Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №188/1374/23 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 188/1374/23

Номер провадження 2/725/434/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м. Чернівців у складі:

головуючої судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача Михайленко Наталі Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Чернівецького районного суду м.Чернівців від 27.08.2026 року визнано транспортний засіб марки VOLKSWAGEN PASSAD ,2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя; визнано за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAD ,2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAD ,2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 в розмірі 121152,96 грн. (сто двадцять одна тис. сто п`ятдесят дві грн. 96 коп.); стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 1185,36 грн.; скасовано заходи забезпечення позову, а саме накладену ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 25.06.2024 року заборону ОСОБА_2 відчужувати будь-яким способом (купівля-продаж, обмін, дарування тощо) транспортний засіб марки VOLKSWAGEN PASSAD ,2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , право власності на який зареєстроване за нею.

В рамках даного спору інтереси позивача представляла адвокат Михайленко Н.М., яка в ході судового розгляду до закінчення судових дебатів у справі заявила про те, що докази розміру витрат позивача на правову допомогу будуть подані в порядку визначеному абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Так, у встановлені строки до суду надійшла заява представника позивача в якій вона просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 28000 грн. витрат на правничу допомогу, 1311,20 гривень судовий збір, 4500 гривень витрати на проведення експертного дослідження.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу долучила до заяви розрахунок витрат позивача на правничу допомогу, а також додається прибутковий касовий ордер №229/26 від 20.08.2026 року, який підтверджує сплату позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 28000 гривень.

В заперечені на таке клопотання представник відповідача зазначала, що подання розрахунку витрат на правничу допомогу від 27.09.2026 року та квитанції до прибуткового касового ордера від 20.08.2026 року не підтверджує факту приймання послуг та самого факту оплати послуг адвоката. Крім того, ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 01.04.2025 року. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних із порушенням їхніх прав. Просила відмовити у стягненні судових витрат, що були заявлені представником позивача у клопотанні від 29.08.2026, як таких, що є неспівмірними із витраченим часом та відсутністю документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явились, хоча повідомлялись про час та місце розгляду даного клопотання.

Враховуючи наявні у справі докази, вимоги ст. 270 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість вирішення даної заяви без участі учасників процесу, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню питання про ухвалення додаткового рішення.

За змістом ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ЄСПЛ у рішенні від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим, а у рішенні від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» звернув увагу на те, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близькі за змістом висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21.

У додатковій постанові від 19.02.2020 №755/9215/15-ц та постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18). Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі №681/947/24.

Визначаючись із розміром судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

У рішенні від 22 вересня 2022 року у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України» ЄСПЛ у зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Оцінивши, наведені представником позивача доводи щодо відшкодування витрат на правничу допомоги, суд вважає, що такі витрати не відповідають критерію розумності та обґрунтованості. Крім того суд враховує, що погоджений розмір гонорару є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі 30000 грн.

Так, заперечення відповідача викладені у відповідному письмовому запереченні зводились фактично до недоведеності понесених витрат, а також їх неспівмірністю зі складністю справи. Разом з тим, суд вважає, що ь представник позивача надала достатньо доказів на підтвердження факту понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 28000 грн., зокрема розрахунок витрат позивача на правничу допомогу, а також додається прибутковий касовий ордер №229/26 від 20.08.2026 року, натомість суд дійшов висновку, що такий розмір витрат дійсно є неспівмірним зі складністю справи.

Виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, врахувавши характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру до предмету спору, суд вважає за необхідне частково присудити стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрати на правову допомогу та покласти на відповідача витрати у розмірі 20500 грн., оскільки на переконання суду вартість наданих послуг та обсяг витраченого часу адвоката на попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, підготовку процесуальних документів по справі є неспівмірним зі складністю справи, предметом спору у якій є лише транспортний засіб марки VOLKSWAGEN PASSAD ,2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

Також, слід звернути увагу а те, що рішенням Чернівецького районного суду м.Чернівців від 27.08.2026 року вирішено питання про розподіл витрат позивача зі сплати судового збору.

Надаючи оцінку посиланням представника відповідача на статус учасника бойових дій у ОСОБА_2 , суд враховує, що питання щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» розглядалось Великою Палатою Верховного Суду та у постанові від 09.10.2019 року у справі № 9901/311/19, а також від 12 лютого 2020 року в справі № 545/1149/17 зазначено, що, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Натомість, даний спір стосується поділу спільного майна подружжя та не стосується соціального і правового захисту відповідачки як учасника бойових дій.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на підставі договору б/н від 19.03.2026 року відповідачем в рамках судового розгляду даного спору були понесені витрати на проведення транспортного товарознавчого дослідження та надання висновку експерта щодо вартості спірного автомобіля. Згідно рахунку на оплату №140-0031 від 19.03.2026 року вартість експертизи становить 4500 грн.

Таким чином, позивач поніс витрати на експертизу в сумі 4500 грн., які з урахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 270, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Клопотання представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на правову допомогу в сумі 20500 грн. та витрати на експертизу в сумі 4500 грн

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.