Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №705/2933/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/542/26 Справа № 705/2933/26 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Душин О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Черкаси

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.

Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ

З постанови судді вбачається, що 22 квітня 2026 року о 17:20 с. Піківець, вул. Центральна, ОСОБА_1 керував мопедом Ямах Кокс без номерного знаку в стані алкогольного сп`яніння, пройшов тест на стан алкогольного сп`яніння на алкотестер Драгер 2291, результат тесту показав 0,39 проміле. Чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху України (далі-ПДР).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищевказану постанову та звільнити його від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежитись усним зауваженням на підставі ст. 22 КУпАП.

У клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження посилається на те, що через неналежне повідомлення дати та часу розгляду справи він не був присутнім у судовому засіданні. Про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише коли повернувся з виконання бойових завдань, коли на його телефон надійшло повідомлення про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови суду.

Вважає вищевказану постанову незаконною та необґрунтованою, через неповне з`ясував судом першої інстанції усіх фактичних обставин справи.

Зазначає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не було дотримано вимог ст. 278, 268 та 277-2 КУпАП.

На думку апелянта, адміністративне правопорушення, яке він скоїв вважається малозначним, яке не становить великої суспільної шкоди й не завдало значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосереднього громадянам.

Вказує, що вміст алкоголю в його крові на момент проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння перевищив допустиму норма лише на 0,19 проміле, що не становить такого ступеня протиправності, який би свідчив про необхідність притягнення його до адміністративної відповідальності.

Зазначає, що він є законослухняним громадянином, веде соціально відповідальний й спосіб життя, проходить військову службу у ЗСУ. Стверджує, що позбавлення його права керування транспортними засобами та накладення штрафу, суттєво ускладнить його фінансове становище, створить значні труднощі та може призвести до виникнення боргових зобов`язань, що негативно вплине на матеріальний стан його родини.

Апеляційна скарга на постанову судді подана після закінчення 10-ти денного строку на апеляційне оскарження, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП. Однак клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження містить посилання на обставини, які є поважними, у зв`язку з чим вважаю за необхідне поновити строк апеляційного оскарження постанови судді.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону суддею було дотримано.

У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №647446 від 22.04.2026 року в цей день о 17:20 с. Піківець, вул. Центральна, ОСОБА_1 керував мопедом Ямах Кокс без номерного знаку в стані алкогольного сп`яніння, пройшов тест на стан алкогольного сп`яніння на алкотестер Драгер 2291, результат тесту показав 0,39 проміле. Чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху України (далі-ПДР).

Цей протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.

Зазначені у протоколі обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами.

Результат тесту на стан алкогольного сп`яніння - 0,39 проміле.

Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, результат 0,39 проміле.

Також суд першої інстанції надав належний аналіз відеозаписам з нагрудної камери поліцейських, на якому зафіксовано процес спілкування працівників патрульної поліції з водієм ОСОБА_1 та процес його огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager-6810 результат якого показав 0,39 проміле при допустимій нормі 0,20 проміле.

Апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суддя, за результатами розгляду справи, застосовував до правопорушниці ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативним.

У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

У цій справі апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії права та не накладати додаткове стягнення на ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортним засобом на підставі ст. 69 КК України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що для досягнення визначеної в ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення вказаного додаткового стягнення є необхідним.

Щодо вимог апеляційної скарги про скасування постанови та звільнення ОСОБА_1 від відповідальності, у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, апеляційний суд звертає увагу на положення ст. 22 КУпАП, в якій містяться заборона на звільнення порушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, у разі притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 цього Кодексу.

За таких обставин постанова судді є законною, скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33, ст. 294 КУпАП

ПОСТАНОВИВ

Поновити ОСОБА_1 Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2026 року строк апеляційного оскарження постанови судді

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2026 року - без змін.

Постанова набирає чинності негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.Ф. Люклянчук