Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №646/9847/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/9847/26

№ провадження 2/646/5695/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі: головуючого – судді Демченко І.М. за участю секретаря Разєнкової Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження у залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будинок за вищевказаною адресою належить їй в цілому : частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.01.2014 та частина на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 18.11.1988.

Внаслідок військових дій об`єкт нерухомості було пошкоджено, у зв`язку з виникла необхідність подати заяву до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 р. № 381 «Про затвердження Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення».

Обов`язковою умовою отримання компенсації за пошкоджене нерухоме майно є наявність відомостей про цей об`єкт у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Оскільки право власності на частину житлового будинку набуто 18.11.1988 позивачкою до введення в дію Державного реєстру речових прав, Реєстру прав власності на нерухоме майно, тобто до 2013 року, воно не зареєстровано в цих реєстрах.

10.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою щодо державної реєстрації права власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 18.11.1988. Вказану заяву зареєстровано державним реєстратором за № 69862556. До заяви було долучено свідоцтво про право власності, що має відмітку про реєстрацію права власності в Куп`янському бюро технічної інвентаризації.

17 листопада 2025 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 винесено рішення № 81896266 про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв`язку із наявністю суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Вказане рішення мотивовано тим, що під час розгляду заяви та доданих до неї документів державним реєстратором було здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року стосовно реєстрації речових прав на заявлений об`єкт нерухомого майна та встановлено, що інформація про реєстрацію у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня.

Ухвалою судді Демченко І.М. від 11.08.2026 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання.

Позивач ОСОБА_1 надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

24.09.2026 до суду надійшла заява начальника Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області Бауліна О.В. від 24.09.2026 про розгляд справи без участі представника адміністрації, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує у повному обсязі.

Суд, з`ясувавши доводи позивача та позицію відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив фактичні обставини та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами.

Встановлено, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради за № 81896266 від 17.11.2025 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на частину будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що подані документи не дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. КП «Куп`янське БТІ», яке було визначено зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської громади, та здійснювало державну реєстрацію прав на нерухоме майно до 01.01.2013 внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних повністю знищені.

На підставі оригіналу свідоцтва про право власності від 18 листопада 1988 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області за № 204 від 19.07.1988, встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 в частині належить ОСОБА_2 .

Зазначена у цьому свідоцтві про право власності частина житлового будинку зареєстрована Куп`янським бюро технічної інвентаризації 18.11.1988 та записане в реєстрову книгу № 9 за реєстровим номером № 1327.

З технічного паспорту, виготовленого 26.09.1988 Куп`янським бюро технічної інвентаризації, на житловий будинок за АДРЕСА_1 встановлено, що він на праві власності на праві спільної часткової власності – по частині кожному належав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що Куп`янським бюро технічної інвентаризації 18.11.1988 внесено запис в реєстрову книгу № 9 за реєстровим номером № 1327.

У період з 31.01.1966 по 19.01.1996 питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», який визначав умови та правові наслідки будівництва, та постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.04.1948 № 3211 «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків».

Окрім того, в той час діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 (діяла до 19.01.1996, яка передбачала здійснення реєстрації всіх будинків у бюро технічної інвентаризації місцевих органів виконавчої влади на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлювальних документів, перелік яких додавався до неї).

З огляду на викладене суд виснував, що у вказаний період підставою виникнення у особи права власності на житловий будинок був сам факт збудування нею будинку з додержанням вимог вищенаведених нормативних актів, документами, що підтверджують право особи на будинок, могли бути довідки виконавчого комітету відповідної місцевої ради, виписки з погосподарської книги відповідної місцевої ради щодо належності будинку, ухвалені органами місцевого самоврядування рішення про оформлення права власності громадян на будинки, технічні паспорти на будівлі, документи про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо, при цьому закон не пов`язував момент набуття права власності на нерухоме майно з його державною реєстрацією.

Слід також зазначити, що в період чинності Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, а право власності на будинок або домоволодіння підтверджувалось записами в погосподарських книгах.

Отже у разі збудування будинку в сільській місцевості він не підлягав державній реєстрації.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.01.2014 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.01.2014 належна ОСОБА_3 1/2 частина вищевказаного домоволодіння успадкована позивачкою ОСОБА_1 .

На підставі копії свідоцтва про шлюб встановлено, що після реєстрації шлюбу 08.12.1992 ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вищевказане домоволодіння зареєстровано на частину на підставі свідоцтва про право на спадщину, інша частина об`єкта нерухомості – не зареєстрована.

Частина четверта статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить припис стосовно того, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Частиною третьою статті 3 Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1.реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2.на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки, квартири проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

На даний час КП «Куп`янське БТІ» не здійснює господарську діяльність, його будівля повністю зруйнована, база даних та архівні справи знищені внаслідок збройної агресії рф.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 дійшла висновку, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, дарування тощо, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

З наявного в матеріалах справи свідоцтва про право власності на домоволодіння, речове право на яке зареєстровано Куп`янським БТІ, судом встановлено реєстраційний напис вчинений БТІ, який у свою чергу, є підтвердженням реєстрації відповідного речового права, що виникло до 01.01.2013.

Таким чином, у випадку позивача документ – свідоцтво про право власності від 18.11.1988, що посвідчує набуття такого права та позначка на ньому, яка свідчить про проведення державної реєстрації до 01.01.2013, збережений в оригіналі, та був долучений до пакету документів, з яким позивач зверталася до державного реєстратора у відповідності до норм чинного законодавства, для проведення державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За положеннями ч.1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

З початку повномасштабної війни 24.02.2022 громадяни, які мають у власності об`єкти нерухомого майна на територіях областей, де відбуваються бойові дії, право власності на які оформлене до 2013 року, стикаються з неможливістю провести операції з власною нерухомістю, отримати компенсацію за пошкоджене чи зруйноване майно, зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки значна частина архівів в населених пунктах, які знаходяться в зоні активних бойових дій чи на тимчасово окупованих територіях, на даний час недоступна або знищена, одним із способів підтвердити право власності на таке майно залишається визнання права власності в судовому порядку. Державна реєстрація у цьому випадку здійснюється на підставі рішення суду.

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, беручи до уваги, що у позивача відсутня можливість одержати у КП «Куп`янське БТІ» відповідні документи у зв`язку з його повним знищенням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати за позивачкою право власності на нерухоме майно, оскільки це не призведе до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб і є єдиним можливим способом захисту її прав та законних інтересів.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 77-81, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст. ст. 319, 321, 328, 392 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на частину житлового будинку загальною площею 63,8 кв.м, житловою площею 38,7 кв.м з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.09.2026.

Головуючий І.М.Демченко