворот - 14).

Відповідачем рішення суду про визнання договорів факторингу та договорів про надання споживчого кредиту недійсним, суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі

Згідно частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно частини 12 та 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити борг, а також відсотки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статей 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 500 грн. - заборгованості за пенею та штрафом за Договором № 5615494 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.06.2025.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приймаючи до уваги те, що кредитний договір укладено в період дії в Україні воєнного стану, а отже і заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) в сумі 500 грн. нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 500 грн заборгованості за пенею, штрафом до задоволення не підлягає.

Щодо стягнення комісії в сумі 2500 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до умов договору № 5615494 від 16.06.2025, згідно п.1.4 договору, комісія за надання кредиту становить 500 грн. Тип комісії – разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз змісту положень договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначених у цих пунктах розмірах. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником комісії за надання, управління та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09.10.2024 року у справі № 582/202/22.

Також суд зауважує, що положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки положення договору № 5615494, якими встановлені умови про сплату позичальником комісії за надання кредиту є нікчемними (в частині встановленої комісії), суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, сума заборгованості за комісією 2500 грн. не підлягає стягненню з відповідача.

Приймаючи до уваги те, що відповідач, отримавши від позивача кредит за договором № 5615494 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.06.2025, зобов`язання стосовно їх повернення, сплати відсотків у встановленому договорі розмірі не виконав, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 5615494 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.06.2025 у розмірі 15318,73 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту – 5000 грн., заборгованість по відсотках – 10318,73 грн.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 2226,39 грн. (15318,73 грн. х 2662,40 грн. / 18318,73 грн.).

Керуючись ст. ст. 526, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 76-83, 137, 141, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні представника позивача Паладич Аліни Олександрівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» суму заборгованості за договором № 5615494 від 16.06.2025 в розмірі 15318 грн. 73 коп., а також 2226 грн. 39 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог – відмовити за необґрунтованістю.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга КАТРИЧ