Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №214/400/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/400/25

2/214/580/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Євтушенка О.І.,

за участю:

секретарів судового засідання – Авдєєва М.І.,

представника позивача – Шевченко Ю.С.,

представника відповідачів – Лівицького О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №214/400/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ «Криворізька теплоцентраль» Шевченко Ю.С. звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила суд: стягнути ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2021 до 31.10.2024, у загальному розмірі –

24 925,09 грн., що складається з: основного боргу – 21 247,42 грн., інфляційних втрат –

1 806,62 грн., 3% річних – 575,01 грн., пені – 684,84 грн., плати за абонентське обслуговування – 611,19 грн.; стягнути з відповідачів судовий збір у сумі 3 028,00 грн.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання населенню, яке зобов`язане здійснювати оплату за отримані послуги відповідно до встановлених тарифів. На виконання своїх зобов`язань АТ «Криворізька теплоцентраль» надавало послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , де споживачем є ОСОБА_1 .

Хоча договір про надання послуг з постачання теплової енергії за вказаною адресою між АТ «Криворізька теплоцентраль» та споживачем у письмовій формі укладений не був, послуги фактично надавалися, споживач ними користувалася, а отже, зобов`язана здійснювати їх оплату. Крім того, 01.10.2021 АТ «Криворізька теплоцентраль» як виконавцем послуг на своєму офіційному веб-сайті було розміщено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. Протягом 30 днів з дня його опублікування від відповідачів не надходило документів, які б підтверджували прийняття власниками багатоквартирного будинку рішення щодо обрання іншої моделі договірних відносин.

Таким чином, з 01.11.2021 між позивачем та відповідачем фактично було укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. АТ «Криворізька теплоцентраль» свої зобов`язання з надання послуг з централізованого опалення виконувало належним чином, однак у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо оплати наданих послуг за період з 01.10.2021 до 31.10.2024 утворилася заборгованість у загальному розмірі 24 925,09 грн.

На зазначену суму заборгованості позивачем у порядку ст.625 ЦК України нараховано наслідки прострочення грошового зобов`язання, а саме: інфляційні втрати у розмірі –

1 806,62 грн., 3% річних у розмірі – 575,01 грн. та пеню у розмірі – 684,84 грн. Також відповідач не сплатила плату за абонентське обслуговування у розмірі 611,19 грн.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 добровільно заборгованість не погашає та звернення позивача з цього приводу ігнорує, представник АТ «Криворізька теплоцентраль» була вимушена звернутися до суду за захистом майнових інтересів товариства.

Ухвалою суду від 17 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін (а.с.13).

Не погоджуючись із пред`явленими вимогами, 21.04.2025 представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Лівицький О.М. подав до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що відповідно до листа Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.12.2005 за №1553/8, минулому власнику квартири, що розташована за адерсою: АДРЕСА_1 – ОСОБА_2 , було погоджено відключення від системи теплопостачання у вищезазначеній квартирі, при умові влаштування альтернативного джерела опалення, а саме: звернення до АТ «Криворіжгаз» та отримання технічних умов та проекту, розробленого проектною організацією. Після влаштування автономного опалення та опломбування газового лічильника потрібно звернутись до КП «Криворіжтепломережа» для розірвання договору постачання теплової енергії. Зазначене підтверджується Актом №2 від 02.03.2012 про відключення від мереж централізованого опалення, складеним та підписаним уповноваженим представником КП «Криворіжтепломережа» та власником житла – ОСОБА_2 , як абонентом. Відповідно до змісту цього Акта встановлено: наявність видимого розриву на мережі централізованого опалення, гарячого водопостачання; стояки ізольовані, заглиблені у стіни; система гарячого водопостачання демонтована; наявність повного пакета дозвільних документів, встановлено автономне опалення. Таким чином, з моменту складання Акта про відключення від мереж централізованого опалення від 02.03.2012 і по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 , послуга з централізованого опалення не надається, а постачання теплової енергії не здійснюється у зв`язку з відключенням квартири від внутрішньобудинкових мереж опалення та встановленням індивідуального джерела теплопостачання.

У 2019 році ТзОВ «Естрея» виконало на замовлення відповідача ОСОБА_3 робочий проект приєднання до газорозподільної системи та встановлення газового опалювального котла за адресою: АДРЕСА_1 ., оскільки минулим власником ОСОБА_2 було втрачено документацію. Представник відповідача також зазначає, що відключення квартири від мереж централізованого опалення не було самовільним, оскільки здійснювалося у порядку, встановленому законодавством. Відтак відповідач ОСОБА_1 , набувши прав власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 від 04.09.2018, на підставі договору купівлі-продажу квартири, в якій вже було встановлено автономне опалення, не користується послугами централізованого постачання теплової енергії та не має обов`язку щодо оплати її вартості теплопостачальній організації за спірний період, оскільки такі послуги фактично нею не отримувались. На підставі вищевикладеного, представник відповідача просить суд відмовити у задоволені позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» в повному обсязі.

06.05.2025 від представника позивача ОСОБА_4 , через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» до суду надійшло клопотання про витребування доказів. Крім того, представником позивача подано до суду відповідь відзив, в якому представник позивача зазначила, що відповідач ОСОБА_1 порушила алгоритм відключення квартири, що був визначений умовами наданого погодження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.12.2005 за №1553/8, оскільки тільки через 6 років після відключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від централізованого опалення, відповідач отримала технічні умови приєднання до газорозподільної системи №Kg02/2/2-TY-68-1018, та у 2019 році, тобто через сім років після вищезазначеного погодження отримала робочий проект приєднання до газорозподільної системи встановлення газового опалювального котла, при цьому порушуючи процедуру відключення квартири від мережі централізованого опалення та умов наданого погодження. Вищенаведене свідчить, що відповідач ОСОБА_1 діяла всупереч закону, а відтак самовільно втрутилась в систему теплопостачання.

Крім того, представник позивача звертає увагу суду, на те, що ті копії технічних умов від 30.10.2018 за №Kg02/2/2-TY-68-1018 та проекту приєднання до газорозподільної системи встановлення газового опалювального котла за адресою: АДРЕСА_1 , які відповідач надала до суду, не відповідають оригіналам, що витребовувались на адвокатський запит, та отримані позивачем 01.05.2025. Зокрема, у долучених відповідачем ОСОБА_1 копіях технічних умов від 30.10.2018 за №Kg02/2/2-TY-68-1018 та проекту приєднання до газорозподільної системи встановлення газового опалювального котла відсутня примітка про те, що вони надані на встановлення додаткового газового опалювального котла без відключення від централізованої системи. Тобто встановлення такого обладнання взагалі не передбачало відключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від системи централізованого опалення та влаштування автономного опалення. Внаслідок чого, представник позивача зазначила, що існує обґрунтована підозра щодо підробки або внесення змін у наданих документах.

Крім того, представник позивача зазначає, що згідно з копією Акта №2 від 02.03.2012, складеного КПТМ «Криворіжтепломережа» за результатами обстеження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено: «наявний видимий розрив на системі централізованого опалення; стояки ізольовані, у приміщенні встановлено автономне опалення; акт опломбування газового лічильника – 06.09.2010; наявний пакет документів, пропонується зняти навантаження до 0,0025 Гкал/г». Проте, даний акт лише фіксує факт вже встановленого автономного опалення, яке виявлено КП «Криворіжтепломережа» під час обстеження приміщення. Також стороною відповідача долучений ще один акт про відключення квартири від мереж ЦО (ГВП) б/н від 21.03.2012, в якому зазначено, що відключення виконано шляхом влаштування ізольованого транзиту ЦО. Однак, дані акти не відповідають формі, що встановлена додатком 4 до Порядку №4 від 22.11.2005, а з іншої сторони взагалі підписані особами, що не володіли необхідним обсягом повноважень для його підписання.

Окрім того, представником АТ «Криворізька теплоцентраль» було зроблено адвокатський запит до ТОВ «НОВА-КОМ» з метою отримання інформації про суми, нараховані до сплати комунальними та іншими службами міста, для з`ясування чи здійснювались нарахування КПТМ «Криворіжтепломережа» за послугу централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , у період встановлення автономного опалення відповідачем ОСОБА_1 01.05.2025 за Вих.№191 до АТ «Криворізька теплоцентраль» надійшла відповідь від ТОВ «НОВА-КОМ» з якої вбачається, що КПТМ «Криворіжтепломережа» продовжувало здійснювати нарахування за послугу з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , з моменту передачі об`єктів теплопостачання АТ «Криворізька теплоцентраль», тобто до 01.10.2013 включно. Крім того, передача особового рахунку від КПТМ «Криворіжтепломережа» до ДП «Криворізька теплоцентраль» відбулось з тепловим навантаженням, що підтверджує факт того, що відповідач ОСОБА_1 значилась повноцінним споживачем послуги з централізованого опалення.

Крім того, представник позивача зазначає, що в період з жовтня 2015 року до грудня 2016 року на АТ «Криворізька теплоцентраль» надходили суми субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг від Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради, що в свою чергу виключає доводи сторони відповідача про повну відсутність споживання відповідачем теплової енергії, а також є доказом того, що ОСОБА_1 користувалась або мала намір користуватись послугою з централізованого опалення. Отже, відключення квартири від теплопостачання без дотримання встановленого порядку не породжує правових наслідків як для осіб, які надають послуги з теплопостачання, так і для тих, кому ці послуги надаються, та не є підставою для звільнення від оплати послуги а теплопостачання. Відтак, як зазначає представник позивача, відповідач ОСОБА_1 порушила процедуру відключення від системи централізованого опалення, оскільки: не отримала відповідних технічних умов на встановлення автономного опалення; здійснила відключення квартири до отримання технічних умов всупереч наданих умов погодження та Порядку відключення споживачів від мереж централізованого опалення, затвердженого наказом Мінбуду України №4 від 22.11.2005; не погодила відключення квартири з КПТМ «Криворіжтепломережа»; надала документи, що не відповідають дійсності.

Протокольною ухвалою суду від 16.06.2025 клопотання представника позивача про витребування доказів залишено без розгляду.

Крім того, у ході розгляду справи представником позивача 22.07.2026 до матеріалів справи подано клопотання про долучення документів, пов`язаних із зверненням АТ «Криворізька теплоцентраль» до правоохоронних органів щодо можливого вчинення відповідачем ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Зі змісту поданих представником позивача документів вбачається, що 09.02.2026 до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла скарга виконувача обов`язків Голови Правління АТ «Криворізька теплоцентраль» на бездіяльність уповноваженої особи органу досудового розслідування щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінального правопорушення. Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.02.2026 у справі №214/1187/26 відкрито провадження за зазначеною скаргою.

У подальшому ухвалою суду від 03.07.2026 скаргу задоволено частково та зобов`язано уповноважену особу ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою виконувача обов`язків Голови Правління АТ «Криворізька теплоцентраль» від 16.12.2025 про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування. Як вбачається з повідомлення ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 13.07.2026, відомості про кримінальне правопорушення 10.07.2026 внесено до ЄРДР за №12026046750000203, попередня правова кваліфікація правопорушення за ч.1 ст.358 КК України.

Представник позивача Шевченко Ю.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. Разом з тим, присутній у судовому засіданні представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву та висловив заперечення по суті спору, посилаючись на обставини зазначені у відзиві. У задоволенні позовних вимог просив суд відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи позовної заяви, відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, виходячи із встановлених обставин справи та норм матеріального і процесуального права, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст.77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 5 ст.81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а відповідно до ч.6 цієї статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спір у цій справі виник з приводу виконання відповідачем ОСОБА_1 грошового зобов`язання з оплати послуги з постачання теплової енергії, наданої підприємством АТ «Криворізька теплоцентраль» та пов`язаної з нею плати за абонентське обслуговування.

Правовідносини сторін у цій справі регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії та типовим договором про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за №830, а щодо обставин відключення квартири від системи централізованого теплопостачання - нормативно-правовими актами, чинними на момент здійснення відповідних дій.

Згідно з п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч.5 ст.13 цього Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем відповідної комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Таким чином, законодавство прямо передбачає можливість виникнення договірних відносин щодо надання комунальної послуги без підписання сторонами окремого паперового примірника договору.

Відповідно до п.п.24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж ЦО і ГВП здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (п.26 Правил).

Згідно з п.п.2.5, 2.6, 2.7 вищезгаданого Порядку, відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця таких послуг та власника квартири або уповноваженої ним особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження відповідного акта сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.

Судом встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль» відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила), надає населенню м. Кривого Рогу теплову енергію для потреб опалення, у тому числі за місцем проживання відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №136466179 від 04.09.2018, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу (а.с.55).

Судом також встановлено, що 22.12.2005 Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради надано погодження минулому власнику квартири ОСОБА_2 на відключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від системи централізованого теплопостачання за умови виконання визначених у цьому погодженні дій. Зокрема, погодження передбачало необхідність звернення споживача до АТ «Криворіжгаз» для отримання технічних умов, розроблення проекту, влаштування альтернативного джерела опалення, опломбування газового лічильника та подальшого звернення до підприємства теплопостачання для вирішення питання щодо припинення відповідних договірних відносин.

Таким чином, вищезазначене погодження не може розглядатися як безумовне та безстрокове рішення про припинення правовідносин із підприємством теплопостачання, яке містило певні умови, виконання яких було необхідним для належного завершення процедури відключення.

Судом також досліджено Акт №2 від 02.03.2012 про відключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від мереж централізованого опалення. Зі змісту цього акта вбачається, що на момент його складання в квартирі було встановлено автономне опалення, зафіксовано видимий розрив системи централізованого опалення, ізоляцію стояків, а також зазначено про наявність пакета дозвільних документів.

Разом з тим сам факт складання такого акта не звільняє суд від необхідності перевірити, чи був він складений у межах та на завершення передбаченої законодавством процедури відключення, а також чи спричинив він припинення відповідних правовідносин із підприємством теплопостачання - КПТМ «Криворіжтепломережа».

Верховний Суд у постанові від 14.02.2020 у справі №401/799/18 виходив із того, що належна реалізація права на відмову від централізованого опалення може підтверджуватися сукупністю таких обставин: отриманням дозволу, розробленням відповідного проекту, фактичним виконанням робіт з відключення, встановленням індивідуального опалення та належним оформленням акта про відключення.

Аналогічний підхід відображений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №401/853/20 та від 29.05.2024 у справі №401/891/23.

Водночас Верховний Суд у постановах у справах №703/69/16-ц, №522/401/15-ц та №487/955/18 зазначав, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення, здійснене без дотримання встановленої процедури, не є підставою для припинення нарахувань за послугу теплопостачання.

Отже, правове значення для вирішення цього спору має не лише сам факт фізичного від`єднання квартири від мереж централізованого опалення, а встановлення того, чи було таке від`єднання здійснене та оформлене відповідно до вимог законодавства і чи спричинило воно припинення правовідносин зі сплати відповідної комунальної послуги.

На момент надання погодження попередньому власнику квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , у 2005 році порядок відключення регулювався Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 за №4.

Зазначений Порядок на час виникнення спірних обставин був чинним нормативно-правовим актом, а в подальшому втратив чинність 17.09.2019 у зв`язку із запровадженням нового Порядку, затвердженого наказом Мінрегіону України від 26.07.2019 за №169.

Водночас правова оцінка дій, вчинених у 2005-2012 роках, має здійснюватися за законодавством, чинним на момент їх вчинення, а правові наслідки таких дій для спірного періоду - з урахуванням законодавства, чинного на момент виникнення відповідного зобов`язання.

Із матеріалів справи не вбачається, що погодження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.12.2005 було безумовним дозволом попередньому власнику квартири за адерсою: АДРЕСА_1 , на остаточне припинення правовідносин із підприємством теплопостачання незалежно від виконання передбачених у ньому умов. Навпаки, зі змісту самого погодження вбачається, що його реалізація була пов`язана з виконанням певної послідовності дій та подальшим зверненням до підприємства теплопостачання КП «Криворіжтепломережа» для належного оформлення припинення відповідних відносин (а.с.57).

Стороною відповідача на підтвердження належного виконання вищезазначених умов погодження, надано Акт №2 від 02.03.2012, складений представником КП «Криворіжтепломережа» Калугіною Н.Н. (а.с.58), та акт про відключення квартири від мереж ЦО (ГВП) від 21.03.2012, складний за участі представника монтажної організації ТОВ «КСБК» Азізова Ю.М. та представника ЖЕО №35 Белікової В.О. (а.с.59), а також документи, пов`язані з газопостачанням та встановленням індивідуального опалення (а.с.60-64).

Разом з тим із наданих документів не вбачається однозначного підтвердження того, що саме у 2012 році було завершено весь комплекс передбачених законодавством дій, наслідком яких стало остаточне припинення обліку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , як споживача послуги централізованого теплопостачання.

При цьому суд бере до уваги, що відповідач ОСОБА_1 набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , лише 04.09.2018, на підставі договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого в реєстрі за №3518 та засвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І.І.

Водночас суд не погоджується з доводами представника позивача про те, що саме лише отримання відповідачем ОСОБА_1 технічних умов у 2018 році автоматично свідчить про незаконність усіх попередніх дій з відключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від послуг централізованого опалення.

Так само суд не має правових підстав вважати встановленим факт підроблення відповідачем ОСОБА_1 документів лише на підставі відповідних тверджень представника позивача.

З матеріалів справи вбачається, що виконувач обов`язків Голови Правління АТ «Криворізька теплоцентраль» звертався до правоохоронних органів із заявою про можливе вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного, зокрема, з документами, наданими відповідачем ОСОБА_1 .. У зв`язку із невнесенням відповідних відомостей до ЄРДР представник позивача звертався зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи органу досудового розслідування. Ухвалою суду від 03 липня 2026 року відповідну скаргу було задоволено частково та уповноважену особу ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області зобов`язано внести до ЄРДР відомості за заявою від 16.12.2025 та розпочати досудове розслідування. Згідно з повідомленням ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 13.07.2026 відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 10.07.2026 за №12026046750000203, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.358 КК України.

Однак суд зазначає, що відповідно до ст.214 КПК України внесення відомостей до ЄРДР та початок досудового розслідування є процесуальною дією, яка не означає встановлення вини конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

За змістом ст.82 ЦПК України обов`язкове для суду значення щодо відповідних дій особи має, зокрема, вирок суду в кримінальному провадженні, що набрав законної сили, і лише в питанні, чи мали місце такі дії та чи вчинені вони цією особою.

На час розгляду даної справи вироку суду, яким було б встановлено факт підроблення відповідачем ОСОБА_1 документів або вчинення нею іншого кримінального правопорушення, суду не надано.

Тому суд не може покладати в основу даного рішення припущення про підроблення документів та виходить із необхідності оцінки кожного доказу відповідно до правил цивільного судочинства.

Водночас факт звернення виконувача обов`язків Голови Правління АТ «Криворізька теплоцентраль» до правоохоронних органів та початку досудового розслідування сам по собі не перешкоджає вирішенню цієї цивільної справи.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України зупинення провадження у справі є обов`язковим у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Саме по собі існування досудового розслідування не означає об`єктивної неможливості встановити обставини цивільної справи на підставі наявних у ній доказів.

У даній справі предметом доказування є не питання кримінальної відповідальності відповідача ОСОБА_1 , а наявність та обсяг її цивільного обов`язку з оплати послуги з постачання теплової енергії.

Такі обставини можуть бути встановлені судом самостійно на підставі доказів, поданих сторонами.

З огляду на це документи щодо кримінального провадження суд оцінює лише як підтвердження факту існування спору між сторонами щодо достовірності окремих документів, але не як доказ встановленого факту підроблення.

Щодо документів, пов`язаних із газопостачанням квартири за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає, що відповідачем ОСОБА_1 надано копії технічних умов від 30.10.2018 за №Kg02/2/2-TY-68-1018 та робочого проекту приєднання до газорозподільної системи встановлення газового опалювального котла (а.с.65-79).

Представник позивача заперечує достовірність наданих відповідачем ОСОБА_1 копій, посилаючись на невідповідність їх змісту документам, отриманим АТ «Криворізька теплоцентраль» на адвокатський запит.

Разом з тим сама по собі розбіжність між копіями документів не дозволяє суду без додаткових доказів встановити факт їх підроблення або внесення до них змін. Водночас такі документи не є безумовним доказом припинення зобов`язань відповідача ОСОБА_1 перед АТ «Криворізька теплоцентраль» у спірний період, оскільки вони підтверджують насамперед питання газопостачання та встановлення газового обладнання, тоді як предметом цього спору є правові наслідки припинення централізованого теплопостачання та відповідного обліку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , як споживача теплової енергії.

Суд також бере до уваги інформацію отриману АТ «Криворізька теплоцентраль» від ТОВ «НОВА-КОМ», відповідно до якої КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснювало нарахування за послугу з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту передачі відповідних об`єктів теплопостачання до АТ «Криворізька теплоцентраль», тобто до 01.10.2013 (а.с.136-137).

Крім того, відповідно до рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 343 про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до державного підприємства «Криворізька теплоцентраль», передача особового рахунку № НОМЕР_1 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від КПТМ «Криворіжтепломережа» до ДП «Криворізька теплоцентраль» (нині – АТ «Теплоцентраль») відбулася із зазначенням теплового навантаження.

Зазначені обставини мають доказове значення у справі, оскільки свідчать про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , продовжувала обліковуватися у системі теплопостачання як об`єкт, щодо якого здійснювалися нарахування за послуги з централізованого опалення.

Разом з тим суд враховує ту обставину, що саме по собі нарахування плати за послуги з централізованого опалення не є безумовним доказом фактичного споживання теплової енергії конкретною квартирою. Однак у даній справі предметом доказування є не лише факт такого споживання теплової енергії відповідачем ОСОБА_1 , а насамперед наявність правових підстав для припинення її обов`язку сплачувати відповідну комунальну послугу.

Суд враховує також відомості отримані представником позивача щодо сплати послуг з опалення попередніми споживачами у 2015-2016 роках із сум субсидій за спірною адресою, що є одним із доказів того, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , тривалий час обліковувалася у системі розрахунків за централізоване теплопостачання (а.с.138).

Оцінюючи зазначені докази у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_1 та її представником – адвокатом Лівицьким О.М. не надано належних та достатніх доказів того, що станом на початок спірного періоду існувало належним чином оформлене та документально підтверджене припинення обов`язку відповідача ОСОБА_1 зі сплати послуги з постачання теплової енергії.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, відповідно до яких самовільне або неналежним чином оформлене відключення квартири від централізованого опалення саме по собі не припиняє обов`язку сплачувати відповідні платежі.

Саме тому суд у даній справі не ототожнює наявність автономного опалення у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , із самовільним відключенням, а встановлює, чи доведено належне завершення процедури відключення та припинення правовідносин саме щодо спірної квартири. За результатами оцінки доказів такого підтвердження судом не встановлено.

Позаяк, суд вважає за необхідне додатково зазначити, що належність ОСОБА_1 квартири на праві власності зобов`язує, зокрема, по її утриманню та нести відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від місця фактичного проживання. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21.10.2019 у справі №756/10344/14.

Відповідно до п.30 типового індивідуального договору, плата за послугу постачання теплової енергії складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, та методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.

Згідно із ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) – вимагати сплату грошей за надані послуги.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Положеннями ч.6 ст.19, ст.25 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил.

Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» право споживача на отримання вчасно та відповідної якості житло-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо кореспондує визначений ст.7 цього Закону обов`язок споживача сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Так, ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Щомісяця, протягом дії опалювальних сезонів, в межах періоду з 01.10.2021 до 31.10.2024, позивач нараховував відповідачу ОСОБА_1 плату за надані послуги з теплопостачання, виходячи із встановлених тарифів, опалювальної площі житлового приміщення – 48,4 кв.м., відсутності пільг та субсидії. Позивачем надано розрахунок заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відповідно до якого за заявлений період основна заборгованість становить 21 247,42 грн.

Відповідачем ОСОБА_1 зазначений розрахунок не спростований належним контррозрахунком. Доказів погашення заборгованості у заявленому основному розмірі суду не надано. Доводи представника відповідача щодо відсутності фактичного споживання теплової енергії відповідачем, не спростовують зазначеного розрахунку, оскільки, як встановлено судом вище, належного припинення правовідносин у встановленому законом порядку відповідачем ОСОБА_1 не доведено.

Отже, за відсутності доказів погашення заборгованості та з огляду на встановлений судом обов`язок відповідача ОСОБА_1 здійснювати оплату відповідної комунальної послуги, вимога про стягнення основного боргу є обґрунтованою.

У відповідності зі ст.ст.525-526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену ч.2 ст.625 ЦК України.

При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1405, яка набрала чинності 30.12.2023, з 30.12.2023 урядом скасовано дію мораторію на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань та процентів річних на заборгованість, утворену внаслідок несвоєчасного та/або неповного внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, за винятком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, територій можливих бойових дій, активних бойових дій, у тому числі тих, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Оскільки внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань перед позивачем, останньому було завдано майнової шкоди, яка має грошове вираження, а відповідні правовідносини є грошовим зобов`язанням, а відтак суд вважає, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, узгоджуються з положеннями ч.2 ст.625 ЦК України та також підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню: заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення у розмірі 21 247,42 грн., а також: інфляційні втрати – 1 806,62 грн., 3% річних – 575,01 грн., пеня – 684,84 грн., та плата за абонентське обслуговування – 611,19 грн.; а всього – 24 925,09 грн.

Оцінюючи в сукупності надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_1 та її представником – адвокатом Лівицьким О.М. не доведено належного завершення процедури припинення централізованого теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , та припинення відповідних правовідносин щодо спірної квартири на момент виникнення заборгованості.

Водночас позивачем доведено факт перебування квартири на обліку як об`єкта теплопостачання, наявність нарахувань за особовим рахунком, розмір основної заборгованості та правову підставу для її стягнення.

Доводи представника відповідача про те, що відповідна послуга фактично не споживалася ОСОБА_1 у зв`язку з її непроживанням за адресою, зазначеною позивачем, суд оцінює критично, оскільки сам по собі факт непроживання особи у належному їй житловому приміщенні не свідчить про автоматичне припинення зобов`язань щодо оплати нарахувань за відповідні житлово-комунальні послуги та не звільняє власника від виконання передбачених законом обов`язків без встановлення обставин належного припинення відповідних правовідносин, зміни їх умов або наявності інших передбачених законом підстав для звільнення від оплати.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак саме на неї як на власника покладається обов`язок щодо належного утримання належного їй майна та виконання пов`язаних із його утриманням обов`язків.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 3 028,00 грн., у рахунок відшкодування документально підтверджених витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 12-13, 76-83, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2021 до 31.10.2024, у загальному розмірі –

24 925,09 грн., що складається з: основного боргу – 21 247,42 грн., інфляційних втрат –

1 806,62 грн., 3% річних – 575,01 грн., пені – 684,84 грн., плати за абонентське обслуговування – 611,19 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» 3 028,00 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання судового рішення шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання:

АДРЕСА_2 .

ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2961 від 10.08.2015, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, буд. 219, оф. 322.

Повне рішення суду складено та підписано без проголошення 24 вересня 2026 року.

Суддя О.І. Євтушенко