Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №163/1166/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/1166/26 Провадження №33/802/796/26 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.

Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, щодо якої складено протокол – ОСОБА_1 – адвоката Барилюка Андрія Анатолійовича на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 25 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1(один) рік.

Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійоксудового збору.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 22 квітня 2026 року о 00 годині 02 хвилини на 488 км автомобільної дороги М-07 Київ – Ковель – Ягодин, у селі Вишнів Ковельського району Волинської області, керував транспортним засобом марки «Nissan Navara», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння та в порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України відмовився від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із таким рішення суду захисник Барилюк А.А. подав апеляційну скаргу, в якій вважає його необґрунтованим та незаконним, оскільки воно винесене з грубим порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, що потягло за собою неповне з`ясування судом фактичних обставин справи та постановленням на його думку незаконного рішення. Вказує, що матеріали справи не доводять вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а будь яких доказів, які б вказували на протилежне матеріали справи не містять. Крім того, зазначає, що відмови від огляду не було, оскільки як вбачається з долученого до матеріалів справи працівниками поліції відеозапису, на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 відповів згодою, а його від`їзд вже після того, як працівник поліції, який відлучався за приладом Драгер та повернувся до автомобіля без нього, не забезпечивши фактичного проведення огляду, не висловивши йому вимогу залишатися на місці, заглушити двигун чи дочекатися завершення процедури, та не роз`яснивши подальшого порядку дій і не повідомивши, що огляд триває та повернення працівника поліції без приладу і будь яких вказівок ОСОБА_1 сприйняв як завершення перевірки.

Разом з тим, звертає увагу, що огляд з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки фактично не проводився – прилад до особи не застосовувався, результат вимірювання не отримувався. Більше того, ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, а тому на думку сторони захисту огляд у встановленому законом порядку, відмова від якого і інкримінується ОСОБА_1 не був а ні проведений, а ні належно запропонований, а тому й відмови від нього в юридичному розумінні бути не могло.

Окрім того, зазначає, що стан тверезості ОСОБА_1 об`єктивно підтверджено медичним оглядом того ж дня, за результатами якого лікарем ОСОБА_2 складено висновок №7 та акт медичного огляду №7 від 22.04.2026 року, згідно з якими результат дослідження за допомогою газоаналізатора Алкотест становив 0,00, а стан ОСОБА_1 визначено як «тверезий», однак місцевим судом даний доказ безпідставно не був взятий до уваги.

З огляду на вищевикладене просить оскаржуване рішення в даній справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Крім цього, в поданій апеляційній скарзі сторона захисту просить поновити їй строк на апеляційне оскарження, так як вважає його пропущеним з поважних на те причин.

Разом з тим 24.09.2026 року, на адресу Волинського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав розірвання договору з адвокатом Овсієнко О.В. та наміру укласти договір з іншим захисником та перебування на службі в ЗСУ, апеляційний суд вважає, що таке клопотання не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, після надходження справи до Волинського апеляційного суду 30.07.2026 року її розгляд було призначено на 10.08.2026 року о 10 год. 40 хв. Про дату, час та місце розгляду справи захисника Барилюка А.А. було повідомлено телефонограмою (а.с. 54), а ОСОБА_1 — шляхом направлення повідомлення за місцем проживання, яке останній отримав 03.08.2026 року (а.с. 55, 66).

04.08.2026 року захисником Шох К.А. було подано клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитися з матеріалами справи про адміністративне правопорушення. У подальшому, 06.08.2026 року, захисником Мамченко І.О. також було подано клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитися з усіма матеріалами справи, у тому числі з відеозаписами. При цьому 06.08.2026 року захисник ознайомився з матеріалами справи та отримав копію відеозапису (а.с. 62).

Таким чином, судом було забезпечено реальну можливість стороні захисту ознайомитися з матеріалами справи, у тому числі з доказами, та підготуватися до розгляду справи. Після цього розгляд справи було відкладено на 21.08.2026 року о 09 год. 40 хв.

21.08.2026 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з відрядженням судді та був відкладений на 28.08.2026 року о 09 год. 40 хв., про що захисника Шох К.А. та ОСОБА_1 було повідомлено телефонограмами (а.с. 69).

27.08.2026 року, тобто напередодні призначеного судового засідання, захисник Шох К.А. повідомила суд про припинення своїх повноважень щодо захисту ОСОБА_1 та про те, що надалі захист останнього не здійснюватиме.

28.08.2026 року до суду надійшло клопотання захисника Овсієнко О.В. про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитися з її матеріалами. З метою забезпечення права ОСОБА_1 на захист суд задовольнив зазначене клопотання та відклав розгляд справи на 11.09.2026 року о 08 год. 30 хв., про що захисника Овсієнко О.В. було повідомлено телефонограмою (а.с. 79).

11.09.2026 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, у зв`язку з чим розгляд було відкладено на 25.09.2026 року о 08 год. 30 хв., про що захисника Овсієнко О.В. було повідомлено телефонограмою (а.с. 83).

Крім того, 11.09.2026 року захисник Барилюк А.А. подав заяву про припинення своїх повноважень захисника Оксентюка І.І.

Отже, з наведених обставин убачається, що відкладення розгляду справи вже неодноразово відбувалося як за клопотаннями сторони захисту, так і з причин, що не залежали від учасників провадження. При цьому суд щоразу вживав заходів для забезпечення права ОСОБА_1 на захист, надаючи йому та його захисникам можливість ознайомитися з матеріалами справи та підготуватися до її розгляду.

Щодо доводів ОСОБА_1 про розірвання договору із захисником Овсієнко О.В. та намір укласти договір з іншим захисником, суд зазначає, що право особи на правову допомогу безумовно підлягає забезпеченню, однак реалізація цього права не може розглядатися як безумовна підстава для необмеженої кількості відкладень судового розгляду, особливо за відсутності даних про те, що новий захисник уже обраний, уповноважений на участь у справі та об`єктивно не може прибути до суду в призначений час.

Сам лише намір у майбутньому укласти договір з іншим захисником не свідчить про наявність об`єктивної обставини, яка перешкоджає розгляду справи 25.09.2026 року, тим більше з урахуванням тривалості перебування справи на розгляді суду апеляційної інстанції та неодноразового відкладення її розгляду.

Посилання ОСОБА_1 на перебування на військовій службі у Збройних Силах України саме по собі також не є достатнім для висновку про неможливість розгляду справи у визначену судом дату. Для вирішення питання про відкладення судового розгляду має значення наявність конкретних та належно підтверджених обставин, які об`єктивно унеможливлюють участь особи в судовому засіданні. У поданому клопотанні таких обставин, які б свідчили про неможливість участі ОСОБА_1 у справі саме 25.09.2026 року або участі його захисника, не наведено та відповідних документів не надано.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 було завчасно відомо про дату та час судового розгляду, а його право на захист уже неодноразово забезпечувалося участю захисників та наданням їм доступу до матеріалів справи.

За таких обставин чергове відкладення розгляду справи лише з підстави припинення відносин з одним захисником та наміру в подальшому залучити іншого захисника, за відсутності конкретних даних про неможливість забезпечення участі захисника у призначеному судовому засіданні, не може бути визнано достатньо обґрунтованим.

Суд також бере до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи та недопущення невиправданого затягування провадження. Право на захист має бути реальним та ефективним, однак воно передбачає добросовісне користування наданими процесуальними правами та не може використовуватися для безпідставного або необмеженого перенесення судового розгляду.

Таким чином, наведені у клопотанні від 24.09.2026 року обставини не свідчать про наявність об`єктивних причин, які перешкоджають розгляду справи 25.09.2026 року, а тому підстав для його задоволення та чергового відкладення розгляду справи суд не вбачає.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Перш за все, враховуючи доводи сторони захисту та матеріали справи, вважаю, що їй слід поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення від 25.06.2026 року, оскільки він пропущений з поважних на те причин.

За положеннями статтей 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 року«Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП.

ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, серед іншого, полягає у діях особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №646891 від 22 квітня 2026 року, за змістом якого ОСОБА_1 22 квітня 2026 року о 00 годині 02 хвилини на 488 км автомобільної дороги М-07 Київ – Ковель – Ягодин, у селі Вишнів Ковельського району Волинської області, керував транспортним засобом марки «Nissan Navara», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння(а.с.1);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук) (а.с.3);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного та підписаного інспектором роти з обслуговування міста Ковель УПП у Волинській області ДПП старшим лейтенантом поліції Петруком Ю.В., з якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 не проводився (а.с.4);

- рапортом працівника поліції, а саме: інспектора роти з обслуговування м. Ковель УПП у Волинській області ДПП старшого лейтенанта поліції Петрука Ю.В. від 22.04.2026 року, з якого зокрема вбачається, що 22.04.2026 року під час несення служби на ДСПП «Вишнів» о 00:02:25 в с. Вишнів на дорозі М07 Київ-Ковель-Ягодин 488км було помічено транспортний засіб Нісан Навара д.н.з. НОМЕР_1 , що здійснював рух в період дії коменлданської години, що слугувала причиною для зупинки транспортного засобу відповідно до п.7 ч.1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» за кермом даного автомобіля перебував водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході перевірки документів у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Про що останньому було повідомлено та запропоновано на місці зупинки в установленому законом порядку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Під час проведення огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер Алкотест ОСОБА_1 вчинив дії, які поліцейськими було розцінено як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а саме: здійснив втечу з місця проведення огляду на вказаному транспортному засобі, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Вбачаючи в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП стосовно останнього було складено протокол про адміністративне правопорушення. (а.с.6);

- довідкою інспектора ВОНС в м. Ковель УПП у Волинській області ДПП лейтенанта поліції Капітули К. від 22.04.2026 року, з якої вбачається, що у відповідності до бази даних ІКС ІПНП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має повторності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 06.10.2017 року та не являється позбавленим права керування транспортним засобом (а.с.7).

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення доводиться і відеозаписами наданими працівниками поліції, з яких чітко прослідковується хронологія подій, які відбувалися за обставин вказаних у протоколі. Так працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «Nissan Navara», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . В подальшому в ході спілкування з водієм та перевірки документів останнього, працівником поліціїбуло виявлено у нього ознаки алкогольного сп`яніння та повідомлено водія про такі ознаки та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу на що ОСОБА_1 погодився. Після чого, працівник поліції повідомив водія, що огляд буде проведено із застосуванням спеціального технічного засобу Drager, попросив зачекати водія декілька хвилин та відійшов, щоб взяти зазначений прилад. Однак у цей момент ОСОБА_1 , не дочекавшись проведення огляду, різко натиснув на педаль акселератора та залишив місце зупинки, фактично здійснивши втечу з місця проведення вже розпочатої процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння. Наздогнати транспортний засіб працівникам поліції не вдалося.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме – ухиленні особи, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього безальтернативне стягнення відповідає повністю вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду, а його від`їзд нібито був зумовлений «сприйняттям ситуації як завершення перевірки», є безпідставними та розцінюються апеляційним судом як спроба уникнути відповідальності з огляду на таке:

Процедура огляду регламентується Інструкцією про порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння. Вона розпочинається з моменту виявлення ознак сп`яніння та висловлення вимоги (пропозиції) пройти огляд. Оскільки водій погодився на огляд, процедура юридично та фактично розпочалася.

Очікування приладу протягом кількох хвилин є невід`ємною частиною забезпечення технічного процесу вимірювання. Залишення водієм місця зупинки в цей момент без дозволу поліцейського унеможливило фіксацію стану сп`яніння.

Твердження сторони захисту, що водію не запропонували поїхати до медичного закладу, є неспроможними. Поліцейські фізично не мали такої можливості, оскільки ОСОБА_1 втік, у зв`язку з чим зафіксувати його незгоду з результатами «Drager» на місці (що є законною підставою для поїздки в лікарню) було неможливо.

Апеляційний суд наголошує, що відмова від проходження огляду може виражатися не лише у формі усної чи письмової заяви, а й у формі конкретних конклюдентних дій.

Втеча з місця зупинки під час розпочатої процедури огляду є очевидним свідченням небажання особи проходити такий огляд. Така поведінка повністю охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП в частині «ухилення особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду».

Працівники поліції діяли в межах повноважень, передбачених ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію". Водій, відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, зобов`язаний був залишатися на місці та пройти огляд.

Висновок КП «Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради № 7 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.04.2026 року про тверезий стан ОСОБА_1 , після складення протоколу через відповідний час, ніяким чином не спростовує винуватість останнього у скоєні вказаного правопорушення, оскільки той притягується до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, а саме п.2.5, а не 2.9 (а).

Разом з тим апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 пройшов вищевказаний огляд з порушенням вимог ч.4 ст. 266 КУпАП, а саме: пізніше ніж через дві години з моменту встановлення підстав для його здійснення, а також у відсутності поліцейського, а тому огляд проведений з порушенням вимог ч.5 ст. 266 КУпАП, є недійсним.

Згідно п.п.2,3,7 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № №1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння були вказані поліцейським в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння, направленні на медичний огляд та протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук.

Таким чином, усі доводи сторони захисту, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження у справі.

Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить захисник, апеляційний суд не вбачає.

А тому, постанова судді Любомльського районного суду Волинської області від 25 червня 2026 року підлягає залишенню без змін відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику особи, щодо якої складено протокол – ОСОБА_1 – адвокату Барилюку Андрію Анатолійовичу строк апеляційного оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 25 червня 2026 року в даній справі.

Апеляційну скаргу захисника особи, щодо якої складено протокол – ОСОБА_1 – адвоката Барилюка Андрія Анатолійовича залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 25 червня 2026 року, щодо ОСОБА_1 , – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Копію постанови, у відповідності до ст. 295 КУпАП, протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої її винесено.

Суддя

Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк