Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №161/10936/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/10936/26 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М.

Провадження № 22-ц/802/1222/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Киці С. І.,

секретар судового засідання Русинчук М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування, за апеляційною скаргою відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовано тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі № 140/2651/23 за адміністративним позовом ОСОБА_3 (його батька) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області було визнано бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_3 з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.10.2022 № ХА16141, з урахуванням зазначених у ній видів та сум грошового забезпечення.

На виконання цього судового рішення відповідачем було проведено нарахування пенсійних виплат у розмірі 132 448,19 грн.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 спадщину за законом прийняли його спадкоємці першої черги – він та ОСОБА_2 (дружина померлого) і вони в рівних частках успадкували майно, яке складається у тому числі із невиплаченої заборгованості по недоотриманій пенсії за судовим рішенням від 27.03.2023 у справі № 140/2651/23, на яке нотаріус не зміг видати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки відповідач не надав точних даних щодо розміру недоотриманої спадкодавцем пенсії.

На користь іншого спадкоємця ОСОБА_2 судовим рішенням уже стягнуто з відповідача 1/2 частку спадщини у вигляді невиплаченої спадкодавцю пенсії, а саме у розмірі 66 224,09 грн.

На його звернення до відповідача щодо виплати іншої половини невиплаченої пенсії спадкодавцю отримав відповідь про відмову.

Ураховуючи наведене, просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на свою користь 66 224,10 грн пенсійних виплат, що становить 1/2 частку належних на день смерті спадкодавцеві ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не одержаних ним за життя.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 66 224,10 грн нарахованої та невиплаченої пенсії ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 1 331,20 грн судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову в позові.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, кожен з учасників справи у поданих суду заявах просили про розгляд справи у їх відсутності. А позивач і третя особа додатково заперечили щодо вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Верховний Суд у постановах від 05 серпня 2020 року у справі № 673/393/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18 зробив висновки, що сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій пенсійного фонду, який не виконував у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі № 140/2651/23 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області було визнано бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_3 з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.10.2022 № ХА16141, з урахуванням зазначених у ній видів та сум грошового забезпечення.

На виконання цього судового рішення відповідачем було проведено нарахування пенсійних виплат у розмірі 132 448,19 грн.

Відомості про виплату зазначених коштів ОСОБА_3 відсутні.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до копії спадкової справи № 205/2024, зареєстрованої після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , спадщину за законом прийняли його спадкоємці першої черги – дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 у рівних частках.

Таким чином, вони успадкували майно, яке складається у тому числі із невиплаченої заборгованості по недоотриманій пенсії за судовим рішенням від 27.03.2023 у справі № 140/2651/23, на яке нотаріус не зміг видати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки відповідач не надав точних даних щодо розміру недоотриманої спадкодавцем пенсії.

На користь іншого спадкоємця ОСОБА_2 судовим рішенням уже стягнуто з відповідача 1/2 частку спадщини у вигляді невиплаченої спадкодавцю пенсії, а саме у розмірі 66 224,09 грн.

Листом від 23.04.2026 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило ОСОБА_1 про неможливість виплати йому недоотриманої пенсії спадкодавця у розмірі 66 224,10 грн (залишок боргу після задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення недоотриманої пенсії ОСОБА_3 у розмірі 66 224,09 грн) поза процедурою і порядком, визначеним законодавством щодо здійснення Пенсійним фондом таких виплат, зазначивши про можливість вирішення такого питання у судовому порядку.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22, невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на об`єктивно встановлених фактичних обставинах справи, яким судом надано належну правову оцінку, правильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий – суддя

Судді