Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №619/5004/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5004/26

провадження № 2/619/2769/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

21 вересня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого – суддіБолибока Є.А.

за участю секретаря судового засідання Ломанової І.А.

Справа № 619/5004/26

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ,;

третя особа: ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження позов про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчатися.

Стислий виклад позиції позивача.

22 липня 2026 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Ісоєва М.Н., через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання його повнолітньої доньки позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання у розмірі 1/4 від заробітку (доходу), щомісяця, починаючи стягування з моменту подання позову і до досягнення нею 23-х років за умови продовження навчання. В обґрунтування позову зазначила, що її батьки- мати ОСОБА_4 та батько відповідач ОСОБА_2 , перебували у шлюбі, зареєстрованому 05.08.2006 у відділі реєстрації актів цивільного стану Золочівського районного управління юстиції Харківської області за актовим записом №56. На теперішній час шлюб між ними розірвано рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 11.03.2024 (справа № 613/1928/23). Після розірвання шлюбу їх спільні неповнолітні діти: вона, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишилася проживати разом зі матір`ю, а відповідач відповідно до Судового наказу від 27.05.2024 виданого Дергачівським районним судом Харківської області сплачував на їх утримання аліменти до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Підтвердженням факту того, що відповідач по справі ОСОБА_2 є її батьком, слугує свідоцтво про її народження, де у графі «батько» записано – “ ОСОБА_2 ”. На даний час вона досягла повноліття. Вказує, що вона навчається на другому курсі денного відділення Харківському національному університеті внутрішніх справ (ХНУВС) на контрактній основі, термін навчання з 01.09.2024 до червня місяця 2027 року. Після досягнення нею повноліття її батько відповідач ОСОБА_2 став ухилятися від утримання своєї повнолітньої дитини. Він добровільно не надає їй матеріальної допомоги, хоча має таку можливість, так як є працездатною особою, працює та отримує зарплатню, частину яку може віддати на утримання своєї дитини, а відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України, він зобов`язаний утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчатися до досягнення нею 23 років. ЇЇ мати - ОСОБА_3 працює, має середньомісячний заробіток 8000 гривень, але у зв`язку з тим, що на її утриманні крім неї, повнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ще одна неповнолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто мати перебуває у тяжкому матеріальному становищі. Оскільки вона навчається на денній формі у ВНЗ на контракті, її мати ОСОБА_3 надає їй грошові кошти на потреби та витрати, оскільки вона стипендії не отримує, ніякого джерела власних доходів не має, враховуючи те, що відповідач не є інвалідом, знаходиться у працездатному віці, він працевлаштований, отримує дохід, інших дітей та утриманців не має, непрацездатних батька чи матері на його утриманні не перебуває, має нерухоме майно, транспортний засіб, його стан здоров`я дозволяєпрацювати, тому вважає, що він зобов`язаний та має можливість утримувати свою повнолітню доньку, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги. Таким чином, на сьогодні її повністю матеріально забезпечує мати ОСОБА_3 , яка також сплачує грошові кошти за навчання в Університеті та відповідно, надає їй грошові кошти на інші її потреби та витрати. Один рік навчання в Університеті коштує 27000 гривень, що підтверджується копією договору на навчання та довідкою адміністрації ХНУВС про продовження стаціонарного навчання від 17.03.2026 №20822с. Таким чином, відповідач по справі ОСОБА_2 не надає будь якої матеріальної допомоги позивачу, необхідної для продовження їй навчання, не зважаючи на те, що згідно з законодавством він може це робити та зобов`язаний це робити. Її мати не в змозі самостійно її утримувати, тому вона вимушена звернутися із позовною заявою про стягнення аліментів.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

24 липня 2026 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 10 год 00 хв 21 вересня 2026 року. Направлено відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 07 вересня 2026 року. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 11 вересня 2026 року. Запропоновано відповідачу подати до суду в строк до 16 вересня 2026 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. На адресу місця проживання відповідача судом була направлена судова повістка разом з копіями відповідних документів, яка відповідно до довідки Укрпошти 06.08.2026 була повернута працівниками пошти у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена 06.08.2026.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).

Крім того, відповідачу була направлена судова повістка в електронному вигляді SMS-повідомленням, як доставлено 27.07.2026.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач викликався в судове засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було опубліковано 27.07.2026.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, представник позивача адвокат Ісоєв М.Н. надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, у разі відсутності відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

У судове засідання третя особа ОСОБА_3 не з`явилася, про час ті місце розгляду справи повідомлялася шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді у додаток «Viber», яку доставлено 27.07.2026, причин неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання та не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками є: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_6 .

З огляду на свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , Нововодолазькою селищною радою зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , актовий запис № 49, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_8 .

З огляду на Витяг з реєстру Золочівської територіальної громади № 2025/000256996 від 08.01.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована з 29.12.2021 за адресою: АДРЕСА_1 .

Судовим наказом Дергачівського районного суду Харківської області від 27.05.2024 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: доньки – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до Довідки від 02.05.2022 № 6320-5001477927 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою завідувача відділення роботи зі студентами ОСОБА_9 , інспектора з кадрів відділення роботи зі студентами ВКЗ Єсіної С. вих.. № 20/822с від 17.03.2026, ОСОБА_1 є студенткою 2 курсу денної форми здобуття освіти з оплатою вартості навчання на договірних засадах Харківського національного університету внутрішніх справ , III-IV рівня акредитації. Зарахована на навчання з 01.09.2024 наказом ХНУВС від 14.08.2024 № 550. Передбачуваний термін закінчення навчання та присвоєння ступеня вищої освіти «бакалавр» - червень 2027 року.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що батьками позивача ОСОБА_1 є: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_6 .

У зв`язку укладенням шлюбу, мати позивача ОСОБА_6 змінила прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_8 ».

На підставі судового наказу Дергачівського районного суду Харківської області від 27.05.2024 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: доньки – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

На сьогодні позивач ОСОБА_1 досягла повноліття, але продовжує навчання.

Згідно з копією довідки завідувача відділення роботи зі студентами ОСОБА_9 , інспектора з кадрів відділення роботи зі студентами ВКЗ Єсіної С. вих.. № 20/822с від 17.03.2026, ОСОБА_1 є студенткою 2 курсу денної форми здобуття освіти з оплатою вартості навчання на договірних засадах Харківського національного університету внутрішніх справ , III-IV рівня акредитації. Зарахована на навчання з 01.09.2024 наказом ХНУВС від 14.08.2024 № 550. Передбачуваний термін закінчення навчання та присвоєння ступеня вищої освіти «бакалавр» - червень 2027 року.

Згідно договору від 01.09.2024 про надання платної освітньої послуги, який є додатком до Договору про навчання у закладі вищої освіти від 01.09.2024 № 1345, укладеного між Харківського національного університету внутрішніх справ та ОСОБА_6 , загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 81 000,00 грн, вартість освітньої послуги за навчальний рік становить 27 000,00 грн.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів.

Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 роз`яснив судам, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2019 (справа № 346/103/17) вказав таке.

Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Отже, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Позивач скористалася своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів на її користь саме у частці від доходу її батька.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що підставами для стягнення аліментів після досягнення дитиною повнолітня є: продовження навчання; потреба у матеріальній допомозі; змога батьків у наданні такої допомоги.

Згідно з ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Матеріали справи містять докази що повнолітня ОСОБА_1 продовжує навчання на денній формі на контрактній основі та не має змоги працювати, що свідчить про її потребу в наданні матеріальної допомоги від батьків.

Отже, суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача про стягнення аліментів, оскільки ОСОБА_1 проживає з матір`ю, продовжує навчатися, а батько дитини може, але не надає матеріальної допомоги.

Пленум Верховного Суду України в п.17 своєї постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року роз`яснив судам, що згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Згідно з ч. 2 ст. 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним

у постановах: від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 (провадження № 61-12495св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 592/2798/16-ц (провадження № 61-19463св18), від 16 лютого 2022 року у справі № 81/2423/20 (провадження № 61-17937св21).

Крім того, суд враховує, що аліменти на утримання повнолітньої дочки це платіж, який повинен бути спрямований на покриття матеріальної допомоги, якої позивач потребує у зв`язку із продовженням навчання, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами дитини та з урахуванням матеріального становища сторін та має виходити з фактичних обставин справи. Разом з тим, цей платіж повинен бути співрозмірним з урахуванням обов`язку, який є в обох із батьків дитини і має бути рівним, а розмір аліментів має бути обґрунтованим та доведеним.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 до позовної заяви додано копії: свідоцтва про народження, паспорта, витягу з реєстру територіальної громади, свідоцтва про шлюб матері ОСОБА_3 , судового наказу про стягнення аліментів, довідки про навчання у вищому навчальному закладі, Довідки УПФУ Форми ОК-5 щодо дохов матері ОСОБА_6 за період 2006-2020 роки; Форми ОК-7 за період 2012-2020 роки, сформовані 25.02.2021.

У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що її мати - ОСОБА_3 працює, має середньомісячний заробіток 8 000,00 грн, при цьому надає їй грошові кошти на потреби та витрати, оскільки вона стипендії не отримує, ніякого джерела власних доходів не має, тобто мати перебуває у тяжкому матеріальному становищі.

Разом з тим, доказів на підтвердження цих обставин позивачем не надано, оскільки до матеріалів справи долучено Довідки УПФУ Форми ОК-5 щодо доходів матері ОСОБА_6 за період 2006-2020 роки; Форми ОК-7 за період 2012-2020 роки, сформовані 25.02.2021.

Крім того, однією з обов`язкових обставин, що підлягають доказуванню у цій справі, є наявність у відповідача можливості надавати таку матеріальну допомогу.

Відповідно до вимог закону для визначення розміру аліментів потрібно врахувати в цілому матеріальне становище відповідача, наявність у нього утриманців та матеріальну можливість надання утримання повнолітній дитині, яка продовжує навчатись.

У позові позивач зазначає про те, що відповідач після досягнення нею повноліття став ухилятися від утримання своєї повнолітньої дитини, добровільно не надає їй матеріальної допомоги, хоча має таку можливість, так як він не є інвалідом, знаходиться у працездатному віці, працевлаштований, отримує дохід, інших дітей та утриманців не має, непрацездатних батька чи матері на його утриманні не перебуває, має нерухоме майно, транспортний засіб, його стан здоров`я дозволяє працювати, між тим доказів вказаному твердженню ОСОБА_1 також не надано та матеріали справи таких даних не містять.

Позивач, маючи обов`язок у змагальному процесі доводити свої твердження (статті 12, 81 ЦПК України), не надала до суду достатніх доказів на підтвердження обставини, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на її утримання у зазначеному розмірі.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 досягла повноліття, є студенткою 2 курсу денної форми здобуття освіти з оплатою вартості навчання на договірних засадах Харківського національного університету внутрішніх справ, суд дійшов висновку, що вона потребує матеріальної допомоги, але у меншому розмірі, ніж зазначено у позові у зв`язку з не наданням до суду достатніх доказів на підтвердження обставини, зазначених у ньому.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням принципів розумності, справедливості та добросовісності, враховуючи що позивач є повнолітньою, продовжує навчання та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги те, що відповідач є працездатною особою, суд дійшов висновку , що аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно будуть достатніми для належного утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, відповідатиме реаліям сьогодення та забезпечить баланс інтересів одержувача та платника аліментів. При цьому суд також враховує обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги повнолітній дитині, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів - у межах платежу за один місяць.

Частиною шостою статті 141 ЦПК України встановлено, що в разі, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так як позивач звільнена від сплати судового збору за позовом про стягнення аліментів, то суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання його повнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання у розмірі 1/6 від заробітку (доходу), щомісяця, починаючи стягування з 22 липня 2026 року і до досягнення нею 23-х років за умови продовження навчання.Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 331,20 грн судового збору.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

третя особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя Є. А. Болибок