Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №552/10344/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/10344/25 Номер провадження 33/814/572/26Головуючий у 1-й інстанції Шиян В. М. Доповідач ап. інст. Костенко В. Г.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.,

з секретарем Гнітько А.М.,

з участю захисника Павлюка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Павлюка І.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 03 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, військовослужбовець,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 16 грудня 2025 року о 14 год. 49 хв. керував автомобілем Renauit Laguna, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Української Центральної Ради, 2, в м. Полтава з явними ознаками наркотичного сп`яніння, та, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КпАП України.

При цьому зазначає, що працівники поліції зупинили ОСОБА_1 у порушення ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», а тому не мали права проводити його огляд на стан сп`яніння.

Зауважує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, однак в салоні автомобіля перебувала неповнолітня дитина, яку він не міг залишити.

Наголошує, що підзахисний в подальшому самостійно звернувся до медичного закладу та пройшов огляд, за результатами якого ознак наркотичного сп`яніння не виявлено.

Вказує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, у зв`язку з чим огляд мав проводитись за спеціальною процедурою.

Звертає увагу, що позбавлення військовослужбовця права керування транспортним засобом перешкоджатиме виконанню ним службових обов`язків.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, приходжу до такого.

Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за наведених у постанові обставин ґрунтуються на зібраних у встановленому порядку і перевірених в судовому засіданні доказах.

Фактичні обставини відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння узгоджуються з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №542390 від 16 грудня 2025 року і підтверджуються відеозаписом події, який долучений до цього протоколу.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав стверджувати, що ОСОБА_1 відмовився проходити огляд є неприйнятними.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водночас законодавство України не передбачає примусового огляду на стан сп`яніння у цій категорії справ, залишаючи за водієм можливість самостійно розпоряджатися своїми правами.

Поліцейський під час спілкування з порушником виявив у нього ознаки наркотичного сп`яніння, які відповідають приписам п.4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та запропонував пройти огляд у встановленому Законом порядку.

З наявного в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозапису видно, що пропозиція ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння поліцейським зроблена у відповідності з вимогами ч.2 ст.266 КпАП України із застосуванням технічних засобів відеозапису.Проте порушник своєю поведінкою вочевидь показував своє небажання проходити огляд, ігноруючи відповідні пропозиції поліцейського, а також повідомив, що не бажає їхати до закладу охорони здоров`я з працівниками поліції.

Посилання захисника на перебування в салоні автомобіля неповнолітньої дитини, як на причину непроходження ОСОБА_1 огляду у встановленому законом порядку, є непереконливими.

З відеозапису видно, що під час складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення та уточнення даних про особу порушника, до виготовлення протоколу та його підписання ОСОБА_1 , неповнолітньої дитини в салоні автомобіля Renauit Laguna вже не було.

Відповідно до змісту апеляційної скарги, на цей час дитину забрала мати, а тому об`єктивних перешкод ОСОБА_1 пройти запропонований працівниками поліції огляд у встановленому законом порядку не було.

За таких обставин висновок КП «Полтавського обласного центру залежностей Полтавської обласної ради» щодо результатів медичного огляду з метою встановлення факту вживання психотропних речовин та стану сп`яніння та перебування під впливом лікарських препаратів №1146 від 16.12.2025, отриманий ОСОБА_1 за результатами самостійного звернення до закладу охорони здоров`я, не спростовує висновків судді про його відмову від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Всупереч твердженням захисника, зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_1 здійснена на підставі п.4 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з тим, щотранспортний засіб підпадав під орієнтування викрадених автомобілів, про що порушнику повідомив поліцейський на місці події.

Доводи апеляційної скарги про те, що огляд на стан наркотичного сп`яніння мав проводитися за спеціальною процедурою у зв`язку зі статусом особи як військовослужбовця є неприйнятними.

Адже ні матеріали справи, ні апеляційна скарга захисника не містять жодного доказу того, що на момент виявлення ознак сп`яніння та проведення процесуальних дій ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби. Не повідомляв про керування транспортним засобом під час виконання службових обов`язків і порушник на місці події.

Відповідно до ч.1 ст.15 КпАП України військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.

Разом з тим, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, вказані особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Тому в даному випадку сам по собі статус військовослужбовця не є підставою для застосування іншого порядку проведення огляду на стан сп`яніння, ніж визначений ст. 266 КУпАП України.

Враховуючи наведене, вважаю обґрунтованим висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та правильною кваліфікацію його дій за ч.1 ст.130 КпАП України.

Вимога захисника не позбавляти порушника права керувати транспортними засобами суперечить приписам закону, оскільки санкція ч.1 ст.130 КпАП України передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнення накладене у відповідності з вимогами ст.33 КпАП України, у межах, установлених цим Кодексом, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та майнового стану.

Порушень закону, які були б підставою для скасування оскаржуваної постанови судді, не встановлено.

Отже, апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 03 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника Павлюка Ігора Олександровича – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.