Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №552/4958/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/4958/25 Номер провадження 22-ц/814/2790/26Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,. при секретарі судового засідання: Буйновій О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Управління майном комунальної власності міста на рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради про визнання права на приватизацію та вчинення відповідних дій, -

В С Т А Н О В И В :

19.06.2025 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , звернулися до суду із позовом до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради про визнання права на приватизацію та вчинення відповідних дій. Позов обґрунтовуючи тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності Полтавської міської територіальної громади. Відповідно до Положення про порядок передачі у власність громадян квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, що належать до комунальної власності міста Полтави, затвердженого рішенням позачергової тридцять восьмої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 30 січня 2014 року, приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється органом приватизації житла Управління майном комунальної власності міста. Згідно з Положенням про управління майном комунальної власності міста, затвердженого рішенням тридцять дев`ятої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 15.09.2023 року Управління майном комунальної власності міста є виконавчим органом Полтавської міської ради, який створений для реалізації державної та регіональної політики у сфері управління майном, що є власністю територіальної громади міста Полтави та у сфері житлового законодавства. Управління є юридичною особою та є органом приватизації державного житлового фонду, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Полтави та об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Полтави. Позивачі не мають можливості подати до органу приватизації житлового фонду комунальної форми власності відповідні заяви про приватизацію квартири відповідно до ст.5, ст.6, ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та в порядку, визначеному Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010року за №109/17404), оскільки у них відсутній документ, який дає право на вселення в квартиру - ордер, що змушує їх звернутися до суду з цим позовом.

05.11.2025 року від позивачів надійшла заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої просили суд визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 59,8 кв.м, житловою площею 39,7 кв.м, за відсутності ордеру на жиле приміщення. Зобов`язати Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради здійснити дії по приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 59,8 кв.м, житловою площею 39,7 кв.м на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за відсутності ордеру.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 березня 2026 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради про визнання права на приватизацію та вчинення відповідних дій було задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 59,8 кв.м, житловою площею 39,7 кв.м, за відсутності ордеру на жиле приміщення.

Зобов`язано Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради здійснити дії по приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 59,8 кв.м, житловою площею 39,7 кв.м, на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за відсутності ордеру.

Стягнуто з Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 000 грн.

Стягнуто з Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2000 грн.

З вказаним рішенням суду не погодилось управління майном комунальної власності міста та подало апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовився в повному обсязі в задоволені позовних вимог.

В обґрунтуваннях доводів апеляційної скарги вказує, що вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що позовні вимоги про визначення права на приватизацію квартири не є належним способом захисту прав позивача, оскільки суд не наділений правом приймати рішення щодо приватизації житла відповідно до норм чинного законодавства України та замінювати повноваження органу приватизації.

Акцентує увагу суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не зверталися до управління майном комунальної власності міста з заявою встановленої форми та необхідним пакетом документів для приватизації займаного ними житла.

Стверджує, що позивачем та їх представником не надано документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановлені законом порядку, тому вважає наявні підстави у відмові в задоволені вимог про відшкодування судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу Полтавська міська рада просить задовольнити апеляційну скаргу Управлінням майном комунальної власності міста та відмовити повністю в задоволенні вищезазначених позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що управління майном комунальної власності міста не відмовляло та жодним чином не перешкоджало реалізації позивачем власного права на приватизацію квартири, а зазначило недоліки для подальшого усунення позивачами існуючих перешкод щодо власного права, тоді як Полтавська міська рада взагалі є неналежним відповідачем за рахунок якої не є можливим задовольнити заявлені позовні вимоги

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні позивач ОСОБА_2 , представники сторін, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що у 90-х роках позивачі по справі були вселені у квартиру АДРЕСА_3 на підставі усного дозволу керівництва підприємства, в якому працював позивач ОСОБА_1 , оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 перебував на балансі ЗАТ «Полтавський олійно-екстракційний завод - Кернел Груп» (в подальшому «ПРАТ «Полтавський олійно-екстракційний завод - Кернел Груп») і був державною власністю, оскільки не увійшов до статутного фонду зазначеного підприємства в процесі його приватизації у 1993 році.

Встановлено, що будь-яких документів, зокрема ордерів на вселення в квартири зазначеного будинку, підприємство на той час не видавало.

Згідно рішення спільного засідання правління та профспілкового комітету ЗАТ «Полтавський олійно-екстракційний завод - Кернел Груп» від 27 листопада 2006 року між наймодавцем ЗАТ «Полтавський олійно-екстракційний завод - Кернел Груп» (в подальшому «ПРАТ «Полтавський олійно-екстракційний завод - Кернел Груп») та наймачем ОСОБА_1 було укладено договір найму житла від 01 листопада 2006 року, згідно з яким ОСОБА_1 та його сім`ї було надано у безстрокове користування житло - квартиру АДРЕСА_3 .

Рішенням Київського районного суду від 27 серпня 2007 року встановлено факт фактичного проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 . Зобов`язано відділення ГІРФО Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області здійснити реєстрацію за місцем проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 ..

На підставі зазначеного судового рішення позивачі зареєстровані за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про що свідчать Витяги з Реєстру територіальної громади №2025/001232982 від 28.01.2025 року, №2024/013350226 від 05.11.2024 року, №2025/001231153 від 28.01.2025 року, №2024/014290175 від 26.11.2024 року.

Згідно Договору на інвестування перепланування (переобладнання) та ремонту житлового будинку АДРЕСА_1 від 15 березня 2007 року ОСОБА_1 як інвестор у зобов`язанні за інвестиційним договором, прийняв зобов`язання на інвестування перепланування (переобладнання) та ремонту житлового будинку АДРЕСА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 є наймачем житлового приміщення - квартири АДРЕСА_4 та інвестором на інвестування перепланування (переобладнання) та ремонту зазначеного житлового будинку.

На підставі зазначених договорів у ОСОБА_1 виникло право володіння та користування квартирою АДРЕСА_4 .

Встановлено, що між ОСОБА_1 , як інвестором та наймачем квартири АДРЕСА_4 та ЗАТ «Полтавський олійно-екстракційний завод - Кернел Груп», як органом управління та наймодавцем зазначеної квартири, були укладені та виконані наступні додаткові угоди до інвестиційного договору від 15.03.2007 року:

№1 від 10.04.2007 року на вкладення інвестицій на капітальний ремонт покрівлі будинку будинок АДРЕСА_1 , згідно з якою інвестором вкладено кошти на ремонт покрівлі будинку у розмірі 3 653 грн. 33 коп.

№2 від 25.05.2007 року на вкладення інвестицій на закупівлю електротоварів, необхідних для влаштування електричних мереж в будинку будинок АДРЕСА_1 , згідно з якою інвестором вкладено кошти на придбання електротоварів в розмірі 793 грн.

№3 від 25.05.2007 року на вкладення інвестицій для виконання робочого проекту електропостачання житлового будинку будинок АДРЕСА_1 , згідно з якою інвестором вкладено кошти на виготовлення робочого проекту в розмірі 166 грн. 92 коп.

№4 від 05.07.2007 року на додаткове вкладення інвестицій для капітального ремонту покрівлі житлового будинку будинок АДРЕСА_1 , згідно з якою інвестором вкладено додаткові кошти на ремонт покрівлі будинку в розмірі 333 грн. 33 коп.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 прийняв участь в інвестуванні ремонту житлового будинку будинок АДРЕСА_1 , здійснив за власні кошти капітальний ремонт квартири АДРЕСА_5 в цьому будинку з метою підвищення її благоустрою, а саме: відремонтовано лоджію та встановлено раму зі склопакетами; встановлено нові пластикові вікна зі склопакетами; відремонтовано стелю квартири; відремонтовано та настеллено підлогу в квартирі; відремонтовано та вирівняно стіни квартири (несучі конструктивні елементи не зачіпалися); улаштовано мережі водопостачання, каналізації та опалення; встановлено лічильники води та газу; демонтовано груби пічного опалення; встановлено автономне опалення квартири (котел) тощо.

Таким чином, свої зобов`язання за інвестиційним договором ОСОБА_1 виконав.

Укладені з обслуговуючими організаціями договори про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, з водопостачання та водовідведення; про надання послуг на газопостачання, енергопостачання.

Квартирну плату та плату за комунальні послуги позивачі сплачують регулярно, заборгованості не мають, про що свідчать Акти звірки стану розрахунків за спожиту електричну енергію від 14.05.2025 року №1231266117 та від 27.05.2025 року №1231266117, довідка №1967 про стан розрахунків за послуги водопостачання та водовідведення від 08.05.2025 року, довідка про відсутність заборгованості №3859928-В від 08.05.2025 року за користування природним газом, довідка №1291 від 19.05.2025 року про відсутність заборгованості по квартирній платі та комунальних послугах КП «ЖЕО №2».

Згідно Технічного паспорту від 14 лютого 2025 року (Реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:7752-7377-4134-1984), виготовленим ТОВ «БТІ М» загальна площа квартири АДРЕСА_4 становить 59,8 кв.м., з яких: коридор площею 7,4 кв.м.; санвузол площею 3,4 кв.м.; кухня площею 6,8 кв.м.; кімната площею 11,5 кв.м., кімната площею 12,4 кв.м.; кімната площею 15,8 кв.м., лоджія 2,5 кв.м.

Відповідно до п.2.2.8 Договору найму житла від 01 листопада 2006 року наймач квартири, має право приватизувати займане житло відповідно до законодавства.

Згідно з п.п. З п.8 Договору на інвестування перепланування (переобладнання) та ремонту житлового будинку будинок АДРЕСА_1 інвестор має право на оформлення за власний рахунок об`єкту інвестування (квартири) у приватну власність.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 17 Положення № 396 громадянин, який виявив намір приватизувати займане ним та членами його сім`ї житло, звертається до органу приватизації із відповідною заявою. При цьому судом встановлено, що законність проживання позивачів у спірній квартирі не була спростована та не заперечувалася жодною зі сторін. Факт їх постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2007 року. Крім того, з моменту реєстрації позивачів у зазначеному житловому приміщенні їх право користування квартирою ніким не оспорювалося, а відповідачами не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного. Водночас відсутність ордера на жиле приміщення фактично унеможливлює реалізацію позивачами гарантованого законом права на приватизацію займаної квартири, що свідчить про необхідність судового захисту їхніх прав та законних інтересів.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно з ст.9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Згідно з частинами другою, третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

За змістом наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки законність проживання позивачів у спірному приміщенні ніким не заперечувалась та не спростована, факт проживання позивачів було встановлено рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27.08.2007 року, з моменту реєстрації в квартирі їх право на користування житловим приміщенням не оскаржувалось.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Управління майном комунальної власності міста Полтавської ради здійснити дії по приватизації вищевказаної квартири, колегія суддів з приводу цього зазначає наступне, що відповідна процедура щодо приватизації житла здійснюється лише визначеними на те органами. Суд, в даному випадку, не наділений правом приймати рішення щодо приватизації житла, а тому в задоволенні даної вимоги слід відмовити за передчасністю та безпідставністю.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, колегія судді зазначає наступне.

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі КГС від 03.10.2019 р у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 р у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 р у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 р у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 р у справі № 753/1203/18.

Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, які полягають лише у складанні апеляційної скарги на ухвалу суду, значенням справи для сторони, результатом розгляду справи, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення районного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення в частині зобов`язання Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради здійснити дії по приватизації квартири відмовити, в частині витрат на правничу допомогу змінити зменшив суму з 18000 грн до 6000 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління майном комунальної власності міста – задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 березня 2026 року в частині зобов`язання Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради здійснити дії по приватизації квартири – скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 березня 2026 року в частині розподілу понесених позивачами судових витрат на правничу допомогу – змінити, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з Управління майном комунальної власності міста на користь ОСОБА_2 в розмірі до 6000 тисяч грн.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: ___________________ Г.Л. Карпушин

Судді: ___________________ С.Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна