Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №212/13848/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/13848/26

2/212/8444/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді – Козлова Д. О.,

за участю секретаря – Пижик В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення суми боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що 10.09.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 556654-КС-001 про надання кредиту через одноразовий ідентифікатор UA-0393, за яким ТОВ «Бізнес Позика» надав позичальнику грошові кошти у розмірі 50000 грн. зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом та комісії. Однак боржник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, тому станом на 06.08.2026 року утворилась заборгованість за договором кредиту в розмірі 169500 грн., що складається з суми боргу по тілу кредиту - 50000 грн., з прострочених процентів - 84500 грн., з комісії - 10000 грн. та з відсотків за ст. 625 ЦК - 25000 грн. На підставі викладеного, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» борг за договором кредиту в сумі 169500 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. та за судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою суду при відкритті провадження судом було визначено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Не погоджуючись із позовом відповідач, ОСОБА_1 , подала відзив, де вказувала, що вона через війну змушена була вихати за межі країни, тому зараз перебуває у Німеччині під тимчасовим захистом. Крім того вона самостійно утримує дитину, тому не в змозі сплатити заявлену суму боргу. При цьому просила суд перевірити правомірність нарахування їй боргу з відсотків, з комісії та з сум за ст. 625 ЦК, оскільки заявлені до стягнення суми не є співмірними. Таким чином просила суд узяти до уваги даний відзив на позов.

Представник позивача просив провести розгляд справи без участі представника ТОВ «Бізнес Позика».

Відповідачка, ОСОБА_1 , також на розгляд справи не з`явилась, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи належним чином, не заперечуючи проти розгляду справи за її відсутності.

За ст. 223 ч. 1 ЦПК суд вказує, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 2 ст. 223 ЦПК, відсутні.

Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).

Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.

Судом було встановлено, що 10.09.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-0393 було укладено договір № 556654-КС-001, за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 50000 грн. зі строком на 24 тижні строком до 25.02.2026 року зі сплатою за його користування відсотків у сумі 1% на день та комісії в сумі 10000 грн. за надання кредиту шляхом перерахування грошових коштів на платіжну карту позичальника № НОМЕР_1 хх-хххх-6530.

Таким чином суд дійшов висновку, що договір № 556654-КС-001 був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора UA-0393, чим підтверджено укладання між нею та ТОВ «Бізнес Позика» такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Отримання кредитних коштів у сумі 50000 грн. ОСОБА_1 10.09.2025 року за кредитним договором № 556654-КС-001 підтверджується даними ТОВ «Бізнес Позика», що не заперечувалось відповідачкою.

Відповідно до довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 за договором № 556654-КС-001 вбачається, що остання заборгувала загалом 169500 грн., що складається з суми боргу по тілу кредиту 50000 грн., прострочених процентів 84500 грн., боргу з комісії 10000 грн. та боргу за ст. 625 ЦК в сумі 25000 грн., що також підтверджується розрахунком заборгованості, складеним представниками позивача, де вбачається відсутність проведення ОСОБА_1 оплат за таким договором кредиту.

Доказів проведення оплати ОСОБА_1 боргу за договором № 556654-КС-001 відповідачкою суду не було надано також.

Отже, суд встановив, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 556654-КС-001 щодо повернення кредиту та процентів й комісії за користування ним, внаслідок чого у відповідачки утворилась заборгованість, яку наразі вона повинна сплатити на користь позивача.

Таким чином, враховуючи доведеність укладення кредитного договору № 556654-КС-001 від 10.09.2025 року, з умовами якого вона була ознайомлена, суд відкидає доводи ОСОБА_1 щодо недоведеності розміру нарахованих за таким договором відсотків за користування кредитними коштами, оскільки нараховані відсотки в сумі 84500 грн. цілком відповідають умовам такого кредитного договору.

Крім того суд вказує, що у кредитному договорі № 556654-КС-001 зазначено, що комісія за видачу кредиту нараховується за послуги з переказу коштів позивача на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу, тому суд відкидає посилання ОСОБА_1 на неправомірність вимог про стягнення боргу з одноразової комісії в сумі 10000 грн. за таким кредитним договором, з умовами якого вона погодилась.

Натомість, перебування відповідачки під тимчасовим захистом в Німеччині та скрутне матеріальне становище не може впливати на порядок обрахунку відсотків та комісії за кредитним договором № 556654-КС-001, тому відкидає в цій частині посилання відповідача як на несправедливі умови нарахування їй боргу за таким кредитним договором, так й про не співмірність заявленої заборгованості.

Однак стосовно стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з нарахованих за ст. 625 ЦК України відсотків, суд вказує, що у їх стягненні з ОСОБА_1 позивачу слід відмовити.

Так Законом України від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Згідно із п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Враховуючи зазначене вмотивування, вимоги про стягнення коштів, нарахованих за положеннями ст. 625 ЦК, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов`язання, суперечать чинному законодавству.

На підставі переліченого обґрунтування, вимоги ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення з ОСОБА_1 боргу за процентами, нарахованими за ст. 625 ЦК України, в розмірі 25000 грн. задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов переконання, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика», заявлені до відповідача, підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з ОСОБА_1 боргу за договором кредиту № 556654-КС-001 в розмірі саме 144500 грн., яка складається з боргу за тілом кредиту – 50000 грн., боргу з відсотків – 84500 грн. та боргу з комісії – 10000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТОВ «Бізнес Позика» зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 2269,72 грн. (144500 / 169500 х 2662,40 = 2269,72).

Також за ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені ТОВ «Бізнес Позика» витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн. підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правової допомоги від 15.05.2026 року, рахунком фактурою на суму 10000 грн.

При цьому суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Натомість, суд вважає, що при визначенні витрат на правничу допомогу по даній справі сторони договору від 15.05.2026 року не дотримались розумності їх розміру, враховуючи складність справи та фінансового стану учасників справи.

Таким чином суд вважає, що витрати на надану професійну правничу допомогу на загальну суму 10000 грн. послуг адвоката на переконання суду, як суттєво завищенні, підлягають зменшенню судом, враховуючи однотипність складених таким адвокатом позовів у інтересах позивача та їх незначну складність для правника.

Отже, виходячи з обґрунтованого розміру витрат на правничу допомогу по даній справі, зважаючи на критерій розумності їх розміру та приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд дійшов до висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню у даному випадку до загальної суми 2000 грн.

Враховуючи, що суд задовольнив заявлені позовні вимоги частково, то витрати позивача на правничу допомогу у встановленому судом розмірі 2000 грн. підлягають на підставі ст. 141 ЦПК стягненню з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» в сумі саме 1705,01 грн. (144500 / 169500 х 2662,40 = 1705,01).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором у розмірі 144500 (сто сорок чотири тисячі п`ятсот) грн.

У задоволенні решти заявлених вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати з оплати судового збору в сумі 2269,72 грн. та витрати на оплату правничої допомоги в сумі 1705,01 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 24 вересня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ: 41084239, юридична адреса: м. Київ, бул. Лесі Українки 26 офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Д. О. Козлов