Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №570/1547/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 570/1547/25

Провадження № 22-ц/4815/1613/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді – Шимківа С.С.,

суддів: – Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання – Ковальчук Л.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору – приватний нотаріус Рівненського районного

нотаріального округу Рівненської області

Сохацький Ігор Семенович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Твердим Миколою Кузьмовичем на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 травня 2026 року (ухвалене у складі судді Кушнір Н.В., повний текст рішення суду складено 20 травня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацький Ігор Семенович, про визнання додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2025 року ОСОБА_1 , через представника – адвоката Твердого М.К., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацький Ігор Семенович, про визнання додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Коростень Житомирської області помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 .

Протягом понад 10 років до своєї смерті ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1 , на одній вулиці з позивачкою та її батьком – ОСОБА_4 , із яким ОСОБА_3 дружив, що підтверджується довідкою Шубківської сільської ради від 31.10.2022

На початку 2022 року ОСОБА_3 , у зв`язку з хворобою, забрала у м.Коростень його племінниця – ОСОБА_2 , де він і помер.

У вересні 2023 року вона дізналась про те, що ОСОБА_3 10 вересні 2018 року склав заповіт на її ім`я, яким все належне йому на момент смерті майно заповів позивачці.

Про факт існування заповіту вона дізналася випадково: у 2023 році до Рівненського районного суду із позовом про визнання недійсним цього заповіту звернулася ОСОБА_2 вказавши підставою недійсності заповіту перебування ОСОБА_3 у момент його підписання у стані неможливості керувати своїми діями через наявність у нього психічної хвороби.

У процесі судового розгляду справи №570/1569/23 не встановлено підстав недійсності складеного ОСОБА_3 10.09.2018 заповіту. Провадження у справі було закрито на підставі ч. 1 п. 4 ст. 255 ЦПК України – у зв`язку з відмовою ОСОБА_2 від позову, що позбавляє ОСОБА_2 права встановлювати у суді недійсність заповіту повторно.

Нотаріус ОСОБА_5 , який раніше відмовив ОСОБА_2 у видачі їй свідоцтва про право на спадщину, з посиланням на існування заповіту від 10.09.2018, за повторною заявою ОСОБА_2 13.12.2024 таке свідоцтво безпідставно видав.

Приватний нотаріус Сохацький І.С. всупереч обов`язку встановити коло спадкоємців взагалі та знаючи про існування заповіту зокрема, не повідомив позивачку про існування заповіту, і, більше того, відмовив у наданні їй копії виданого ним ОСОБА_2 13.12.2024 свідоцтва про право на спадщину за законом.

Зазначені обставини свідчать, що встановлений законом 6-тимісячний строк для прийняття спадщини за заповітом вона пропустила з поважних причин.

Просила суд: визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом на майно ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 грудня 2024 року, посвідчене приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацьким Ігорем Семеновичем, на ім`я ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю її дядька ОСОБА_3 ; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 20 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацький І.С. про визнання додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів й матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку для прийняття спадщини, а зазначені позивачем причини пропуску строку не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Сторона позивача не підтвердила належними доказами, а суд не встановив відсутність у відповідача права на спадкування після смерті ОСОБА_3 або наявності інших підстав, установлених законом для визнання недійсними оспорюваного свідоцтва (хоча позивач не конкретизував, яке саме з двох виданий в цей день свідоцтв він просить визнати недійсним). За викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги позивача про визнання свідоцтва про право на спадщину від 13.12.2024 недійсним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 , через представника – адвоката Твердого М.К., оскаржила його в апеляційному порядку.

Вказує, що суд не врахував, що:

1) ОСОБА_2 не є передбаченим спадкоємцем 5-ї черги за законом: ні як племінниця спадкодавця (ч. 1 ст. 1265 ЦК України), ні як особа, що перебувала на утриманні останнього(ч.2 ст.1265 ЦК України);

2) навіть, якщо вважати ОСОБА_2 спадкоємцем ОСОБА_3 , вона двічі пропустила встановлений для прийняття його спадщини строк (03.11.2022 та 13.12.2024);

3) видача ОСОБА_2 13.12.2024 свідоцтв про її право на спадщину за законом здійснене нотаріусом із прямим порушенням передбаченого ст.63 Закону України "Про нотаріат" обов`язку повідомити про відкриття спадщини інших осіб, тобто видані 13.12.24 на ім`я ОСОБА_2 свідоцтва порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном інших осіб, і є нікчемними правочинами

4) законом передбачене право на встановлення додаткового строку для прийняття спадщини із підстави поважності пропуску саме 6-тимісячного строку із дня смерті спадкодавця, а не із часу, коли особі стало відомо про наявність заповіту;

5) особа не може реалізувати своє право спадкоємця за заповітом, не знаючи про його наявність.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове – про задоволення позову.

17 липня 2026 року ОСОБА_2 , через представника – адвоката Зражевську Я.О. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому покликалася на законність оскаржуваного рішення.

Вказує, що станом на 2023 рік, через війну строк для подання заяви про прийняття спадщини, постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" (зі змінами, внесеними постановою КМУ № 719), було збільшено до 10 місяців (додаткові 4 місяці до стандартних 6), а тому позивачка мала можливість подати необхідну їй заяву в обумовлені 10 місяців на прийняття спадщини, та отримати або позитивний результат, або відмову від нотаріуса щодо вчинення таких дій з відповідними роз`ясненнями, чого останньою не було зроблено.

У свою чергу, вона своєчасно скористалася своїм правом, в межах обумовленого вищезазначеної постановою строку.

У подальшому, одразу після того, як ОСОБА_1 дізналася про існування в суді позову щодо визнання недійсним заповіту, що був посвідченим на ім`я ОСОБА_1 , остання мала можливість в період з 23.09.2023 по 08.01.2025, звернутися до нотаріуса з необхідними заявами, отримати позитивні або негативні відповіді, оскаржити їх в разі потреби, в тому числі, на час розгляду справи в суді за її позовом, де вона визнавала недійсним спірний заповіт.

ОСОБА_1 мала можливість звернутися до суду з необхідною позовною заявою про поновлення строків на прийняття спадщини, чого останньою - не було зроблено.

У тому числі, в межах її позову щодо спірного заповіту, ОСОБА_1 мала можливість подати зустрічний позов. Натомість остання у своєму відзиві на позов вказувала на те, що вона не перешкоджає їй прийняти спадкове спірне майно.

Просила суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Судом встановлено, що 20 квітня 2017 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем Шубківської сільської ради Лагерник Н.М. за №3, відповідно до якого все належне йому майно заповів племінниці ОСОБА_2 (а.с. 82).

10 вересня 2018 року ОСОБА_3 склав ще один заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Мельничук М.С. за №760, складений на користь позивача ОСОБА_6 .

16 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Рівненського районного суду Рівненської області із заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення її опікуном (справа №570/4954/18).

26 липня 2019 року Рівненський районний суд Рівненської області виніс рішення, яким ОСОБА_3 визнаний недієздатним, ОСОБА_2 призначена його опікуном.

04 жовтня 2021 року ОСОБА_2 повторно звернулася до суду із заявою про визнання недієздатним ОСОБА_3 , оскільки строк дії рішення про визнання особи недієздатною закінчився 27 серпня 2021 року.

09 грудня 2021 року рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_3 визнаний недієздатним, над ним встановлена опіка та призначений опікун - ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 у м.Коростень Житомирської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 від 30.04.2022 року (а.с. 83).

Згідно довідки органу самоорганізації населення – Спілки голів окружних будинкових, вуличних комітетів №311 від 13.03.2023 ОСОБА_2 постійно проживала зі спадкодавцем – своїм дядьком ОСОБА_3 з 14 серпня 2020 року до дня смерті останнього, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_2 . Поховання ОСОБА_3 проводила племінниця ОСОБА_2 (а.с. 77).

03 листопада 2022 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацьким І.С. заведено спадкову справу №37/2022 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №70514109 від 03.11.2022 (а.с. 122).

Згідно повідомлення приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацького І.С. № 33/02-14 від 07.04.2023 року крім наданого ОСОБА_2 заповіту на її користь є посвідчений пізніше заповіт спадкодавця складений не на її користь (а.с. 17).

28 березня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту неусвідомлення спадкодавцем значення своїх дій (неможливості керувати своїми діями) на момент складання заповіту через наявність психічної хвороби та визнання заповіту недійсним (справа №570/1569/23) (а.с. 107).

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2024 року прийнято відмову ОСОБА_2 від позову. Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту неусвідомлення спадкодавцем значення своїх дій (неможливості керувати своїми діями) на момент складання заповіту через наявність психічної хвороби та визнання заповіту недійсним закрито (а.с. 115-116).

Відмову від позову у справі № 570/1569/23 ОСОБА_2 мотивувала тим, що оскільки відповідачка ОСОБА_1 не заявила своїх прав на спадкове майно, в тому числі не зверталася до суду щодо поновлення строків на прийняття спадщини, а також у зв`язку зі спливом строків прийняття спадщини, їй як спадкоємиці п`ятої черги видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Оскільки спірний заповіт втратив свою силу та вона, прийнявши спадщину за законом відмовилася від позову.

13 грудня 2024 року ОСОБА_2 отримала два свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , а саме на земельну ділянку площею 0,0893 га, кадастровий номер 5624689800:02:011:0265 та на квартиру АДРЕСА_3 , зареєстровані у реєстрі за №2093 та №2092 відповідно. Того ж дня відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нотаріус як державний реєстратор провів державну реєстрацію права власності вищевказане нерухоме майно (а.с. 120-125).

04 квітня 2025 року ОСОБА_1 , бажаючи реалізувати своє право на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , звернулася до суду із позовом, який переглядається в апеляційному порядку, про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.12.2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Сохацький І.С. на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях; 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що "право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними".

У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що "якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16".

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видано, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (ст.1301 ЦК України).

Як роз`яснено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11, у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17, від 31.01.2022 у справі № 326/1511/20 у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачці ОСОБА_1 було відомо про факт звернення ОСОБА_2 28 березня 2023 року з позовом до неї про встановлення факту неусвідомлення спадкодавцем значення своїх дій (неможливості керувати своїми діями) на момент складання заповіту через наявність психічної хвороби та визнання заповіту недійсним (справа №570/1569/23), що підтверджується копію наявного у матеріалах справи відзиву ОСОБА_1 на позов (а.с. 47).

Причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, на які ОСОБА_1 покликається у позовній заяві: не повідомлення її нотаріусом Сохацьким І.С. про наявність заповіту, оспорення її права на прийняття спадщини оспорювалося у судовому порядку під час розгляду цивільної справи №570/1569/23 не є поважними причинами пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини в розумінні закону.

За конкретних фактичних обставин справи, з урахуванням тривалості пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, а також похідної позовної вимоги про визнання недійсними свідоцтва ОСОБА_2 про право на спадщину за законом, оскільки суд не встановив наявності встановлених законом підстав законом для визнання такого свідоцтва недійсними, як от відсутність у відповідача права на спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Твердим Миколою Кузьмовичем залишити без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 травня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.