Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №624/765/26 — Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/765/26

№ провадження 2-др/624/6/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

селище Кегичівка 24 вересня 2026 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді – Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання – Ткаченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кегичівського районного суду Харківської області цивільну справу заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Каніщевої Віти Сергіївни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2026 року від представника ОСОБА_1 – адвоката Канішевої В.С. на адресу суду через «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Заяву обґрунтовано тим, що 16 вересня 2026 року Кегичівським районним судом Харківської області ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, однак при ухваленні рішення не вирішено питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Заявник зазначає, що до закінчення розгляду справи позивачем було заявлено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат до заяви додано договір про надання правничої допомоги № 29 від 15 липня 2026 року, акт № 1 про виконані роботи (звіт про виконану роботу) та квитанцію про оплату послуг адвоката на суму 10 000,00 грн.

Посилаючись на положення статей 134, 137, 141, 270 ЦПК України, заявник просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Також заявник зазначає, що вказаний розмір витрат є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та значенням справи для позивача.

Згідно зі статтею 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої та частини третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати – без повідомлення учасників справи.

Згідно положень ч. 4 ст.270 ЦПК України суд не вбачав необхідності у виклику учасників справи у судове засідання при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 16 вересня 2026 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

Вказане рішення (вступу та резолютивну частини) всі учасники отримали 16 вересня 2026 року, що підтверджується розпискою, (повний текст) представником позивача отримано 22 вересня 2026 року об 10:31:50 у електронному кабінеті електронного суду, що підтверджується довідкою про доставку.

Представником позивача – адвокатом Каніщевою В.С. на підтвердження понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн надано: копію договору № 29 про надання правової допомоги від 15 липня 2026 року у кладеним між адвокатом Каніщевою В.С. та ОСОБА_1 ; На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Акт № 1 приймання-передачі виконаних юридичних робіт від 15 серпня 2026 року, відповідно до якого адвокатом надано, зокрема, консультації щодо порядку стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, вивчено надані клієнтом документи, підготовлено позовну заяву та додатки до неї, здійснено підбір та аналіз судової практики, зокрема практики Верховного Суду, забезпечено направлення позовної заяви з додатками, надано консультації щодо участі у справі та можливих правових наслідків її розгляду, здійснено участь у судових засіданнях, надано консультації після ухвалення рішення суду, а також передбачено отримання копії рішення суду та виконавчого листа і направлення відповідної заяви до органу державної виконавчої служби.

В акті зазначено, що сторони погодили план та виконання зазначених правничих послуг, клієнт претензій та заперечень щодо їх виконання не має та гарантує оплату гонорару в повному розмірі.

Квитанцію № 29 про виплату гонорару адвокату від 15 липня 2026 року, видану адвокатом та скріплену його печаткою, відповідно до якої ОСОБА_1 сплачено 10 000,00 грн за договором № 29 від 15 липня 2026 року. У квитанції зазначено призначення платежу: «гонорар за договором № 29 від 15.07.2026 р.», а також «за відрядження: витрати пересилання Укрпоштою в тому числі».

Відповідач ОСОБА_3 у заяві від 19 серпня 2026 року не заперечив щодо стягнення з нього аліментів та заперечив проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, вважаючи зазначені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг.

У судовому засіданні 16 вересня 2026 року відповідач також визнав позовні вимоги та заперечив проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення вимог заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З огляду на те, що до закінчення розгляду справи представником позивача було заявлено про намір подати докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а відповідну заяву з доказами їх понесення подано до суду 21 вересня 2026 року, тобто у межах строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає розгляду.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з такого.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено одну з основних засад цивільного судочинства, а саме відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Положеннями частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані, зокрема, договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, а також документи щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт.

Як встановлено судом, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору № 29 про надання правової допомоги від 15 липня 2026 року, укладеного між адвокатом Каніщевою В.С. та ОСОБА_1 , Акт № 1 приймання-передачі виконаних юридичних робіт від 15 серпня 2026 року та квитанцію № 29 про виплату гонорару адвокату від 15 липня 2026 року.

Згідно з Актом № 1 адвокатом надано, зокрема, консультації щодо порядку стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, вивчено надані клієнтом документи, підготовлено позовну заяву та додатки до неї, здійснено підбір та аналіз судової практики, зокрема практики Верховного Суду, забезпечено направлення позовної заяви з додатками, надано консультації щодо участі у справі та можливих правових наслідків її розгляду, здійснено участь у судових засіданнях, надано консультації після ухвалення рішення суду, а також передбачено отримання копії рішення суду та виконавчого листа і направлення відповідної заяви до органу державної виконавчої служби.

Відповідно до зазначеної квитанції № 29 від 15 липня 2026 року ОСОБА_1 сплачено адвокату Каніщевій В.С. 10000,00 грн за договором № 29 від 15 липня 2026 року. У квитанції зазначено призначення платежу: «гонорар за договором № 29 від 15.07.2026 р.», а також «за відрядження: витрати пересилання Укрпоштою в тому числі».

Таким чином, наданими доказами підтверджуються укладення договору про надання правничої допомоги, обсяг передбачених актом правничих послуг та факт сплати позивачем адвокату 10000,00 грн.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України сам по собі факт сплати стороною певної суми за професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для стягнення цієї суми з іншої сторони у повному обсязі. При вирішенні питання про розподіл витрат суд має врахувати, зокрема, складність справи, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, час, необхідний для їх виконання, та значення справи для сторони.

Судом враховано, що предметом спору було стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. При цьому справа не відзначалася значною складністю, не потребувала проведення експертиз, значного обсягу доказування чи вирішення складних фактичних або правових питань.

Крім того, в Акті № 1 зазначено комплекс послуг, однак не визначено вартості кожного окремого виду наданих послуг, кількості часу, витраченого адвокатом на їх виконання, а також не наведено розрахунку, за яким загальна вартість послуг становить саме 10000,00 грн.

Суд також враховує, що до складу зазначених в акті послуг включено дії, які мають місце після ухвалення рішення суду, а саме отримання копії рішення суду та виконавчого листа, а також направлення заяви до органу державної виконавчої служби. Доказів фактичного виконання таких дій на час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення матеріали справи не містять.

Відповідач ОСОБА_3 заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 10000,00 грн, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг.

За таких обставин суд, оцінюючи надані докази в їх сукупності, з урахуванням характеру спору, складності справи, обсягу фактично підтверджених правничих послуг, відсутності детального розрахунку вартості кожного виду послуг та заперечень відповідача, доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн є неспівмірним із зазначеними критеріями.

Водночас суд не вбачає підстав для повної відмови у відшкодуванні витрат, оскільки факт отримання позивачем професійної правничої допомоги у цій справі та понесення витрат у зв`язку з її отриманням підтверджено належними доказами.

Враховуючи характер та складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, необхідний для їх виконання, значення справи для позивача, а також заперечення відповідача щодо розміру витрат, суд вважає співмірною та обґрунтованою суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.

У решті вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн задоволенню не підлягають.

За таких обставин заява представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Каніщевої В.С. про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Каніщевої Віти Сергіївни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду або через Кегичівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Куст