Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №543/542/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 543/542/26 Номер провадження 22-ц/814/3600/26Головуючий у 1-й інстанції Смілянський Є.А. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Панченка О.О., при секретарі судового засідання Буйновій О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 28 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила розірвати шлюбу, укладений між нею та ОСОБА_2 , стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку на дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до досягнення ними повноліття.

Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 28 травня 2026 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів передано на розгляд до Подільського районного суду м. Києва.

На вказану ухвалу ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій прохає ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Оржицького районного суду Полтавської області.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що ст. 28 ЦПК України передбачає можливість подачі позову за місцем перебування позивача.

Оскільки на даний час місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 , тому слід направити справу для розгляду до Оржицького районного суду Полтавської області.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки зареєстроване місце перебування позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , районний суд передав справу для розгляду до Подільського районного суду м. Києва, оскільки справа не належить до територіальності Оржицького районного суду Полтавської області.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2021 у справі № 591/4922/21, від 11.09.2024 у справі № 757/68189/21-ц зазначив, що одне з найважливіших процесуальних питань, яке має вирішити суд під час відкриття провадження у справі, - це питання про підсудність справи цьому суду і вказане має велике значення, оскільки означає дотримання судами положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Крім того, частиною першою статті 8 Закону України від 2.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Обов`язком суду є забезпечення особі права на звернення до суду.

Відповідно до ч. 9 ст.187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).

Позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (ч. 1 ст. 28 ЦПК України).

Відповідно до ч. 16 ст. 28 ЦПК України, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 24.06.2024 у справі № 554/7669/21 зазначив, що суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред`являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, ОСОБА_1 звернулась до Оржицького районного суду із позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів скориставшись правом альтернативної підсудності, оскільки вказувала, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, як вбачається з матеріалів справи, вибираючи підсудність справи, позивач не врахувала те, що вона зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до підсудності Подільського районного суду м. Києва, тому висновок Оржицького районного суду Полтавської області є обгрунтованим. Посилання в апеляційні скарзі на те, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 не підтверджено належними доказами.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 28 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2026 року.

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ О.І. Обідіна_________________ О.О. Панченко