Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №553/4833/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/4833/25 Номер провадження 33/814/940/26Головуючий у 1-й інстанції Фоміна Ю. В. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Леуською Л.Я., за участі: адвоката Двірник Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м .Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Подільського районного суду міста Полтави від 12 серпня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Згідно з постановою судді, 19.11.2025 року о 00.42 годині в м. Полтава, вул. Панянка,65Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA A5, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за згодою ОСОБА_1 у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alkotest Drager 7510 ARLM 0347, результат огляду 0,70 проміле, з результатом водій погодився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на невідповідність висновків суду, викладених у постанові, фактичним обставинам справи.

Вказує про відсутність у матеріалах справи відомостей про конкретну причину зупинки автомобіля, а саме порушення Правил дорожнього руху яке слугувало підставою відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».

Зазначає, що з відеозапису не вбачається у ОСОБА_1 наявність ознак алкогольного сп`яніння, а у протоколі про адміністративне правопорушення взагалі не вказано жодної з ознак алкогольного сп`яніння.

Також апелянт зауважує, що працівниками поліції не було належним чином роз`яснено ОСОБА_1 його права.

Крім того, стверджує, що поліцейські не дотрималися процедури проведення огляду, оскільки не запропонували водієві пройти огляд у закладі охорони здоров`я, попри його незгоду з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час, дату й місце апеляційного розгляду, у судове засідання апеляційного суду не з`явився, жодних заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи на адресу апеляційного суду не надсилав, адвокат Двірник Н.В. у судовому засіданні вказала про обізнаність ОСОБА_1 про апеляційний розгляд справи та вважала за можливе проводити судове засідання у його відсутність. За таких обставин вважаю за можливе апеляційний розгляд справи про адміністративне правопорушення проводити за відсутності ОСОБА_1 ..

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши адвоката Двірник Н.В. в підтримку апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи.

Факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення було встановлено суддею з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, а саме даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 517182 від 19.11.2025; роздруківкою з приладу Alkotest Drager 7510 від 19.11.2025, згідно якої результат тесту – 0,70%, що містить особистий підпис ОСОБА_1 ; акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд проводився у зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук, та за допомогою Alkotest Drager 7510 визначено стан сп`яніння, який становить 0.70 проміле, з чим ОСОБА_1 був згоден, що підтверджується його особистим підписом; довідкою УПП в Полтавській області від 19.11.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 не притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП протягом року; даними відеозаписів, долучених до матеріалів справи.

Ці докази є належними, допустимими та достатніми на підтвердження вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Дані висновки суду першої інстанції в апеляційній скарзі спростовані не були.

В суду апеляційної інстанції відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння підтверджується результатами проведеного тесту за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 7510 ARLK – 0347, відповідно до якого вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 0,70% проміле. Цей результат ОСОБА_1 не оспорював, про що свідчить його власноручний підпис у цій роздруківці.

Отже, результат тесту приладу Alcotest Drager 7510 є належним, достовірним і допустимим доказом у справі щодо доведеності вини ОСОБА_1 ..

Окрім того, відеозапис повною мірою узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.

Дані відеозаписів із достовірністю вказують на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA A5, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння.

Так, із наявних у матеріалах справи відеозаписів вбачаються факт керування, зупинка транспортного засобу працівниками поліції, а також проходження огляду ОСОБА_1 на місці його зупинки, з результатами якого останній погодився. У подальшому працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_1 його права та обов`язки, а також доведено до відома зміст складеного протоколу. Чек алкотестера та акт огляду на стан сп`яніння підписані ОСОБА_1 без зауважень. Протокол також складений працівниками поліції без жодних зауважень чи заперечень з боку ОСОБА_1 щодо незгоди з результатами проведеного огляду на стан сп`яніння.

Зафіксована на наданих відеозаписах інформація є достатньою та узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження обставин, що мають значення для справи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 права та обов`язки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, на переконання апеляційного суду, є надуманими.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, у графі «підпис особи, якій роз`яснено права та обов`язки…» міститься особистий підпис ОСОБА_1 .. До того ж, відеозаписом зафіксовано, що працівниками поліції роз`яснено ОСОБА_1 права та обов`язки.

Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, а поліцейські не запропонували йому пройти огляд в закладі охорони здоров`я, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони повністю спростовуються дослідженим відеозаписом та іншими матеріалами справи.

Доводи апелянта з приводу того, що зупинка транспортного засобу була неправомірною є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, бо питання поважності чи неповажності причин зупинки автомобіля поліцейськими у зв`язку з порушенням вимог Правил дорожнього руху не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, а відтак вирішення цього питання не може бути підставою для скасування постанови суду.

До того ж, як вбачається з матеріалів відеозапису, ОСОБА_1 керував транспортним засобом в період дії комендантської години.

Більше того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху України, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений п.2.5 Правил дорожнього руху та не впливає на причину зупинки.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що саме по собі твердження про безпідставність зупинки транспортного засобу не може розглядатись як достатня та самостійна підстава для закриття провадження по справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в силу п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, не заслуговують на увагу, так як вони спростовуються відеозаписом події.

Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вирішення наявності чи відсутності вищевказаних ознак відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в алкогольному сп`янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп`яніння.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння носять суб`єктивний характер.

Апеляційний суд констатує, що наведені вище докази у своїй сукупності цілком і беззаперечно вказують про правильність висновків суду щодо належного встановлення обставин доведеності факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, які давали суду обґрунтоване право притягнути його до відповідальності за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були беззаперечними підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Таким чином, досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву та давали суду підстави для висновку про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доказів, які б свідчили про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи апелянт не надав.

Постанова судді місцевого суду відповідає вимогам Закону, істотних порушень норм права, які були б підставою для зміни чи скасування судового рішення не встановлено.

За таких підстав, обґрунтування апеляційної скарги не спростовують законних висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Подільського районного суду міста Полтави від 12 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко