Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №700/689/21 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 700/689/21

Провадження № 22-ц/821/1651/26

Категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря – Дмитренко В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі: Комунальний заклад «Лисянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2» Лисянської селищної ради Черкаської області, Відділ освіти Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області,

треті особи: директор комунального закладу «Лисянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2» Лисянської селищної ради Черкаської області Присяжнюк Анатолій Васильович, начальник відділу освіти Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області Єрмоличева Таїсія Володимирівна, начальник відділу освіти Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області Гладка Юлія Олексіївна, Черкаська обласна організація Профспілки працівників освіти та науки України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкасив режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Дмитренка Руслана Миколайовича на ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Лисянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2» Лисянської селищної ради Черкаської області, Відділу освіти Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: директор комунального закладу «Лисянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2» Лисянської селищної ради Черкаської області Присяжнюк Анатолій Васильович, начальник відділу освіти Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області Єрмоличева Таїсія Володимирівна, начальник відділу освіти Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області Гладка Юлія Олексіївна та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Черкаська обласна організація Профспілки працівників освіти та науки України, про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із роботи незаконним, поновлення на раніше займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Лисянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2» Лисянської селищної ради Черкаської області, Відділу освіти Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, треті особи: Директор комунального закладу «Лисянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2» Лисянської селищної ради Черкаської області Присяжнюк Анатолій Васильович, Начальник відділу освіти Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області Єрмоличева Таїсія Володимирівна, Черкаська обласна організація Профспілки працівників освіти та науки України, про визнання накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із роботи незаконним, поновлення на раніше займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 25.05.2026 застосовано до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід Державного бюджету України на користь Державної судової адміністрації України штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 328,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 у дохід Державного бюджету України на користь Державної судової адміністрації України штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 328,00 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач та її представник неодноразово не з`являлися у судові засідання, призначені на 16.02.2026, 03.03.2026 та 18.03.2026, подаючи клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника в інших судових засіданнях та хворобою позивача, однак документів на підтвердження поважності причин неявки до суду не надали.

У судове засідання призначене на 25.05.2026 позивач та її представник також не з`явилися. На підтвердження хвороби позивача представником подано медичну довідку, яка, однак, не містить відомостей про стан здоров`я, що перешкоджав би позивачу брати участь у судовому засіданні.

Таким чином, на думку суду першої інстанції, у діях позивача ОСОБА_1 та її представника – адвоката Дмитренка Р. М. вбачається зловживання процесуальними правами, у вигляді неявки в судові засідання без поважних причин, внаслідок чого відбувається затягування розгляду даної справи.

Не погоджуючись з ухвалою суду, 11.06.2026 представник ОСОБА_1 – адвокат Дмитренко Р. М., через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 25.05.2026 та відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача Токар О. М. про застосування до позивача та її представника заходів процесуального примусу.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у заяві від 13.02.2026 про відкладення розгляду справи на іншу дату, адвокат Дмитренко Р. М. чітко вказав дату, час та номер справи, в яких 16.02.2026 він приймав участь та дану інформацію можливо було перевірити на сайті Соснівського та Придніпровського районних судів м. Черкаси.

Зауважив, що з ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.02.2026 у справі № 707/4931/25 вбачається присутність при розгляді справи адвоката Дмитренка Р. М., а тому, його відсутність у засіданні у справі № 700/689/21, яка була призначена на 16.02.2026 на 11 год. 00 хв., є за поважних підстав, так як він не міг через велику відстань від смт. Маньківка до м. Черкаси встигнути вчасно прибути до суду, що було фізично неможливо.

У судове засідання, призначене на 03.03.2026, позивач ОСОБА_1 не з`явилася у зв`язку зі станом здоров`я. 02.03.2026 її представник адвокат Дмитренко Р. М. подав через підсистему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи, до якого долучив документ КНП «Лисянський центр первинної медичної допомоги» від 02.03.2026, що підтверджував захворювання позивача.

Щодо судового засідання призначеного на 18.03.2026, Дмитренко Р. М. зауважив, що не з`явився у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні у справі № 711/6416/25, призначеному на 18.03.2026 о 09 год. 00 хв. у Придніпровському районному суді м. Черкаси. Згідно з протоколом судового засідання у справі № 711/6416/25, воно тривало до 11 год. 00 хв., у зв`язку з чим адвокат об`єктивно не мав можливості прибути до Маньківського районного суду на 12 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 25.05.2026, позивач ОСОБА_1 також не з`явилася у зв`язку зі станом здоров`я. Цього ж дня її представник подав через систему «Електронний суд» відповідне клопотання та документ КНП «Лисянський центр первинної медичної допомоги» від 25.05.2026 на підтвердження зазначених обставин.

Крім того, представник позивача зазначав, що відповідно до умов договору про надання правничої допомоги його участь у справі без присутності позивача обмежена.

З огляду на викладене, скаржник посилається на поважність причин неявки у судові засідання, призначені на 16.02.2026, 03.03.2026, 18.03.2026 та 25.05.2026, на підтвердження чого ним надано відповідні докази.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача – адвоката Дмитренка Р. М., представника відповідача – адвоката Токар О. М., перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга, подана представником ОСОБА_1 – адвокатом Дмитренком Р. М. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України участь особи, яка є стороною у цивільному процесі, в судових засіданнях особисто або через свого представника є процесуальним правом, а не обов`язком, цієї особи.

Згідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із засад (принципипів) цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України).

Цивільний процесуальний кодекс України зобов`язує суд вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК України).

Пунктом 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки визначені законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 144 ЦПК України встановлено, що заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф.

Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 144 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.

Отже, підставою для стягнення в дохід державного бюджету штрафу в порядку процесуального примусу є факт недобросовісної поведінки учасника судового процесу, ухилення, тобто уникнення, ігнорування вчинення дій, покладених судом без поважних причин, зловживання процесуальними правами, що має певну мету перешкоджання судочинству, та умисне, без поважних причин, неподання доказів або повідомлення про неможливість їх подання.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 148 ЦПК України).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12 серпня 2019 року у справі №905/945/18 та у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №906/936/18).

Судом встановлено, що в судове засідання призначене на 16.02.2026 об 11:00 позивач та її представник не з`явились. Представник позивача 13.02.2026 подав до суду клопотання про перенесення судового розгляду в зв`язку із його зайнятістю в інших судових засіданнях у Придніпровському районному суді м. Черкаси та Соснівському районному суді м. Черкаси, без зазначення та долучення документів та доказів у підтвердження зазначених у клопотанні підстав для відкладення.

У судове засідання призначене на 03.03.2026 о 14:30 позивач та її представник не з`явились, але представник позивача 02.03.2026 подав до суду клопотання про перенесення судового розгляду в зв`язку з хворобою ОСОБА_1 . В якості підтвердження поважності неявки надано довідку КНП «Лисянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Лисянської селищної ради від 02.03.2026, з якої вбачається дата обстеження 02.03.2026 та, що ОСОБА_1 встановлено діагноз R74 Гостра інфекція верхніх дихальних шляхів МКХ-10 АМ: J06.9 Гостра інфекція дихальних шляхів. У довідці зазначено, що ОСОБА_1 потребує амбулаторного лікування. Водночас доказів перебування на амбулаторному лікуванні ОСОБА_1 суду не надано.

У судове засідання призначене на 18.03.2026 о 12:00 позивач та її представник не з`явились, але представник позивача 17.03.2026 подав до суду клопотання про перенесення судового розгляду в зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні в Придніпровському районному суді м. Черкаси 18.03.2026 о 09:00, без зазначення та долучення документів та доказів у підтвердження зазначеної у клопотанні підстави для відкладення.

У судове засідання призначене на 25.05.2026 на 14:30 позивач та її представник не з`явились, однак представником 25.05.2026 подано до суду клопотання про перенесення судового розгляду в зв`язку із тимчасовим розладом здоров`я ОСОБА_1 . В якості підтвердження поважності неявки долучено довідку КНП «Лисянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Лисянської селищної ради від 25.05.2026, з якої вбачається, дата обстеження 25.05.2026 та, що ОСОБА_1 встановлено діагноз А92 Алергія/алергічна реакція БДУ та призначено F67002 консультація офтальмолога.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт повідомлення учасником справи суду про причини неявки не свідчить про їх поважність та не виключає можливості застосування заходів процесуального примусу у разі встановлення судом недобросовісного користування процесуальними правами.

Як убачається з матеріалів справи, судові засідання у справі неодноразово відкладалися саме у зв`язку з неявкою позивача та її представника. При цьому до письмових клопотань поданих представником у яких викладено прохання про відкладення судового розгляду з зазначенням підстави такого відкладення (участь в інших судових засіданнях), у порушення вимог ст. 183 ЦПК України не долучено документів та доказів у їх підтвердження.

Так, 16 лютого 2026 року позивач та її представник у судове засідання не з`явилися. Представник позивача повідомив суд про свою зайнятість в інших судових засіданнях. При цьому, як правильно встановив суд першої інстанції, на момент постановлення оскаржуваної ухвали належних доказів на підтвердження об`єктивної неможливості участі представника у призначеному судовому засіданні матеріали справи не містили.

Посилання скаржника на те, що адвокат Дмитренко Р. М. 16.02.2026 брав участь у судовому засіданні в іншій справі, саме по собі не спростовує висновків суду першої інстанції щодо недобросовісного користування процесуальними правами. Зазначена обставина підтверджує лише участь представника в іншому судовому засіданні, при цьому, як встановлено апеляційним судом, у інший час, однак не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для належної організації представництва інтересів позивача у цій справі, зокрема шляхом завчасного узгодження з судом можливості участі в засіданні в режимі відеоконференіції, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Причина неявки ОСОБА_1 у дане судове засідання взагалі не зазначена.

Щодо неявки у судове засідання 03 березня 2026 року, то представник позивача послався на захворювання ОСОБА_1 та надав медичний документ. Водночас сам факт встановлення у позивача захворювання не свідчить безумовно про неможливість її участі у судовому засіданні, оскільки наданий документ не містить відомостей про перебування позивача на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні, а також про наявність такого стану здоров`я, який об`єктивно перешкоджав би їй брати участь у судовому засіданні, зокрема і в режимі відеоконференіції. Причини неявки представника у дане судове засідання не зазначені.

Аналогічно, щодо судового засідання 25 травня 2026 року представником позивача було надано медичну довідку, відповідно до якої позивачу встановлено алергічну реакцію та призначено консультацію офтальмолога. Проте з її змісту не вбачається, що стан здоров`я ОСОБА_1 унеможливлював її участь у судовому засіданні або вимагав її перебування на лікуванні саме в цей день. Причини неявки представника у дане судове засідання не зазначені.

Щодо неявки представника позивача у судове засідання 18 березня 2026 року, то посилання на участь в іншому судовому засіданні також не може безумовно визнаватися поважною причиною, оскільки участь адвоката в іншій справі не звільняє його від обов`язку добросовісно користуватися процесуальними правами та вживати необхідних заходів для забезпечення належного представництва свого клієнта.

При цьому колегія суддів враховує, що адвокат був завчасно обізнаний про дату та час розгляду цієї справи, а також про дату та час розгляду іншої справи. Тривалість судового засідання в іншій справі до 11 год. 00 хв. сама по собі не свідчить про неможливість забезпечити участь у судовому засіданні Маньківського районного суду, призначеному на 12 год. 00 хв., оскільки така обставина має оцінюватися з урахуванням необхідності належної організації адвокатом свого робочого часу та забезпечення представництва інтересів клієнта.

Колегія суддів також бере до уваги, що наведені випадки неявки не були одиничними. Впродовж з лютого по травень 2026 року позивач та її представник чотири рази не з`являлися у призначені судові засідання, що призводило до відкладення розгляду справи. При цьому кожного разу наводилися різні причини неявки, однак їх документальне підтвердження не давало суду достатніх підстав для висновку про існування об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливлювали участь у судовому розгляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦПК України у випадку невиконання процесуальних обов`язків, чи зловживання процесуальними правами суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету штраф у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частина 3 цієї статті передбачає можливість стягнення штрафу як з учасника справи, так і з його представника у випадку невиконання процесуальних обов`язків або зловживання процесуальними правами представником учасника справи.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що штраф застосовано судом першої інстанції не в максимальному розмірі, передбаченому ч. 1 ст. 148 ЦПК України, а в розмірі одного прожиткового мінімумі для працездатних осіб, що відповідає характеру встановленого порушення та конкретним обставинам справи.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, застосування штрафу в даному випадку обумовлено не самим фактом неявки позивача чи її представника у судові засідання, а саме сукупністю їх процесуальної поведінки при вирішенні ініційованого позивачем трудового спору, яка мала систематичний характер та наслідком якої стало неодноразове відкладення розгляду справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неодноразова неявка позивача та її представника, поєднана з повторним поданням клопотань про відкладення розгляду справи та неналежним підтвердженням причин такої неявки, у своїй сукупності свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами та створення перешкод у своєчасному розгляді справи.

Інші доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції також не спростовують, на законність оскаржуваної ухвали не впливають.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах–учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Маньківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2026 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Дмитренка Руслана Миколайовича на ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2026 року – залишити без задоволення.

Ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко