Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №208/1659/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/1659/25

№ провадження 1-кп/208/648/26

ВИРОК

Іменем України

15 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарях ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

у відкритому судовому засіданні розглянувши справу кримінального провадження № 12025041160000046, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Соколівка Дніпропетровської області, громадянин України, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , військове звання солдат, не одружений, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 04.03.2025 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, 71, 72 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Військовослужбовець ОСОБА_4 будучі раніше судимим за кримінальні правопорушення проти чужої власності, на шлях виправлення на став та знов вчинив аналогічний злочин.

Приблизно о 10.00 годині 21.12.2024 року, ОСОБА_6 , разом з раніше знайомим ОСОБА_7 перебував на перетині вулиць Вільна та Д. Рохтіна у м. Кам`янське Дніпропетровської області, де в ході спілкування побачив у останнього належний тому мобільний телефон.

Реалізовуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, ОСОБА_6 керуючись корисливим мотивом, діючи повторно, використовуючи довірливі відносини з ОСОБА_8 , під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка попросив у нього мобільний телефон, в дійсності не маючи наміру його повертати.

Довіряючи ОСОБА_6 , ОСОБА_8 передав тому свій мобільний пристрій «Motorola Е13» модель «XT2345-3 8/128 GB», вартістю 3 499 гривень, очікуючи повернення майна після користування.

Отримавши від ОСОБА_8 мобільний телефон, ОСОБА_6 утримуючи його при собі, скориставшись тим, що потерпілий відволікся та втратив його з поля зору, залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

Заволодівши майном ОСОБА_8 , ОСОБА_6 розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому майнову на шкоду на зазначену суму.

Умисні дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину за обставин викладених в обвинувальному акті, визнав повністю. Від надання додаткових пояснень відмовився. Щиро кається у скоєному та осуджує свою поведінку.

Правова позиція Верховного Суду в рішенні від 09.12.2021 року у справі № 487/4245/18, полягає в тому, що: «Визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо, та всієї доказової бази у сукупності. Показання обвинуваченого підлягають оцінці за тими ж правилами, що й усі докази, наявні у матеріалах кримінального провадження»

Під час судового розгляду досліджені наступні матеріали:

- витяг з ЄРДР від 10.01.2025 року, як підстави початку досудового слідства, з правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 190 КК України, з фабулою, що 09.01.2025 до ЧЧ Кам`янського РУП надійшла заява від ОСОБА_8 про те, що 21.12.2024, невстановлена особа, повторно, шляхом зловживання довірою, заволоділа мобільним телефоном Motorola Moto E13, чорного кольору, із сім-картами: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , чим завдала матеріальної шкоди (т.2 а.с.1);

- протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 09.0.12024 року від ОСОБА_7 щодо вжиття заходів до малознайомого чоловіка на ім`я ОСОБА_9 , який 21.12.2024 року приблизно об 12.00, шахрайським шляхом, під приводом дзвінка, за адресою: м. Кам`янське, на перетині вул. Вільної та вул. Д. Рохтіна заволодів його мобільним телефоном марки Motorola MotoE13 (т.2. а.с 10-11);

- протокол огляду місця події від 09.01.2025 року за адресою: м. Кам`янське, вул. Вільна, 6, яким зафіксована обстановка на місці вчинення кримінального правопорушення (т.2 а.с.12-17);

- протокол пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 11.01.2025 року, за участю потерпілого ОСОБА_8 , згідно якого останній впізнав обвинуваченого, який 21.12.2024 року, під час вживання алкогольних напоїв на перетині вулиць Вільна та ОСОБА_10 попросив надати йому мобільний телефон для здійснення дзвінка, та у подальшому з ним зник (т.2 а.с.25-30);

- договір фінансового кредиту № DNZ-13.106940/0 від 21.12.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_6 заклав до ломбарду мобільний телефон «Motorola Moto E13» (т. 2 а.с. 58);

- протокол огляду мобільного телефону «Motorola Moto E13 модель ХТ2345-3» виданого свідком, від 10.01.2025 року, яким зафіксовані його індивідуальні ознаки (т.2 а.с. 34-37);

- висновок товарознавчої експертизи, відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефону «Motorola Moto E13 модель ХТ2345-3 становить 3 906,84 гривень (т.2 а.с.47-54);

- протокол проведення слідчого експерименту з ОСОБА_4 , згідно якого він пояснив, що 21.12.2024 року, близько 10.00 годині він приїхав до м. Кам`янське з м. Верхівцеве. По дорозі, у потягу, зустрів візуально знайомого чоловіка, з яким спілкувався та разом вийшов на вокзалі. Далі, через невеликий проміжок часу знаходячись на перетину вул. Вільної та вул. Д. Рохтіна, разом вживали алкоголь. В ході спілкування з цим чоловіком, він побачив як той користується мобільним телефоном марки «МОTOROLLA» чорного кольору. У зв`язку з незадовільним матеріальним становищем та відсутністю засобів існування, вирішив шахрайським шляхом заволодіти вказаним мобільним телефоном. Під приводом здійснення термінового дзвінка, звернувся з проханням до вказаного чоловіка. Той погодився та передав йому телефон. У подальшому, нікуди не телефонував. Зробив вигляд, що користується телефоном та відійшов від потерпілого. Власник телефону не давав дозволу будь-яким чином розпоряджатись вказаним майном, продавати його або комусь передавати. Зробивши вигляд, що телефонує, дочекався зручного моменту та непомітно відійшов в бік залізничних колій, після чого прослідував в бік залізничного вокзалу. Мобільний телефон заклав за 2 000 гривень до ломбарду, який розташований за адресою: м. Кам`янське, пр. Свободи 105 (т.2 а.с.107-111)

Мотиви суду при прийняті рішення:

Визнання обвинуваченим своєї вини не позбавляє суд від обов`язку всебічно, повно і неупереджено перевірити всі обставини кримінального провадження.

Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

В основу обвинувального вироку можуть бути покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності.

Під час судового розгляду, належними і допустимими доказами підтверджено обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті.

Досліджені судом докази, визнання вини обвинуваченим, у своїй сукупності не суперечать, а доповнюють один одного, підтверджують, що дії ОСОБА_6 є умисними, мали корисливі мотиви та були спрямовані на заволодіння майном шляхом зловживання довірою.

Аналізуючи викладені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, суд вважає, що вина ОСОБА_6 в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його умисні дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно.

Відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_6 також кваліфіковані як «вчинені в умовах воєнного стану»

Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Частиною 3 ст. 190 КК України, шахрайство, вчинене в умовах воєнного чи надзвичайного стану, кваліфікується за такою ознакою у випадку, якщо подія завдала значної шкоди потерпілому.

КК України встановлено, що у статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В кримінальному законодавстві для кваліфікації правопорушень використовується неоподатковуваний мінімум доходів громадян, визначений як 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня відповідного року, який у 2024 році становив 3 028 гривень.

100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на 2024 рік становить 151 400 гривень, і таким чином розмір матеріальної шкоди заподіяної потерпілому ОСОБА_8 в сумі 3 906, 84 гривень, не є значним в розумінні КК України.

Враховуючи викладені обставини, суд виключає з пред`явленого Жиліну обвинувачення, кваліфікуючу ознаку вчинення ним шахрайських дій «в умовах воєнного стану»

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає щире каяття, активне сприйняття розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд зазначає, що злочин передбачений ч.2 ст. 190 КК України карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п`яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Відповідно до ст. 50 КК України, рішення суду про призначення покарання має на меті не тільки кару, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно статті 65 КК при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Повноваження суду надані державою та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Обвинувачений неодноразово судимий за тяжкі, умисні, корисливі злочини, неодноразово відбував покарання у виді реального позбавлення волі, і враховуючи недосягнення мети покарання у виді виправлення особи, суд вважає, що менш сувора ніж позбавлення волі міра покарання, не забезпечить виконання цієї цілі.

Вирішуючи питання призначення обвинуваченому міри покарання, суд враховує характер вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який вину визнав та щиро розкаявся у скоєному, є раніше неодноразово судимим, скарг на його поведінку за місцем мешкання не надходило, на обліку у лікарів нарколога та психіатра він не перебуває, враховує обставини які пом`якшують покарання, відсутність обставин які його обтяжують.

Враховуючи позицію обвинувачення та захисту, принцип індивідуалізації покарання, суд вважає за доцільне призначити Жиліну покарання у виді двох років позбавлення волі, з відбуттям в кримінально-виконавчій установі закритого типу, і саме такий вид та міра покарання є законними, справедливими та достатніми для продовження перевиховання та виправлення обвинуваченого та попередженні вчиненням нових злочинів..

На даний час ОСОБА_4 відбуває покарання за вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 року, у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі.

Злочин відносно потерпілого ОСОБА_8 , який розглядається у цьому кримінальному провадженні, вчинено 21.12.2024 року, тобто до постановлення попереднього вироку.

Частиною 4 ст. 70 КК України встановлено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 1-3 зазначеної статті, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по проведенню судової експертизи, згідно ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373-374 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 ч.4 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за теперішнім вироком, більш суворим покаранням за попереднім вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 року, остаточно призначити ОСОБА_4 до відбуття покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі.

Згідно ч.4 ст.70 КК України, зарахувати в строк відбуття ОСОБА_4 покарання, частково відбутий ним строк покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 року, з 23.01.2025 року по 15.09.2026 року включно.

Початок строку відбуття ОСОБА_4 призначеного покарання, рахувати з 16.09.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати по проведенню судової експертизи у сумі 378,64 гривень.

Речові докази по справі – мобільний телефон «Motorola Moto E13 модель ХТ2345-3», який знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_7 знявши арешт, залишити у власника.

Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд міста Кам`янського, протягом 30 днів з дня його проголошення. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.

Вирок суду підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1