Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №161/26785/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/26785/25 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.

Провадження № 22-ц/802/1058/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів: Бовчалюк З. А., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання – Савчук О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Акціонерне товариство (далі – АТ) «Універсал Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 14 травня 2019 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. При укладенні кредитного договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

14 травня 2019 року відповідач звернулася до банку із анкетою-заявою до договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку.

Клієнт своїм підписом повністю та безумовно прийняла пропозицію банку та погодилася з тим, що анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі – кредитний договір).

Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 , що зазначено у розділі І Умов і правил та встановив відповідачу ліміт використання кредиту у розмірі 80 000 грн, що зазначено у довідці про розмір встановленого кредитного ліміту.

Після підписання заяви відповідач взяла на себе зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають у результаті використання платіжних карток, згідно Тарифів.

Позивач зазначав, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Однак, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за договором, внаслідок чого станом на 03 листопада 2025 року у неї перед банком утворилася заборгованість за кредитним договором 90 938 грн 15 коп., що становить заборгованість за тілом кредиту.

Ураховуючи наведене, АТ «Універсал Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14 травня 2019 року у розмірі 90 938 грн 15 коп., а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2026 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14 травня 2019 року у розмірі 90 938 грн 15 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила оскаржуване рішення суду змінити, зменшивши розмір кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню з неї на користь АТ «Універсал Банк» з 90 938 грн 15 коп. до 45 000 грн, а також здійснити перерозподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову у цій справі. Суд не звернув уваги, що вона позов визнала частково, а саме визнала борг у розмірі 45 000 грн. Що стосується іншої частини суми боргу у розмірі 45 938 грн 15 коп., то її нарахування відбулося незаконно внаслідок вчинення злочину та неналежної роботи системи безпеки банку. Так, 18 лютого 2025 року її обліковий запис у мобільному застосунку Monobank було зламано невідомими особами шляхом фішингу. Внаслідок несанкціонованого доступу шахраї зарахували на її рахунок кошти з різних МФО, без її відома та згоди оформили у Monobank кредити та послугу «розстрочка на готівку» та здійснили перекази коштів третім особам. Зазначає, що жодних із зазначених дій вона не вчиняла, коштів не отримувала, та жодної вигоди з них не мала. Про факт злому вона негайно повідомила службу підтримки Monobank та звернулася до правоохоронних органів. За її заявою було відкрито кримінальне провадження №12025030580000789 від 20 лютого 2025 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Крім того, банк навмисно надав суду виписку по одному рахунку («чорна картка»), щоб приховати факт шахрайства по іншому («біла картка»). Також, у виписці по «білій картці» чітко видно 15 операцій за 18 лютого 2025 року, включаючи розстрочку на 34 000 грн, яку вона не оформлювала. Разом з тим, банк переніс «цей борг» на її основний рахунок лише 21 лютого 2025 року, хоча офіційно припинив з нею співпрацю та закрив рахунки ще 19 лютого 2025 року.

Відзиву на апеляційну скаргу представник позивача не подав.

Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини неявки апеляційний суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання згідно з вимогами ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 24 вересня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить змінити, виходячи з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» із анкетою-заявою до договору про надання за банківських послуг про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку (а.с.17).

З довідки від 26 листопада 2025 року про розмір встановленого кредитного ліміту вбачається, що 14 травня 2019 року ОСОБА_1 в банку відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні, розмір встановленого кредитного ліміту становить 80 000 грн (а.с.16).

Відповідач ОСОБА_1 своїм підписом прийняла пропозицію банку та погодилася з тим, що анкета-заява разом з Умовами з обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Відповідач також підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язалася виконувати його умови (а.с.17).

У п. 6 анкети-заяви ОСОБА_1 просила вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний /електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в банку. Засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного/електронного удосконаленого цифрового підпису.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що станом на 03 листопада 2025 року у відповідача через неналежне виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 90 938 грн 15 коп., що становить заборгованість за тілом кредиту (а.с.12-15).

Задовольняючи позов АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 істотно порушила умови кредитного договору, не повернула суму простроченого кредиту, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. При цьому суд посилався на те, що витяг з ЄРДР не стосується обставин цієї справи, оскільки вказані в ньому номера карток та рахунків не відповідають номеру рахунку та номеру картки відповідача згідно розрахунку заборгованості та виписки по рахунку НОМЕР_2 , згідно з якою між 17 лютого 2025 року та 21 лютого 2025 року жодних фінансових операцій по рахунку здійснено не було. Відтак, суд вважав, що обставини щодо шахрайських дій, на які посилалася відповідач, не відносяться до цієї справи.

Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на дві групи законодавчо встановлені (їхній розмір та підстави стягнення визначаються нормативно-правовими актами) та договірні (визначаються безпосередньо сторонами у договорі).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 143, 146, 147 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29 липня 2022 року № 164, надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди). Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.

У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі №552/2819/16-ц вказано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) міститься такий висновок. Встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк».

У справі, що переглядається, відповідач ОСОБА_1 у суді першої інстанції не заперечувала факт підписання нею 14 травня 2019 року анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» та користування поточним рахунком № НОМЕР_1 (картка № НОМЕР_3 ). Відповідач визнавала борг у розмірі 45 000 грн. Разом з тим, не визнала існування у неї перед банком іншої частини суми боргу у розмірі 45 938 грн 15 коп., посилаючись на те, що її нарахування відбулося незаконно внаслідок вчинення злочину та неналежної роботи системи безпеки банку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по основному рахунку (картка № НОМЕР_3 ), станом на 17 лютого 2025 року залишок заборгованості за рахунком становив 44 964 грн 94 коп., а вже 21 лютого 2025 року розмір заборгованості збільшився до 78 880 грн 04 коп.

Відповідач у своїх доводах вказувала, що у зазначений період, а саме 18 лютого 2025 року невстановленими особами через несанкціонований доступ до системи з чужого пристрою Samsung Galaxy S22 було здійснено 15 високошвидкісних транзакцій, зокрема беї її відома та згоди було оформлено кредитну послугу «Розстрочка на картку» на суму 34 000 грн, які були виведені з картки № НОМЕР_4 на користь третіх осіб ( ОСОБА_2 ), що підтверджується доданою до апеляційної скарги випискою про рух коштів по картці № НОМЕР_4 (рахунок НОМЕР_5 ) від 04 лютого 2026 року.

З приводу несанкціонованого доступу (шахрайських дій) відповідач зверталася до служби підтримки банку, вказуючи, що їй не належить мобільний пристрій Samsung Galaxy S22 за допомогою якого був здійснений вхід до мобільного застосунку Monobank 18 лютого 2025 року о 14 год 12 хв. Натомість до мобільного застосунку вона отримала доступ своїм мобільним пристроєм Iphone 12 Pro Max лише приблизно о 22 год того ж дня. Це підтверджується, зокрема, скріншотами переписки відповідача з працівниками у чаті банку, які містяться в матеріалах справи. При цьому наведені відповідачем доводи узгоджуються та взаємопов`язані із детальним технічним лог-файлом (історія авторизації) у мобільному додатку за 18 лютого 2025 року із зазначенням IP-адреси входу, географічного розташування та моделей пристроїв, зокрема реєстрацію пристрою Samsung Galaxy S22, витребуваним у позивача ухвалою апеляційного суду від 26 серпня 2026 року. З цього лог-файлу вбачається, що 18 лютого 2025 року до мобільного додатку у період часу з 14 год 11 хв по 21 год 30 хв було здійснено 21 авторизацію пристроєм Samsung Galaxy S22. Надалі починаючи з 22 год 41 хв авторизації були здійснені за допомогою належного відповідачу мобільного пристрою Iphone 12 Pro Max.

Як вбачається з витягу з ЄРДР від 20 лютого 2025 року №12025030580000789, ОСОБА_1 звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: 18 лютого 2025 року невстановлена особа, перебуваючи у невстановленому місці, діючи умисно, в умовах воєнного стану, шляхом обману, під приводом додаткового заробітку, надіславши фішингове посилання для авторизації (яке на даний час не збереглося), після чого на б/к потерпілої № 4441111058953443, емітованої в АТ «Універсал Банк» надійшли 18 лютого 2025 року грошові кошти з кредитних установ, які потерпіла не оформлювала, а саме: 12 000 грн та 2 437 грн з «Мілоан», з ФК «Незалежні фінанси» у розмірі 700 грн, з «Оптимальні кредити» у розмірі 3 000 грн, з ФК «ТОП 1» 2 272 грн, з ФК «Є гроші» у розмірі 2 816 грн, з «Слон кредит» у розмірі 1 500 грн, з «Кредит плюс» у розмірі 15 000 грн, з «Швидко гроші» у розмірі 8 000 грн, з ТОВ «Манівео» у розмірі 3 500 грн, з АТ «Банк Восток»/Банк Власний рахунок у розмірі 24 000 грн, з АТ «Ідея Банк» у розмірі 30 000 грн, після чого з вищевказаної б/к потерпілої здійснювалися перекази грошових коштів, а саме: на суму 26 000 грн на б/к АТ «Банк ПУМБ» № НОМЕР_6 ; 18 лютого 2025 року о 20:31 год переказ коштів на суму 50 000 грн на б/к АТ «Банк ПУМБ» № НОМЕР_7 ; 18 лютого 2025 року о 20:31 год переказ коштів на суму 41 000 грн на б/к АТ «Універсал Банк» № 4441111041943949, чим спричинила потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 153 525 грн (а.с.72).

У цій справі АТ «Універсал Банк» не підтвердило належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей за кредитною карткою, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Monobank», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.

19 лютого 2025 року банк в односторонньому порядку закрив рахунки відповідача, що підтверджується скріншотом переписки відповідача зі службою підтримки банку. Незважаючи на вказану обставину, борг відповідача внаслідок об`єднання 21 лютого 2025 року її рахунків, а саме внутрішнього технічного перенесення залишку дебету з картки № НОМЕР_4 на основну картку відповідача № НОМЕР_3 , зріс до 78 880 грн 04 коп., тобто на суму розстрочки, яку відповідач не оформляла, та на яку банком після закриття рахунків нараховувалися відсотки до 03 листопада 2025 року, у зв`язку з чим загальний борг зріс до 90 938 грн 15 коп. Факт щодо об`єднання рахунків позивач будь-яким чином не заперечив і цієї обставини належними і допустимими доказами не спростовував.

Отже, включення банком до суми загальної заборгованості 90 938 грн 15 коп. грошових коштів у розмірі 34 000 грн, які відповідач не отримувала у банку і списання яких відбулося не за її розпорядженням, за що вона не повинна нести відповідальність, а також нарахування на зазначену суму відсотків, що призвело до збільшення заборгованості до 45 938 грн 15 коп., є неправомірним, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у зазначеному розмірі 45 938 грн 15 коп. у даному випадку відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, належить змінити, зменшивши розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» за кредитним договором до 45 000 грн, що має наслідком часткове задоволення позову у цій справі. З огляду на наведене, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд цій справі оскаржуване рішення суду змінює, тому відповідно до наведених положень ЦПК України суд змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог АТ «Універсал Банк», на його користь з відповідача ОСОБА_1 відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 1 498 грн 38 коп., а з позивача АТ «Універсал Банк» на користь відповідача у зв`язку із задоволенням вимог апеляційної скарги підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 247 грн 57 коп.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи наведене та положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати позивача АТ «Універсал Банк», на якого покладено більшу суму судових витрат, сплатити відповідачу ОСОБА_1 різницю судових витрат у розмірі 749 грн 19 коп. (2 247 грн 57 коп. - 1 498 грн 38 коп.).

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2026 року у цій справі змінити.

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14 травня 2019 року у розмірі 45 000 (сорок п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 749 (сімсот сорок дев`ять) гривень 19 (дев`ятнадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: