Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №541/4186/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/4186/25 Номер провадження 22-ц/814/2333/26Головуючий у 1-й інстанції Вірченко О. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Секретар: Коротун І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 грудня 2025 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року представник АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 19 серпня 2021 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631771460. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 27 липня 2025 року заборгованість за кредитним договором становить 138 340,96 грн.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 631771460 від 19 серпня 2021 року в розмірі 138 340,96 грн, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 грудня 2025 року позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 631771460 від 19 серпня 2021 року в розмірі 138 340 (сто тридцять вісім тисяч триста сорок) гривень 96 копійок, судові витрати в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що відповідно до Виписки за рахунком ОСОБА_1 , відкритому в АТ «СЕНС БАНК» від 02.11.2025 року за період з 19.08.2021 року по 02.11.2025 року сума грошових коштів, яка була надана Позивачем ОСОБА_1 складає 43 924 грн., а отже тіло кредиту згідно з умовами кредитного договору від 19.08.2021 року №631771460 складає саме 43 924 грн. Згідно із Розрахунку заборгованості за кредитом (міститься в матеріалах справи) сума ліміту на день укладення кредитного договору складає саме 44 000 грн.

Крім того, згідно із вказаною Випискою за рахунком ОСОБА_1 , відкритому В АТ «СЕНС БАНК» від 02.11.2025 року зазначено суму несанкціонованої заборгованості у розмірі 85 822, 21 грн. (яка включає тіло кредиту, відсотки за користування кредитом та інші платежі (комісію, списання процентів за овердрафт та ін.) При цьому у відповідності до вищезазначеної виписки основна частина грошових коштів була списана з карткового рахунку саме як відсотки за користування кредитом, що також підтверджується Випискою з рахунку приватного клієнта №465547- 2025/0724 (міститься в матеріалах справи).

При цьому, під час розгляду справи, беручи до уваги розрахунок заборгованості за кредитом, наданий АТ «СЕНС БАНК», як належний та допустимий доказ розміру наявної заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції не дослідив вищезазначений доказ належним чином та не звернув уваги на протиправне включення Позивачем до тіла кредиту нарахованих відсотків та інших платежів за несвоєчасне виконання умов кредитного договору, та на підставі неповно з`ясованих обставин справи прийняв оскаржуване Рішення, що призвело до неправильного вирішення цивільного спору.

Зважаючи на викладені обставини відповідач просить скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 грудня 2025 року нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 задовольнити частково: - стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором від 19.08.2021 року №631771460 у розмірі 43 924 грн, в задоволенні решти позовних вимог АТ «СЕНС БАНК» - відмовити.

У справі встановлено , що 29 грудня 2021 року ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» уклали угоду про обслуговування кредитної картки відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631771460. Відповідно до паспорту споживчого кредиту кредитор надав відповідачу споживчий кредит у сумі 44 000 грн строком на 12 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом 35,99 % річних. Тип ставки фіксована. Строк кредитування – 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору.

Згідно довідки про ідентифікацію відповідача ОСОБА_1 було ідентифіковано АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») відповідно до приписів Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», з метою підписання угоди № 631771460.

Відповідно до довідки АТ «СЕНС БАНК» ОСОБА_1 в межах оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631771460 було випущено кредитну картку.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань станом на 27 липня 2025 року утворилася заборгованість за договором в сумі 138 340 грн 96 коп., з яких: 85 813,73 грн – заборгованість за тілом кредиту; 52 527,23 грн – заборгованість по відсотках.

22 вересня 2025 року ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу АТ «СЕНС БАНК» щодо виконання договірних зобов`язань. Проте вимога не виконана.

Статтею 263ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Оферта містить умови споживчого кредиту: сума кредиту 44 000,00 грн.; процентна ставка 35,99 % річних.

Отримання відповідачем коштів за вказаним договором, а також користування кредитними коштами та сплата платежів підтверджується випискою по рахунку, в якій міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним вище договором не виконав.

Згідно з п. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Статтею 638ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позичальник ОСОБА_1 допустив неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.

З наданого АТ«Сенс Банк» розрахунку заборгованості, виписки по особовому рахунку вбачається, що станом на 27 липня 2025 року утворилася заборгованість за договором в сумі 138 340 грн 96 коп., з яких: 85 813,73 грн – заборгованість за тілом кредиту; 52 527,23 грн – заборгованість по відсотках.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та частково сплатив заборгованість за договором, що вбачається із виписки по рахунку, що у свою чергу підтверджує факт укладення кредитного договору.

Апелянт ОСОБА_1 не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ«Альфа-Банк», не довів факту не отримання коштів та неукладення коредиту чи погашення заборгованості в повному обсязі. Незважаючи на посилання на протиправне включення Позивачем до тіла кредиту нарахованих відсотків та інших платежів за несвоєчасне виконання умов кредитного договору, апелянт власного розрахунок заборгованості не надав, судом же встановлено , що банком здійснено належний розрахунок та відмежовано суми нараховані у якості відсотків та використані безпосередньо позичальником кошти.

Таким чином, позовні вимоги АТ«Сенс Банк» є обґрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідноз ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів ,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов