Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №208/4296/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/4296/26

провадження № 2/208/4375/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання – Золотоноші А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, про визнання права на отримання компенсації за знищене майно, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, про визнання права на отримання компенсації за знищене майно.

У своєму позові (з урахування уточненої позовної заяви) позивач просить суд:

- визнати за позивачем право на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , пропорційно належній їй частці (1/2) без обов`язкової згоди іншого співвласника;

- зобов`язати Покровську МВА розглянути заяву позивача про надання компенсації окремо та внести дані до Реєстру пошкодженого та знищеного майна;

В обґрунтування позову (з урахування уточненої позовної заяви) позивач зазначила, що є власником 1/2 частки житлового будинку за вказаною адресою, інша 1/2 частка належить Відповідачу 1. Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України зазначений будинок знищено; м. Родинське Покровського району Донецької області включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) активні бойові дії, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309. Позивач звертався до Покровської МВА з приводу фіксації факту знищення майна.

Позивач посилається на те, що подання заяви про надання компенсації в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (застосунок «Дія») відповідно до Порядку надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600, вимагає згоди всіх співвласників об`єкта, а отримати таку згоду від Відповідача 1, яка фактично проживає на території Республіки Білорусь, є неможливим, що, на думку позивача, унеможливлює реалізацію її конституційного права на компенсацію. З цих підстав позивач змушена звернутись до суду.

Представник Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області – Добряк С.В., подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив.

У відзиві зазначає, що не є суб`єктом, який визначає порядок надання компенсації за знищене нерухоме майно, не є держателем Реєстру пошкодженого та знищеного майна та не наділений повноваженнями змінювати встановлений законодавством порядок подання заяв про надання компенсації чи встановлювати винятки щодо співвласників знищеного майна.

Вказує, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений ані Законом України від 23.02.2023 № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», ані Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600, а задоволення позову означало б підміну судом законодавця та створення судом нового способу захисту, не передбаченого законом, що суперечить статті 19 Конституції України та статті 5 ЦПК України.

Також зазначає, що позивачем не наведено жодної обставини, яка б свідчила про прийняття Покровською МВА незаконного рішення, вчинення протиправної дії чи допущення бездіяльності, а вимога про внесення відомостей до Реєстру пошкодженого та знищеного майна є похідною від першої позовної вимоги. На цих підставах представник просив відмовити в задоволенні позову повністю, а судові витрати покласти на позивача.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилась, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідач, Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області не з`явився, надав до суду відзив та просив відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно та технічним паспортом на об`єкт. Інша 1/2 частка зазначеного об`єкта належить — ОСОБА_2 .

Населений пункт м. Родинське Покровського району Донецької області включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) активні бойові дії, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309.

27.02.2026 позивач звернулася до Покровської МВА із зверненням № К-1953-1.1 з приводу фіксації факту знищення належного їй майна, на яке отримала відповідь.

Із матеріалів справи не вбачається, що позивач в установленому статтею 4 Закону № 2923-IX "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України" порядку — ні в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, ні в паперовій формі через центр надання адміністративних послуг, орган соціального захисту населення або нотаріуса — зверталася до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна (далі — Комісія) із заявою про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна та отримала з боку такої Комісії або Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області відмову в прийнятті, розгляді такої заяви чи в наданні компенсації.

Судом також не встановлено та матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 висловлювала заперечення проти отримання позивачем компенсації пропорційно її частці у праві власності на знищений об`єкт.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У разі якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, передумовою застосування судового способу захисту є наявність спору про право — тобто порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права позивача іншою особою, а також відсутність визначеного законом ефективного механізму реалізації такого права.

Правовідносини сторін урегульовано Законом № 2923-IX та прийнятим на його виконання Порядком № 600.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 2923-IX, у разі якщо знищений об`єкт нерухомого майна перебуває у спільній власності, заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна може бути подана кожним співвласником окремо або одним із співвласників такого об`єкта. Заява, подана одним із співвласників, вважається поданою всіма співвласниками за відсутності заперечень інших співвласників; такі заперечення подаються співвласниками до Реєстру пошкодженого та знищеного майна в порядку, визначеному частиною другою цієї статті.

Таким чином, законом прямо передбачено право кожного зі співвласників знищеного об`єкта нерухомого майна подати заяву про надання компенсації окремо, без попереднього отримання згоди інших співвласників; згода інших співвласників презюмується законом за умови відсутності поданих ними заперечень у встановленому порядку. Твердження позивача про те, що реалізація її права поставлена в обов`язкову залежність від попередньої згоди ОСОБА_2 , суперечить наведеній нормі закону та ґрунтується на помилковому тлумаченні порядку подання заяви через технічний функціонал застосунку «Дія», який не може звужувати обсяг прав, наданих особі безпосередньо законом.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 2923-IX, заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна може бути подана до Комісії не лише в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, а й у паперовій формі — через центр надання адміністративних послуг, орган соціального захисту населення або нотаріуса. Отже, навіть за наявності технічних перешкод для подання заяви через застосунок «Дія», позивач не була позбавлена права звернутися із заявою про надання компенсації у паперовій формі в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2923-IX, розмір компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, який перебуває у спільній власності двох та більше отримувачів компенсації, визначається пропорційно до розміру частки, яка належить відповідному співвласнику. Отже, право позивача на отримання компенсації саме пропорційно її частці (1/2) у праві власності на знищений об`єкт вже прямо встановлено законом і не потребує додаткового підтвердження судовим рішенням.

За таких обставин суд доходить висновку, що право, про визнання якого просить позивач, є таким, що прямо надано їй законом, не оспорюється та не заперечується жодним з відповідачів, а тому відсутній спір про право як обов`язкова передумова звернення з позовом про визнання права. Обраний позивачем спосіб захисту — визнання судом права, що й так прямо передбачене законом, — є неналежним, оскільки не спрямований на усунення дійсного порушення, оспорювання чи невизнання права, а фактично зводиться до прохання підтвердити судовим рішенням зміст норми закону, що не належить до повноважень суду при розгляді справи в порядку цивільного судочинства.

Щодо вимоги про зобов`язання Покровської МВА розглянути заяву позивача про надання компенсації окремо та внести дані до Реєстру пошкодженого та знищеного майна суд враховує таке.

Відповідно до статті 3 Закону № 2923-IX, Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації утворюється як консультативно-дорадчий орган при виконавчому органі відповідної ради, військовій адміністрації або військово-цивільній адміністрації населеного пункту; рішення такої Комісії про надання/відмову в наданні компенсації підлягають затвердженню рішенням відповідного виконавчого органу, військової адміністрації населеного пункту протягом п`яти календарних днів з дня його прийняття (частина 7 статті 6 Закону № 2923-IX). Самостійних дискреційних повноважень щодо зміни встановленого законом порядку подання та розгляду заяв про надання компенсації, у тому числі щодо звільнення заявника від передбачених законом вимог, відповідач 2 не має.

Разом з тим, як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів того, що позивач зверталася до Комісії із заявою про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна в порядку, визначеному статтею 4 Закону № 2923-IX (ні електронно, ні у паперовій формі), а звернення № К-1953-1.1 від 27.02.2026 стосувалося фіксації факту знищення майна, а не було заявою про надання компенсації в розумінні зазначеної статті. Відтак, оскільки заява про надання компенсації по суті Комісією не розглядалася і рішення за її наслідками не приймалося, вимога про зобов`язання Покровську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області розглянути таку заяву та внести відомості до Реєстру є передчасною та не ґрунтується на встановлених судом обставинах.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з`ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку зі сплатою судового збору, відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають та залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, про визнання права на отримання компенсації за знищене майно, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Покровська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, ЄДРПОУ 44085767, адреса: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 11.

Суддя Похваліта С. М.