Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №546/1310/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 546/1310/25 Номер провадження 22-ц/814/3125/26Головуючий у 1-й інстанції Лівер І. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді – доповідача Дорош А. І.

Суддів: Дряниці Ю. В., Триголова В. М.

при секретарі Коротун І. В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Дешка В`ячеслава Олександровича

на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2026 року, ухвалене суддею Лівер І. В., повний текст рішення складений – 08 квітня 2026 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

29.12.2025 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №00473-12/2023 у розмірі 36 450 грн, з яких: - 6 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; – 30 450 грн – сума заборгованості за відсотками; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати у розмірі 3 028 грн.

Позов мотивований тим, що 01.12.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00473-12/2023, згідно якого відповідачу надано кредит у розмірі 6 000,00 грн. 20.06.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №20062024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №20062024 від 20.06.2024, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 36 450,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 30 450,00 грн - сума заборгованості за відсотками. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №00473-12/2023 від 01.12.2023 у вказаному розмірі.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №00473-12/2023 від 01.12.2023 в сумі 36 450 грн, з яких 6 000,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 30 450,00 грн – заборгованість за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3 028 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладання договору про надання фінансового кредиту №00473-12/2023 від 01.12.2023 первісним кредитором ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі, в якому сторони узгодили суму кредиту, строк кредитування, розмір процентів, а також отримання відповідачем суми кредиту у розмірі 6 000,00 грн підтверджується копією довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення», а також банківською випискою АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання вимог ухвали суду. З розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, вбачається, що він складений відповідно до умов кредитного договору щодо розміру процентів, періоду нарахування, а тому з урахуванням викладеного, а також ненадання відповідачем контррозрахунку заборгованості, а також того, що заперечення відповідача проти нарахованих відсотків зводиться тільки до незгоди з їх нарахуванням, суд першої інстанції визнав наданий позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредит та процентами достатнім доказом її розміру.Право вимоги по кредитному договору передані первісним кредитором позивачу ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі акту прийому-передачі реєстру боржників та самого реєстру боржників, які оформлені належним чином, у матеріалах справи містяться докази оплати позивачем первісному кредитору плати за договором факторингу, а тому зазначені документи є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі у загальному розмірі 36 450,00 грн, з яких 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 30 450,00 грн – сума заборгованості за відсотками.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Дешко В.О., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у позові повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що уматеріалах справи відсутнє належне підтвердження того, що позичальнику була надана уся необхідна інформація відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відсутність документального підтвердження такої інформованої згоди означає, що кредитодавець не забезпечив дотримання законодавчих вимог до укладення договору, що ставить під сумнів його юридичну дійсність. У матеріалах справи також немає інформації про проведення будь-якої додаткової перевірки ідентичності позичальника, яка б підтверджувала його право підписувати договір та брати на себе фінансові зобов`язання. Відсутність належної перевірки ідентифікації може свідчити про недотримання кредитодавцем стандартів, передбачених законодавством про захист персональних даних та запобігання відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом. Це ставить під сумнів законність та юридичну силу укладеного договору, оскільки ідентифікація є важливим елементом, який забезпечує безпеку укладення правочинів в електронному середовищі. Також відповідач вважає, що ознайомлення з офертою та укладення кредитного договору через гіперпосилання в «особистому кабінеті» не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема, порушує його права як споживача відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про захист прав споживачів». Використання виключно гіперпосилання для ознайомлення з офертою не забезпечує належного інформування клієнта про умови договору, особливо щодо положень, які мають бути зрозумілими та прозорими для прийняття обґрунтованого рішення. Відсутня також інформація про механізми підтвердження наміру клієнта діяти від свого імені у власних інтересах, а не на користь третьої особи, що може спричинити неправомірне оформлення кредиту. Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що ним було перевірено особисті дані відповідача та платіжну картку з метою ідентифікації, однак жодного підтвердження щодо проведення зазначеної вище перевірки не було надано. Ідентифікація за платіжною карткою є недостатньою для підтвердження особи, оскільки платіжна картка не є документом, що посвідчує особу, а лише підтверджує можливість використання певного платіжного інструменту. Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» вимагає, щоб при укладенні договорів за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем ідентифікація особи була проведена із застосуванням надійних засобів електронної ідентифікації, що забезпечують захист від неправомірного використання персональних даних. Укладення договору за допомогою вказаного позивачем гіперпосилання є необґрунтованим і таким, що не відповідає вимогам українського законодавства. Позивач зазначає, що одночасно з підписанням договору, Товариство відправило на електронну адресу, вказану відповідачем у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірник електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту, однак підтвердження направлення зазначеного електронного листа суду надано не було. Відповідач не визнає дійсність кредитного договору, підписаного, нібито, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ОТП), оскільки порядок і умови використання такого підпису не відповідають вимогам Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Позивачем не доведено укладання кредитного договору №00473-12/2023 від 01.12.2023. Позивачем не надано жодного доказу зарахування грошових коштів відповідачу. Є недоведеним факт існування заборгованості відповідачу за кредитним договору №00473-12/2023 від 01.12.2023. Розрахунок відсотків зроблено всупереч чинному законодавству. Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 01.12.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №00473-12/2023 (а.с. 7-10).

Пунктом 1.1 кредитного договору визначена сума кредиту, що становить 6 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору, строк кредитування становить 360 днів, дата погашення кредиту – 24.11.2024.

Згідно п. 1.4.1. договору визначена процентна ставка, що становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2. договору.

Відповідно до п. 1.6. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки №4149-49хх-хххх-5345.

У пункті 3.1. договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно графіку платежів загальна вартість кредиту становить 60 000,00 грн (а.с. 11).

Договір про надання фінансового кредиту №00473-12/2023 від 01.12.2023, а також додаток до договору – графік платежів, підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W5728.

Відповідачем також підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором W5728 паспорт споживчого кредиту (а.с. 12-13).

Довідкою №3466_250611152431 від 11.06.2025 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило, що 01.12.2023 було успішно перераховано кошти в сумі 6 000,00 грн. на карту № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 314994859 (а.с. 17).

Листом №20.1.0.0.0/7-260119/500-БТ від 23.01.2026 АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , до якого додана банківська виписка по вказаному рахунку за період з 01.12.2023 по 04.12.2023, з якої вбачається зарахування 01.12.2023 грошових коштів в сумі 6 000,00 грн (а.с. 58-59).

20.06.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу №20062024, у відповідності до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 18-22).

Відповідно до п. 1.2. договору факторингу перехід від ТОВ «Аванс Кредит» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників, після чого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від ТОВ «Аванс Кредит» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прав вимоги заборгованості.

Пунктом 3.3. договору факторингу визначена ціна продажу за договором, що становить 4 377 213,14 грн.

З відомостей витягу з реєстру боржників від 20.06.2024 до договору факторингу №20062024 від 20.06.2024, грошова вимоги до відповідача ОСОБА_1 складає загальну суму 36 450,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 30 450,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 25).

Згідно копії акту прийому-передачі реєстру боржників від 20.06.2024 до договору факторингу №20062024 від 20.06.2024 ТОВ «Аванс Кредит» передало, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників кількістю 6549, реєстр боржників передано у повному об`ємі (а.с. 23).

Згідно платіжної інструкції №21517 від 26.06.2024 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило ТОВ «Аванс Кредит» плату за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №20062024 від 20.06.2024 в сумі 4 377 213,14 грн (а.с. 24).

Згідно розрахунку заборгованості відповідача, складеного первісним кредитором ТОВ «Аванс Кредит», загальна сума заборгованості станом становить 36 450,00 грн, з яких 6 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 30 450,00 грн. – заборгованість за процентами, період нарахування процентів – з 01.12.2023 по 20.06.2024 (а.с. 14-16).

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання фінансового кредиту №00473-12/2023 від 01.12.2023 укладений в електронній формі.

Право вимоги по кредитному договору передані первісним кредитором позивачу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі акту прийому-передачі реєстру боржників та самого реєстру боржників, які оформлені належним чином, в матеріалах справи містяться докази оплати позивачем первісному кредитору плати за договором факторингу. Зазначені документи є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаних вище договорів, врегульовані нормами ЦК України.

Так, у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно ст. 3 цього ж Закону, електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Правочини щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняються у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/15965/17).

У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №905/306/17 сформовано висновок, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення розміру заборгованості за нарахованими процентами, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суми заборгованості за кредитним договором №00473-12/2023 у розмірі 36 450 грн, з яких: 6 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30 450 грн – сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 та ТОВ «Аванс Кредит» було укладено договір про надання фінансового кредиту №00473-12/2023 від 01.12.2023, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зареєстрований для цієї мети в особистому кабінеті (а.с. 7-10).

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора W5728, який був надісланий на мобільний номер телефону ОСОБА_1 .

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеним, що договір про надання фінансового кредиту №00473-12/2023 від 01.12.2023 був підписаний позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів, що надані розрахунки заборгованості не можуть бути первинними документами, які можуть підтверджувати наявність заборгованості відповідача, то такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки відповідач як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак, відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, який вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, факт отримання грошових коштів ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №00473-12/2023 від 01.12.2023 підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3466_250611152431 від 11.06.2025, згідно з яким ними та ТОВ «Аванс Кредит» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів №ФК-П-2022/01-1 від 2022-01-12, відповідно до якого на картковий рахунок відповідача 01.12.2023 успішно перераховано кошти в сумі 6 000,00 грн. на карту НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 314994859 (а.с. 17).

Крім того, факт отримання грошових коштів ОСОБА_1 підтверджується листом №20.1.0.0.0/7-260119/500-БТ від 23.01.2026 АТ КБ «ПриватБанк», згідно якого на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , та банківською випискою по вказаному рахунку за період з 01.12.2023 по 04.12.2023, з якої вбачається зарахування 01.12.2023 грошових коштів в сумі 6 000,00 грн (а.с. 58-59).

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту укладання кредитного договору між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Аванс Кредит», а також підтвердження факту перерахування коштів на рахунок відповідача, вказаний при укладенні договору, а також для обґрунтування розміру заборгованості за договором.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима відповідачем матеріали справи не містять.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник (клієнт) ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту №00473-12/2023 від 01.12.2023 не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині стягнення з відповідача у примусовому порядку суми тіла кредиту за договором про надання фінансового кредиту №00473-12/2023 від 01.12.2023 у розмірі 6 000 грн.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими відсотками згідно договору №00473-12/2023 від 01.12.2023 у розмірі 30 450 грн.

Відповідно ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі №552/672/23, провадження №61-4595сво25, встановлено, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України №3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure; за загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24.12.2023. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24.12.2023, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24.12.2023. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова. Законом України №3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24.12.2023 по 21.04.2024): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5%. Другий етап (з 22.04.2024 по 19.08.2024): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5%. Третій етап (з 20.08.2024): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0%. Тому якщо договір про споживчий кредит вчинений 13.05.2021, то щоб правила Закону від 22.11.2023 №3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на такий договір необхідно, щоб строк кредитування чи строк, на який надається кредит було продовжено після 24.12.2023; з урахуванням встановлених обставин у цій справі відсутні підстави для висновку, що сторони продовжили строк кредитування чи строк, на який надається кредит після 24.12.2023. Як наслідок Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду робить висновок, що правила Закону від 22.11.2023 №3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки не застосовуються при вирішенні цього спору.

Так, згідно умов договору про надання фінансового кредиту №00473-12/2023 від 01.12.2023, сума кредиту (загальний розмір) складає 6 000 гривень; відповідно до п. 1.2. договору строк кредитування становить 360 днів; дата погашення кредиту – 24.11.2024; згідно п. 1.4.1. договору визначена процентна ставка, що становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2. договору; згідно графіку платежів загальна вартість кредиту становить 60 000,00 грн.

По справі вбачається, що за період з 01.12.2023 по 23.12.2023 ОСОБА_1 нараховувалися відсотки за користування кредитом у розмірі 2,50%.

За період з 24.12.2023 по 21.04.2024 згідно з Законом України №3498-IX (перші 120 днів) нараховувалися проценти у розмірі 2,50%.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що за період з 22.04.2024 по 20.06.2024 згідно з Законом України №3498-IX повинні були нараховуватися проценти на рівні максимальної денної процентної ставки у розмірі 1,5%.

Щодо нарахування відсотків (згідно з Законом України №3498-IX) колегія суддів виходить з наступного: за період з 01.12.2023 по 21.04.2024: 6 000 грн х 2,5% х 143 дні = 21 450 грн; за період з 22.04.2024 по 20.06.2024: 6 000 грн х 1,5% х 60 днів = 5 400 грн, всього 26 850 грн.

Таким чином, розмір заборгованості за процентами за період з 01.12.2023 по 20.06.2024 становить всього 26 850 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення відсотків прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення в цій частині нового рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило 3 028 грн судового збору при подачі позову до суду першої інстанції (а.с. 1), при зверненні до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3 669,94 грн за подачу апеляційної скарги (а.с. 111).

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає пропорційному стягненню 2 728,23 грн судового збору за подачу позову до суду першої інстанції. Також з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 362,70 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Шляхом взаємозаліку, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 365,53 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381 – 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Дешка В`ячеслава Олександровича – задовольнити частково.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 30 450 грн та в частині стягнення судових витрат у розмірі 3 028 грн - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 26 850 грн та судовий збір у розмірі 2 365,53 грн.

В іншій частині рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош Ю. В. Дряниця В. М. Триголов