Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №213/3523/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3523/26

Номер провадження 2-а/213/27/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Хмельової С.М., за участі секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанови по справі про адміністративне правопорушення № R557888 та № R557887 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним та сумлінно виконує обов`язки, покладені на нього Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Правилами військового обліку. 16 вересня 2024 року позивач у порядку, визначеному Законом України від 11.04.2024 № 3633-ІХ, уточнив свої персональні та облікові дані через електронний кабінет військовозобов`язаного у мобільному застосунку «Резерв+». За результатами уточнення в електронному військово-обліковому документі сформовано відмітку «Дані уточнено вчасно», що свідчить про повне та належне виконання позивачем вимог закону щодо актуалізації облікових даних. У травні 2026 року під час користування застосунком «Резерв+» позивачем було виявлено відомості про те, що відповідачем внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» запис про «Порушення правил військового обліку» та ініційовано звернення до органів Національної поліції від 30.05.2026 з підстав: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП». Прагнучи врегулювати безпідставне виникнення статусу порушника та запобігти правовим непорозумінням, 29 травня 2026 року позивач скористався технічною можливістю розгляду справи про адміністративне правопорушення через застосунок «Резерв +» відповідно до норм ст. 279-9 КУпАП.

На думку позивача суд має врахувати, що позивач скористався спрощеним розглядом 29.05.2026 р. у застосунку «Резерв+», що мало виключно вимушений характер і відбувалося в умовах крайньої необхідності. Роботодавець позивача готував документи для його офіційного бронювання від мобілізації. Проте через протиправне внесення ТЦК до реєстру «Оберіг» статусу «в розшуку», процес бронювання через систему «Дія» було повністю заблоковано. Опинившись під загрозою втрати законного права на бронювання та протиправного призову, позивач був змушений вчинити дії в застосунку для зняття статусу. Згідно із принципами права, дії, вчинені під тиском загрози втрати конституційного права на працю та бронювання, не є добровільним визнанням вини, якщо сама подія правопорушення відсутня. Незважаючи на відсутність підстав для притягнення до відповідальності, 30 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було винесено дві постанови:

1. Постанова № R557888 від 30.05.2026 року — про притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн за нібито «неприбуття за повісткою до ТЦК та СП».

2. Постанова № R557887 від 30.05.2026 року — про притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн за нібито «непроходження (ухилення від проходження) військово-лікарської комісії (ВЛК)».

Позивач вважає вказані постанови повністю протиправними, винесеними з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, за відсутності події складу адміністративних правопорушень. Позивач стверджує та наголошує, що жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на травень 2026 року чи на будь-яку іншу дату позивачу особисто під підпис не вручалося, засобами поштового зв`язку заказними листами з описом вкладення не направлялося, і позивач від отримання будь-яких повісток не відмовлявся.

Позивач проходив військово-лікарську комісію у 2022 році, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби (що відображено у графі «Постанова ВЛК від 19.03.2022» в електронному документі «Резерв+»). У 2024 році позивач проходив заходи щодо визначення придатності до військової служби, в межах яких перебував на спеціалізованому стаціонарному обстеженні у Комунальному підприємстві «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради. У 2026 році відповідач не видавав та не вручав позивачу жодних письмових направлень на проходження ВЛК із зазначенням конкретної дати, часу та місця проходження комісії. За відсутності належним образом оформленого та врученого направлення на ВЛК, факт «відмови» чи «не проходження» огляду є вигаданим та необґрунтованим.

Оскаржувані постанови № R557888 та № R557887 винесені відповідачем в один і той самий день — 30 травня 2026 року. Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Прийнявши дві окремі постанови із застосуванням двох максимальних штрафів по 17 000 грн за події, які розглядалися одночасно в один день, відповідач грубо порушив імперативні вимоги ст. 36 КУпАП, що є додатковою самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Позивач просить суд поновити йому строк на оскарження постанов ІНФОРМАЦІЯ_2 № R557888 від 30.05.2026 та № R557887 від 30.05.2026 року. Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № R557888 від 30 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 17 000 грн, а провадження у справі — закрити. Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № R557887 від 30 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 17 000 грн, а провадження у справі — закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 26 серпня 2026 року поновлено строк на звернення до суду, позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті без повідомлення сторін, відповідачу встановлено строк для надання відзиву, витребувано докази.

У зв`язку із розглядом справи за відсутністю сторін, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5 було належним чином повідомлено про день та час розгляду справи, шляхом надсилання судової повістки до електронного кабінету, проте відповідач відзиву на позов, доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови не надав, не надав витребувані докази, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався, у зв`язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

З наданих позивачем роздруківок вбачається, що 30.05.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено дві постанови постанову за № R557887 підстава – не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК, та постанову за №R557888 – не прибули за повісткою до ТЦК та СП, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. По кожній постанові накладено штраф у розмірі 17000 гривень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно ч.1 ст.22 цього Закону громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП України передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 3 ст. 210-1 КУпАП).

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення, визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас, вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.

Згідно із положеннями ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі №127/163/17-а).

Суд звертає увагу, що у зв`язку з не наданням витребуваних доказів відповідачем, він позбавлений можливості проаналізувати підстави, дотримання процедури, дотримання прав особи тощо, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

У статті 72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 справа №537/4012/16, від 08.11.2018 справа № 201/12431/16, від 23.10.2018 справа № 743/1128/17, від 15.11.2018 справа № 524/7184/16.

Як зазначено вище, відповідачем не надано відзиву на позов в строки визначені судом, матеріали адміністративної справи, на підставі яких було складено постанови, та самі постанови №R557887 та № R557888 також не надані, що позбавляє в свою чергу суд дослідити та перевірити докази, які б зафіксували вказане в оскаржуваних постановах правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є недоведеним, а тому постанова підлягає скасуванню, з закриттям провадження.

Отже, з огляду на викладене, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування постанови від 30.05.2026 року за № R557887, та від 30.05.2026 року за №R557888 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн, а провадження у справах про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 90, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № R557888 від 30 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № R557887 від 30 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968,96 гривень.

Згідно ч. 4 ст. 286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного тексту судового рішення 24 вересня 2026 року.

Суддя С.М. Хмельова