Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №642/4186/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

25 вересня 2026 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 642/4186/26

Провадження № 2/642/1960/26

21 вересня 2026 року

м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Петрової Н.М.,

секретаря судового засідання - Вольвич Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

01.06.2026 до Холодногірського районного суду м.Харкова звернувся представник ТОВ «СВЕА» - Паладич А., яка діє на підставі довіреності, з позовною заявою то ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1503223 від 18.03.2024 у розмірі 72 800,00 грн., яка складається з: 7 000, 00 грн.- заборгованість за сумою кредиту, 62 300,00 грн. - заборгованість по відсотках, 3 500, 00 грн. - пеня,штраф, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 18.03.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №1503223 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 кредитного договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає позичальнику кредит у гривні в сумі 7 000,00 грн, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів. За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: cтандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом. Також в окремих випадках, передбачених договором, може застосовуватися знижена процентна ставка 0,010% в день.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту.

Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за умовами договору, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

15.07.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА» укладено договір фікторингу №01.02-23/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-23/25 від 15.07.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1503223 від 18.03.2024 складає 72 800,00 грн.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №1503223 від 18.03.2024 становить 72 800,00 грн., яка складається з: 7 000, 00 грн.- заборгованість за сумою кредиту, 62 300,00 грн. - заборгованість по відсотках, 3 500, 00 грн. - пеня,штраф.

Вказані обставини змусили представника позивача звернутися до суду з даною позовною заявою за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 04.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.06.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ “СВЕА ФІНАНС”, а також витребувати у позивача оригінал електронного доказу, а саме: кредитний договір №1503223 від 18.03.2024, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами.

Відзив на позов мотивований тим, що позивачем не доведено укладення кредитного договору між ним та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», не доведено перерахування фактично наданих у кредит грошових коштів та розміру відсотків, які позивач просить стягнути за період користування кредитними коштами. Зазначає, що матеріалами спави не підтверджено перерахування коштів первісному кредитору за відступлення права вимоги та перехід такого права до ТОВ “СВЕА ФІНАНС”, тому вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Крім того, відповідач зазначає, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу перерахування грошових коштів за кредитним договором (платіжне доручення,квитанція,чек тощо).

Також відповідач у відзиві на позов вказує на те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з нього процентів за користування позикою є безпідставними, оскільки він є військовослужбовцем, учасником бойових дій, тому нарахування процентів не відповідає вимогам чинного законодавства.

Цього ж дня, 15.06.2026 до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до припинення його перебування у складі Національної гвардії України.

Ухвалою суду від 18.08.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовлено.

Представник позивача ТОВ “СВЕА ФІНАНС” - Паладич А.О. в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Частиною 3 ст.211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки на його зареєстроване місце проживання, направленням SMS-повідомлення про виклик до суду, про причини своєї неявки суд не повідомив, скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя (ч.1 ст.5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно п. 23 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Спірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Пунктом другим частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено в пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 18.03.2024 ОСОБА_1 підписав шляхом накладення електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора “В250” заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту, в якій надав ТОВ «Слон Кредит» інформацію про себе з метою отримання фінансового кредиту, а також підтвердив, що він ознайомлений та погоджується з усіма істотними характеристиками послуги з надання мікрокредиту/споживчого кредиту, опублікованими на веб-сайті ТОВ «Слон Кредит», а також із правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Слон Кредит», які розміщені на веб-сайті товариства.

18.03.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1503223 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором В250.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, що є електронним підписом Споживача та направлений Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в Товаристві. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІКС Товариства.

Згідно п. 1.2. кредитного договору встановлено, що на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Пунктом 1.3. кредитного договору встановлено, що сума кредиту (загальний розмір) складає: 7 000,00 гривень. Тип кредиту – кредит.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Згідно п. 1.5. кредитного договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

1.5.2. Знижена процентна ставка 0,010% в день та застосовується відповідно до наступних умов.

Пунктом 1.6. кредитного договору встановлено, що мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Відповідно до п. 1.7. кредитного договору, денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.7.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,50% в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (63 000,00грн./ 7 000,00грн.) / 360дн. ? 100% = 2,50% в день; 1.7.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2.29% в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (57 771,00грн. / 7 000,00грн.) / 360дн. ? 100% = 2.29% в день.

Згідно п. 1.8. кредитного договору, загальні витрати на дату укладення Договору складають: 1.8.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 63 000,00 грн., 1.8.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 57 771,00 грн.

Відповідно до п. 1.9. кредитного договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.9.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90 465,53% річних., 1.9.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 13 702,21% річних.

Пунктом 1.10. кредитного договору встановлено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 1.10.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 70 000,00 грн. 1.10.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 64 771,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору, дата надання кредиту - 18.03.2025 або 19.03.2024.

Підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що: він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» , що розміщені на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п.9.8 кредитного договору).

У додатку № 1 до договору відображено графік платежів, в якому визначена сума кредиту, дати платежів за кредитним договором, відсотки за користування кредитом, комісія за надання кредиту та загальна вартість кредиту.

Також, 18.03.2024 ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором “В250” Таблицю обчислення загальної вартості кредиту, яка є додатком № 1 до договору та в якій відображено графік платежів, в якому визначена сума кредиту, дати платежів за кредитним договором, відсотки за користування кредитом, комісія за надання кредиту та загальна вартість кредиту.

Згідно основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача, які викладені у паспорті споживчого кредиту, тип кредиту-кредит, сума/ліміт кредиту - 7 000,00 грн., строк кредитування - 360 днів, стандартна процентна ставка 912.5% річних (або 2,5% в день), знижена процентна ставка (застосовується з дати видачі кредиту до 17.04.2024 року, якщо споживачем виконані умови для отримання знижки, зокрема до вказаного строку (включно) (+3 дні) здійснена сплата першого платежу з оплати процентів, згідно Графіку платежів або здійснено часткове дострокове повернення кредиту) - 3.65% річних (або 0,010% в день), тип процентної ставки - фіксована, загальні витрати за кредитом, за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 63 000,00 грн. ,Загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки: 57 771,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 70 000,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 64 771,00 грн. Реальна річна процентна ставка за стандратною ставкою, відсотків річних протягом всього строку кредиту, відсотків річних: 90 465,53%. Реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, відсотків річних: 13 702,21%.

Паспорт споживчого кредиту також підписаний 18.03.2024 ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором “Е761”.

На підтвердження факту надання кредитних коштів ОСОБА_1 позивачем надано лист ТОВ «ПЕЙТЕК» №20250815-370 від 15.08.2025, відповідно до якого ТОВ «ПЕЙТЕК» на підставі Договору про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 2022-06-06, укладеного з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», 18.03.2024 о 10:59:16 здійснило переказ грошових коштів у сумі 7 000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку зазначено у кредитному договорі, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» – 35cdccb4-966b-4b1c-ae39-4ccf63fdaac8, номер транзакції в системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» – 15032231710752350, Session ID – 023599218557, код авторизації – 509735, банк-еквайр – АТ «ПУМБ». Призначення платежу визначено як «зарахування на картку, ЕПЗ 5375411405577557.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1503223 від 18.03.2024, заборгованість ОСОБА_1 за період з 18.03.2024 по 13.03.2025 становить 72 800,00 грн., яка складається з: 7 000, 00 грн.- заборгованість за сумою кредиту, 62 300,00 грн. - заборгованість по відсотках, 3 500, 00 грн. - пеня,штраф.

15.07.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та позивачем було укладено договір фікторингу №01.02-23/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-23/25 від 15 липня 2025 року, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №1503223 від 18.03.2024, заборгованість ОСОБА_1 становить 72 800,00 грн., яка складається з: 7 000, 00 грн.- заборгованість за сумою кредиту, 62 300,00 грн. - заборгованість по відсотках, 3 500, 00 грн. - пеня,штраф.

Згідно платіжної інструкції №10120 від 16.07.2025, ТОВ "СВЕА ФІНАНС" сплатило ТОВ “СЛОН КРЕДИТ” грошові кошти у розмірі 5 158 673,84 грн. згідно Договору факторингу №01.02-23/25 від 15.07.2025.

Щодо укладення кредитного договору в електронній формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Також,статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 5 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису відповідно до вимог законів України "Проелектронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи викладене, а також досліджені судом докази, надані позивачем, суд вважає, що між сторонами укладено договір в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового електронного ідентифікатора, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Будь-яких доказів від відповідача на спростування зазначених обставин до суду не надано.

Щодо клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування оригіналу кредитного договору №1503223 від 18.03.2024 та сертифікату ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами, то суд не вбачає підстав для його задоволення та вважає його таким, що направлено на затягування розгляду справи, оскільки позивачем до матеріалів позовної заяви долучено в електронному вигляді докази укладення кредитного договору №1503223 від 18.03.2024 між ОСОБА_1 та первісним кредитором, які містять реквізити та електронний підпис сторін, тому долучені позивачем докази, в силу ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», прирівнюються до паперових документів та мають таку ж юридичну силу.

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

На підставі наведених положень, а також враховуючи досліджені судом докази на підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1503223 від 18.03.2024 та набуття такого права ТОВ «СВЕА ФІНАНС» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не сплатив жодного платежу для погашення заборгованості ні первісному кредитору, ні правонаступнику після відступлення позивачу права грошової вимоги.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).

Таким чином, наявні законні підстави для стягнення з відповідача заборгованості з тіла кредиту.

Крім того, вимоги про стягнення відсотків є, на думку суду, обґрунтованими, оскільки такі умови прямо передбачені кредитним договором №1503223 від 18.03.2024, паспортом споживчого кредиту, графіком за кредитним договором, та підписані ОСОБА_1 електронним ідентифікатором, що свідчить про його обізнаність та згоду з такими умовами кредитного договору.

Оскільки ОСОБА_1 , всупереч вимог статті 1050 ЦК України, односторонньо порушив свої зобов`язання за кредитним договором, то, за цієї обставини, позивач вправі вимагати повернення кредитної заборгованості та здійснення належних виплат, передбачених кредитним договором, у вигляді відсотків.

Проценти за договором нараховані первісним кредитором та позивачем у межах строку кредитування, та суд погоджується з наданими розрахунками заборгованості.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача про наявність заборгованості та її розміру суду не надано.

Щодо посилань відповідача на те, що він є військовослужбовцем, а тому має право на пільги, встановлені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», і йому не повинні нараховуватися проценти за користування кредитом та інші донарахування, слід зазначити наступне.

Національний банк України у листі від 02.09.2014 № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

За даними довідки № 6870 від 12.06.2026 вбачається, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 оперативно-тактичного з`єданання - 1- го корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 06.08.2025 по теперішній час.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно з ч. 12 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовець строкової військової служби, військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, особа офіцерського складу, яка проходить кадрову військову службу, особа офіцерського складу, яка проходить військову службу за призовом, військовослужбовець, призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якого засуджено до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, та члени його сім`ї права на пільги не втрачають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).

Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Судом також встановлено, що на час укладення кредитного договору 18.03.2024 та до 13.03.2025 (строк кредитного договору) відповідач відповідного статусу військовослужбовця не мав.

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 , як військовослужбовець, не підлягає звільненню від сплати заборгованості по відсотках за кредитним договором № 1503223 від 18.03.2024.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за кредитним договором суду не представив, не спростував документально нарахований позивачем розмір заборгованості, з урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та, враховуючи факт невиконання ОСОБА_1 умов договору № 1503223 від 18.03.2024 суд приходить до висновку, що позов ТОВ «СВЕА Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню в цій частині.

Щодо стягнення пені/штрафу у розмірі 3 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд надав роз`яснення щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога щодо стягнення неустойки у розмірі 3 500,00 грн. з відповідача за договором №1503223 від 18.03.2024 є нікчемною та не може бути задоволена.

У відповідності до положень ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулюванн ярішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту №1503223 від 18.03.2024 у розмірі 7 000,00 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 62 300,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (95,19%), а саме: 2 534,34 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст.4,6,7,12,13,19,80,81 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА» заборгованість за кредитним договором №1503223 від 18.03.2024 у розмірі 69 300,00 (шістдесят дев`ять тисяч триста грн., 00 коп.) грн., яка складається з: 7 000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 62 300,00 грн. - заборгованість по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 534,34 (дві тисячі п`ятсот тридцять чотири грн., 34 коп.) грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження юридичної особи: 04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8.

Представник позивача: Паладич Аліна Олександрівна, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: 04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст рішення складено 25.09.2026.

Суддя Наталя ПЕТРОВА