Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №209/10516/25 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/10516/25

Провадження № 2/209/200/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2026 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Ковальової-Писаревої А.Б.,

за участю секретаря - Лушпай І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначають, що 15 березня 2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та відповідачем було укладено договір № 2107464121994 в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 4700,00 грн. шляхом перерахування на платіжну картку на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит протягом строку кредитування - 1 рік та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту, починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а), починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б), починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в), тип процентної ставки - фіксована. Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. 01.12.2021 року було укладено договір № 1-12 відповідно до якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило на користь ТОВ "Вердикт капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2107464121994. 10.01.2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ "Вердикт капітал" відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2107464121994. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2107464121994. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 75983,96 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 4700,00 грн. та заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 71283,96 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 60843,38 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4700,00 грн. та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 56143,38 грн. Просять суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 2107464121994 від 15.03.2021 року в розмірі 60843,38 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 30 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 06 травня 2026 року залучено до участі по справі в якості позивача правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармонія Фінанс".

29 червня 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Осипенка А.В. надійшла зустрічна позовна заява про захист прав споживачів та визнання недійсними пунктів кредитного договору /а.с. 165-174/. Зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 60843,38 грн, з яких 4700 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 56143,38 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами. Тобто нараховані первісним позикодавцем відсотки за користування кредитом, які фактично заявлені до стягнення більше, а ніж у тринадцять разів перевищують розмір заборгованості. Із викладеного вбачається, що у даному випадку, визначений ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування» у змісті кредитного договору розмір процентів 7,67% в день (2%+1,64%+1,38%+2,64%), тобто 2799,55% річних є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальниці (споживачці), відтак пункт 1.4 Договору в частині визначення розміру процентної ставки є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Крім цього, з розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування» вбачається, що 30 березня 2021 року ОСОБА_1 сплатила на користь позикодавця грошові кошти в сумі 1504 грн. у якості погашення процентів за користування кредитом, тому ця сума має бути враховано судом. Щодо заявлених позивачем витрат, понесених на професійну правничу допомогу зазначає, що спірні правовідносини стосуються справи, яка в силу вимог закону є малозначною, тобто не є складною, містить усталену судову практику, більше того, первісний позивач є юридичною особою, яка подає безліч одноманітних (ідентичних) позовів у рамках інших справ, тому не викликає для позивача додаткових зусиль у зміні прізвищ та номерів кредитних договорів у змісті позову, тому вважає, що витрати на правову допомогу є завищиними, які не підлягають задоволенню.

30 червня 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача ТОВ "Гармонія Фінанс" - Матвійок О.В. надійшло заперечення проти прийняття зустрічної позовної заяви, в якій представник просить відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви та повернути її у зв`язку з поданням її після закінчення строку, встановленого частиною першою ст.193 ЦПК України і відсутністю правових підстав для її прийняття /а.с. 179-181/.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 18 вересня 2026 року було відмовлено в задоволенні у прийняті зустрічної позовної заяви.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у задоволенні заяви про проведення судового засідання у режимі відеоконференції було відмовлено у зв`язку із розглядом справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Осипенко А.В. в судове засідання не з`явилися, представник надав до суду через систему "Електронний суд" заяву про розгляд справи без їх участі та просили відмовити у задоволенні позову.

Виходячи з наведеного, суд ухвалив провести судове засідання за відсутності сторін згідно вимог ч.3 ст.211 ЦПК України, на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг №2107464121994 "Стандартний", який підписаний одноразовим електронним підписом відповідача F9 (одноразовий ідентифікатор), що підтверджується копією договору з додатком №1 до договору «Заява-анкета (для отримання кредиту)», з додатком №2 "Графік платежів", з додатком №3 "Паспорт споживчого кредиту", інформацією щодо порядку (процедури), хронологія дій щодо укладення електронного договору, правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту /а.с.8-19, 20-21, 22-26/.

Згідно договору, відповідач отримала кредит в розмірі 4700,00 грн. на платіжну картку, строком на 360 днів, орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту (у разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів), проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у розмірі: 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту, починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а), починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б), починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в), тип процентної ставки - фіксована, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) - 1 рік /а.с. 8-12/.

ТОВ "Служба миттєвого кредитування" виконало своє зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 4700,00 гривень на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ "Фінансова компанія "Вей фор пей" від 04 листопада 2025 року про перерахування коштів /а.с.27/.

Відповідач не надавав первісному кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала в повному обсязі, здійснила одну оплату 30 березня 2021 року - 1504,00 грн., внаслідок чого у неї утворилась заборгованість по поверненню кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Служба миттєвого кредитування» /а.с.28-31/.

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено Договір факторингу №1-12 /а.с. 34-56/. ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» на виконання Договору факторингу №1-12 підписали Реєстр боржників №3 від 03 грудня 2021 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Вердикт капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 2107464121994 у розмірі 38493,00 грн., зазначеному у Реєстрі боржників /а.с. 53-57/.

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено Договір факторингу № 1-12 /а.с.34-56/. ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» на виконання Договору факторингу №1-12 підписали Реєстр боржників №3 від 03 грудня 2021 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Вердикт капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №2107464121994 у розмірі 38493,00 грн., зазначеному у Реєстрі боржників, що також підтверджується копією розрахунку заборгованості /а.с.53-57, 32/.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» було укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги /а.с.58-83/. ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» на виконання Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги підписали Реєстр боржників від 10 січня 2023 року, за яким від ТОВ «Вердикт капітал» до ТОВ «Коллект центр» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №2107464121994 у розмірі 75983,96 грн., зазначеному у Реєстрі боржників, що також підтверджується копією розрахунку заборгованості /а.с. 84-88, 33/.

17 квітня 2026 року між ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Гармонія фінанс» було укладено Договір №17-04/26 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно якого ТОВ «Гармонія фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги відносно осіб, які були боржниками ТОВ «Коллект центр», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2107464121994 /а.с.133-145/.

Станом на дату відступлення права вимоги, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про надання фінансових послуг №2107464121994 "Стандартний" від 15 березня 2021 року становить 75983,96 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 4700,00 грн. та заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 71283,96 грн., що підтверджується витягом з реєстру боржників /а.с.146, 147-148/.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо його форми не встановлено законом; якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть, якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалась; якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст цих дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк ... зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст.1078 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно зі ст.76 ЦПК України, докази встановлюються на підставі... пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів...

Вирішуючи питання про розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд зазначає наступне.

З розрахунку заборгованості за Договором про надання фінансових послуг №2107464121994 "Стандартний" від 15 березня 2021 року, ТОВ «Коллект центр» нараховано заборгованість ОСОБА_1 в розмірі 75983,96 грн. /а.с.33/.

Станом на дату відступлення права вимоги, заборгованість відповідача перед ТОВ "Гармонія фінанс" за Договором про надання фінансових послуг №2107464121994 "Стандартний" від 15 березня 2021 року становить 75983,96 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 4700,00 грн. та заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 71283,96 грн., що підтверджується витягом з реєстру боржників /а.с. 146, 147-148/.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 60843,38 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4700,00 грн. та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 56143,38 грн.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509, ч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому, держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013, Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, провадження №61-1602св20.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

Виходячи з викладеного, надавши оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 . Договору про надання фінансових послуг №2107464121994 "Стандартний" від 15 березня 2021 року та отримання позичальником кредитних коштів, враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 60843,38 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у 4700,00 грн., а встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованої позивачем заборгованості за процентами та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гармонія Фінанс» (до якого перейшло право вимоги за вказаним договором) заборгованості за тілом кредиту в сумі 4700,00 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 4700,00 грн., а всього 9400 грн. 00 коп.

Згідно вивчених судом матеріалів справи, з`ясованих обставин справи які досліджені доказами, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором в зв`язку з тим, що укладений між сторонами кредитний договір відповідає вимогам закону, зобов`язання по договору відповідачем у встановлений строк не виконані, сума заборгованості підтверджена документально і підлягає частковому стягненню на користь позивача.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем певного обсягу послуг адвоката та понесення витрат в суді.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Ч.2 ст.137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч.4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 16000,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Осипенко А.В. заперечував проти розміру судових витрат на правничу допомогу.

Судом враховується, що у позовній заяві зазначались очікувані позивачем судові витрати, в тому числі і за надання професійної правової допомоги в сумі 16000,00 грн., та той факт, що справа розглядалась за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи. Матеріали цивільної справи містять копії Договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднання «Лігал Ассістанс», прайс-листу АО «Лігал Ассістанс», заявки на надання юридичної допомоги № 1689 від 03 листопада 2025 року на суму 16000,00 грн. з яких: надання усної консультації з вивченням документів - 4000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 12000,00 грн., витягу з Акту №16 про надання юридичної допомоги від 28 листопада 2025 року /а.с.99-110/.

В той же час, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Тому, виходячи із положень ч.3 ст.141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 16 000,00 грн. є завищеними.

Зокрема, суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто, у справі незначної складності, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з огляду на ціну позову, тощо. Окрім цього, суд зауважує, що правова позиція сторін, зокрема позивача, є сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи. Крім того, підготовка та ведення даної справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З урахуванням всіх наведених обставин, пропорційності та співмірності понесених судових витрат відносно предмета спору, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про відшкодування відповідачем позивачеві понесених судових витрат за надання правової допомоги частково та про стягнення з відповідача на користь позивача 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., на відшкодування понесених судових витрат за надання правової допомоги. В іншій частині судові витрати за надання правової допомоги належить покласти на позивача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 363,36 грн., оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 525, 526, 530, 611, 1054, 1055, 1050 ЦК України, керуючись ст. 3, 12, 76, 78, ч.3 ст. 211, 223 ст. 263-265, 280-285 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія фінанс" (ЄДРПОУ 43520773, місцезнаходження: 01135, м.Київ, вул.Жилянська, 101, поверх 3, прим.12) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія фінанс" (ЄДРПОУ 43520773, місцезнаходження: 01135, м.Київ, вул.Жилянська, 101, поверх 3, прим.12) заборгованість за договором №2107464121994 від 15 березня 2021 року в розмірі 9400 (дев`ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 4700,00 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 4700,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія фінанс" (ЄДРПОУ 43520773, місцезнаходження: 01135, м.Київ, вул.Жилянська, 101, поверх 3, прим. 12) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 363 (триста шістдесят три) гривні 36 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 18 вересня 2026 року.

Суддя А.Б.Ковальова-Писарева