Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №712/13875/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/75/26 Справа № 712/13875/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Бащенко С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисниці Руденко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисниці Руденко М.О. на постанову Соснівського райсуду м. Черкаси від 11.11.2025 р., якою

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, проживає АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адмінвідповідальності ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, стягнуто судовий збір в розмірі 665,6 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 6.10.2025 р. о 20:05 год. у м. Черкаси по вул. М. Грушевського, 206 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Toyota HI ACE, р/номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан сп`яніння, в установленому законом порядку, на місці зупинки автомобіля та в медичному закладі у лікаря нарколога в ЧОНД водій відмовився під час безперервної відеофіксації на нагрудні камери, що підтверджується висновком про відмову № 408 від 19.10.2025 р., своїми діями порушив п. 2.5 ПДР та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисниця Руденко М.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції розглянув справу однобічно та не надав належної оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що він повідомляв працівників поліції, що протягом 13 років не вживає алкогольних напоїв та інших речовин. Незважаючи на це, працівники поліції безпідставно вирішили провести щодо нього перевірку на стан сп`яніння, у зв`язку з чим його було направлено до медичного закладу та складено протокол про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначає, що відеозаписи не підтверджують наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, а, навпаки, свідчать про безпідставність вимоги працівника поліції щодо проходження огляду та його прагнення формально притягнути водія до адмінвідповідальності. На думку апелянта, вимога про проходження огляду, заявлена за відсутності належних підстав, не створювала для нього обов`язку проходити такий огляд.

Вказує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, однак не зміг надати сечу для дослідження через відсутність фізіологічної потреби. При цьому на відеозаписі зафіксовано, що він пропонував надати для дослідження кров або слину, однак лікар не врахувала його пояснення та склала висновок про відмову від проходження огляду.

Вважає, що такі дії медичного працівника суперечать вимогам п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України, а тому висновок про відмову від проходження огляду складений з порушенням установленого порядку. Посилається на те, що за аналогічних обставин постановою суду від 11.11.2025 р. провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП було закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адмінправопорушення.

Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адмінвідповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Натомість ОСОБА_1 , за твердженням апелянта, притягнутий до відповідальності фактично за ненадання конкретного виду біологічного матеріалу - сечі, що саме по собі не є тотожним відмові від проходження огляду на стан сп`яніння.

Наголошує, що чинним законодавством не передбачено адмінвідповідальності безпосередньо за відмову від здачі сечі як біологічного матеріалу, а ОСОБА_1 не заперечував проти проведення огляду та пропонував надати для дослідження інший біологічний матеріал.

Вважає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння повинна полягати у свідомому та категоричному небажанні особи пройти відповідний огляд, яке може проявлятися як в активній, так і в пасивній формі. Водночас, на думку апелянта, відеозапис не містить висловлювань, дій чи бездіяльності ОСОБА_1 , які б свідчили про його свідому відмову від проходження огляду. Крім того, зазначає, що протокол про адмінправопорушення є засобом фіксації обставин правопорушення та сам по собі не може підтверджувати факт його вчинення без належних і допустимих доказів.

Таким чином, апелянт вважає, що матеріалами справи не доведено наявності в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адмінправопорушення.

ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, що підтверджено довідкою про доставку SMS-повідомлення у мобільний додаток Viber (а. пр. 71, 73, 78), клопотань суду апеляційної інстанції не подавав, його інтереси представляє адвокат Руденко М.О., тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника.

Заслухавши доповідь судді, захисницю Руденко М.О., яка підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити по викладеним доводам, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушника.

Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону не виконав в повному обсязі.

Суд першої інстанції, з посиланням на відповідні матеріали, які були надані працівниками Національної поліції України, встановив, що 6.10.2025 р. о 20:05 год. у м. Черкаси по вул. М. Грушевського, 206 водій ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан сп`яніння, в установленому законом порядку, на місці зупинки автомобіля та в медичному закладі у лікаря нарколога в ЧОНД водій відмовився, що підтверджується висновком лікаря № 408 від 19.10.2025 р., відповідно до якого відмова від обстеження в повному обсязі (не здав сечу), та своїми діями порушив п. 2.5 ПДР та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, обов`язковою умовою притягнення особи до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у даному випадку є встановлення факту відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відповідно до встановленого законом порядку.

При цьому сам по собі факт направлення ОСОБА_1 на медичний огляд та складення лікарем висновку про відмову від обстеження в повному обсязі не є безумовним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки суд зобов`язаний перевірити, за яких саме обставин огляд не був проведений та чи свідчила поведінка особи про свідому і безумовну відмову від його проходження.

З досліджених апеляційним судом відеозаписів не вбачається, що ОСОБА_1 категорично відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Навпаки, з його поведінки та пояснень убачається, що він не заперечував проти проведення огляду та висловлював готовність надати біологічний матеріал для дослідження, однак не зміг надати саме сечу через відсутність фізіологічної потреби, у зв`язку з чим пропонував провести дослідження шляхом відбору іншого біологічного матеріалу. За таких обставин сама по собі неможливість особи надати певний біологічний матеріал не може ототожнюватися з її свідомою та категоричною відмовою від проходження огляду, якщо особа не заперечує проти проведення такого огляду, пропонує інший спосіб дослідження.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність передбачена саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку, а не через відсутність фізіологічної можливості надати конкретний вид біологічного середовища, якими крім іншого можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

Таким чином, для правильного вирішення справи необхідно було встановити, чи мав місце саме факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, а не лише факт ненадання ним сечі для проведення відповідного дослідження.

Водночас матеріали справи не містять достатніх та беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 свідомо та категорично відмовився від проходження огляду. Навпаки, його поведінка, зафіксована на відеозаписах, свідчить про наявність у нього наміру пройти огляд, однак проведення такого огляду фактично не відбулося через ненадання ним сечі та відсутність іншого способу дослідження, який був би запропонований або забезпечений медичним працівником.

За таких обставин висновок про те, що ненадання сечі безумовно свідчить про відмову від проходження огляду, є необґрунтованим.

Не може бути покладений в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 і висновок лікаря № 408 від 19.10.2025 р. про відмову від проходження огляду, оскільки він відображає кінцевий результат оформлення медичного огляду, однак сам по собі не усуває необхідності встановлення фактичних обставин, за яких особа не надала біологічний матеріал, та її дійсного волевиявлення щодо проходження огляду.

Апеляційний суд також бере до уваги вимоги ст. 62 Конституції України, відповідно до яких обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адмінправопорушення є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, з огляду на зміст досліджених доказів, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріалами справи не доведено поза розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_1 саме об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому сам факт наявності у працівників поліції підстав для направлення ОСОБА_1 на медичний огляд не свідчить автоматично про наявність у його діях складу правопорушення, оскільки предметом доказування у цій справі є не лише законність направлення на огляд, а й факт подальшої відмови особи від його проходження.

Посилання суду першої інстанції на відеозаписи як на підтвердження факту відмови від проходження огляду є необґрунтованим, оскільки з їх змісту не вбачається однозначної та беззаперечної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду. Навпаки, відеозаписи містять обставини, які допускають інше розумне пояснення його поведінки, а саме фізіологічна неможливість надати саме сечу при одночасній готовності пройти огляд.

За таких обставин наявні у справі докази не утворюють достатньої та узгодженої сукупності для висновку про вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується на припущенні про тотожність ненадання сечі відмові від проходження огляду, що не підтверджено належними та достатніми доказами.

За таких обставин апеляційна скарга захисниці Руденко М.О. підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адмінправопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Соснівського райсуду м. Черкаси від 11.11.2025 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП – скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адмінправопорушення.

Апеляційну скаргу захисниці Руденко М.О. – задовольнити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.