Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №552/2849/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/2849/26 Номер провадження 22-ц/814/3128/26Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дряниця Ю.В., Триголов В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників справу за апеляційною скаргою адвокатки Лучко Тетяни Іванівни, представниці ОСОБА_1 , на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2026 року (час ухвалення судового рішення і дата виготовлення повного тексту ухвали не зазначені) у справі за позовом

ОСОБА_1 до Рахматової Юлії Олександрівни, завідувачки Центру ментального здоров`я КП «1-а міська клінічна лікарня ПМР», третя особа – Комунальне підприємство «1-а міська клінічна лікарня ПМР», про визнання дій неправомірними.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,

у с т а н о в и в :

У квітні 2026 позивачка звернулася до Київського районного суду м. Полтави із вказаним позовом.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 09 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачці надано семиденний термін на усунення недоліків позову.

21 квітня 2026 року позивачка на виконання ухвали суду про залишення позову без руху надала нову редакцію позовної заяви.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , завідувачки Центру ментального здоров`я КП «1-а міська клінічна лікарня ПМР», про визнання дій неправомірними повернуто позивачці.

В апеляційній адвокатка Лучко Тетяна Іванівна, представниця ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу судді суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги стверджується, що позивачкою у визначений в ухвалі від 09.04.2026 строк вказані недоліки були усунуті, подано позовну заяву в новій редакції, де заявлені дві позовні вимоги та визначено коло учасників справи. Проте, районний суд, повертаючи позовну заяву, не врахував, що згідно з цивільним процесуальним законодавством України позивач має право визначати коло осіб, які братимуть участь у справі; позивач має право вказати третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, якщо рішення може вплинути на їхні права чи обов`язки. Якщо позивач не вказав усіх необхідних учасників, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін може залучити співвідповідачів або третіх осіб. Треті особи, які мають власні вимоги щодо предмета спору, вступають у процес самостійно (шляхом подання позову), а ті, хто не має таких вимог, можуть бути залучені за клопотанням позивача або суду.

Відзив на апеляційну скаргу судом не отримано.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав:

Відповідно п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2026 позивачка звернулася до Київського районного суду м. Полтави з позовом про визнання дій неправомірними, у якій відповідачкою визначила ОСОБА_2 , завідувачку Центру ментального здоров`я КП «1-а міська клінічна лікарня ПМР», третьою особою - Комунальне підприємство «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», та просила: визнати протиправними дії (незаконну консультацію шифр Р67002) посадової особи - лікаря психіатра, завідувачки Центру ментального здоров`я КП "1- А міська клінічна лікарня ПМР" Рахматової Юлії Олександрівни, що виявилися у здійсненні психіатричного огляду без надання позивачкою усвідомленої письмової згоди; зобов`язати лікаря психіатра Центру ментального здоров`я КП "1-А міська клінічна лікарня ПМР" ОСОБА_2 видалити консультацію психіатра (шифр Р67002) з електронної системи «Єдина система охорони здоров`я».

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суддя суду першої інстанції в ухвалі від 09.04.2026 зазначила, що позивачка в позовній заяві як відповідача зазначила ОСОБА_2 , завідувачку Центру ментального здоров`я КП «1-а міська клінічна лікарня ПМР»; з наведеного не зрозуміло, чи цей позов пред`явлено до фізичної особи ОСОБА_2 , чи до посадової особи - завідувачки Центру ментального здоров`я КП «1-а міська клінічна лікарня ПМР», або позов пред`явлений до іншої особи; при цьому, точно зазначаючи відповідача, до якого нею пред`явлені позовні вимоги, позивач має врахувати вимоги ч.2 ст.48 ЦПК України, відповідно до якої позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава; тому позивачці необхідно вірно визначити відповідача, до якого вона заявляє позовні вимоги, зазначити щодо нього відомості згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

21.04.2026 позивачка на виконання вимог ухвали від 09.04.2026 надала позовну заяву в новій редакції.

Постановляючи ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повернення позивачу, суддя суду першої інстанції виходила з того, що позивачка 21 квітня 2026 року на виконання ухвали суду про залишення позову без руху надала нову редакцію позовної заяви, яка містила ті ж недоліки, що і первісна позовна заява.

Позивачка знову вказала як відповідачку ОСОБА_2 , завідувачку Центру ментального здоров`я КП «1-а міська клінічна лікарня ПМР», тобто як посадову особу.

При цьому позивачкою залишено поза увагою роз`яснення суду, що згідно ч. 2 ст.48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава, але не посадова особа.

Крім того, зазначена заява містить і нові недоліки.

Так, у новій редакції позовної заяви позивачка вказала ОСОБА_2 , завідувачку Центру ментального здоров`я КП «1-а міська клінічна лікарня ПМР», та Комунальне підприємство «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» одночасно і як відповідачів, і як третіх осіб, що є неможливим, оскільки відповідачем є особа, до якої пред`явлені позовні вимоги, а до третьої особи позовні вимоги не пред`являються, але рішення у справі може вплинути на її права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява має містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

За змістом ч. 1 - 3, 5 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала або оспорила його суб`єктивні права, свободи чи охоронювані законом інтереси. Відповідач зазначається у справі у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №304/284/18 (провадження №14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Разом із тим, наведені роз`яснення Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, судом першої інстанції в повній мірі враховані не були.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху з підстав необхідності позивачці вірно зазначити відповідача, суд першої інстанції залишив поза увагою, що у позовній заяві вже було визначено відповідача.

Отже, позивачка при подачі позову вже визначилася зі складом учасників судового процесу та зазначила у позові відомі їй відомості щодо відповідачки, передбачені п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, відтак, у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для залишення позовної заяви без руху.

Сама по собі процесуальна неможливість оскарження ухвали про залишення позовної заяви без руху не зобов`язує позивача беззаперечно виконувати вимоги суду щодо усунення недоліків, якщо ці вимоги не відповідають вимогам закону.

Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не усунула недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала судді суду першої інстанції є передчасною і помилковою, тому вона підлягає скасуванню, а матеріали справи - поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.367, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвокатки Лучко Тетяни Іванівни, представниці ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу судді Київського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2026 року скасувати, справу №552/2849/26 повернути до Київського районного суду м. Полтави для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 23 вересня 2026 року

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: Ю.В. Дряниця

В.М. Триголов