Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №161/16626/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/16626/26 Провадження №33/802/926/26 Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А. В.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Петрука І.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та до нього застосувати адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців.

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 17.06.2026 о 20 год. 00 хв. у м. Луцьку, пр. Молоді, 3а, керуючи транспортним засобом марки Audi Q5 д.н.з. НОМЕР_1 , в напрямку пр.Соборності, допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які рухалися по нерегульованому пішохідному переході зліва на право відносно руху т/з, що призвело до тілесних ушкоджень пішоходів, чим порушив п. 18.1 ПДР, що кваліфіковано за ст.124 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Петрук І.В., не оспорюючи вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, вважає постанову судді в частині накладеного адміністративного стягнення незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що ОСОБА_1 під час досудового розслідування в повному обсязі визнав свою вину, щиро розкаявся, на момент ДТП він керував автомобілем зі швидкістю не більше 20 км/год. Вказує на те, що після ДТП ОСОБА_1 добровільно та в повному обсязі відшкодував потерпілим завдану матеріальну та моральну шкоду, які в свою чергу до його претензій не мають. Також зазначає, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, працює на посаді робітника з благоустрою, при цьому робота пов`язана з відрядженнями по Україні на транспорті. Просить постанову судді в частині накладеного стягнення змінити, застосувавши до ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували апеляційну скаргу, просили змінити накладене стягнення на штраф, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.

Висновки судді про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому висновок судді в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Є безпідставними доводи захисника про незаконність постанови судді в частині накладеного на ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Так, адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, та в межах санкції ст.124 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд не погоджується із твердженнями захисника про те, що до ОСОБА_1 застосовано занадто суворий вид адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців, оскільки суддя не врахував всі обставини, що пом`якшують відповідальність.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пункт 1.9 ПДР передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, судом враховано, що ОСОБА_1 допустив грубе порушення правил дорожнього руху, а саме наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зупинився та допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , внаслідок чого пішоходи тримали тілесні ушкодження.

Крім того, під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що згідно висновку експерта №371 від 25.06.2026, потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, а саме закриту черепно-мозкову травму з струсом головного мозку, забоями, саднами м`яких тканин, садна лівого плечового та ліктьового суглобів, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, оскільки для їх загоєння необхідний час більше 6 діб (а.с.16-17).

Згідно висновку експерта №407 від 08.07.2026 потерпіла ОСОБА_3 , 2022 року народження, отримала тілесні ушкодження, а саме закритий остеопіфізіоліз верхньої третини обох кісток правого передпліччя без зміщення (а.с.18,19) .

На думку апеляційного суду саме стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців в даному випадку буде законним та обґрунтованим.

Зазначений висновок суду відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Крім того, санкція статті 124 КУпАП передбачає стягнення у вигляді накладання штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Таким чином, застосований суддею до ОСОБА_1 вид стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортними засобами строком на 6 місяців, згідно ст.124 КУпАП не є найсуворішим.

Також слід зазначити, що ОСОБА_1 не надав доказів того, що позбавлення права керування транспортними засобами вплине на його матеріальне становище.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Своєчасний і правильний розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачених, в тому числі ст.124 КУпАП, має важливе значення для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров`я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб (п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»).

Підстави для скасування оскаржуваної постанови з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Петрука І.В. – залишити без задоволення, а постанову судді на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов