Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №591/189/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/189/26

Провадження № 1-кп/591/9/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження №42025202510000167 від 03 грудня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, з вищою освітою, який працює в ТОВ «Сумські джерела», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2025 року близько 16 год 20 хв ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку №35 по вул. Над`ярній у м. Суми, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_6 , маючи умисел на заподіяння йому тілесних ушкоджень, завдав потерпілому одночасно одного удару кулаком у ділянку правої щоки та удару ногою в ділянку грудної клітки, внаслідок чого ОСОБА_6 впав на землю, після чого ОСОБА_4 завдав йому три удари ногою в ділянки правого колінного суглоба, гомілки та стегна.

Унаслідок цих дій ОСОБА_6 заподіяно поверхневу рану слизової поверхні у правій щічній ділянці розміром 2,3 ? 1,0 см, синець у проєкції правого колінного суглоба розміром 3,0 ? 2,3 см та синець на передній поверхні нижньої третини правої гомілки розміром 2,0 ? 1,5 см, які за висновком судово-медичного експерта № 2150 від 24 грудня 2025 року належать до легких тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні ОСОБА_4 після оголошення обвинувального акту повідомив, що не заперечує проти викладених у ньому фактичних обставин та правової кваліфікації. Разом із тим під час допиту пояснив, що конфліктові передували образи й погрози з боку потерпілого, який, за його словами, схопив його за одяг. Підтвердив завдання потерпілому удару рукою в ділянку обличчя, щодо інших ударів зазначив, що їх не пам`ятає. Під час судових дебатів вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, попросив вибачення у потерпілого.

Суд дослідив докази сторони обвинувачення та відповідно до ст. 94 КПК України оцінив кожний доказ з погляду належності, допустимості й достовірності, а їх сукупність — з погляду достатності та взаємозв`язку. Висновок про доведеність обвинувачення ґрунтується на таких доказах.

Потерпілий ОСОБА_6 показав, що до події конфліктів із ОСОБА_4 не мав. У суботу близько 16 години біля гаража ОСОБА_8 поблизу будинку АДРЕСА_3 він звернувся до присутніх з приводу конфлікту із сусідом, про початок якого знав лише зі слів останнього. За його словами, ОСОБА_4 вибіг із двору та з розбігу вдарив його ногою в груди, від чого він упав у калюжу, після чого завдав трьох або трьох-чотирьох ударів ногою в ділянку правого коліна та гомілки. Дружина потерпілого, яка перебувала поруч, криками намагалася припинити побиття.

У суді потерпілий заперечив удар рукою в обличчя, водночас підтвердив участь у слідчому експерименті та правильність продемонстрованого ним механізму завдання ударів. Після події звертався до поліції та сімейного лікаря; на лікарняному не перебував. Стверджував, що через біль певний час не міг нормально ходити й працювати та втратив заробіток.

ОСОБА_6 підтримав вимогу про стягнення 50 000 грн, пояснивши під час допиту, що відносить 25 000 грн. до матеріальної та 25 000 грн. до моральної шкоди. Посилався на фізичний біль, погіршення самопочуття й неможливість працювати. Від запропонованих захисником після попереднього судового засідання 2 000 грн. відмовився, оскільки вважав їх недостатніми та побоювався не отримати іншого відшкодування.

Свідок ОСОБА_9 показала, що бачила конфлікт між обвинуваченим і потерпілим, під час якого ОСОБА_4 наблизився до ОСОБА_6 , завдав йому удару, після якого потерпілий упав, а надалі завдав потерпілому удару ногою.

Свідок ОСОБА_10 підтвердив, що ОСОБА_4 з розбігу наблизився до ОСОБА_6 та завдав йому удару, після якого останній упав. Щодо кількості подальших ударів показання свідка не були послідовними, що суд враховує при оцінці цих показань.

Відповідно до акту судово-медичного дослідження №2016 від 01 грудня 2025 року та висновку судово-медичного експерта №2150 від 24 грудня 2025 року у ОСОБА_6 виявлені ушкодження правої щічної ділянки, правого колінного суглоба та правої гомілки, які утворилися від дії тупих предметів за механізмом удару та належать до легких тілесних ушкоджень.

Згідно протоколів проведення слідчих експериментів від 16.12.2025 свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та потерпілий ОСОБА_6 продемонстрували механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 .

Згідно з додатковим висновком експерта №2151 та №2153 від 24.12.2025 можливим є утворення виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень за механізмом, продемонстрованим під час слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Протоколом огляду місцевості від 24 грудня 2025 року з фототаблицею зафіксовано обстановку місця події.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд враховує, що показання свідків у частині самого факту конфлікту, завдання ОСОБА_4 удару потерпілому та падіння останнього узгоджуються між собою, показаннями самого обвинуваченого про завдання удару в обличчя та об`єктивними даними судово-медичних досліджень.

Суд окремо враховує розбіжність між показаннями потерпілого, який у суді заперечив удар рукою в обличчя, та поясненнями обвинуваченого, який такий удар підтвердив. У цій частині пояснення обвинуваченого узгоджуються з об`єктивно зафіксованим ушкодженням правої щічної ділянки та висновком експерта про можливість утворення ушкоджень за продемонстрованим ним механізмом. Тому заперечення потерпілим цього удару не спростовує його завдання. Водночас суд не ототожнює підтвердження потерпілим участі у слідчому експерименті з усуненням усіх розбіжностей у його показаннях.

Доводи обвинуваченого про те, що потерпілий першим схопив його за одяг та застосував силу, дослідженими показаннями свідків не підтверджені.

Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку доведена в повному обсязі, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про покарання, суд відповідно до ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, конкретні обставини його вчинення, характер і спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, дані про особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого.

ОСОБА_4 раніше не судимий, має вищу освіту, працює в ТОВ «Сумські джерела», за наданими матеріалами характеризується позитивно.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, передбачених статтями 66, 67 КК України, суд не встановив.

Визнання обвинуваченим вини та висловлені ним під час судових дебатів вибачення суд оцінив у сукупності з його поясненнями й поведінкою протягом судового розгляду. Щире каяття як обставина, що пом`якшує покарання, передбачає не лише визнання факту вчинення кримінального правопорушення, а й усвідомлення протиправності власної поведінки, її осуд, щирий жаль щодо заподіяних наслідків та прагнення їх виправити.

Під час допиту ОСОБА_4 , підтверджуючи завдання удару рукою в обличчя потерпілого, щодо інших ударів посилався на відсутність спогадів, а застосування насильства пояснював попередніми образами, погрозами та діями потерпілого. Такі пояснення є реалізацією права на захист і не можуть обтяжувати покарання. Водночас при оцінці наявності щирого каяття суд враховує, що висловлене надалі повне визнання вини та вибачення самі по собі не дають достатніх підстав для висновку про належну критичну оцінку обвинуваченим усієї своєї протиправної поведінки.

З урахуванням наведеного, принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання суд доходить висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень є покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Цивільний позов ОСОБА_6 про стягнення 50 000 грн моральної шкоди ОСОБА_4 визнав частково у розмірі 500 грн. Під час допиту потерпілий пояснив заявлену суму як 25 000 грн матеріальної та 25 000 грн моральної шкоди. Суд розмежовує зміст позовної вимоги та наведені під час допиту пояснення щодо її грошового обґрунтування: посилання на неотриманий заробіток оцінюється при перевірці доводів потерпілого, проте саме по собі не перетворює заявлену вимогу про моральну шкоду на окремий позов про відшкодування майнових втрат.

За змістом ч. 1 ст. 129 КПК України цивільний позов вирішується залежно від доведеності його підстав та розміру. Відповідно до ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України фізичний біль і душевні страждання, спричинені винними протиправними діями, є підставою для відшкодування моральної шкоди. Її грошовий розмір суд визначає з урахуванням характеру правопорушення, глибини страждань, ступеня вини та інших істотних обставин, дотримуючись вимог розумності й справедливості.

У цьому провадженні протиправність поведінки ОСОБА_4 , його вина та причинний зв`язок між завданими ударами і тілесними ушкодженнями ОСОБА_6 підтверджені сукупністю досліджених доказів. Характер і локалізація ушкоджень об`єктивно підтверджують фізичний біль, про який повідомив потерпілий. Завдання кількох ударів, зокрема після падіння потерпілого, та обмеження звичної рухової активності, на які він вказував, дають підстави для висновку про спричинення йому також моральних переживань. Отже, вимога про компенсацію моральної шкоди є обґрунтованою за своєю підставою.

Визначаючи розмір компенсації, суд бере до уваги умисний характер насильства, кількість і спосіб завдання ударів, фізичний біль та пов`язані з ним незручності в повсякденному житті. Водночас установлені ушкодження належать до легких. Потерпілий повідомив про звернення до сімейного лікаря, однак заперечив перебування на лікарняному; наведені ним пояснення не конкретизують тривалості обмежень у пересуванні та праці. Ці обставини не заперечують самого факту страждань, проте не дають підстав оцінювати їх як такі, що обґрунтовують увесь заявлений розмір компенсації.

Посилання потерпілого на неотриманий заробіток саме по собі не визначає грошової оцінки моральної шкоди. Втрата доходу є майновим наслідком, тоді як компенсація моральної шкоди покликана відшкодувати фізичні та душевні страждання і не залежить безпосередньо від розміру майнових втрат. Визнання обвинуваченим позову лише в сумі 500 грн також не обмежує повноважень суду визначити належне відшкодування за результатами оцінки доказів.

Зіставивши характер насильства та доведені наслідки для потерпілого, суд визначає компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. Ця сума враховує як фізичний біль і порушення звичного способу життя, так і встановлений ступінь ушкодження здоров`я; запропоновані обвинуваченим 500 грн не забезпечують належної компенсації таких наслідків. Підстав для стягнення більшої суми за наведеним обґрунтуванням позову суд не вбачає, тому позов підлягає частковому задоволенню, а в решті - відмові.

Потерпілим заявлено до відшкодування 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження витрат надано договір про надання професійної правничої допомоги № 2097-Р/26 від 30 січня 2026 року, додаток до договору, розрахунок, акт приймання-передачі послуг та документи про оплату.

Згідно з розрахунком від 26 лютого 2026 року у справі №591/189/26 до заявленої суми включено: 10 000 грн за аналіз законодавства України та практики його застосування, проведений 2 лютого 2026 року; 10 000 грн за аналіз документів у справі того ж дня; 7 500 грн за складення процесуальних документів - клопотання в порядку ст. 317 КПК України №16976-Р від 30 січня 2026 року, клопотання в порядку ст. 221 КПК України №16979-Р від 3 лютого 2026 року, клопотання в порядку ст. 317 КПК України № 16981-Р від 3 лютого 2026 року та цивільного позову в порядку ст. 128 КПК України № 16985-Р від 6 лютого 2026 року; 2 500 грн за участь у судових засіданнях. Загальна сума цих складових становить 30 000 грн.

Захисник обвинуваченого просив зменшити суму відшкодування витрат до 1 000 грн, посилаючись на їх неспівмірність. Отже, питання про співмірність заявлених витрат поставлене стороною захисту та підлягає оцінці з урахуванням конкретного змісту розрахунку й обсягу провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118, статей 120, 124–126 КПК України витрати на правову допомогу є процесуальними витратами, а ухвалення обвинувального вироку є підставою для стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого здійснених ним документально підтверджених витрат. Поряд із документальним підтвердженням суд оцінює їх реальність, необхідність і розумність розміру. Обов`язок доведення неспівмірності покладається на сторону, яка просить зменшити витрати, тому саме лише заперечення проти їх суми не є достатньою підставою для зменшення.

Наявність договору, акту та документів про оплату підтверджує підставу заявлених витрат, однак погодження гонорару між адвокатом і клієнтом не означає безумовного покладення всієї його суми на обвинуваченого. Визначаючи суму відшкодування, суд не змінює договірного зобов`язання потерпілого перед адвокатом, а встановлює, яка частина витрат є співмірною з обсягом необхідної для цього провадження правничої допомоги.

Суд враховує, що справа не є складною: обвинувачення стосується одного епізоду умисного легкого тілесного ушкодження, одного обвинуваченого та одного потерпілого. Доказова база охоплює показання учасників події, двох свідків і наведені у вироку письмові докази, а цивільний позов пов`язаний із наслідками того самого епізоду. Водночас суд не зводить оцінку складності лише до кваліфікації діяння як проступку: враховано розбіжності щодо механізму завдання ударів та спір щодо розміру компенсації, які потребували правової позиції представника потерпілого.

У справі проведено шість судових засідань. Суд враховує цю кількість при оцінці фактичного обсягу судового розгляду та необхідності професійного представництва потерпілого. Заявлені в розрахунку 2 500 грн за участь у судових засіданнях оцінюються як загальна сума цієї складової правничої допомоги. З огляду на проведення шести засідань та необхідність представництва інтересів потерпілого підстав для зменшення зазначеної суми суд не вбачає.

Оцінюючи 20 000 грн, заявлені сукупно за аналіз законодавства та матеріалів, суд враховує, що обидва види роботи виконувалися 2 лютого 2026 року для формування правової позиції щодо одного фактичного епізоду. Сам по собі збіг дат не свідчить про відсутність чи дублювання послуг. Проте розрахунок описує правовий аналіз загальними формулюваннями, не виокремлює складних правових питань, обсягу опрацьованих матеріалів або інших особливостей роботи, які пояснювали б вартість кожної з цих послуг у 10 000 грн. З огляду на нескладність справи та обмежений предмет доказування покладення на обвинуваченого всіх 20 000 грн лише за ці підготовчі дії суд оцінює як неспівмірне. Розумний сукупний розмір їх компенсації суд визначає в сумі 1 000 грн.

Щодо 7 500 грн за підготовку процесуальних документів суд враховує, що розрахунок містить три клопотання за статтями 221, 317 КПК України, пов`язаними з доступом до матеріалів провадження, та цивільний позов. Необхідність таких дій для представництва потерпілого суд не заперечує. Водночас клопотання стосуються процесуального доступу до матеріалів тієї самої справи, а позов ґрунтується на обставинах уже інкримінованого епізоду. Розрахунок не містить окремої вартості кожного документа або пояснення особливої складності їх підготовки. У сукупності з характером справи це дає підстави визначити співмірне відшкодування за цю групу робіт у сумі 1 500 грн. Відсутність погодинної деталізації сама по собі не визнається підставою для відмови в компенсації; суд оцінює зміст і необхідний обсяг наведених робіт.

Заявлені 2 500 грн за участь у судових засіданнях суд враховує в повному обсязі. Ця сума є співмірною з обсягом судового розгляду, який включав шість засідань, та відповідає критерію розумності. Нескладність справи не усуває необхідності судового представництва потерпілого й сама по собі не є підставою для зменшення цієї складової витрат.

Отже, сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню за рахунок обвинуваченого, становить 5 000 грн: 1 000 грн за сукупний аналіз законодавства й матеріалів справи, 1 500 грн за підготовку процесуальних документів та 2 500 грн за участь у судових засіданнях з урахуванням проведення шести засідань. Ці суми є результатом судової оцінки співмірності компенсації, а не встановленням іншого договірного тарифу. Підставою зменшення є оцінка конкретних складових витрат у нескладній справі, а не саме по собі часткове задоволення цивільного позову. Запропоновані захисником 1 000 грн не охоплювали б усього необхідного обсягу підготовки документів та судового представництва. Заява потерпілого підлягає частковому задоволенню в сумі 5 000 грн, а в решті 25 000 грн - відмові.

Керуючись статтями 118, 120, 124–129, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 10 000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 5 000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому, а іншим учасникам судового провадження надати в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_1