Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №191/4207/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4207/26

Провадження № 2/191/2083/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді - Гречко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання - Глушко О.М..

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини без згоди батька, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини без згоди батька, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 11.04.2012 року шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.06.2012 року по справі № 437/118/12 з відповідача ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дитини. Згідно з довідкою про неотримання аліментів, виданою Дніпровським міжрегіональним управлінням міністерства юстиції України Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області від 27.05.2026 № 46714, позивач ОСОБА_1 не отримує аліменти від відповідача ОСОБА_2 на утримання сина. Після розірвання шлюбу дитина постійно проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Вона самостійно утримує та виховує дитину, несе всі обов`язки матері. Позивач з відповідною заявою звернулася до органу реєстрації виконавчого комітету Синельниківської міської ради про реєстрацію місця проживання дитини за вищевказаною адресою. 01.06.2026 року позивач отримала від ЦНАП Синельниківської міської ради відмову у реєстрації неповнолітньої дитини, у якій зазначено, що відповідно до постанови КМУ № 265 п. 87.3 – не надано необхідних документів або відомостей (відсутня згода батька). Відповідач ОСОБА_2 свідомо на протязі багатьох років ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться його життям, не надає матеріальної допомоги. Його місце фактичного проживання позивачу невідоме, зв`язок з ним відсутній. Невизначеність реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини за фактичним місцем проживання зі своєю матір`ю суперечить інтересам неповнолітньої дитини та суттєво обмежує реалізацію її прав, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист.

У зв`язку з цим, позивач просить надати дозвіл на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зобов`язати Орган реєстрації виконавчого комітету Синельниківської міської ради зареєструвати місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак до його початку надала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам, хоча про день та час судового розгляду був належним чином повідомлений.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов : відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Частиною 4 ст.223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.04.2012 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був розірваний.

З копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Серії НОМЕР_1 , вбачається, що його батьками є сторони по справі.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.06.2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 були стягнуті аліменти на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

17.07.2025 року зареєстрували шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу : « ОСОБА_7 ».

Згідно довідки Синельниківського відділу ДВС Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №46714 від 27.05.2026 року, ОСОБА_1 дійсно не отримувала аліменти з ОСОБА_2 у період з 01.12.2025 року по 01.05.2026 року згідно з виконавчим листом №437/118/12 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

З копії Витягу з реєстру територіальної громади від 29.08.2025 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 .

Згідно копії заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) від 01.06.2026 року, органом реєстрації – виконавчим комітетом Синельниківської міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відмовлено у реєстрації місця проживання за адресою : АДРЕСА_1 , оскільки останній не надала необхідних документів або відомостей відповідно до постанови КМУ №265 п.87.3 ( відсутня згода батька ).

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначено загальні засади регулювання сімейних відносин.

За змістом цієї норми дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частини сьома, восьма).

Як визначено в ст.1 Закону України «Про охорону дитинства», забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

В силу ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Діти члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем (ст.18 Закону України «Про охорону дитинства».

Частинами 1,2 ст.29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з частиною другою статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

В силу частини першої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як визначено у ст.2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання (перебування) особи внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Із положень ч.2.3 ст.7 Розділу ІІІ зазначеного Закону, дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за місцем проживання її батьків або інших законних представників чи одного з них без надання згоди такими особами. Дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за адресою іншого житла, ніж зареєстроване або задеклароване місце проживання її батьків або інших законних представників, за згодою батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку, встановленого статтею 15 цього Закону.

Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року №265, унормовано механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Відповідно до пунктів 31,32 цього Порядку особи, які досягли 14-річного віку, самостійно подають заяву про реєстрацію місця проживання (перебування). У разі подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особою, яка не досягла 18-річного віку, реєстрація місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків або інших законних представників такої особи. Згода не надається у разі коли особа є здобувачем освіти та здійснює реєстрацію свого місця проживання (перебування) в гуртожитку, що належить до сфери управління закладу освіти.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. v. Ukraine» (заява №2091/13, пункти 75 76) зазначено, що наразі існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення (Neulingerand Shuruk v. Switzerland, заява № 41615/07, пункт 135, ECHR 2010). Також ЄСПЛ зауважив, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, заява №10383/09, пункт 100, ECHR, 16 липня 2015 року).

Кожна дитина має право на житло, в тому числі на реєстрацію місця проживання за місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них.

Усі питання щодо місця проживання дитини, яка досягла десяти років, вирішуються за взаємною згодою батьків і дитини. Спір між батьками, які проживають окремо, щодо місця проживання малолітньої дитини може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Водночас реєстрація місця проживання дитини здійснюється за письмовою заявою її батьків або законних представників.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц наголошено, що при вирішенні спорів щодо дітей суди мають виходити з принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини у рішеннях «Хант проти України» та «М. С. проти України» вказав, що між інтересами батьків та дитини повинна існувати справедлива рівновага, при цьому пріоритет мають саме інтереси дитини, а також необхідність забезпечення її розвитку у стабільному та безпечному середовищі.

Таким чином, враховуючи, що неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю, спір про місце проживання дитини відсутній, батьки зареєстровані за різними адресами, згоду батька для реєстрації місця проживання позивач не може отримати, оскільки останній в добровільному порядку її не надає, суд приходить до висновку, що в інтересах дитини необхідно надати дозвіл на реєстрацію дитини разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 .

Що стосується позовних вимог про зобов`язання Органу реєстрації виконавчого комітету Синельниківської міської ради зареєструвати місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , то вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду про надання дозволу на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини вже є підставою для здійснення такої реєстрації.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.29 ЦК України, ст.ст. 7,160,161 СК України, ст.ст.1,11 ЗУ «Про охорону дитинства», Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», ст.ст.4, 8, 12,13,81,223,247,263,265,280,281,281,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП : НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП : НОМЕР_3 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1064 ( одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ю. В. Гречко