Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №569/1281/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/1281/26

Провадження № 22-ц/4815/1038/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 лютого 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 28 902, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.11.2023 між ТОВ "Мілоан" та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №9239326, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" надало відповідачу кредит в розмірі 8 000,00 грн. строком на 90 днів, а відповідач (позичальник) зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Однак відповідач не виконав умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 28 902, 00 грн, в тому числі 8 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 19 382,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками, 1 520,00 грн - прострочена заборгованість за комісією.

26 березня 2024 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК" Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "ФК" Кредит-Капітал" право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №9239326 від 28.11.2023, що уклали ТОВ "Мілоан" та відповідач.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал" заборгованість договором від 28.11.2023 №9239326 в розмірі 12 520,00 грн, в тому числі 8 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 3 000,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками, 1 520,00 грн - прострочена заборгованість за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 153, 32 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3 465,50 грн,

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково виходив із визначеного в анкеті-заяві строку кредитування 15 днів, оскільки така анкета відображала лише первісно бажані позичальником умови отримання кредиту та не містила остаточно погоджених сторонами умов кредитування. Посилається на Правила надання коштів у позику ТОВ «Мілоан», якими передбачено право кредитодавця за результатами оцінки кредитоспроможності заявника запропонувати інші умови кредитування, та зазначає, що відповідач погодився із запропонованими змінами, після чого йому були направлені для підписання кредитний договір, додатки до нього та паспорт споживчого кредиту.

Вказує, що відповідно до паспорта споживчого кредиту та графіка платежів загальний строк кредитування становив 105 днів, з яких 15 днів становив пільговий період із застосуванням процентної ставки 2,50 % за день, а 90 днів - поточний період із застосуванням процентної ставки 3,50 % за день. Тому вважає, що нарахування процентів здійснено відповідно до погоджених сторонами умов договору.

Також апелянт посилається на належне укладення кредитного договору в електронній формі шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора та зазначає, що договір є чинним і обов`язковим для сторін. Наголошує, що умовами договору окремо визначено розмір процентів за користування кредитом у пільговому та поточному періодах, а також передбачено можливість продовження строку кредитування на стандартних умовах.

Крім того, зазначає, що законодавчі обмеження, встановлені на період дії воєнного стану, стосуються штрафних санкцій за прострочення виконання кредитних зобов`язань та не звільняють позичальника від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Також вважає необґрунтованим пропорційне зменшення присуджених витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх документальне підтвердження, співмірність із складністю справи та відсутність підстав для їх зменшення.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 28 листопада 2023 року між ТОВ "Мілоан" та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №9239326, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" надало відповідачу кредит в розмірі 8 000,00 грн. строком на 90 днів.

Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, підписаної представником ТОВ «Мілоан» О. Вініченко, відповідач ідентифікований ТОВ «Мілоан», як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептував підписавши 28.11.2023 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора направленого на номер телефону відповідний договір (741930).

Водночас суд зазначає, що анкета-заява на кредит №9239326 від 28.11.2023 містить відомості щодо погодження отримання кредиту зі строком 15 днів до 13.12.2023.

При цьому, згідно з рішенням генерального директора ТОВ "Мілоан" О. Вініченко «Прийняття рішення по заяві 9239326», були погоджені наступні умови кредитування по заяві 9239326: замовлена сума: 8 000,00 грн, замовлений строк: 15 днів, погоджена сума: 8 000,00 грн, погоджений строк: 15 днів, комісія за надання: 19.00% одноразово, ставка процентів: 2.50% за кожен день користування.

Платіжним дорученням №116370782 від 28.11.2023 стверджується отримання відповідачем кредитних коштів на суму 8 000,00 грн.

26 березня 2024 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК" Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "ФК" Кредит-Капітал" право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №9239326 від 28.11.2023, що уклали ТОВ "Мілоан" та відповідач.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що факт укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 9239326 від 28 листопада 2023 року, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 8 000 грн та невиконання ним зобов`язань щодо їх повернення підтверджуються матеріалами справи.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 000 грн та комісії у розмірі 1 520 грн.

Вирішуючи вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами, суд врахував, що в анкеті-заяві на кредит та рішенні кредитодавця за результатами її розгляду строк кредитування визначено у 15 днів, тоді як у кредитному договорі та інших документах, якими оформлено кредитні правовідносини, передбачені інші строки користування кредитом. У зв`язку з наявністю такої неоднозначності суд застосував принцип contra proferentem та положення частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Враховуючи визначений в анкеті-заяві та рішенні кредитодавця строк кредитування 15 днів, а також відсутність належних доказів його пролонгації, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість стягнення процентів лише в межах цього строку у розмірі 3 000 грн, виходячи з суми кредиту 8 000 грн та процентної ставки 2,50 % за кожен день користування кредитом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розміру процентів, які підлягають стягненню з відповідача, та відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення процентів у заявленому позивачем розмірі, виходячи з наступного.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 наведено висновок, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Отже, при вирішенні питання про стягнення заявленої позивачем заборгованості суд має виходити з чітко та однозначно погоджених сторонами умов кредитування щодо строку кредиту, розміру процентної ставки та порядку її застосування. Натомість наявність у документах, якими оформлено одне кредитне зобов`язання, різних положень щодо строку кредитування та порядку нарахування процентів зумовлює необхідність з`ясування дійсного змісту досягнутої сторонами домовленості та тлумачення нечітких або двозначних умов на користь споживача.

Так, з анкети-заяви на кредит № 9239326 від 28 листопада 2023 року вбачається, що відповідач звернувся за отриманням кредиту в розмірі 8 000 грн строком на 15 днів із процентною ставкою 2,50 % за кожен день користування кредитом.

При цьому відповідно до рішення генерального директора ТОВ «Мілоан» «Прийняття рішення по заяві 9239326», складеного за результатами розгляду цієї заяви самим кредитодавцем, замовлений строк кредитування визначено у 15 днів і погоджений строк кредитування також визначено у 15 днів, а процентну ставку - 2,50 % за кожен день користування кредитом.

Водночас підписана позичальником заява про отримання кредиту передбачає загальний строк кредитування 105 днів, який складається із пільгового періоду тривалістю 15 днів та поточного періоду тривалістю 90 днів. При цьому протягом пільгового періоду передбачено застосування процентної ставки 2,50 % за кожен день користування кредитом, а протягом поточного періоду - 3,50 %.

На загальний строк кредитування 105 днів, що складається із 15 днів пільгового та 90 днів поточного періоду, позивач посилається також в апеляційній скарзі, зазначаючи, що такі умови містяться у паспорті споживчого кредиту та графіку платежів.

Разом із тим судом першої інстанції встановлено, що кредитним договором строк кредитування визначено у 90 днів, тоді як анкетою-заявою та рішенням кредитодавця за результатами її розгляду - у 15 днів.

Крім того, пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачено нарахування протягом пільгового періоду процентів у сумі 3 000 грн за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, тоді як пунктом 1.5.3 договору протягом поточного періоду передбачено нарахування процентів у сумі 25 200 грн за ставкою 3,50 % за кожен день користування кредитом.

Пунктами 2.3.1, 2.3.2 договору також передбачена можливість збільшення строку кредитування шляхом подальшого користування кредитними коштами після закінчення раніше визначеного строку, при цьому загальний строк такої пролонгації на стандартних умовах може становити до 60 днів, а проценти протягом такого періоду нараховуються за стандартною ставкою.

Отже, документи, якими оформлено одне кредитне зобов`язання, містять декілька часових орієнтирів для визначення строку користування кредитом та плати за нього: замовлений позичальником та погоджений кредитодавцем строк 15 днів, поточний період тривалістю 90 днів, загальний строк кредитування 105 днів, а також можливість подальшого збільшення строку кредитування до 60 днів. Одночасно залежно від відповідного періоду передбачено застосування різних процентних ставок - 2,50 % та 3,50 % за кожен день користування кредитом.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що зазначений в анкеті-заяві строк 15 днів відображав лише первісно бажані позичальником умови кредитування, які у подальшому були змінені кредитодавцем та погоджені відповідачем, не усувають встановленої неоднозначності.

Так, відповідно до пункту 4.11 Правил надання коштів у позику ТОВ «Мілоан» кредитодавець дійсно міг запропонувати заявнику умови кредитування, відмінні від зазначених у заяві. Однак саме у складеному кредитодавцем документі «Прийняття рішення по заяві 9239326» за результатами розгляду заявки строк 15 днів зазначено не лише як замовлений позичальником, а й як погоджений строк кредитування.

Отже, посилання апелянта на передбачену Правилами можливість зміни первісно заявлених позичальником умов саме по собі не підтверджує однозначного погодження сторонами іншого строку кредитування, оскільки складені кредитодавцем та підписані сторонами документи містять різні відомості щодо його тривалості.

Не спростовують цього висновку і доводи апеляційної скарги про укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора. Факт підписання відповідачем електронного договору підтверджує його волевиявлення на укладення правочину та дотримання письмової форми договору, однак сам по собі не усуває неоднозначності змісту умов, якими в різних документах визначено строк кредитування та порядок нарахування процентів.

Колегія суддів при цьому не ставить під сумнів факт укладення кредитного договору чи його дійсність, а здійснює тлумачення змісту погоджених сторонами умов з метою визначення обсягу грошового зобов`язання відповідача.

За змістом частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договору зі споживачем підлягають тлумаченню на користь споживача. Тому за наявності наведених суперечностей та неоднозначності договірного регулювання колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про наявність підстав виходити із чітко визначеного як позичальником, так і самим кредитодавцем строку кредитування тривалістю 15 календарних днів та процентної ставки 2,50 % за кожен день користування кредитом.

Відтак розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача за користування кредитними коштами в межах зазначеного строку, становить 3 000 грн (8 000 грн х 2,50 % х 15 днів), що правильно визначено судом першої інстанції.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині процентів понад зазначену суму також не усуває встановленої неоднозначності умов кредитування, оскільки є результатом застосування кредитодавцем обраного ним варіанта тлумачення положень кредитних документів щодо строку та порядку нарахування процентів і сам по собі не підтверджує однозначного погодження споживачем саме такого обсягу грошового зобов`язання.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не містять належних правових аргументів, які б давали підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи викладене, відповідно до статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.

Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.