Вирок від 24 вересня 2026 р. у справі №394/208/26 — Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

25.09.26

394/208/26

1-кп/394/47/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого - судді: ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Новоархангельськ матеріали кримінального провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026121110000022 від 09.01.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Тарасівка Новоархангельського району Кіровоградської області, проживає по АДРЕСА_1 , тимчасово не працює, освіта середня спеціальна, неодруженого, утриманців і пільг немає, стан здоров`я задовільний, військовозобов`язаного, не судимого в силу ст. 89 КК України

у вчиненні кримінальних праворорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 317 КК України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 вчинив придбані, зберіганні та носіння боєприпасів, без передбаченого законом дозволу, а також у наданні приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів, за таких обставин:

Проходячи військову службу на посаді солдата-курсанта військової частини НОМЕР_1 у невстановленому досудовим розлідуванням часу та місці перебуваючи в с. Розсоховатець, Голованівського району Кіровоградської області, діючи умисно, в порушення вимог п.п. 1,2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна», згідно з яким зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке може перебувати у власності громадян, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ №576 від 17.10.1992 року, «Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і холощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України №622 від 21.08.1998 року, придбав шляхом віднайдення корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГД-5, засіб підриву, а саме-уніфікований бойовий підривач ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ, які зберігав при собі з моменту віднайдення, без передбаченого законом дозволу.

Після чого, реалізуючи злочинний умисел направлений на зміну місця зберігання зазначених бойових припасів, у невстановлений досудовим розслідуванням час прибув за місцем проживання, яке попередньо обрав місцем зберігання, корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГД-5, засіб підриву, а саме-уніфікований бойовий підривач ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ, до моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції.

Крім того, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем призваним по мобілізації до Збройних Сил України, в середині грудня 2026 року запросив до свого помешкання по АДРЕСА_1 , свого знайомого ОСОБА_5 з метою незаконного вживання особливо небезпечного наркотичного засобу- канабісу, шляхом куріння, через пристрій із двох фрагментів ПЕТ пляшок із вставленою в горловину саморобною металевою пробкою з отвором, яку вказана особа виготовила, для викурювання наркотичного засобу. Перебуваючи у вказаному домоволодінні, цього ж дня, ОСОБА_4 будучи обізнаний, що ОСОБА_5 епізодично вживає наркотичні засоби шляхом куріння, усвідомлюючи протиправність своїх дій, без корисливих мотивів, надав свою згоду для використання із зазначеною метою кімнати будинку за місцем свого проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де шляхом вчинення необхідних дій, вжили шляхом куріння невстановлену кількість особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу, через пристрій із двох фрагментів ПЕТ пляшок із вставленою в горловину саморобною металевою пробкою з отвором. Крім того, ОСОБА_4 3 січня 2026 року запросив до свого помешкання свого знайомого ОСОБА_6 з метою незаконного вживання особливо небезпечного наркотичного засобу-канабісу, шляхом куріння через пристрій із двох фрагментів ПЕТ пляшок із вставленою в горловину саморобною металевою пробкою з отвором, яка вказана особа виготовила, для викурювання наркотичного засобу.

24.01.2026 року під час обшуку домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у приміщені кухні житлового будинку, за місцем проживання ОСОБА_4 , було виявлено та вилучено пристрій із двох фрагментів ПЕТ пляшок із вставленою в горловину саморобною металевою пробкою з отвором, де виявлено нашарування особливо небезпечного наркотичного засобу - екстракту канабісу, обіг якого заборонено, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,02 грама.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, при обставинах викладених вище, визнав повністю. У вчиненому щиро розкаявся, зобов`язався подібного не вчиняти, зазначив, що готовий нести призначене судом покарання.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч.1 ст. 317 КК України доводиться зібраними у справі доказами, вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст.ст. 70, 75,76 КК України.

Приймаючи до уваги, що всі учасники не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, прокурор запропонував досліджувати докази у кримінальному провадженні на підставі ч.3 ст.349 КПК України, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, суд, учасникам кримінального провадження роз`яснив положення зазначеної норми закону та визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, тому суд обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо речових доказів, та що характеризують особу обвинуваченого.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Згідно ст. 22 КПК України кримінально провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і обов`язків. Саме сторона обвинувачення повинна забезпечити подання доказів, на обґрунтування обставин, на які вона посилається.

При цьому, судом було вжито всіх необхідних умов та заходів, передбачених КПК для реалізації сторонами своїх прав. Суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття обґрунтованого рішення, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, про що прямо передбачено ст. 95 КПК України.

Розгляд кримінального провадження провадився відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред`явленого йому, відповідно до обвинувального акта, обвинувачення.

Суд вважає показання обвинуваченого правдивими і достовірними, оскільки вони детально узгоджуються між собою та в повній мірі відповідають фактичним обставинам вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 та ч.1 ст. 317 КК України і підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні іншими доказами. Об`єктивних підстав ставити під сумнів свідчення допитаної в суді обвинуваченого у суду немає.

При ухваленні вироку, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду" застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду, а саме: ст. 6 Конвенції, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також рішення ЄСПЛ "Коробов проти України", "Кобець проти України", де зазначається, що при оцінці доказів, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність випливає із достатньо переконливих, чітких, узгоджених між собою висновків.

Статтею 263 КК України передбачено відповідальність за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, диспозиція ч.1 статті містить посилання на носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї без передбаченого дозволу.

Згідно постанови ПВС України від «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами», до вогнепальної зброї належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей.

Статтею 317 КК України передбачено відповідальність за організацію або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Суд, заслухавши прокурора та обвинуваченого, дослідивши та проаналізувавши всі докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що подія кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_4 , дійсно мала місце за обставин, викладених вище, вина обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, а саме: у незаконному поводженні зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами та наданні приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів доведена «поза розумним сумнівом».

Органами досудового розслідування було вірно кваліфіковано дії обвинуваченого і суд погоджується з такою кваліфікацією, оскільки об`єктом даного правопорушення є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил обороту (користування населенням) вогнепальної і холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у носінні, зберіганні, придбанні вогнепальної зброї, при цьому правопорушення вчинено з прямим умислом особою, яка є суб`єктом злочину. Поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами або вибуховими пристроями, передбачене ст. 263 КК, тягне за собою кримінальну відповідальність лише у випадках, коли воно здійснюється без передбаченого законом дозволу, тобто є незаконним.

Як встановлено в ході розгляду справи ОСОБА_4 не має ніякого права та дозволу на ті боєприпаси, що був вилучений у нього.

Дії, кваліфіковані за ст. 317 КК України також знайшли своє підтвердення в судовому засіданні, так як він дійсно надавав своє помешкання іншим особам з метою незаконного вживання особливо небезпечного наркотичного засобу-канабісу, шляхом куріння.

Таким чином, з огляду на формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 263 та ч.1 ст. 317 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд виходить з принципів законності справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації призначеного покарання, при цьому керується вимогами ст. 65 КК України, відповідно до якої особі має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, і й виправлення засудженого.

Суд також враховує практику Верховного Суду, (постанова № 634/609/15-к від 01.02.2018 щодо дискреції), де зазначено що самесуду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Відповідно до абз. 17 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого.

З наданої суду досудової доповіді, вбачається, що за результатами оцінки особи ОСОБА_4 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення середній, при цьому рівень небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, з боку обвинуваченого є середнім, при цьому, у свідомості обвинуваченого присутня мотивація до позитивних змін, існує ймовірність виправлення особи без ізоляції від суспільства можлива за умови здійснення нагляду, застосування соціально-виховного впливу.

Щире каяття суд вважає обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому судом не встановлено та органом обвинувачення в вину обвинуваченому не пред`явлено.

При цьому, враховуючи роз`яснення які містяться у ППВС України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", досліджуючи дані про особу, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Призначаючи вид і міру покарання,враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який не судимий в силу ст. 89 КК України, характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним правопорушень, що згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії проступків та тяжких злочинів, вчиненим з прямим умислом.

Суд враховує ставлення обвинуваченого до вчиненого, так як він критично оцінює свою протиправну поведінку і висловлює готовність бути покараним за вчинене, позицію прокурора про необхідність реального відбуття покарання обвинуваченому, конкретні обставини справи, характер і ступінь небезпечності вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце проживання за яким характеризується неінформативно, досудову доповідь, позицію прокурора, суд вважає, суд вважає, покаранням достатнім і необхідним для його виправлення буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статтей 317 та 263 КК України за правилами, передбаченими ст. 70 КК України, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, тому суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69, 69-1 КК України, не встановлено.

Цивільний позов по справі не заявлено, арешт на майно в даному кримінальному провадженні не накладався.

Відповідно до положень ст.100 КПК України суд має вирішити долю речових доказів, а також у відповідності до ч.4 ст.174 КПК України вирішити питання щодо вжитих заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім цього, у відповідності до вимог ч.2 ст.124 КПК України стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів.

З урахуванням призначеної міри покарання обрання запобіжного заходу судом не вбачається.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає за можливе обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 615 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 317 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 4(чотири) роки.

- за ч.1 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

В силу ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням. Встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, працевлаштуватися або за направленням органів пробації звернутися до органів державної служби зайнятості.

Стягнути з ОСОБА_4 дохід держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в даному кримінальному провадженні в сумі 8914 (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) гривень 00 коп.

Речові докази в даному кримінальному провадженні, а саме: дві полімерні пляшки з наперстком і особливо небезпечним наркотичним засобом, запаковані в спецпакет №6378276, які зберігаються в кімнаті речових доказів Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, спеціалізований експертний пакет № 5670859, в якому запаковано фрагменти об`єктів дослідження (ручної гранати), які знаходяться в кімнаті речових доказів Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області - знищити після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Кропивницького апеляційного суду через Новоархангельський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення та набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі, якщо було подано апеляційну скаргу, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст вироку негайно після проголошення резолютивної частини згідно ч.15 ст.615 КПК України вручити учасникам судового провадження. Роз`яснити, що інші учасники судового розгляду мають право отримати копію вироку в суді. Учаснику, який не був присутній в судовому засідання, надіслати копію вироку не пізніше наступного дня.

Суддя: