Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №536/2752/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/2752/24 Номер провадження 22-ц/814/1960/26Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О. О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

суддів Бутенко С.Б., Дряниці Ю.В.

при секретарі Чемерис А.К.

за участю представника ОСОБА_1 , його представника адвоката Репецького В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Репецького В`ячеслава Олександровича

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 вересня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Колотієвського О.О., повний текст судового рішення виготовлено – дати не вказано

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Піщанська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, Друга Кременчуцька державна нотаріальна контора Полтавської області про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини, шляхом вступу в управління та володіння спадщиною,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 – адвокат Репецький В.О. звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Піщанська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, Друга кременчуцька державна нотаріальна контора Полтавської області про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини, шляхом вступу в управління та володіння спадщиною.

В обгрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_1 – ОСОБА_5 що підтверджується свідоцтвом про смерть.

У власності батька був будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На час смерті батька ОСОБА_1 фактично проживав з батьком, піклувався про нього, вів спільне господарство, попри те що мав інше місце реєстрації.

Оскільки він фактично з ним постійно проживав, та дбав про нього, то вважав що спадщина ним прийнята.

В подальшому, до батьківського будинку він запросив свого рідного брата - ОСОБА_6 , який на той момент продав (через скрутне матеріальне становище) належне йому житло. Та запропонував йому прийняти спадщину і звернутися до нотаріуса.

При житті брата він разом з ним займався утриманням будинку, та допомагав йому в утриманні його в належному стані.

У 2020 році його брат ОСОБА_6 помер.

27.01.2020 р. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, Третьої Кременчуцької державної нотаріальної кантори Полтавської області – ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 у зв`язку з пропущеним шестимісяним строком для прийняття спадщини.

Таким чином ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після померлого батька – ОСОБА_5 .

В подальшому позивач звернувся до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання з спадкодавцем. Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04.07.2022р. по справі № 536/1977/21 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою апеляційного суду від 09.03.2023р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 липня 2022 року скасовано.

Встановлено факт спільного проживання спадкоємця ОСОБА_1 з батьком спадкодавцем ОСОБА_5 станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду. Постановою Верховного Суду від 03 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 09 березня 2023 року скасовано. Справу №536/1977/21 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду виходила з того, що, ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення справи. Зокрема, не перевірив, чи не був брат заявника ОСОБА_7 спадкоємцем, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном після смерті батька.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 11.09.2024р. по справі №536/1977/21 апеляційна скарга задоволена частково, рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 липня 2022 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем залишено без розгляду.

У мотивувальній частині апеляційний суд зазначив наступне: «Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, виходив з того, що ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення справи. Зокрема, не перевірив, чи не був брат заявника ОСОБА_7 спадкоємцем, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном після смерті батька, тобто, чи не вважається він спадкоємцем, який фактично прийняв спадщину; не встановив наявність спадкоємців після смерті ОСОБА_7 та, відповідно, не перевірив, чи не впливатиме на їхні права та обов`язки рішення суду про встановлення факту проживання заявника разом з ОСОБА_5 на час відкриття спадщини.

Звертали увагу, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які звернулися з касаційною скаргою, вказували, що вони є спадкоємцями після смерті брата заявника - ОСОБА_7 , та прийняли спадщину.

Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 417 ЦПК України).

Зі змісту касаційної скарги і відзиву на апеляційну скаргу з долученими до нього копіями документів вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_7 у рівних частках є ОСОБА_3 та ОСОБА_2

ОСОБА_1 вже звертався до суду із позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про встановлення факту вступу у володіння і управління спадковим майном, визнання прав власності в порядку спадкування на частину спадкового майна. Позов залишений без розгляду.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як спадкоємці ОСОБА_7 , рідного брата ОСОБА_1 , категорично заперечують його право на спадщину.

Наведене свідчить про існування спору про право, тому вимоги заявника про встановлення факту проживання з батьком ОСОБА_5 станом на день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , матимуть наслідки для спадкоємців померлого ОСОБА_7 і мають бути розглянуті в порядку позовного провадження.

З урахуванням встановленого рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 липня 2022 року слід скасувати, а заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем необхідно залишити без розгляду.».

На підставі вищевикладеного, просив суд ухвалити рішення, яким:

Встановити факт своєчасного прийняття спадщини, шляхом вступу в управління та володіння спадщиною після смерті ОСОБА_5 сином - ОСОБА_1 станом на день його смерті а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 ,

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Піщанська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, Друга Кременчуцька державна нотаріальна контора Полтавської області про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини, шляхом вступу в управління та володіння спадщиною – відмовлено.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, представник ОСОБА_1 – адвокат Репецький В. О. подав апеляційну скаргу в якій просив рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 вересня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_8 посилається на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши представника ОСОБА_1 , його представника адвоката Репецького В.О., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивача - ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача – ОСОБА_5 в наслідок захворювання, а саме - ревматоідного артриту з залученням нирок, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

У власності батька був будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2019 році помер брат позивача ОСОБА_6 .

27.01.2020 р. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, Третьої Кременчуцької державної нотаріальної кантори Полтавської області – ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 у зв`язку з пропущеним шестимісяним строком для прийняття спадщини. Після проведеної реорганізації у 2023 році правонаступником Третьої Кременчуцької ДНК є Друга Кременчуцька ДНК.

Позивач вказував, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 фактично, так як проживав з ним разом у його житловому будинку на день його смерті та після його смерті, та вважав необхідним застосувати норму ст.549 ЦК УССР.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що достатніх доказів на підтвердження того, що позивач відповідно до вимог ст.549 ЦК УССР, прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном – суду не надано.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим .

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й колегія суддів врахував те, що прийняття спадщини шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може прирівнюватись до фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном. Для першого способу прийняття спадщини необхідними є два юридичних факти: позитивний (постійне проживання в одному житловому приміщенні із спадкодавцем на час відкриття спадщини) і заперечний (відсутність відмови від прийняття спадщини протягом встановленого законом строку). В той час, підставами застосування другого способу вимагає значно ширшу кількість юридичних фактів. При цьому сам по собі факт проживання спадкоємця зі спадкодавцем в одному житловому приміщенні недостатній для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину шляхом фактичного вступу.

Під вступом спадкоємця в управління або володіння спадковим майном розуміється будь-які активні дії, що свідчать про наявність фактичного волевиявлення спадкоємця, спрямованого на володіння, користування та розпорядження спадщиною. Зазначені дії можуть виражатися у підтриманні майна, що входить до складу спадщини, у належному стані, пред`явленні претензій до боржників спадкодавця, погашенні його боргів, сплаті податків та зборів, здійсненні за рахунок спадщини інших виплат, дозволених законом, та інше. Для безспірного визнання особи спадкоємцем необхідно, щоб перелічені вище дії здійснювалися систематично і продовжувалися до закінчення строку для прийняття спадщини.

Дослідженням матеріалів справи, з`ясовано, що свідки в суді першої інстанції не підтверджували факт проживання позивача станом на день смерті ОСОБА_5 .

Також колегія суддів зазначає, що позивачем не залучено до участі у справі в якості сторони по справі Піщанську сільську раду Кременчуцького району Полтавської області яка також у дані справі є потенційною особою яка може претендувати на спадщину.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Отже, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Репецького В`ячеслава Олександровича слід залишити без задоволення, а рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 вересня 2025 рокузалишити без змін.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Репецького В`ячеслава Олександровича - залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді С.Б. Бутенко

Ю.В. Дряниця