Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №556/1332/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 556/1332/26

Провадження № 22-ц/4815/1748/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 29 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Відповідач надав заяву, де просить надати строк на примирення та збереження сім`ї строком на 6 місяців, зупинити провадження у справі.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 29 червня 2026 року надано сторонам строк для примирення терміном на три місяці.

Провадження в справі зупинено, до закінчення строку для примирення.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з постановленою ухвалою, вважає її необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню через неправильне застосування судом норм процесуального права.

Зазначає, що сімейні відносини між сторонами фактично припинені з лютого 2022 року, вони не проживають однією сім`єю та не ведуть спільного господарства, а позивач категорично заперечує можливість примирення та подальшого збереження шлюбу.

Вважає, що надання строку для примирення є правом, а не безумовним обов`язком суду та можливе лише за наявності об`єктивних обставин, які свідчать про реальну можливість відновлення сімейних відносин. На її переконання, таких обставин судом не встановлено, а саме по собі клопотання відповідача про надання строку для примирення не є достатньою підставою для його надання.

Також вказує, що суд першої інстанції не з`ясував її позицію щодо клопотання відповідача, копія відповідної заяви їй не направлялася, а оскаржувана ухвала не містить мотивів, які б свідчили про реальність примирення сторін, та оцінки співмірності й дієвості такого заходу з урахуванням конкретних обставин справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на безпідставність доводів апелянтки та наявність реальної можливості збереження сім`ї.

Зазначає, що погіршення стосунків між подружжям має тимчасовий характер та зумовлене його тривалим перебуванням на роботі у Республіці Польща. Заперечує твердження позивачки про припинення сімейних відносин з лютого 2022 року, посилаючись на її неодноразові візити до нього у Польщу у 2024-2026 роках, спільне проживання та проведення часу, що, на його думку, підтверджує продовження шлюбних відносин.

Також вказує на регулярне фінансове забезпечення сім`ї, здійснення грошових переказів позивачці та проведення за спільні кошти ремонтних і господарських робіт у домоволодінні подружжя. На підтвердження своїх доводів посилається на фотоматеріали, документи про грошові перекази та проживання позивачки у Польщі.

Вважає, що суд першої інстанції, надавши сторонам тримісячний строк для примирення та зупинивши провадження у справі, діяв у межах наданих йому процесуальним законом повноважень, а підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

Відповідно до статі 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Якщо один із подружжя вчинив домашнє насильство, незалежно від стану розгляду порушеного кримінального провадження, цивільної справи або справи про адміністративне правопорушення щодо домашнього насильства, заходи щодо примирення подружжя не вживаються.

Згідно з частиною 7 статті 240 ЦПК України, у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити строк для примирення подружжя, який не може перевищувати шість місяців, крім випадків, передбачених частиною другою статті 111 Сімейного кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення подружжя, крім випадків, передбачених частиною 2 статті 111 СК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.

Враховуючи, що суд вправі, відповідно до положень ст. 111 СК України, вживати заходів для примирення подружжя, за відсутності доказів, що таке примирення суперечить моральним засадам суспільства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про надання тримісячного строку для примирення сторін з метою збереження сім`ї.

Відомості про вчинення домашнього насильства в матеріалах справи відсутні.

Вирішуючи питання про надання сторонам строку для примирення та зупиняючи при цьому провадження у даній цивільній справі до закінчення строку для примирення, виходив із приписів вищезазначених норм права, які регламентують дані правовідносини.

При цьому, зупиняючи провадження у справі з метою надання сторонам строку на примирення, суд врахував думку відповідача у справі, який заперечує проти розірвання шлюбу та має намір зберегти сім`ю.

Доводи апеляційної скарги правильності застосування процесуальних норм не спростовують.

Надання судом строку для примирення подружжя не суперечить моральним засадам суспільства, не є примушуванням сторін до спільного проживання, втручанням у їх приватне життя чи порушенням принципу добровільності шлюбу. Застосування такого процесуального заходу не позбавляє жодного з подружжя права вільно визначати своє ставлення до шлюбу та не покладає на нього обов`язку продовжувати сімейні відносини всупереч його волі.

Водночас частина доводів апеляційної скарги стосується обставин, які підлягають оцінці під час вирішення позовних вимог про розірвання шлюбу по суті, зокрема щодо фактичного припинення сімейних відносин, характеру взаємин між сторонами, наявності чи відсутності перспективи збереження сім`ї та інших обставин, на які посилається позивач.

За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, а висновки суду про необхідність зупинення проваджену у справі узгоджуються із критеріями законності та обґрунтованості, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 29 червня 2026 рокубез змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.