Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №161/16546/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/16546/26 Провадження №33/802/916/26 Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А. В.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Бакаєвича А.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2026 року щодо нього,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді 50 (п`ятдесяти) годин громадських робіт.

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 30.07.2026 о 12 год 30 хв в АДРЕСА_1 в приміщенні територіального сервісного центру (громадське місце) виражався нецензурною лексикою в сторону гр. ОСОБА_3 , чим порушував громадський порядок та спокій громадян, що кваліфіковано за ст.173 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову судді необґрунтованою. Вказує на те, що він ніяких дій на порушення громадського порядку та спокою громадян не вчиняв. Зазначає, що суд не надав йому можливості належним чином підготуватися до свого захисту у суді, і не надав можливості скористатися правовою допомогою адвоката, чим грубо порушив його права на захист. Просить постанову судді скасувати та закрити справу на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували апеляційну скаргу і просили скасувати постанову судді та закрити справу, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.

Твердження апелянта про те, що він хотів скористатися правовою допомогою захисника, однак суд відмовив у цьому, є голослівними.

В матеріалах справи відсутні заяви і клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи для залучення захисника.

При цьому слід відмітити, що протокол щодо ОСОБА_1 було складено ще 30.07.2026. З протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений та давав пояснення по його суті (а.с.1).

При цьому ОСОБА_1 були роз`яснені його права передбачені в тому числі і ст.268 КУпАП, про що свідчить його підпис у відповідній графі протоколу (а.с.1).

По суті справу було розглянуто місцевим судом 21 серпня 2026 року, а тому у ОСОБА_1 з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення (30.07.2026) і до розгляду справи місцевим судом (21.08.2026) було цілком достатньо часу для залучення захисника.

Після постановлення оскаржуваної постанови 27.08.2026 ОСОБА_1 уклав договір із захисником Бакаєвичем А.В. (а.с.54), який здійснював його захист в суді апеляційної інстанції.

За викладених обставин в їх сукупності апеляційний суд не вбачає порушення права на захист ОСОБА_1 під час розгляду даної справи місцевим судом.

Що ж стосується тверджень сторони захисту про безпідставне застосування щодо ОСОБА_1 примусового приводу, то вони є необгрунтованими, оскільки суд у зв`язку із неявкою ОСОБА_1 в судове засідання відповідно до приписів ч.2 ст.268 КУпАП застосував щодо останнього примусовий привід в судове засідання на 10-00 год 21 серпня 2026 року (а.с.20).

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та накладаючи на нього відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст.ст.245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, і ухвалив законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення.

Статтею 173 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №428873 від 30.07.2026 (а.с.1), заявою ОСОБА_3 (а.с.3), письмовими поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.4-6), показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в суді першої інстанції, а також іншими матеріалами справи.

Так, свідок ОСОБА_4 місцевому суду показала, що працює адміністратором у ТСЦ МВС №0741. 30.07.2026 року до територіального сервісного центру звернувся ОСОБА_1 відповідно до запису в електронній черзі. Під час перевірки документів було встановлено, що VIN-код автомобіля, зазначений у поданих ним документах (VIN НОМЕР_1 ), не відповідав VIN-коду транспортного засобу, зазначеному в електронному записі, тобто запис був здійснений щодо іншого автомобіля, у зв`язку з чим в електронному реєстрі було відмовлено у проведенні відповідної реєстраційної дії. Після цього ОСОБА_1 почав висловлюватися нецензурною лайкою в кабінеті ОСОБА_3 .. У зв`язку з його поведінкою вона викликала працівників поліції. Також свідок зазначила, що ОСОБА_1 неодноразово поводився аналогічним чином та висловлювався у ТСЦ МВС №0741 образливими словами у її адресу, зокрема 20.05.2026.

Свідок ОСОБА_3 у суді першої інстанції пояснив, що працює керівником ТСЦ МВС №0741. 30 липня 2026 року до його службового кабінету зайшов ОСОБА_1 , де почав висловлюватися нецензурною лайкою, кричати та погрожувати. При цьому біля службового кабінету перебувала значна кількість людей, які чули зазначені висловлювання та поведінку ОСОБА_1 .. Також свідок зазначив, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до ТСЦ МВС №0741 для отримання адміністративних послуг, при цьому під час звернень неодноразово виявлялися невідповідності у поданих ним документах.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, є безпідставними, оскільки у судовому засіданні суд дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав їм належну оцінку, з чим погоджується апеляційний суд.

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, за дрібне хуліганство, яке було вчинене 30.07.2026 та те, що в діях ОСОБА_1 під час події, яка відбулася 30.07.2026, а саме що в приміщенні територіального сервісного центру (громадське місце) ОСОБА_1 виражався нецензурною лексикою в сторону ОСОБА_3 , чим порушував громадський порядок та спокій громадян, тому за таких встановлених обставин об`єктивно вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, оскільки такий висновок є справедливим та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

Тому, доводи апеляційної скарги про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Так, відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» дрібне хуліганство – це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Об`єктом адміністративного проступку, передбаченого ст.173 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, непристойні висловлювання.

Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов`язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв`язній манері.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме – громадське місце.

Громадським місцем визначається – вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів.

З суб`єктивної сторони правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, особа усвідомлює, що її дії, протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.

Склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.173 КУпАП є формальним, коли діяння становить склад проступку незалежно від настання шкідливих наслідків, характеризується зухвалою поведінкою громадян, неповагою до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, а призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення, місцевий суд відповідно до положень ст.33 КУпАП врахував характер вчиненого правопорушення, фактичні обставини справи, дані про особу порушника, приймаючи до уваги всі фактичні обставини, тому обґрунтовано застосував щодо нього адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт в межах санкції закону, за яким він притягується до відповідальності.

Підстав для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2026 року щодо нього – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.П. Денісов