Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №570/3723/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 570/3723/25

Провадження № 22-ц/4815/947/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 09 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" (далі - позивач, ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ") звернулось в Рівненський районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №678481119 від 20 січня 2022 року у розмірі 15746,13 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 20 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем укладено договір кредитної лінії №678481119 на суму 8700,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV66HX5. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував 20 січня 2022 року відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 8700,00 грн на банківську карту НОМЕР_1, яку відповідач вказав у Заявці при укладенні кредитного договору. На підставі договорів факторингу ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15746,13 грн.

На підставі наведеного, позивач просить стягнути із відповідача на користь Товариства заборгованість за кредитним договором в розмірі 15746,13 грн, судовий збір 2422,40 грн, витрати на правничу допомогу 7000 грн.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 09 лютого 2026 року позов задоволено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що позивач не довів належного переходу до нього права вимоги за спірним кредитним договором, оскільки первісний договір факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено 28 листопада 2018 року, тоді як кредитний договір з відповідачем - лише 20 січня 2022 року. На час укладення договору факторингу відповідного зобов`язання ще не існувало, а предмет відступлення, на думку апелянта, не був належним чином індивідуалізований. Також позивач не надав належних доказів безперервного переходу права вимоги на кожному етапі його відступлення.

Крім того, апелянт заперечує правильність визначеного судом розміру заборгованості, посилаючись на те, що строк кредитування закінчився 19 лютого 2022 року, тоді як проценти нараховувалися до 05 травня 2022 року. На його переконання, після спливу погодженого сторонами строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося, а станом на 19 лютого 2022 року розмір заборгованості становив 10213,80 грн.

Також у скарзі вказано на відсутність у матеріалах справи належних первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б фактичне перерахування відповідачу кредитних коштів. Долучене платіжне доручення апелянт вважає неналежним доказом, оскільки воно не відповідає вимогам до первинних бухгалтерських документів.

Окремо апелянт заперечує розмір стягнутих витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи суму 5 000 грн завищеною та неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та відсутністю участі представника позивача в судових засіданнях.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» заперечує проти її доводів та вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Позивач зазначає, що належним чином набув право вимоги за спірним кредитним договором. Договір факторингу від 28 листопада 2018 року мав рамковий характер, строк його дії неодноразово продовжувався, а конкретні права вимоги передавалися не в момент його укладення, а шляхом підписання відповідних реєстрів. Право вимоги до ОСОБА_1 було включено до Реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року, тобто вже після укладення спірного кредитного договору, після чого послідовно відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а надалі - ТОВ «Юніт Капітал».

Щодо факту надання кредиту позивач вказує, що перерахування відповідачу 8700 грн підтверджується платіжним дорученням від 20 січня 2022 року, яке, на його переконання, є належним доказом здійснення відповідної платіжної операції.

Заперечуючи проти доводів щодо неправомірного нарахування процентів після 19 лютого 2022 року, позивач посилається на те, що умовами кредитного договору сторони окремо погодили проценти за правомірне користування кредитом у межах строку кредитування та проценти за неправомірне користування коштами після настання прострочення. Останні, за позицією позивача, є погодженою сторонами мірою відповідальності відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а тому могли нараховуватися після закінчення 30-денного строку кредитування. Також у відзиві зазначено, що в період воєнного стану кредитодавець тимчасово припиняв та надалі застосовував знижені процентні ставки.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач вважає їх підтвердженими та співмірними з виконаною адвокатом роботою, посилаючись на договір про надання правничої допомоги, погоджені тарифи та перелік наданих послуг. При цьому зазначає, що заявлені 7 000 грн охоплювали вивчення матеріалів справи, підготовку позову, адвокатського запиту та клопотань.

Окремо позивач стверджує, що наведені апелянтом висновки Верховного Суду ухвалені у правовідносинах, які не є подібними до спірних, зокрема через інші умови переходу права вимоги та відмінну правову природу процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування.

З наведених підстав просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Рівненського районного суду від 09 лютого 2026 року - без змін.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи судом встановлено, що 20 січня 2022 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем укладено договір кредитної лінії №678481119 у формі електронного документа з використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 8700,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "СМАРТ" ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". (п.1.1 договору)

Вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "MNV66HX5".

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору кредитодавець надає перший транш за договором у сумі 8700,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 19 лютого 2022 року.

Відповідно до п. 1.7 кредитного договору кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі "Дисконтний період"), а саме до 19 лютого 2022 року. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.

У пункті 1.8 даного договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Пунктом 1.9 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються у наступному порядку:

1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 211,70 процентів річних, що становить 0,58 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 701,93 процентів річних, що становить 1,92 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

1.9.3. у випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст.212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.

Відповідно до п.1.12 Договору сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:

1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

1.12.2. з наступного після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожен день користування ним.

З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з платіжним дорученням 20 січня 2022 року відбулось перерахування коштів позичальнику відповідно до договору №678481119 від 20 січня 2022 року на карту № НОМЕР_1 (а.с. 35).

З інформації, наданої суду АТ КБ "ПриватБанк" на виконання ухвали Рівненського районного суду Рівненської області про витребування доказів встановлено, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону ОСОБА_1 та знаходиться в анкетних даних.

На підтвердження суми заборгованості позивачем до позову долучено копії: розрахунку заборгованості виданого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", розрахунку заборгованості виконаного ТОВ "Таліон Плюс", виписки з особового рахунка за кредитним договором №678481119 від 20 січня 2022 року.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №678481119 від 20 січня 2022 року виконаного первісним кредитором ТОВ "Манівео", слідує, що відповідачем на погашення сум не було здійснено жодного платежу та загальна сума заборгованості станом на 05 травня 2022 року становила 15396,39 грн, яка складалась із заборгованості за тілом кредиту 8700,00 грн та 6696,39 грн заборгованості за процентами. (а.с. 80-81)

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №678481119 від 20 січня 2022 року виконаного ТОВ "Таліон плюс" слідує, що загальна сума заборгованості за цим кредитним договором станом на 30 жовтня 2023 року становила 15746,13 грн, яка складалась із заборгованості за тілом кредиту 87000,00 грн та 7046,13 грн заборгованості за процентами. (а.с. 82)

Після набуття права вимоги ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивач ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" додаткових нарахувань не проводили.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та отримання відповідачем 8 700 грн кредитних коштів, належного переходу до ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги за цим договором за послідовно укладеними договорами факторингу, а також невиконання відповідачем обов`язку з повернення кредиту. Перевіривши наданий позивачем розрахунок та врахувавши відсутність доказів погашення боргу чи контррозрахунку, суд визнав доведеною заборгованість у розмірі 15 746,13 грн, з яких 8 700 грн - основний борг та 7 046,13 грн - проценти.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції частково.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У підтвердження переходу права вимоги від первинного кредитора до ТОВ "Юніт Капітал" позивачем до позовної заяви було додано докази, якими доведено відступлення права вимоги до відповідача, зокрема, копія Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 з Додатковими угодами, копія Витягу з Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, копія Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, копія Витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, копія Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, копія Витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025.

Відповідач помилково вважав неможливим відступлення майбутньої вимоги за рамковим договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

Договір факторингу є рамковим, передача прав вимоги відбувається за реєстрами, підписання реєстру і є моментом переходу права.

Реєстр прав вимоги відповідно до якого був включений кредитний договір №678481119 від 20.01.2022, підписано після виникнення зобов`язання, що підтверджує дійсність передачі.

Висновок Верховного Суду, викладений у Постанові від 07.01.2026 у справі №727/2790/25 підтверджує: майбутня вимога індивідуалізується на момент виникнення, рамковий договір факторингу з пролонгаціями дозволяє передачу прав за реєстрами після виникнення зобов`язання, підписання реєстру засвідчує перехід права. Презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) діє, доки договір не визнаний недійсним судом.

Зважаючи на наявні докази відступлення права вимоги за кредитним договором колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача підстав для звернення з даним предметом позову.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів також є безпідставними. Надання кредиту у сумі 8 700 грн підтверджується платіжним дорученням від 20 січня 2022 року про перерахування коштів на картку № НОМЕР_1 , а наданою АТ КБ «ПриватБанк» випискою підтверджено, що відповідна картка емітована на ім`я ОСОБА_1 і факт надходження вказаних коштів в день укладення договору. У сукупності зазначені докази підтверджують фактичне отримання відповідачем кредитних коштів.

Щодо розміру заявлених до стягнення процентів колегія виходить з наступного.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість за період з 20.01.2022 року до 30.10.2022 року становить 15746,13 грн. з яких: 8700 грн. - за тілом; 7046,13 грн. - за відсотками.

Однак колегія суддів не може погодитись з даним розрахунком в частині нарахованих відсотків, оскільки таке нарахування здійснювалось поза межами встановленого строку кредитування, та всупереч узгодженій вартості кредиту.

Так у розділі 1. Предмет договору (Договір кредитної лінії №678481119 від 20.01.2022) сторони визначили, що кредитор надає перший транш за Договором в сумі 8700 грн одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 19.02.2022 року.

Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту, а саме до 19.02.2022 року.

На вказаний період встановлена процентна ставка 0,58 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Також в договорі визначені індивідуальна відсоткова ставка у розмірі 1,92 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; базова процентна ставка у розмірі 2,10 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.

У пунктах 1.12.2. Договору також встановлені умови застосування процентної ставки у розмірі 2,98 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.

За змістом пункту 1.14.1. Договору орієнтовна реальна процентна ставка становить 604,09 % річних.

Пунктом 5.3. сторони погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, умови договору не дають однозначної відповіді щодо тривалості погодженого сторонами строку кредитування. З одного боку, пунктами 1.3 та 1.7 договору прямо визначено строк повернення кредиту до 19 лютого 2022 року та тривалість кредитної лінії 30 днів, а пунктом 1.8 можливість його продовження поставлена у залежність від активних дій позичальника. З іншого боку, пункт 1.12 передбачає фактичне автоматичне перенесення строку повернення кредиту у разі його несплати та застосування іншої процентної ставки. Таке формулювання допускає різне розуміння строку кредитування та ціни кредиту.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 наведено висновок, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

За встановленої неоднозначності, умови договору, сформульовані кредитодавцем як професійним учасником ринку, підлягають тлумаченню на користь споживача.

Тому колегія суддів вважає, що за встановлених обставин слід виходити з того, що узгоджений строк кредитування становить 30 днів, а процентна ставка 0,58 процентів в день.

Відтак розмір заборгованості за процентами становитиме 1513,80 грн. (8700 грн.х0.58%х30 днів). Відповідно загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача - 10213,80 грн.

Як убачається, суд попередньої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Посилання позивача на положення частини другої статті 625 ЦК України не спростовують наведених висновків. Заявлена до стягнення сума 7046,13 грн визначена позивачем як проценти за користування кредитними коштами, при цьому позивач не розмежував проценти, нараховані в межах погодженого строку кредитування, та проценти як міру відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, не визначив період, ставку та суму останніх і не навів відповідного розрахунку. За таких обставин підстав для самостійного виокремлення судом із заявленої суми процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, немає.

До того ж пунктом 18 Перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви підлягав до сплати судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи, що за результатом перегляду справи судом апеляційної інстанції позов задоволений на 64.87% від заявлених позовних вимог, позивачу підлягає до компенсації 1571,41 грн. судового збору сплаченого за подання позову.

Водночас за подання апеляційної скарги підлягало до сплати 3633,60 грн. судового збору.

Апеляційна скарга задоволена на 35.13% від оскарженої суми.

Відтак, з позивача на користь відповідача підлягало до стягнення 1276,48 грн. компенсації судового збору за подання апеляційної скарги.

За правилами частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 294,93 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, додаткову угоду №25770580119 від 05 червня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року. Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, сума витрат на правничу допомогу в межах спору становить 7000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_1 , що витрати на правову допомогу адвоката в сумі 7000 грн. є надто завищеними, оскільки справа є малозначною, типовою, неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог (64.87% від заявлених) колегія суддів вважає, що стягненню із відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн., з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, а саме з урахуванням критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, з урахуванням її складності та обґрунтованості таких витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 09 лютого 2026 року в частині стягнення процентів та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Змінити рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 09 лютого 2026 року зменшивши загальний розмір стягнутої заборгованості з 15746 гривень 13 копійок до 10213 гривень 80 копійок, в тому числі: 8700,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1513,80 грн - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами.

Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" 294 гривні 93 копійки судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" 1500 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.