Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №636/8613/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/8613/26

Провадження 3/636/3518/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.09.2026 м. Чугуїв

Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Грошова Н.М., розглянувши матеріали, що надійшли від Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: судом не встановлено, громадянина України, військовослужбовця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП,

в с т а н о в и в :

В провадження Чугуївського міського суду Харківської області 28.04.2026 надійшли матеріали стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП (справа № 636/8613/26, провадження № 3/636/3518/26).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Чугуївського міського суду Харківської області від 31.08.2026 визначено головуючого суддю – Грошову Н.М.

31.08.2026 до суду надійшли матеріали стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП (справа № 636/8618/26, провадження № 3/636/3520/26).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.08.2026 визначено головуючого суддю – Грошову Н.М.

Постановою від 03.09.2026 об`єднано в одне провадження справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП (справа № 636/8613/26, провадження № 3/636/3518/26), справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП (справа № 636/8618/26, провадження № 3/636/3520/26) та присвоєно справі єдиний номер справа № 636/8613/26, провадження № 3/636/3518/26).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 204815 від 09 липня 2026 року, 09 липня 2026 року о 13 годині 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , здійснила продаж алкогольного напою коньяк «Азнаурі» без відповідного дозволу (ліцензії) на такий вид господарської діяльності, чим порушила порядок провадження господарської діяльності та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 204816 від 09 липня 2026 року, 09 липня 2026 року о 13 годині 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , здійснила продаж сигарет без відповідного дозволу (ліцензії) на такий вид господарської діяльності, чим порушила порядок провадження господарської діяльності та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд доходить такого висновку.

Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.280 КпАП України, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною першою статті 164 КУпАП передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Таким чином, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення (ч. 1 ст. 164 КУпАП), а саме провадження господарської діяльності, виражається в таких формах:

- без державної реєстрації як суб`єкта господарювання;

- без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом;

- без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону;

- у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії;

- без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 КУпАП суду мали бути надані докази про те, що особа систематично здійснювала господарську діяльність без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

Виходячи з того, що диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП за своєю юридичною конструкцією є бланкетною, тому серед обов`язкових ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, є наведення конкретного нормативно-правового акту, який порушено.

Однак, в протоколах про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на спеціальну норму закону або підзаконного нормативно-правового акту, який діяв на момент складання даного протоколу, та який регламентує господарську діяльність, що потребує ліцензуванню, та який, на думку поліцейського, було порушено ОСОБА_1 .

У справі також відсутні офіційні відомості з відповідного державного ліцензійного реєстру, які б підтверджували викладені у протоколі обставини.

В протоколі не зазначено відомостей кому саме, та за якою ціною ОСОБА_1 здійснювала продаж тютюнових виробів та алкогольних напоїв.

Матеріал не містить даних та відомостей про виручку, отриману від продажу предметів торгівлі, а також відсутній протокол вилучення предметів торгівлі та їх опис.

При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 204815 від 09.07.2026 та ВБА № 204816 від 09 липня 2026 року зазначено, що вилучене майно в матеріалах адміністративного протоколу ВБА № 162187, однак до суду дані матеріали не надані, тому дана інформація сама по собі не забезпечує належного індивідуального зв`язку вилучених предметів із обвинуваченням, сформульованим у протоколі серії ВБА № 204815, який є предметом розгляду в цій справі.

Відповідно до статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Сам протокол про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів, однак викладений у ньому висновок про винуватість особи не має наперед установленої сили та повинен підтверджуватися сукупністю належних, допустимих і достатніх доказів.

Письмові пояснення ОСОБА_1 , у тому числі зазначення нею про визнання вини, не звільняють орган, який склав протокол, від обов`язку довести кожний елемент складу адміністративного правопорушення.

Виявлені обставини потенційно можуть мати значення для юридичної оцінки інших порушень правил торгівлі тютюновими виробами. Однак суд розглядає справу виключно в межах обвинувачення, сформульованого за частиною першою статті 164 КУпАП, і не вправі самостійно доповнювати доказову базу сторони обвинувачення або змінювати фактичну основу адміністративного обвинувачення на шкоду особі.

Згідно зі статтею 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналізуючи під час розгляду наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу належного органу правосуддя.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 тлумачаться на його користь.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в даній ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленим законом.

Викладене у сукупності свідчить про те, що по справі не встановлено об`єктивних даних про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, у зв`язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Суд не вирішує питання щодо вилучено майна, так як в протоколах зазначено, що майно вилучено в межах адміністративного провадження за протоколом серії ВБА № 162187.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 164 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Н.М. Грошова