Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №201/11116/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/11116/26

Провадження № 2-о/201/380/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д.,

за участю заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвоката Алпенідзе К.Т.;

заінтересованої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (заінтересовані особи - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондаренко Світлана Валентинівна) про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 років помер батько заявника громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, що належало на день смерті померлому.

Заявник зазначив, що є спадкоємцем першої черги за законом; інший спадкоємець першої черги - його брат ОСОБА_2 подав заяву про те, що спадщину не прийняв; мати заявника померла до відкриття спадщини, а тому до кола спадкоємців не входить; інших спадкоємців за законом першої черги немає.

14.05.2026 заявник звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко С.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак нотаріус відмовила у видачі такого свідоцтва, оскільки заявник не надав документів, передбачених законодавством, які б підтверджували факт постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Заявник вказав, що у зв`язку з повномасштабним збройним вторгненням Російської Федерації в Україну його батько був вимушений евакуюватися з місця свого постійного проживання у м. Торецьку до м. Дніпра. З 21.04.2022 заявник фактично постійно проживав разом зі своїм батьком за адресою: АДРЕСА_1 по дату його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснював за ним догляд, оскільки він був похилого віку та потребувала сторонньої допомоги.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1216-1218, 1268 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 293, 315 Цивільного процесуального кодексу України, заявник просив встановити факт його постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , з 21.04.2022 по 26.03.2025 включно, оскільки встановлення цього факту необхідне заявнику для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Заінтересована особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко С.В. надала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності (а.с. 33).

Рух справи.

Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра Наумової О.С. від 27.07.2026 відкрито провадження у справі, у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко С.В. витребувано копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 . Листом від 13.08.2026 № 142/02-31 приватний нотаріус Бондаренко С.В. надіслала суду копію спадкової справи № 6/2026, відкритої 04.03.2026 (надійшов до суду 19.08.2026) (а.с. 34-73).

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник - адвокат Алпенідзе К.Т., що діє на підставі ордеру від 29.07.2026 (а.с. 29), заявлені вимоги підтримали та просили суд заяву задовольнити.

Заінтересована особа – ОСОБА_2 заявлені вимоги вважав обґрунтованими.

Заінтересована особа – приватний нотаріус ДМНО Бондаренко С.В. належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 29.05.1997), є рідним сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , згідно з яким ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Дзержинську Донецької області, його батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 (а.с. 36-38,51).

Заінтересована особа – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області 28.06.1995), є братом заявника та рідним сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , згідно з яким ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Дзержинську Донецької області, його батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 (а.с.58-60-62).

ОСОБА_2 09.03.2026 подав приватному нотаріусу ДМНО Бондаренко С.В. заяву, в якій зазначив, що спадщину після смерті батька ОСОБА_3 не приймав: заяву про прийняття спадщини до компетентного державного або приватного нотаріуса не подавав і не проживав разом із спадкодавцем на день його смерті. До суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не звертався та звертатися не буде (а.с.57).

Батько заявника ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дзержинську Донецької області та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 83 роки, що підтверджується свідоцтвом про смерть (актовий запис № 218 від 02.04.2025, вчинений Амур-Нижньодніпровський відділом ДРАЦС у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Олдеса) (а.с.39).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_3 за життя залишив заповіт, яким заповідав в рівних частинах по кожному зі своїх синів належні йому майнові права та все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, в тому числі на депозитних рахунках та взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме за законом право (а.с.55).

Вказаний заповіт є чинним, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру ( заповіти/спадкові договори) (а.с.48-50).

Мати заявника – ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто до відкриття спадщини, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом ДРАЦС Дзержинського міського управління юстиції у Донецькій області (актовий запис № 665 від 20.11.2013), а тому не належить до кола спадкоємців першої черги (а.с.№52).

Отже, заявник ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті батька, який звернувся із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Тривале проживання заявника разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується довідкою ОСББ «Слави 18», яка підписана головою правління ОСББ Клещовою Л.М., зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 на підставі акту від 17.06.2026, а саме свідчень співвласників будинку АДРЕСА_2 дійсно проживав зі своїм сином ОСОБА_1 (а.с.21).

Також заявником наданий сам акт від 17.06.2026 в якому сусіди ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили факт проживання ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 з 21.04.2022 (а.с.22).

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що є дружиною заявника – ОСОБА_1 та перебуває з ним в зареєстрованому шлюбі. Померлий ОСОБА_3 є батьком її чоловіка та, відповідно, її свекром. Після смерті свекрухи батько чоловіка мешкав сам, згодом захворів та переніс операцію та переїхав до м. Дніпра до сина ОСОБА_9 . В подальшому, в 2019 році тимчасово повернувся до дому у м. Торецьк Донецької області. Чоловік (заявник) регулярно їздив до батька та доглядав його через важкий стан після операції. З початком повномасштабної війни чоловік забрав батька до себе в м. Дніпро, у квартиру АДРЕСА_3 , що належить на праві власності свідку. Здійснював догляд за батьком, лікував його ховав разом із братом. У вказаній квартирі батько заявника проживав до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що з заявником перебуває у дружніх стосунках, знайома з ним орієнтовно з 1980 року. Знала батька заявника - ОСОБА_11 .

Свідок підтвердила факт переїзду та спільного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_1 із березня 2022 року. Зазначила, що батько ОСОБА_9 мешкав у м. Торецьку та у лютому-березні 2022 року через початок бойових дій у м. Торецьку було відключено електропостачання та водопостачання, у зв`язку з чим батько змушений був переїхати до м. Дніпро в квартиру сина, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Свідок особисто спілкувалася з батьком як у м. Торецьку (де вони мешкали в одному місті), так і під час відвідування квартири заявника в ОСОБА_12 . Батько помер у березні 2025 року і на момент смерті він безперервно проживав разом із сином ОСОБА_9 . Свідок підтвердила, що батько заявника хворів ще з 2019 року, а заявник систематично здійснював догляд за ним, піклувався та займався лікуванням.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що є сусідкою заявника: проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Знає родину приблизно з 2003 року, підтвердила, що батько остаточно поселився та постійно проживав разом із ОСОБА_9 через декілька днів після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Свідок часто заходила до них у гості і бачила, що батько безвиїзно мешкав у цій квартирі та постійно хворів. Заявник належним чином доглядав за хворим батьком, забезпечував його лікування. В березні 2025 батько заявника помер. Підтвердила, що до самого дня смерті батько мешкав разом із сином ОСОБА_9 .

04.03.2026 заявник звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко С.В. із заявою про відкриття спадщини, а 14.05.2026 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (спадкова справа № 6/2026,), що підтверджується копією матеріалів спадкової справи, наданої нотаріусом на запит суду (а.с. 34-73).

Судом установлено, що нотаріусом відмовлено заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав відсутності встановлених законом документальних доказів постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Отже письмовими доказами та показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 беззаперечно підтверджено постійне проживання з 21.04.2022 року по дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 включно заявника ОСОБА_1 та його батька ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Частиною другою цієї статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення фактів, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки. Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем в умовах, коли територіальна громада за місцем відкриття спадщини визнана окупованою територією, а органи місцевого самоврядування не здійснюють свої повноваження.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ч. 3 цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно зі спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Як роз`яснено у п. п. 4.10 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена, однак особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Згідно з п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують цей факт.

Судом встановлено, що заявник з 21.04.2022 і до дня смерті спадкодавця 26.03.2026 включно фактично постійно проживав разом із батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , доглядав за ним як за особою похилого віку, що потребував сторонньої допомоги. Зазначені обставини підтверджуються сукупністю письмових доказів (свідоцтвами про народження, свідоцтвом про смерть, довідкою ОСББ «Слави 18», актом про постійне проживання) та узгоджуються з показаннями свідків, попереджених про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, які послідовно й одностайно підтвердили факт постійного спільного проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Підстав не довіряти показанням свідків або сумніватися у достовірності письмових доказів у суду немає, оскільки вони не суперечать одне одному та узгоджуються між собою.

Установлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини безпосередньо породжує юридичні наслідки, оскільки є необхідною умовою реалізації заявником права на оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, і встановлення цього факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, заінтересована особа ОСОБА_2 будь-яких заперечень щодо заявлених вимог не висловив.

За таких обставин, з огляду на встановлені судом факти та надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви та встановлення факту постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , з 21.04.2022 по 26.03.2025 включно.

Розподіл судових витрат.

Судовий збір у розмірі 665,60 грн сплачений заявником при поданні заяви до суду та зарахований до Державного бюджету України (а.с. 23).

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 18 Постанові Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 15 від 25.05.1998р.) при постановлені рішення у справах про встановлення фактів, розподіл судових витрат по даній категорії справ не застосовується.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 263-265, 293, 315-319 ЦПК України, ст. ст. 1216-1218, 1268, 1269, 1270, 1296 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи- ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондаренко Світлана Валентинівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини задовольнити.

Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , з 21.04.2022 по 26.03.2025 включно.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити за заявником.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складений 21 вересня 2026 року.

Суддя О. С. Наумова