Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №559/3490/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 559/3490/25

Провадження № 22-ц/4815/1085/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.В., Шимків С.С.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» на заочне рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02 березня 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

25.08.2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (далі – ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1562013 від 17.04.2024 року у сумі 246 875.00 гривень, а також судових витрат по справі, що складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 17.04.2024 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1562013 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 25 000,00 грн. строком на 365 днів шляхом переказу на його банківську картку.

24.12.2024 між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 24122024, відповідно до умов якого право вимоги за договором №1562013 про надання споживчого кредиту від 17.04.2024 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна». Останній набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 188 125,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту – 25000,00 грн., заборгованості за процентами - 150 625,00 грн., штрафні санкції 12 500,00 грн.

Станом на дату укладання договору факторингу № 24122024, строк дії договору № 1562013 не закінчився, тому, в межах строку дії кредитного договору, позивач у період з 25.12.2024 року по 17.04.2025 року (114 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 71 250,00 грн.

Оскільки відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання за кредитним договором, його заборгованість становить 259 375,00 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту – 25000,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором – 150625,00 грн., нараховані позивачем проценти за 114 календарних днів – 71250,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по договору, інфляційні втрати, 3% річних, а також судові витрати.

Заочним рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» заборгованість за кредитним договором №1562013 від 17.04.2024 в сумі 116 250 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1140,95 грн та 4710,00 грн витрат на правову допомогу, а разом 5850,95.

В апеляційній скарзі ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", в інтересах якого діє адвокат Крюкова М.Ю., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та процесуального права, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що станом на дату укладання договору факторингу № 24122024, строк дії договору №1562013 не закінчився, тому, в межах строку дії кредитного договору, позивач у період з 25.12.2024 року по 17.04.2025 року (114 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 71 250,00 грн.

Суд першої інстанції фактично встановив факт укладення договору про надання споживчого кредиту, проте на інших умовах, а саме, щодо нарахування відсотків. Окрім того, суд не врахував додаткові роз`яснення щодо виконання окремих вимог Закону № 3498-IX Національного Банку України. Зокрема, відповідно до вищезазначених роз`яснень, відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Вказує, що пунктом 1.5.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору.

Пунктом 1.5.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,5% в день та застосовується на наступних умовах. Якщо споживач до 22.04.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту споживач, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Звертає увагу апеляційного суду, що 22.04.2024 відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту.

За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого Первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 17.04.2024 року по 24.12.2024 року у відповідача перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 80 250 грн.

Відповідно до п. 1.4. строк дії Договору №1562013 строк кредиту 365 днів з 17.04.2024 року по 17.04.2025 року. Тому, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 25.12.2024 року по 17.04.2025 року (114 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 71 250,00 грн.

Нараховані відсотки є процентами за правомірне користування кредитними коштами в межах строку кредиту, а не штрафними санкціями (пенею чи неустойкою).

Апелянт наголошує, що суду було надано поденний детальний розрахунок заборгованості (картку обліку), який є належним та допустимим доказом, проте суд першої інстанції не надав йому жодної оцінки.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, проценти за правомірне користування (ст. 1048 ЦК України) нараховуються в межах строку кредиту, а після його закінчення або пред`явлення вимоги про повернення — нараховуються 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Апелянт стверджує, що нарахування здійснено відповідно до погодженого сторонами строку, а саме просить стягнути заборгованість по тілу кредиту та нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК України).

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 17.04.2024 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1562013 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», який відповідачем підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «В456».

Згідно з умовами договору ТОВ «Слон Кредит» надає ОСОБА_1 кредит у сумі 25 000 грн строком на 365 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 5 дні (п. 1.3, 1.4 договору).

Відповідно до п.п. 1.5.1, 1.5.2 договору стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 1,50% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 22.04.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Протягом строку дії договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для споживача у випадку та на умовах визначених в пп. 1.5.2 договору, зокрема у випадку отримання споживачем знижки на стандартну процентну ставку.

Згідно з пунктами 2.1-2.2 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів із моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 17.04.2024 або 18.04.2024 року.

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку визначеного в пп. 5.3. договору (п. 5.1 договору).

На виконання ухвали суду про витребування інформації в АТ КБ «Приватбанк», 17.04.2024 на платіжну картку № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , були зараховані кошти в сумі 25 000,00 грн.

24.12.2024 між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 24122024, відповідно до умов якого право вимоги за договором №1562013 про надання споживчого кредиту від 17.04.2024 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», що відображено у витязі з реєстру боржників від 24.12.2024.

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 188 125,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту – 25 000,00 грн, заборгованості за процентами – 150 625,00 грн, штрафні санкції 125 00,00 грн.

Станом на дату укладання договору факторингу № 24122024, строк дії договору №1562013 не закінчився, тому, в межах строку дії кредитного договору, позивач у період з 25.12.2024 року по 17.04.2025 року (114 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 71 250,00 грн.

Згідно розрахунку позивача заборгованість по договору №1562013 про надання споживчого кредиту від 17.04.2024 становить 259375,00 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту – 25 000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором – 150625,00 грн, нараховані позивачем проценти за 114 календарних днів – 71250,00 грн

З огляду на те, що заборгованість за тілом кредиту сторонами не оспорюється, апеляційний розгляд справи здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, де ключовим питанням є правомірність стягнення нарахованих процентів у повному обсязі.

Згідно частиною другою статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відмовляючи у задоволенні частини позову суд першої інстанції виходив з того, що спірний кредитний договір укладений 17.04.2024, тобто на дату його укладення вже були чинні законодавчі обмеження щодо максимального розміру денної процентної ставки. Загальна заборгованість за процентами на суму кредиту 25000,00 грн, з урахуванням ставки 1 % за кожний день користування кредитом, становить 91250,00 грн, і саме така сума відсотків за користування кредитом підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Стягнення з відповідача відсотків у розмірі 221 875,00 грн, що є значною сумою і майже в дев`ять разів перевищує тіло кредиту, не відповідатиме принципам розумності та справедливості, колегія суддів з таким висновком погоджується.

Так, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з п. 1.1 договору факторингу, Клієнт відступає Фактору (Позивачу) право грошової вимоги, що включає суму основного зобов`язання, проценти, пеню та інші платежі. При цьому сторони договору чітко визначили механізм ідентифікації обсягу цих прав.

Так, відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 договору, конкретний перелік боржників та сума грошових вимог до них зазначаються в Реєстрі боржників (Додаток №1).

Момент переходу права вимоги пов`язаний виключно з підписанням Акта прийому-передачі такого Реєстру.

Аналізуючи зміст дефініцій, закладених сторонами у договір, а саме термінів "Заборгованість" та "Право вимоги", суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що предметом відступлення є саме ті грошові зобов`язання, які безпосередньо містяться у Реєстрі боржників.

Отже, оскільки за умовами правочину обсяг прав кредитора обмежений сумами, зафіксованими у Реєстрі на момент підписання Акта прийому-передачі, Позивач не набув права на нарахування та стягнення додаткових відсотків, що не були включені до зазначеного Реєстру. Будь-яке інше тлумачення суперечило б волевиявленню сторін, викладеному у п. 1.2 договору факторингу.

Такий висновок суду першої інстанції повністю узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду, згідно з якою предмет договору факторингу (право грошової вимоги) на момент його переходу має бути належним чином індивідуалізований.

Оскільки в межах даної справи сторони договору факторингу пов`язали індивідуалізацію заборгованості саме з її відображенням у Реєстрі боржників (Додаток №1), право вимоги щодо сум, які не були включені до цього Реєстру, до Позивача не перейшло. Таким чином, вимоги про стягнення 71250.00 грн заборгованості, що не була ідентифікована при відступленні, є необґрунтованими.

Задовольняючи частково вимоги про стягнення 91 250.00 грн із заявлених позивачем 221875.00 грн процентів, нарахованих первісним кредитором, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було враховано положень частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування". Вказана норма встановлює імперативне обмеження максимального розміру денної процентної ставки на рівні 1 відсотка (з 20.08.2024), що не було дотримано при розрахунку заборгованості.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що кредитний договір №1562013 був укладений 17 квітня 2024 року, тобто в період дії оновленої редакції Закону України "Про споживче кредитування".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що норми щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки (ст. 8 Закону) мають імперативний характер. Тобто обмеження діють незалежно від того, чи були внесені відповідні зміни до тексту договору. Колегія суддів також застосовує ч. 5 ст. 12 Закону "Про споживче кредитування", за якою умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Колегія суддів відхиляє аргументи позивача про правомірність нарахування ставки 1,5%, оскільки таке нарахування прямо суперечить обмеженню, встановленому ч. 5 ст. 8 Закону "Про споживче кредитування". Розрахунок суду у сумі 91250,00 грн є арифметично коректним, відповідає вимогам закону та обсягу встановлених обставин справи.

Щодо вимог позивача про застосування приписів ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов`язання органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦПК України, апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Так, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року, а також п.18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 17.04.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, тому в цій частині апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не містять належних правових аргументів, які б давали підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи викладене, відповідно до статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції — залишенню без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" - Крюкової Марини Володимирівни залишити без задоволення.

Заочне рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.